Постанова

від 16.05.2024 по справі 161/11878/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/11878/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/500/24 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої Тім ОСОБА_2 , до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент освіти Луцької міської ради, про відшкодування майнової і моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої Тім ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що його дочка Тім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вересня 2020 року була зарахована ученицею 1-В класу у Комунальному закладі «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» (тепер Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» /перейменовано з 2022 року/).

14 грудня 2020 року під час навчального процесу Тім ОСОБА_3 , впавши разом із партою, отримала тілесні ушкодження у вигляді ампутації дистальної фаланги ІІІ пальця лівої кисті; відкритий перелом дистальної фаланги ІІІ пальця без зміщення; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку.

Для відновлення втраченого здоров`я дитина проходила лікування з 14.12.2020 по 22.12.2020 у лікувальних закладах міста Луцька, у зв`язку із чим понесено витрати на суму 1884,94 грн, а з 23.12.2020 по 15.01.2021, у зв`язку із неефективним лікуванням у м. Луцьку, отримувала медичну допомогу у клініці міста Ротенбург ФРН.

Вважає, що відповідачем не дотримано обов`язків, покладених на навчальний заклад.

Зокрема, окрім неналежного догляду вчителів за навчально-виховним процесом, причиною є і неналежне та не відповідне державним стандартам матеріально-технічне забезпечення гімназії, а саме класу, у якому стався нещасний випадок з дитиною.

У зв`язку з нещасним випадком навчальним закладом було складено акт №33 за формою Н-Н, затверджений директором 18 грудня 2020 року, у якому відповідачем зазначено, що причиною нещасного випадку стало порушення правил безпеки, власна необережність дитини.

Разом із тим, не зазначено, яке саме порушення допущено дитиною, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та наслідками, а поняття «порушення» і «необережність» є не тотожними, а відмінними.

Унаслідок події, яка мала місце 14.12.2020, як його малолітній дочці, так і йому завдано моральну шкоду.

Дочка перенесла фізичний біль, страх, переживання, позбавлення можливості навчання протягом місяця та порушення звичного способу життя, що зумовлено вимушеністю у відновленні здоров`я, зміні навчального закладу, позбавленні можливості бути разом з матір`ю. Форма ушкодженого пальця назавжди залишатиметься відмінною від інших пальців рук, що для дівчинки створює додатковий комплекс та боязнь насмішок уже у цьому віці.

Йому також завдано моральну шкоду, яка виразилася у хвилюваннях за свою дочку, відчував душевний біль, співпереживаючи дитині та заспокоюючи її.

Ураховуючи наведене, просив стягнути з навчального закладу на його користь 1 884,94 грн майнової шкоди, 5 000 грн завданої йому моральної шкоди, 40 000 грн завданої дочці моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КЗ «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» на користь ОСОБА_1 1 884,94 грн майнової шкоди.

Стягнуто з КЗ «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої Тім ОСОБА_2 40 000,00 грн моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КЗ «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» на користь Тім Андре 5 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2024 року стягнуто з КЗ «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У цій справі це 16 травня 2024 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

Статями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; у випадках, встановлених законом, звертатися до суду в інтересах інших осіб. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклад загальної середньої освіти юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти.

У статті 53 Закону України «Про освіту» зазначено, що здобувачі освіти мають право, зокрема, на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці. А статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено безпечне освітнє середовище як сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди (п. 1 ч. 1). При цьому створювати в школі безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки зобов`язаний його керівник (ч. 4 ст. 38 цього Закону).

Відповідно до вимог Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563 відповідальність за життя і здоров`я учнів під час їх перебування у школі несе освітня установа.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти» від 26.12.2017 № 1669, керівник закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу. А викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу (п.1 ч. 1, п. 1 ч. 6 розділу IV).

Згідно з ч. ч. 7, 8, 9 ст. 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту» для вивчення навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів, у тому числі вибіркових, можуть формуватися та функціонувати міжкласні групи, що включатимуть учнів різних класів одного або різних років навчання. Учні розподіляються між класами (групами) керівником закладу освіти. За письмовими зверненнями батьків учнів керівник закладу загальної середньої освіти приймає рішення про утворення групи (груп) подовженого дня, у тому числі інклюзивної та/або спеціальної, фінансування якої (яких) здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством. Порядок утворення та організації діяльності груп подовженого дня у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно з копією свідоцтва про народження, батьками Тім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являються ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (т.1 а.с.17).

Судом встановлено, що з 01 вересня 2020 року Тім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зарахована ученицею 1-В класу Комунального закладу «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» (т.1 а.с.18-22).

Згідно з рішенням Луцької міської ради № 33/44 від 27.07.2022 Комунальний заклад «Луцька гімназія № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради Волинської області» перейменовано у Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» (т.1 а.с.226-227).

