Ухвала

від 09.05.2024 по справі 283/1354/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1354/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали провадження №283/1354/21 за апеляційною скаргою прокурора Малинськоговідділу Коростенськоїокружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіМалинського районногосуду Житомирськоїобласті від22.04.2024,

в с т а н о в и в:

зазначеною ухвалою змінено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк з 24 квітня 2024 року по 20 червня 2024 року включно без застосування електронного засобу контролю.

Покладено на підозрюваного наступні обов`язки:

1. прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

2. цілодобово не залишати місце проживання: квартиру АДРЕСА_1 - без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання.

В поданій апеляційній прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді застави до ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364-1 КК України, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому, зазначає, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.1 ст.366 КК України, що встановлено і слідчим суддею, як і встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які доведені прокурором. Так, ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином (ч.4 ст.190 КК України), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, підозрюваний ОСОБА_8 ухиляється від явки до органу досудового розслідування за викликами та на території Житомирської області змінює тимчасові місця проживання. Ризик незаконного впливу на потерпілих підтверджується тим, що ОСОБА_8 є професійним адвокатом та, володіючи спеціальними знаннями, статусом і повноваженнями, може незаконного впливати на потерпілих з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності. Ризик того, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час у кримінальному провадженні не встановлено місцезнаходження та не вилучено оригінали підроблених договорів оренди земельних ділянок. Враховуючи ці ризики, слідчий суддя зазначив, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09.04.2024 ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень. Однак, при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 не виконав вимоги зазначеної ухвали та не вніс у встановлений ч.6 ст.182 КПК України п`ятиденний строк визначену судом заставу. Натомість слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що прокурор не надав доказів того, що підозрюваний має у своєму розпорядженні кошти для внесення застави, тому, прокурор не довів, що підозрюваний мав можливість сплатити заставу, але ухилився від цього. Однак, відповідно до ст.ст.176, 177, 182 КПК України на прокурора не покладено обов`язок доводити наявність у особи, щодо якої застосовано заставу, можливості сплатити заставу, натомість майновий стан підозрюваного з`ясований. Окрім цього, прокурором надано слідчому судді повідомлення Житомирського апеляційного суду про те, що станом на 18.04.2024 ОСОБА_8 не вніс заставу на рахунок суду, таким чином, останній не виконав ухвалу і відповідно ухилився від її виконання. Крім того, слідчий суддя надає оцінку зверненню ОСОБА_8 про надання дозволу на залишення міста Малина, як підтвердження відсутності у ОСОБА_8 коштів на внесення застави. Так, 15.04.2024 підозрюваний направив до Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури заяву про надання дозволу на залишення м. Малина Житомирської області з 15.04.2024 по 22.04.2024 для поїздки до місця постійного проживання в м.Рівне з метою вирішення питання про внесення за нього застави іншою особою, у задоволенні якої йому відмовлено. Однак, вказана заява направлена до Коростенської окружної прокуратури з метою створення видимості пошуків коштів, оскільки в той же день та наступні ОСОБА_8 не планував виїздів, натомість подав скарги на дії прокурора в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України (ухвали від 22.04.2024 у справі № 283/1354/21 провадження № 1-кс/283/195/2024, № 1-кс/283/214/2024) та приймав участь у їх розгляді слідчим суддею. Підсумовуючи наведене, вважає, що зазначені обставини в їх сукупності свідчать про свідоме ігнорування вимог КПК України ОСОБА_8 , невиконання ухвали Житомирського апеляційного суду від 09.04.2024, намагання перешкодити кримінальному провадженню будь-якими засобами, неможливість більш м`якими запобіжними заходами запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов`язків, не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження №283/1354/21, в провадженні СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021065510000035 від 26.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України.

