Ухвала

від 27.09.2024 по справі 926/4447/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

27 вересня 2024 року Справа № 926/4447/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участі секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши заяву вх.№2380 від 19.09.2024 року про розстрочку виконання рішення суду у справі №926/4447/23

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 85)

До відповідача Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло" (58023, м.Чернівці, вул.Лесина, 6)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, 23-А)

2) Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" (01135, м.Київ, вул.Жилянська, 97)

про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15% річних та інфляційних втрат у розмірі 5546666,32 грн

За участю представників:

Від позивача: Атаманюк В.В.- представник (витяг з ЄДР)

Від відповідача: Єфтемій Р.Ф. - адвокат (ордер СЕ №1072553)

Від третьої особи 1: не з`явився

Від третьої особи 2: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom".

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 року позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло", за участю третіх осіб на стороні позивача Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" та Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15% річних та інфляційних втрат у розмірі 5546666,32 грн задоволено у повному обсязі.

13.02.2024 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ на примусове стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, 15% річних та інфляційних втрат у розмірі 5546666,32 грн та наказ про стягнення судового збору в сумі 83200,00 грн.

Постановою Західного апеляційного суду від 20.03.2024 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 року у справі №926/4447/23 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного суду від 30.07.2024 року закрито касаційне провадження у даній справі.

19.09.2024 року Чернівецьке міське комунальне підприємство Міськсвітло через систему Електронний суд подало заяву про розстрочення виконання рішення на 12 платежів протягом 1 календарного року.

Від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.09.2024 року надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№2381).

Ухвалою суду від 20.09.2024 року призначено розгляд заяви про розстрочення виконання рішення (вх.№2380) на 25.09.2024 року та задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№2381).

24.09.2024 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№2855), в яких просив відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, причини не`зявлення суду не повідомили, що не є пепрешкодою для розгляду заяви відповідача.

За усним клопотанням представника позивача, у судовому засіданні 25.09.2024 року оголошено перерву до 27.09.2024 року.

26.09.2024 року від представника позивача надійшли уточнення до заперечення про розстрочку виконання рішення (вх.№2887), в яких останній не заперечував щодо розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

27.09.2024 року у судовому засіданні сторони підтримали власні заяви та заперечення.

Розглянувши заяву ЧМКП Міськсвітло про розстрочення виконання рішення у справі №926/4447/23, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши подані докази, суд дійшов наступного висновку.

Заява обґрунтована тим, що основним та єдиним видом діяльності підприємства на даний час є забезпечення потреб Чернівецької міської територіальної громади в сфері благоустрою та зовнішнього освітлення, утримання об`єктів та мереж зовнішнього освітлення комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, здійснення їх експлуатації, технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту, забезпечення виконання замовлень Чернівецької міської територіальної громади в цій сфері. ЧМКП Міськсвітло належить до об`єктів, що забезпечують життєдіяльність Чернівецької міської територіальної громади. Діяльність підприємства з забезпечення функціонування мереж зовнішнього освітлення територіальної громади має не комерційну, а соціальну спрямованість, тобто ця діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на задоволення потреб територіальної громади в сфері благоустрою та комфортності міста.

Фінансування витрат підприємства на закупівлю електроенергії для забезпечення зовнішнього освітлення міської територіальної громади здійснюється з видатків бюджету міської територіальної громади.

Фінансове управління Чернівецької міської ради, посилаючись на обмежений фінансовий ресурс громади та покладені в умовах воєнного стану на бюджет Чернівецької міської територіальної громади додаткові витрати, які не притаманні мирному часу, з метою забезпечення виконання зобов`язань за рішенням суду шляхом пропорційного фінансового навантаження на бюджет громади та забезпечення сталого функціонування комунального підприємства, як об`єкта критичної інфраструктури, запропонувало ЧМКП Міськсвітло та Департаменту інфраструктури і благоустрою вжити заходів щодо реструктуризації виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 року у справі №926/4447/23 на 12 місяців.

Заявник зазначає, що введений в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації воєнний стан є форс-мажорною обставиною, яка, виходячи з вищенаведеного, ускладнює виконання судового рішення по даній справі, посилаючись на лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та підтверджено що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності»

В свою чергу позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення, але просить суд врахувати і його фінансовий стан, а тому наполягає на зменшенні строку розстрочення на 6 місяців.

Як встановлено ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положення ч.3 ст.331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.231ГПК України).

Відповідно до ч.7 ст.331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У згаданому рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.86 ГПК.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:

1.виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2.невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3.відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);

4.за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Суд звертає увагу, що при розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо строку розстрочення, суд враховує нормативні приписи частини п`ятої статті 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

Так, заявник вважає, що шляхом розтермінуванням виконання рішення суду не буде порушено законних прав та інтересів стягувача та буде досягнуто відповідного пом`якшення і так скрутного фінансового становища відповідача та не призведе до його банкрутства.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, не відповідність тарифів, низька платоспроможність населення (чим обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення) є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, заявник надав докази, що наразі неспроможний виконати рішення суду, однак планує виконати його у майбутньому у добровільному порядку, із розстроченням графіку сплати платежів, частинами.

Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.

При цьому, у рішенні від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргументи боржника, який визначив такі підстави для розстрочення як відсутність грошових коштів на рахунках та те, що дохід боржника за 2021-2022 роки недостатній "виняткові обставини".

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У даному випадку як виняткові обставини для розстрочення виконання рішень на загальну суму 5546666,32 грн приймається те, що основним та єдиним видом діяльності підприємства на даний час є забезпечення потреб Чернівецької міської територіальної громади в сфері благоустрою та зовнішнього освітлення, утримання об`єктів та мереж зовнішнього освітлення комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, здійснення їх експлуатації, технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту, забезпечення виконання замовлень Чернівецької міської територіальної громади в цій сфері.

Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача.

При цьому, судом врахована думка позивача, щодо зменшення строку для надання розстрочки виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що заявником було сплачено позивачу згідно платіжної інструкції №398 від 18.09.2024 року пеню в розмірі 10177,23 грн, заборгованість відповідача станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання рішення становить 5536489,09 грн, отже розстроченню підлягає сума 5536489,09 грн, тобто сума за вирахуванням сплаченої відповідачем на виконання рішення суду суми (5546666,32 грн - 10177,23 грн).

Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку, відтак суд приймаючи до уваги можливий строк розстрочки встановлений ст.331 ГПК України, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи дійшов висновку про задоволення заяви, та розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.01.2024 року у справі №926/4447/23 на загальну суму 5536489,09 грн на 8 місяців щомісячними платежами сплачуючи рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного календарного місяця по 692061,14 грн.

Керуючись статтями 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло" (58023, м.Чернівці, вул.Лесина, 6, код 05451090) про розстрочення виконання судового рішення у справі №926/4447/23 задовольнити частково.

2. Розстрочити Чернівецькому міському комунальному підприємству "Міськсвітло" виконання рішення суду від 19.01.2024 року у справі №929/4447/23 про стягнення з Чернівецького міського комунального підприємства "Міськсвітло" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в розмірі 5536489,09 грн на 8 місяців платежами сплачуючи рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного календарного місяця по 692061,14 грн до повного їх виконання.

Ухвала набирає законної сили в день її підписання, передбаченому ч.1 ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.09.2024 року.

Суддя Гушилик С.М.