Наказом відповідача № 124/1-ру від 14.09.2020 ученицю 1-В класу Тім ОСОБА_5 зараховано до групи продовженого дня № 6 /вихователь ОСОБА_6 / (т.1 а.с.80).

14 грудня 2020 року приблизно о 13 год 30 хв, у класі № 3 навчального закладу із малолітньою Тім ОСОБА_7 стався нещасний випадок унаслідок її падіння разом з партою, у результаті чого дитина отримала тілесні ушкодження у вигляді ампутації дистальної фаланги ІІІ пальця лівої кисті; відкритий перелом дистальної фаланги ІІІ пальця без зміщення; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку. У подальшому сухий куполоподібний некроз D ІІІ зліва.

Для відновлення втраченого здоров`я дитина проходила як амбулаторне, так і стаціонарне лікування з 14.12.2020 по 22.12.2020 у лікувальних закладах міста Луцька, а з 23.12.2020 по 15.01.2021 отримувала медичну допомогу у клініці міста Ротенбург ФРН (т.1 а.с.26-39).

Пояснення відповідача про відсутність вини навчального закладу із посиланням на складений ними акт № 33 Форми Н-Н, затверджений директором 18 грудня 2020 року, у якому зазначено, що причиною нещасного випадку стало порушення правил безпеки, власна необережність дитини відхиляються апеляційним судом, оскільки цей акт не відповідає вимогам Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.05.2019 № 659.

Цим Положенням визначено алгоритм дій під час нещасних випадків.

Згідно з ч. 4 розділу ІІ цього Положення потерпілий, його батьки, інші законні представники мають право брати участь у роботі комісії із розслідування нещасного випадку, надавати свої пояснення та пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що пояснюють причини та обставини нещасного випадку, викладати в письмовій чи усній формі свою особисту думку щодо нещасного випадку та отримувати від комісії із розслідування нещасного випадку інформацію про хід проведення розслідування.

У ч. 7 розділу ІІ Положення визначено, що під час розслідування нещасного випадку комісія із розслідування нещасного випадку повинна, зокрема: з`ясувати обставини та причини нещасного випадку; отримати пояснення від потерпілого (за можливості); виявити й опитати свідків та осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності; визначити, чи пов`язаний нещасний випадок з освітнім процесом.

Відповідно до вимог п. 11 розділу ІІ Положення керівник закладу освіти протягом одного робочого дня після одержання актів і матеріалів, підготовлених комісією із розслідування нещасного випадку за підсумками її роботи, повинен розглянути і затвердити акт розслідування нещасного випадку та акт Н-Н (у разі складання). Примірники затвердженого акта Н-Н протягом трьох робочих днів керівник закладу освіти надає або надсилає поштою з повідомленням: потерпілому, батькам, іншим законним представникам потерпілого.

Із наданого відповідачем акту № 33 вбачається, що свідками нещасного випадку є діти, що були на групі продовженого дня та вихователь групи ОСОБА_6 (т.1 а.с.42-43).

Разом із тим, не конкретизовано жодної дитини, яка була свідком, а також не надано доказів про опитування будь-якої дитини.

Із листа відповідача вбачається, що примірник акта форми Н-Н батькам потерпілої не надсилався (т.1 а.с.41).

Акт не містить конкретизації, які саме порушення та яких саме правил безпеки допустила малолітня Тім ОСОБА_3 , а також, у чому проявилася та яка саме необережність дитини.

Пояснення вихователя ОСОБА_6 , яка була присутня у класі, також не містить жодної конкретизації щодо того, яким чином, з якої причини стався нещасний випадок та унаслідок чого відбулося падіння парти і дитини (т. 1 а.с.85).

Оскільки батькам малолітньої акт не надсилався, то останні були позбавлені можливості спростувати наведені у ньому висновки чи оскаржити його.

Ураховуючи наведені вище нормативно-правові акти, суд доходить висновку про наявність вини начального закладу у нещасному випадку, який мав місце 14.12.2020 щодо малолітньої Тім ОСОБА_2 .

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача на неналежне та не відповідне державним стандартам матеріально-технічне забезпечення гімназії, а саме класу, у якому стався нещасний випадок з дитиною, оскільки ця обставина позивачем не доведена.

Дитина зарахована у групу продовженого дня з урахуванням вимог ч. ч. 7, 8, 9 ст. 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Унаслідок нещасного випадку та отриманих у результаті цього тілесних ушкоджень малолітній дитині завдано моральну шкоду. Вона потребувала тривалого лікування, що призвело до порушення нормального та звичного способу її життя, дитина була обмежена у самообслуговуванні, обмежена у фізичних навантаженнях, у зв`язку з отриманою травмою не могла вести активний спосіб життя, як її однолітки, вигляд пальця викликає у неї певні комплекси щодо своєї зовнішності, дитина у малолітньому віці потребує психологічної, соціальної та побутової реабілітації.