Згідно змісту клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , який є адвокатом та директором ТОВ «ВІЛІНОВА», з метою заволодіння правом на оренду земельних ділянок фізичних осіб, які знаходяться на території Українківського та Вишівського старостинських округів Малинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області, підробив 170 договорів оренди земельних ділянок. Дані договори земельних ділянок ОСОБА_8 підписував від імені бувшого директора ТОВ «ВІЛІНОВА» ОСОБА_9 та від імені фізичних осіб, які були власниками земельних ділянок.

В подальшому ОСОБА_8 подав дані договори оренди державному реєстратору Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області на реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав оренди ТОВ «Вілінова» на 170 земельних ділянок.

Також на зміну орендаря деяких земельних ділянок ОСОБА_8 від імені ТОВ «ВІЛІНОВА» уклав з ТОВ «Городок-Агро» угоди на передачу від ТОВ «Вілінова» до ТОВ «Городок-Агро» прав та обов`язків орендаря.

16.02.2024 керівником Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України, яке цього ж дня за дорученням керівника обласної прокуратури було оголошено та вручено керівником Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_11 за участю понятих із застосуванням відеозапису процесуальної дії ОСОБА_8 .

18.04.2024 прокурор Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.

При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані прокурором, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України.

Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у об`ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначені кримінальні правопорушення.

При цьому, слідчий суддя також вказав, що прокурором на підставі доказів, долучених до клопотання, доведено наявність відповідних процесуальних ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, разом з цим, не доведено неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя, встановивши наявність відповідних ризиків, дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики неможливо усунути при застосуванні такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України, тобто, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

При цьому, слід врахувати і те, що підозрюваний ОСОБА_8 ухиляється від явки до органу досудового розслідування за викликами та на території Житомирської області змінює тимчасові місця проживання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення.

На думку апеляційного суду, характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування та суду. На думку апеляційного суду, цей процесуальний ризик є об`єктивно доведеним та дійсно існуючим.

Крім того, в даному випадку, є висока вірогідність того, що при застосуванні альтернативної міри запобіжного заходу підозрюваному, останній може незаконно впливати на відповідних учасників провадження з метою зміни показів, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об`єктивної істини по провадженню. В даному випадку, слід врахувати те, що ОСОБА_8 є професійним адвокатом та, володіючи спеціальними знаннями, статусом і повноваженнями, може незаконного впливати на потерпілих з метою зміни наданих ними показань для уникнення кримінальної відповідальності.

В даному випадку слід врахувати і той факт, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час в кримінальному провадженні не встановлено місцезнаходження та не вилучено оригінали підроблених договорів оренди земельних ділянок, що підтверджено стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено про існування ризиків зазначених в клопотанні слідчого, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість протиправного впливу на учасників кримінального провадження, як і знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, за встановлених в ході досудового розслідування обставин, а застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню виникненню зазначених ризиків.

Крім того, слідчим суддею не взято до уваги факт невиконання підозрюваним обов`язку внесення застави на виконання ухвали Житомирського апеляційного суду від 09.04.2024. При цьому, підозрюваний ОСОБА_8 , в разі фінансової неможливості внести визначений судом розмір застави, не звертався у встановленому процесуальному порядку про зменшення розміру застави, що також підтверджує свідоме ігнорування підозрюваним зазначеного рішення апеляційного суду. Вказівка слідчим суддею про недоведеність прокурором того, що підозрюваний має у своєму розпорядженні кошти для внесення застави, є безпідставними.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доведеність того, що до ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч.3 ст. 407, 409, 411, 412 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, однак із визначенням відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення ч.3 ст.183 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, як і знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень), апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, визначає заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду апеляційної інстанції, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід застосувати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, а відтак апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупрокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 22.04.2024, якою змінено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк з 24 квітня 2024 року по 20 червня 2024 року включно без застосування електронного засобу контролю, з покладанням відповідних процесуальних обов`язків, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09.06.2024 з правом внесення застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м. Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, а саме м.Малин Коростенського району Житомирської області;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії обов`язків до 09 червня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :