Постанова

від 14.05.2024 по справі 214/1498/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 214/1498/18

провадження № 61-2361 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»,

третя особа- первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (далі - ДПП «Кривбаспромводопостачання»), третя особа - первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (далі - ПОП трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання»), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 20 травня 2002 року вона працювала в ДПП «Кривбаспромводопостачання» на посаді бактеріолога.

Наказом від 15 лютого 2018 року № 88-к її було звільнено за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважала, що фактичною причиною звільнення стала її активна громадська позиція стосовно допомоги профспілковому комітету ПОП трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ДПП «Кривбаспромводопостачання» щодо відстоювання законних прав та інтересів трудового колективу підприємства в процесі його реорганізації, масового скорочення чисельності штату працівників, передачі більшої частини активів підприємства в оренду іншому підприємству.

Зазначала, що в день звільнення перебувала на своєму робочому місці, виконувала роботу відповідно до своєї посадової інструкції, про що свідчать записи в журналах лабораторії. 13 лютого 2018 року вона відлучалась до адміністративного корпусу не більше ніж на одну годину для прийняття участі у зустрічі робітників підприємства з представниками адміністрації з питань, пов`язаних з передачею майна лабораторії, в якій, у тому числі, працювала і вона, до іншого підприємства та вирішення питань подання звітності та відповідальності.

Вважала звільнення незаконним, таким, що відбувалось без погодження із профспілковим комітетом, а також без відібрання у неї письмових пояснень. Такими незаконними діями їй було завдано моральної шкоди, оскільки були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона втратила впевненість у майбутньому з урахуванням передпенсійного віку та відсутністю можливості подальшого працевлаштування.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 15 лютого 2018 року № 88-к про припинення трудового договору; поновити її на роботі на посаді бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2018 року по 26 вересня 2018 року в сумі 55 676 грн, допустивши негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Стягнути з відповідача на її користь 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року у складі судді Попова В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не був порушений порядок застосування до позивача дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 15 лютого 2018 року № 88-к про припинення трудового договору та поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягають. Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування спірного наказу, то вони також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ДПП «Кривбаспромводопостачання» від 15 лютого 2018 року № 88-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 15 лютого 2018 року. Стягнуто з ДПП «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 55 670 грн без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 13 лютого 2018 року позивач фактично перебувала на території підприємства, тобто з`явилась на роботу. Судом першої інстанції не враховано всіх обставин справи, зокрема, не надана оцінка ситуації, яка склалась на підприємстві у зв`язку зі змінами в організації виробництва. У той день була спроба провести збори колективу підприємства для вирішення певних внутрішніх питань (додержання порядку їх проведення не є предметом спору), на яких було присутнє і безпосереднє керівництво позивача, що в свою чергу, на переконання колегії суддів, є поважною причиною відсутності позивача на робочому місці, оскільки остання на той час була членом колективу і членом профспілкової організації.

Крім того слід зазначити, що актова зала, де проходили збори, міститься в приміщенні, яке є сусідньою будівлею з приміщенням, де розташована лабораторія (робоче місце позивача) і цей комплекс споруд знаходиться на одній території, яка охороняється та має пропускний режим, тобто є територією одного підприємства (комплексу). А прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Робота це поняття ширше, ніж робоче місце, і охоплює підприємство в цілому.

При винесенні оскаржуваного наказу відповідачем застосовано саме сурове дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, що явно є неспівмірним з виною позивача, яка перебуваючи на роботі на території підприємства, не була присутня на своєму робочому місці три години (з урахуванням обідньої перерви з 12.00 год. до 12.45 год.), без врахування відсутності настання будь якої шкоди підприємству, та без врахування бездоганної попередньої роботи позивача на підприємстві відповідача з 2002 року. Отже, оспорюваний наказ підлягає скасуванню як незаконний.

Наданий профспілковим комітетом висновок від 01 листопада 2018 року лише констатує факт відсутності ОСОБА_1 13 лютого 2018 року на робочому місці в бактеріологічному відділенні лабораторії Радушанского водопровідного комплексу більше трьох годин без поважних причин на підставі службових записок головного інженера ОСОБА_3 і начальника служби безпеки та охорони ОСОБА_4 , без з`ясування поважності причин такої відсутності, надання оцінки фактичним обставинам, які як вбачається з протоколу засідання не обговорювались членами профспілки, оцінки обґрунтованості рішення роботодавця, тобто у висновку відсутня аргументація прийнятого рішення.

Розмір середнього заробітку розраховано судом відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у межах заявлених позивачем позовних вимог.

Розмір моральної шкоди визначено на підставі статей 23, 1167 ЦК України з урахуванням вимоги розумності та справедливості.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДПП «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що в мотивувальній частині постанови судом апеляційної інстанції зазначено, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 тис грн повністю відповідає засадам розумності та справедливості, проте в резолютивній частині постанови судом не зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у вказаному розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить постанову суду апеляційної інстанції змінити у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, стягнувши середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 493 735 грн.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Отже, судові рішення оскаржуються лише в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України і витребувано цивільну справу № 214/1498/18 з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Тому, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 493 735 грн після вирахування вже сплаченої відповідачем суми.

Вважав помилковим посилання суду на частину другу статті 235 КЗпП України про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Вказував, що судом не враховано наступні положення, які містить ця норма, а саме якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Підстав для зменшення суми середнього заробітку немає.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ДПП «Кривбаспромводопостачання» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено в межах заявлених позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 20 травня 2002 року була прийнята на посаду бактеріолога ДПП «Кривбаспромводопостачання» (а.с. 9-12, т. 1).

Відповідно до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 29 грудня 2017 року № 12/02-6494-ОД, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, як орендодавцем та комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал») як орендарем, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування групу інвентарних об`єктів (а.с. 166-172, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору передане майно перебуває на балансі ДПП «Кривбаспромводопостачання».

Згідно з пунктом 10.1 цей договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 29 грудня 2017 року по 28 грудня 2027 року.

Наказом від 29 грудня 2017 року № 694-ОС «Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства» по ДПП «Кривбаспромводопостачання», визначено: «у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та передачею в оренду частини майна ДПП «Кривбаспромводопостачання» до КП «Кривбасводоканал», на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 29 грудня 2017 року № 12/02-6494-ОД, вивести з 03 квітня 2018 року зі шатного розпису підприємства ряд посад, у тому числі на Радушанському водопровідному комплексі (а.с. 175 т. 1 ).

ОСОБА_1 відмовилась від підписання та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02 квітня 2018 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, про що комісією в складі: начальника служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_5 , інженера з питань безпеки І категорії ОСОБА_6 , інспектора відділу кадрів І категорії ОСОБА_7 , було складено акт про відмову отримання повідомлення про майбутнє вивільнення від 24 січня 2018 року» (а.с. 178, т. 1).

Актом, складеним 13 лютого 2018 року о 13 год. 30 хв. головним інженером ОСОБА_3 , начальником служби з ремонту будівель і споруд ОСОБА_5 та інженером з питань безпеки І категорії ОСОБА_8 , встановлено, що 13 лютого 2018 року було зафіксовано відсутність на робочому місці в бактеріологічному відділі лабораторії РВК бактеріолога ОСОБА_1 з 9.00 год. до 13.00 год. (а.с. 65, т. 1).

Згідно зі службовою запискою головного інженера ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_3 від 14 лютого 2018 року, адресованою генеральному директору підприємства ОСОБА_9 , 13 лютого 2018 року змінний інженер-технолог Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_10 та бактеріолог ОСОБА_1 , порушуючи правила внутрішнього трудового розпорядку, без поважних причин з 09.00 год. до 13.00 год. були відсутні на своїх робочих місцях та перебували в актовому залі Радушанського водопровідного комплексу, ігноруючи виробничий процес. Для фіксації даного факту о 13 год. 30 хв. 13 лютого 2018 року було складено акт відсутності на робочих місцях ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . Також було запропоновано надати вказівку службі безпеки та охорони підприємства розібратись у даному питанні та ініціювати притягнення даних робітників до дисциплінарної відповідальності (а.с. 62, т. 1).

Відповідно до доповідної записки начальника служби безпеки та охорони ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_4 від 14 лютого 2018 року, складеної на ім`я генерального директора ОСОБА_9 , 13 лютого 2018 року, зокрема ОСОБА_1 була без поважних причин відсутня на своєму робочому місці та перебувала в актовому залі Радушанського водопровідного комплексу, що було зафіксовано головним інженером ОСОБА_3 , начальником служби з ремонту будівель та споруд ОСОБА_5 та інженером з безпеки І категорії ОСОБА_6 , про що складено відповідний акт. Зважаючи на вищевикладене було запропоновано притягнути, зокрема ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення (а.с. 63, т. 1).

