Ухвала

від 14.05.2024 по справі 918/1024/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" травня 2024 р. Справа №918/1024/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" про скасування судового наказу у справі

за первісним позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18"

про стягнення в сумі 384 128 грн 33 коп.

за зустрічним позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18"

до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення заборгованості в сумі 20 444 грн 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черняка 18" про стягнення заборгованості в сумі 384 128 грн 33 коп.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/1024/23. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31 жовтня 2023 року.

20 лютого 2024 року рішенням суду стягнуто з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "БОГОЯВЛЕНСЬКА 18" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" заборгованість за Договором № 402743 54-ТК-2 від 13.06.2018 в розмірі 198 652 грн 63 коп. - заборгованість за кредитом, 27 395 грн 44 коп. - заборгованість за відсотками та 3 737 грн 64 коп. судового збору.

21 березня 2024 року судом було видано відповідний наказ на виконання рішення суду.

25 березня 2024 року через відділ канцелярії відповідачем за первісним позовом було подано заяву, в якій останній просить суд скасувати судовий наказ від 21.03.2024 року №918/1024/23, покликаючись на статті 147 - 148 ГПК України, також зазначає, наказ від 21 березня 2024 року виданий в порушення вимог ГПК України, а саме 21.03.2024 року в той час як мав бути виданий 25.03.2024 року.

28 березня 2024 року через відділ канцелярії від Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит на витребування судової справи №918/1024/23.

01 квітня 2024 року супровідним листом № 918/1024/23/354/24 Господарський суд Рівненської області направив матеріали справи №918/1024/23 за первісним позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" про стягнення в сумі 384 128 грн 33 коп. за зустрічним позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" до відповідача: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості в сумі 20 444 грн 03 коп. до Північно-західний апеляційний господарський суд.

У зв`язку із апеляційним переглядом справи, заява про скасування судового наказу була не розглянута.

02 травня 2024 року ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду повернуто апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.02.2024 у справі № 918/1024/23 Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18".

10 травня 2024 року матеріали справи № 918/1024/23 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Отже, усунуті обставини, які унеможливлювали розгляд заяви відповідача за первісним позовом про скасування судового наказу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування судового наказу, з огляду на наступне.

У своїй заяві про скасування судового наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" покликається на норми процесуального законодавства, зокрема статті 147-148 ГПК України.

Щодо таких покликань, слід вказати на наступне.

У відповідності до статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно частини 1 статті 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Із вказаного слідує, що судовий наказ, це форма судового рішення, який видається заявнику, у спрощеній формі, а в свою чергу наказ, це виконавчий документ який видається на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" ототожнило судовий наказ із наказом, який був виданий на виконання рішення суду.

Відповідно, з вказаного слідує, що наказ від 21.03.2024 року №918/1024/23 не може бути скасований за процедурою вказаною відповідачем за первісним позовом, зокрема для судового наказу в порядку статті 157-158 ГПК України.

Виходячи із зазначеного, слід звернути увагу на наступні норми законодавства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, в даному випадку судом було видано наказ на виконання рішення суду, з огляду на що, вказаний наказ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 ст. 328 ГПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеного у Постанові від 16.01.2018 по справі № 755/15479/14-ц.

Отже, з урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" про скасування судового наказу, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Водночас, суд роз`яснює, відповідач за первісним позовом вправі скористатися своїм правом та подати відповідну заяву, зокрема заяву про визнання наказу таким що не підлягає виконанню в порядку статті 328 ГПК України.

Керуючись статтями 147, 148, 328 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Богоявленська 18" про скасування судового наказу у справі №918/1024/23 - відмовити.

Повний текст ухвали підписано 15.05.2024 року.

Суддя Вадим Торчинюк