Постанова

від 14.05.2024 по справі 296/2595/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2595/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/2595/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроферма», Приватне акціонерне товариство «Волинська Фондова Компанія», про стягнення шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та за заявою ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» про ухвалення додаткового рішення,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» на додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2023 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» (далі ТОВ «Акріс Логістик», Товариство, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 18795,67 грн матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) та судові витрати.

Позов обґрунтовувало тим, що 02.12.2022 о 09 годині 00 хвилин по Київському шосе у м. Житомирі, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Mercedes-Benz Vario, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Товариство, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18.01.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована згідно Полісу №ЕР.211146769 у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі ПАТ СК «ПЗУ Україна), страховий поліс був чинним на момент ДТП.

Розмір франшизи згідно Полісу №ЕР-209103995 становить 2600,00 грн, а страхова сума 160000,00 гривень.

Позивач звернувся до ПРАТ СК «ПЗУ Україна» з заявою про сплату страхового відшкодування. На їх вимогу ПАТ СК «ПЗУ Україна» надала копію страхового акту №23969/1, копію звіту №95-0/11/27 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.

Згідно Страхового акту №23969/1 вартість відновлювального ремонту автомобіляMercedes-Benz Vario, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 26628,54 грн (з врахуванням ПДВ).

08.02.2023 ПАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь ТОВ «Акріс Логістик» 19590,45 грн страхового відшкодування, розрахованого як різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (26628,54 грн), суми франшизи (2600,00 грн), суму податку на додану вартість (4438,09 грн).

На момент подання позову шкода, заподіяна ТОВ «Акріс Логістик», як власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vario», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідачем не відшкодована, транспортний засіб є невідновленим.

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу ДТП, який підлягає стягненню з відповідача, становить 18795,67 грн різниці між вартістю відновлювального ремонту та розміром страхового відшкодування.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням цього суду від 09 жовтня 2023 року у стягненні із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Акріс Логістик» витрат на правничу допомогу у розмірі 11272,8 грн - відмовлено.

Не погодившись з основним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку та зазначив, що він дійсно скоїв ДТП за наведених вище обставин. Але вважає, що саме посилання на постанову суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно- правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема наявністю вини відповідача, його належності як відповідача, висновком судової експертизи тощо. Такі його посилання повністю узгоджуються із правовим висновком Верховного Суду у постановах: від 14.09.2022 № 441/756/18 та від 26.01.2022 № 465/674/19.

Зазначає, що якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна - роботодавець.

Вказує, що судом першої інстанції не було вірно встановлено, що автомобіль Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності підприємству «Євроферма», місцезнаходження: вул. Вахтангова 16 м. Луцьк. На момент скоєння ДТП вказаний автомобіль на підставі договору оренди транспортного засобу перебував в оренді у Волинській фондовій компанії с/г техніка, сервіс запасні частини, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , де він працевлаштований, як водій. І цей транспортний засіб був за ним закріплений.

Тому, вважає, що він не має нести відповідальність за завдану шкоду, так як завдані ним збитки має відшкодовувати Волинська фондова компанія с/г техніка, сервіс запасні частини. Договір оренди роботодавець надати йому відмовився.

Суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для об`єктивного встановлення істини у справі, у зв`язку з чим постановив рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи. Суд незаконно задовольнив позовні вимоги до неналежного відповідача всупереч того, що відповідно до норм визначених у Цивільному Кодексі України та у правових висновках у постановах Верховного Суду чітко визначено, що в аналогічних випадках завдані джерелом підвищеної небезпеки збитки має відшкодовувати володілець майна роботодавець.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Акріс Логістик» просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 11272,8 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що представником позивача була подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог статті 137 ЦПК України та до заяви були додані докази щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу. Зокрема, копію витягу з договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом з розрахунком гонорару. Також в заяві зазначалось, що копії доказів щодо судових витрат на професійну правничу допомогу надіслані іншим учасникам справи. В наданому до суду детальному описі робіт наведено розрахунок гонорару Адвоката згідно договору про надання правничої допомоги та зазначено, що станом на 25.09.2023 підлягає сплаті 11272,8 грн, тому вважають, що суд безпідставно відмовив у задоволені заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник позивача адвокат Шахрай В.В. подав відзив, у якому просить залишити скаргу без задоволення, яка є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу позивача від відповідача не надходив.

Під час судового розгляду апеляційним судом 12 березня 2024 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроферма» та Приватне акціонерне товариство «Волинська Фондова Компанія» ( а. с. 235-236).

У судовому засіданні сторони підтримали свої апеляційні скарги. А скарги протилежної сторони не визнали і надали пояснення, які відповідають доводам поданих ними скарг.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явились, своїх пояснень не надали, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а скарга представника позивача повинна бути задоволена частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову і стягнення із відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявними доказами доведена вина ОСОБА_1 у виникненні ДТП. Тому, у відповідності до вимог статей 1166, 1187 ЦК України, наявні правові підстави для стягнення із нього на користь позивача майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Колегія суддів не погоджується із даним висновком суду, мотивуючи таким.

Судом встановлено, що 02 грудня 2022 року о 09.00 годині 00 у м. Житомирі по вул. Київське шосе, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Mercedes-Benz Vario», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Акріс Логістик». Внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею124 КУпАП ( а.с.7).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно Полісу № НОМЕР_3 у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «ПЗУ Україна». Страховий поліс був чинним на момент ДТП.

Згідно Страхового акту №23969/1 вартість відновлювального ремонту автомобіляMercedes-Benz Vario, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 26628,54 грн ( а.с.8).

Відповідно до копії звіту №95-0/11/27 від 05.02.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz Vario», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 42824, 21 грн (з врахуванням ПДВ) ( а.с.9).

08 лютого 2023 року ПАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь ТОВ «Акріс Логістик» 19590,45 грн страхового відшкодування, розрахованого як різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (26628,54 грн), суми франшизи (2600,00 грн), суму податку на додану вартість (4438,09 грн). Таким чином, розмір заподіяної матеріальної шкоди, який залишився невідшкодованим позивачу становить 18795, 84 грн ( 42824,21 24028, 54).

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Апеляційним судом встановлено, що автомобіль марки «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував на момент виникнення ДТП відповідач, знаходився у володінні Приватного акціонерного товариства «Волинська Фондова Компанія», що підтверджується копіями Договору № 3 найму (оренди) автомобілів від 02.10.2017 та Акту прийому передачі автомобілів в найм від 30.10.2017.

Також згідно копії Наказу (розпорядження) № 18 від 18 квітня 2022 року із 19.04.2022 ОСОБА_1 працює помічником інженера з організації експлуатації та ремонту у Приватному акціонерному товаристві «Волинська Фондова Компанія», тобто на момент ДТП перебував у трудових відносинах із підприємством, яке володіло та користувалося вищевказаним транспортним засобом. Вказані обставини позивачем не спростовані.

Отже, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі і правові підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Суд першої інстанції неповно з`ясував вище зазначені обставини справи, що мають значення для справи, і дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими і підлягають до задоволення, а рішення Коростенського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від14вересня 2023року тадодаткове рішенняцього судувід 09жовтня 2023року скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно апеляційнускарга представникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» - адвоката Шахрай В.В. колегія суддів задовольняє частково, оскільки правових підстав для стягнення із відповідача понесених позивачем витрат за надання правової допомоги при таких обставинах немає.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена у повному обсязі, із позивача на користь відповідача підлягають стягненню 4026грн судових витрат, понесених за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 09 жовтня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» на користь ОСОБА_1 4026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 16 травня 2024 року.