Ухвала

від 15.05.2024 по справі 926/4447/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 926/4447/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло"

на рішення Господарського суду Чернівецької області

суддя Гушилик С. М.

від 19.01.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.

від 20.03.2024

у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Акціонерне товариство "Чернівціобленерго",

2. Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут"

про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15 % річних та інфляційних втрат у розмірі 5 546 666,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15 % річних та інфляційних втрат у розмірі 5 546 666,32 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 926/4447/23, позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15 % річних та інфляційних в сумі 5 546 666,32 грн - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 5 546 666,32 грн, з яких: основний борг в сумі 3 714 386,60 грн, пеня в сумі 10 177,23 грн, інфляційні втрати в сумі 968 810,59 грн, 15 % річних в сумі 853 291,90 грн.

22 квітня 2024 року Відповідач із використанням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 926/4447/23.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Водночас Суд звертає увагу, що Скаржник не зазначає яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Більше того, Скаржник не наводить жодної постанови Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 926/4447/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 926/4447/23 залишити без руху.

2. Надати Чернівецькому міському комунальному підприємству "Міськсвітло" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити Чернівецькому міському комунальному підприємству "Міськсвітло", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська