Рішення

від 16.05.2024 по справі 367/1610/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1610/24

Провадження №2/367/3106/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2024 року м.Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участі секретаря Шпильового Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, індексу інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника - адвоката Ростолопу Є.Г. звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2023 року, яке набрало законної сили 27.09.2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами було задоволено в повному обсязі.

Відповідно до даного рішення з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти у розмірі 509 639,45 грн., з яких 474 792,00 грн. - основного боргу (безпідставно набуті кошти) та 34 847, 45 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 28.12.2019 року по 17.11.2020 року.

Зазначає, що відповідач вищезазначене рішення суду не виконав, кошти не повернув, у зв`язку з чим у позивача, у відповідності до ст.ст.536, 625, 1048 ЦК України, виникло право на стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 265 952,15 грн., з яких: нараховані за ст.625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 509 639,45 грн., встановленого рішенням суду, за період з 27.09.2023 року по 16.02.2024 року: 5948,00 грн. - 3% річних, 10 259,71 грн. - інфляційні втрати, та 249 744,44 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 18.11.2020 по 16.02.2024 року, нараховані відповідно до ст.ст.536, 1048 ЦК України.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 265952,15 та понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2024 року, після встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, провадження по справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

Відповідач відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлений про розгляд справи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, правом надання відзиву на позов не скористався. Будь-яких заяв чи клопотань по суті спору до суду не надходило.

Окрім цього, 09 квітня 2024 року суд повторно повідомив відповідача за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання про розгляд справи, шляхом повторного направлення ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи в судове засідання не викликались, а тому, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2023 року, яке набрало законної сили 27.09.2023 року, по справі №367/7675/20, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 28.12.2019 року безпідставно набув за рахунок позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 474 792,00 грн..

Вищезазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 509 639,45 грн., з яких: 474 792,00 грн. - сума основного боргу та 34 847,45 - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 28.12.2019 по 17.11.2020 року.

Так, позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 28.03.2023 року по справі №367/7675/20, до основної суми боргу було нараховано 265 952,15 грн., з яких: 5948,00 грн. - 3% річних, 10 259,71 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з 27.09.2023 року по 16.02.2024 року відповідно до ст.625 ЦК України за невиконання встановленого рішенням суду від 28.03.2023 року грошового зобов`язання у розмірі 509 639,45 грн., та 249 744,44 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 18.11.2020 по 16.02.2024 року, нараховані відповідно до ст.ст.536, 1048 ЦК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Позивач, посилаючись на статтю 1048 ЦК України (як аналогію закону при нарахуванні процентів на рівні облікової ставки Національного банку України), просила стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами за період з 18.11.2020 по 16.02.2024 року у розмірі 249 744,44 грн..

Натомість, застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

За таких обставин відсутні підстави для застосовування до спірних відносин частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону для визначення розміру процентів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі №639/224/16-ц вказано, що звертаючись з позовом про повернення відповідачем безпідставно отриманих грошових коштів, позивач на підставі статті 1214 ЦК України просила стягнути проценти за користування цими коштами, визначивши їх розмір відповідно до статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України, застосувавши аналогію закону. Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі №760/6938/16-ц (провадження №61-22875св19) зазначено, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) зазначено, що переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у цій справі №910/3831/22 з метою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм статей 625, 1212 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду має дати відповідь на питання, з якого моменту у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання з повернення позивачу безпідставно отриманих коштів, а саме з моменту отримання відповідачем безпідставно набутих коштів, як вважає позивач, або з дати набрання законної сили постановою апеляційного суду, якою встановлений факт безпідставності отримання відповідачем коштів від позивача, як вважає відповідач. З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала), зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Тому відповідно до предмета та підстав поданого позову про стягнення 35 річних, інфляційних втрат та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, враховуючи встановлені судом обставини справи щодо моменту виникнення та обсягу грошового зобов`язання відповідача, періоду прострочення, є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України за період з 18 листопада 2020 року по 16 лютого 2024 року.

Із проведеного судом розрахунку вбачається, що до стягнення, виходячи з суми простроченого грошового зобов`язання (474 792,00 грн) за період, заявлений позивачем, тобто з 18 листопада 2020 року по 16 лютого 2024 року (1186 днів), з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 277 575,61 грн.: 3% річних у розмірі 46 272,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 231 302,85 грн.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 265 952,15 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2659 грн. 53 коп. за подання позовної заяви, та документально підтверджені позивачем понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись вказаними нормами матеріального закону та ст.ст.12, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 141, 247, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, індексу інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 265 952 (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесегні позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , засоби зв`язку НОМЕР_2 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник позивача: АО «ПРАВО ЗАХИСТУ», код ЄДРПОУ 43525525, 08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Університетська 1-Ш, квартира 5, засоби зв`язку +38 (095) 504-59-95, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі адвоката Ростолопи Євгенії Григорівни.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку НОМЕР_4 .

Суддя: О.В. Чернова