Суд першої інстанції вірно урахував характер та обсяг страждань, яких зазнала малолітня дитина, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану і дійшов правильного висновку про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі 40 000 грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Також суд обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 1199 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на лікування малолітньої дитини.

Разом із тим, повністю задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції неповно дослідив надані позивачем докази.

На підтвердження понесених витрат позивач надав копії відповідних платіжних документів (т.1 а.с.65-66).

Із заявленої до стягнення суми майнової шкоди 1 884,94 грн необхідно відрахувати 119,55 грн за придбані 18.12.2020 шампунь (81,75 грн), пакет (0,80 грн), туалетний папір (5,10 грн), мінеральну воду (11,50 грн) та придбану 20.12.2020 мінеральну воду (20,40 грн), які не відносяться до витрат на лікування.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути майнову шкоду у розмірі 1 765,39 грн (1 884,94 119,55).

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Жуковський В. В. представляв інтереси позивача ОСОБА_8 та малолітньої Тім ОСОБА_2 у суді першої інстанції на підставі ордерів від 19 лютого 2021 року серії АС № 1020043, № 1015211, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, без обмеження повноважень (т.1 а.с.10, 11).

В акті приймання-передачі виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 16 грудня 2020 року наведено перелік послуг адвоката і їх вартість на загальну суму 5 700,00 грн, яка сплачена позивачем (т.1 а.с. 67, 68).

На виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України із поданням позовної заяви представник позивача ОСОБА_9 подав розрахунок понесених та очікуваних витрат (т.1 а.с.69).

Ухвалюючи рішення суду від 21 лютого 2024 року, суд першої інстанції вирішив питання розподілу судових витрат в частині відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

29 лютого 2024 року адвокат Жуковський В. В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути із відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 700 грн, до якої додатково приєднано акт від 23 лютого 2024 року приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 16 грудня 2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 16 від 23.02.2024 про сплату Тім Андре адвокату Жуковському В. В. 8 000,00 грн (т.2 а.с.59-64).

Задовольняючи заяву та ухвалюючи додаткове рішення про достягнення на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним станом на день прийняття судового рішення (т.1 а.с.7).

На день прийняття судового рішення 21.02.2024 позивач подав докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 700,00 грн.

Інші витрати у розмірі 8 000,00 грн понесено позивачем 23.02.2024, тобто після ухвалення рішення суду.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача зробила таку заяву.

Відсутність такої заяви підтверджується вирішенням судом питання про витрати на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення від 21.02.2024.

Подання розрахунку понесених та очікуваних витрат на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України та подання заяви про подання доказів про сплату витрат за умовами ч. 8 ст. 141 ЦПК України поняття не тотожні.

Крім того, нормами ЦПК України не передбачено права на ухвалення додаткового рішення суду про достягнення коштів, стягнутих не повністю.

Таким чином, додаткове рішення суду від 14.03.2024 необхідно скасувати.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду від 21.02.2024 в частині відмови у позові ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн необхідно залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду від 21.02.2024 в частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 , відшкодування Тім ОСОБА_10 моральної шкоди та розподілу судових витрат необхідно змінити, виклавши їх мотивувальну та резолютивну частини у редакції цієї постанови.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

У позовній заяві заявлено лише одну вимогу про захист прав малолітньої це відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 40 000 грн.

Також, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про відшкодування майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

А вимога про відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 грн підлягала оплаті ним судовим збором у розмірі 908 грн, однак, ним не оплачена.

У позові в цій частині відмовлено.

Ураховуючи наведене, з позивача в дохід держави необхідно стягнути несплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700 грн підлягають йому відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальний розмір заявленого позову становить 46 884,94 грн /40 000 + 5 000 + 1 884,94/ (т.1 а.с.7).

Фактично розмір задоволених позовних вимог становить 41 765,39 грн (40 000 + 1 765,39), що становить 89% від заявлених вимог.

Ураховуючи наведене, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 073 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням вимог про відшкодування дитині моральної шкоди та відшкодування позивачу майнової шкоди, із відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 816 грн (908 + 908).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року в частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди та про відшкодування моральної шкоди, завданої дитині, змінити, виклавши його мотивувальну і резолютивну частини у редакції цієї постанови.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» на користь малолітньої Тім ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Тім Андре, 40 000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» на користь Тім Андре 1 765 (одну тисячу сімсот шістдесят п`ять) грн 39 коп майнової шкоди та 5 073 (п`ять тисяч сімдесят три) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького Луцької міської ради» в дохід держави 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн судового збору.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5 000 грн залишити без змін.

Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2024 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя

Судді