Листом КП «Кривбасводоканал» від 14 лютого 2018 року за вих. № 1460, адресованого генеральному директору ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_9 , директор КП «Кривбасводоканал» довів до відома, що відповідно до службової записки начальника Радушанського комплексу очисних споруд ОСОБА_11 та першого заступника директора - головного інженера ОСОБА_12 , 13 лютого 2018 року змінний інженер-технолог Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_10 та бактеріолог ОСОБА_1 без поважних причин з початку робочого дня і приблизно до 17.00 год. були відсутні на своїх робочих місцях та перебували при цьому в актовій залі Радушанського водопровідного комплексу. Також зазначено, що між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та КП «Кривбасводоканал» укладено договір від 29 грудня 2017 року № 391-ВЕ про компенсацію витрат балансоутримувача орендарем, відповідно до якого КП «Кривбасводоканал» зобов`язується по узгодженню сторін компенсувати витрати балансоутримувачу по оплаті заробітної плати співробітникам, залученим до процесу безперебійного функціонування системи водопостачання, в тому числі і Радушанського водопровідного комплексу (а.с. 64, т. 1).

Згідно з актом від 14 лютого 2018 року, складеного начальником служби з питань безпеки та охорони ОСОБА_4 , начальником юридичного відділу ОСОБА_13 , в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_7, ними 14 лютого 2018 року було зафіксовано факт відмови бактеріолога лабораторії з контролю виробництва ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо відсутності її на робочому місці 13 лютого 2018 року (а.с. 66, т. 1).

Наказом від 15 лютого 2018 року № 88-к із ОСОБА_1 припинено трудовий договір у зв`язку із прогулом без поважних причин за частиною четвертою частини першої статті 40 КЗпП України, підставою чого стали доповідна записка головного інженера від 14 лютого 2018 року, доповідна записка начальника служби з питань безпеки та охорони від 14 лютого 2018 року, акт відсутності на робочому місці від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 , лист КП «Кривбасводоканал» від 14 лютого 2018 року № 1460 (а.с. 13, т. 1).

В клопотанні трудового колективу підприємства від 15 лютого 2018 року, адресованому головному інженеру ДПП «Кривбаспромводопостачання» ОСОБА_3 , зазначено, що 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 була присутньою на своєму робочому місці та без припинення процесу виконання аналізів відлучилася до адміністративного корпусу (а.с. 20, т. 1).

Відповідно до листа профспілкового комітету ДПП «Кривбаспромводопостачання» від 09 листопада 2018 року № 36 за результатами розгляду питання щодо надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 в порядку статті 43 КЗпП України профспілковий комітет прийняв рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 01 листопада 2018 року (а.с. 134-137, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому в силу положень статті 400 ЦПК України в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-511цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, на які посилається заявник як на підставу касаційного оскарження, зазначено, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, за загальним правилом, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів зауважує, що середній заробіток згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Разом з тим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У пунктах 3, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити ціну позову (суму, яка стягується), обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги, позивач заявила вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2018 року по 26 вересня 2018 року в сумі 55 676 грн.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За своєю природою змагальність у судочинстві засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності й безсторонності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, як правило, не збирає.

Диспозитивність означає свободу сторін у реалізації своїх матеріальних і процесуальних прав. Позивач, реалізовуючи свої права, формує предмет і підстави позову, спрямовуючи напрямок цивільного процесу.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку та ухвалюючи нове судове рішення, встановив обставини у справі в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. З урахуванням тих вимог, що розглянув суд, доводи касаційної скарги про неврахування порядку нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 щодо безпідставного зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заслуговують на увагу, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не зменшував суми середнього заробітку, не встановлював обставин, які можуть слугувати підставою для такого зменшення, передбачених частиною другою статті 235 КЗпП України, а задовольнив заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2018 року по 26 вересня 2018 року.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову (в оскаржуваній частині) та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, та в оскарженій в касаційному порядку частині (стягнення середнього заробітку за визначений позивачем час вимушеного прогулу) дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення таких вимог у заявленому позивачем розмірі.

Заявник не позбавлена права заявити відповідні вимоги до суду на загальних підставах.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник