Ухвала

від 20.05.2024 по справі 283/1354/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1354/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-сс/4805/286/24

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря: ОСОБА_5

підозрюваного: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

прокурора: ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Житомирі апеляційнускаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіМалинського районногосуду Житомирськоїобласті від 22 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру щодо нього у кримінальному провадженні №12021065510000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364?, ч.1 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру щодо нього у кримінальному провадженні №12021065510000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364?, ч.1 ст.366 КК України.

Слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та відсутності підстав для скасування повідомлення про підозру.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

Вважає, що вказана ухвала прийнята з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню у повному обсязі, зокрема через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та норм матеріального права.

Зазначає, що підозрюючи його у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, прокурор помилково визнав як розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди вартість права оренди, оскільки право оренди не належить орендодавцю (у даному випадку - особі, яку прокурор визнав потерпілою у даному кримінальному провадженні), а виникає у орендаря (тобто, у підозрюваного у даному кримінальному провадженні) з моменту державної реєстрації права оренди в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Не оспорюючи в цілому висновки земельно-оціночних експертиз №2097/2168...2192/23-25 від 07.11.2023 року та №2098/23-25 від 16.01.2024 року, вважає що він не причетний до заподіяння інкримінованої йому заподіяної шкоди у розмірі 12 464 200 гривень, оскільки експерт у зазначених висновках встановив інтерес (власника права оренди) орендаря у праві оренди земельної ділянки. Тобто, органом досудового розслідування у розмір заподіяної шкоди інкримінується вартість права оренди, яка визначається для нього як для орендаря і йому ж належить як немайновий актив орендаря. Отже, з позиції органу досудового розслідування вбачається, що він сам собі заподіяв шкоду на 12 464200 гривень.

Посилається на те, що вартість права оренди не є сталою величиною і залежить від тих майнових ризиків, які він несе в ході здійснення господарської діяльності.

Зазначає, що суд не врахував, що вищезазначені висновки земельно-оціночних експертиз підтверджують відсутність його причетності до інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки право оренди виникає у орендаря з моменту державної реєстрації договору оренди, а не в орендодавця, а тому розмір заподіяної шкоди визначений органом досудового розслідування як нематеріальний актив орендаря, тобто його нематеріальний актив, не може інкримінуватись йому як шкоду, яку він міг би заподіяти третім особам.

Наголошує на тому, що у судовій практиці відсутні випадки, коли орендодавець позивається до суду з позовом про стягнення з орендаря майнової шкоди у вигляді вартості права оренди земельної ділянки. Проте, мають місце позовні вимоги до орендаря про стягнення заборгованості з виплати орендної плати або упущеної вигоди.

Твердить, що прокурор у повідомленні про підозру зазначив, що його дії спричинили тяжкі наслідки правонаступникам власників земельних ділянок як спадкоємцям, тим самим підтвердивши, що дані особи права власності у встановленому законом порядку на зазначені у повідомленні земельні ділянки не набули та в органу досудового розслідування відсутні докази такого набуття, а тому не можуть бути потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Зазначає, що оскільки він безпосередньо з власниками майна або з потерпілими у даному кримінальному провадженні не контактував жодним чином, то, відповідно, і ознаки шахрайства у його діянні відсутні.

На думку апелянта недоведеним залишається і склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначає, що сторона обвинувачення наголошувала на тому, що в договорах оренди, на які посилається слідство, підроблені підписи. Однак жодних судово-почеркознавчих експертиз, які б достовірно встановили, чи належить підпис підозрюваному, стороною обвинувачення проведено не було, разом з тим вказує на те що документи завірені печаткою підприємства, проте в ході обшуку, даної печатки виявлено не було, отже такі твердження ґрунтуються на припущеннях.

Щодо інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, апелянт зазначає,що у зв`язку з тим, що він не набув у власність жодної земельної ділянки, зазначеної у повідомленні про підозру, то відповідно, і не міг розпорядитись даними ділянками, тобто відчужити будь-яким чином. А тому, на думку підозрюваного ОСОБА_6 підозра за ч. 1 ст. 209 КК України не обґрунтована.

Також зазначає, що жодних посилань на докази, які б підтверджували зловживання ним повноваженнями та одержання за наслідками цих зловживань неправомірної вигоди від когось, повідомлення про підозру не містить.

Вважає, що повідомлення йому про підозру 16.02.2024 року керівником Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 підлягає скасуванню: у зв`язку з тим, що він не причетний до заподіяння майнової шкоди у розмірі 12 464 200 гривень жодній особі, яка визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні; у зв`язку з тим, що він жодним чином не контактував з потерпілими або їх представниками, а відтак не міг будь-кого з потерпілих або їх представників якимось чином обманути і заволодіти їх майном; жодної шкоди майну потерпілих не завдано - не знищено та не зіпсовано; відсутні докази, які б підтверджували підробку договорів оренди, зокрема ним особисто; відсутні докази отримання ним якоїсь неправомірної вигоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні підозрюваним, його захисником чи законним представником можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннямиглави 22 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаютьсяглавою 37цього Кодексу.

Статтею 277 КПК Українипередбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ ВП №1 Коростенського РУП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021065510000035 від 26.04.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364?, ч.1 ст.366 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами. У зв`язку з цим ОСОБА_6 16.02.2024 року було повідомлено про підозру.

Оскільки ОСОБА_6 є адвокатом, то відповідно до п.7 ч.1 ст.480 КПК України, щодо нього застосовується особливий порядок кримінального провадження. Пунктом 1 ч.1 ст.481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється зокрема адвокату керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

16.02.2024 року керівником Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_10 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст. 364?, ч.1 ст.366 КК України, яке цього ж дня за дорученням керівника обласної прокуратури було оголошено та вручено керівником Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 за участю понятих із застосуванням відеозапису процесуальної дії ОСОБА_6 .

Постановою керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 від 11.04.2024 року строк досудового розслідування продовжено до 16.05.2024 року.

Як встановлено апеляційним судом повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.02.2024 року відповідає вимогам, передбаченим ст. 277 КПК України, містить всі необхідні відомості, у тому числі, прізвище прокурора, який здійснював це повідомлення, анкетні відомості підозрюваної особи, номер кримінального провадження, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 (ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст. 364?, ч.1 ст.366 КК України), короткий виклад обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 права підозрюваного, підпис керівника Коростенської окружної прокуратури прокурора ОСОБА_11 , який здійснив повідомлення.

На переконання колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст. 364?, ч.1 ст.366 КК України, є переконливими та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про недоведеність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12021065510000035.

Апеляційний суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, та наявності об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При вирішенні питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням якої, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Оцінюючи в сукупності обставини провадження апеляційний суд вбачає, що обґрунтованість підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, у зазначеному випадку, присутня.

Також, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а також кваліфікацію її дій та оцінку фактичних обставин справи. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, при перевірці доводів апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 , процесуальних порушень вимог Глави 22 КПК України, якими визначено випадки, зміст, порядок повідомлення про підозру, апеляційним судом не встановлено, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру щодо нього.

Доводи підозрюваного ОСОБА_6 про відсутність беззаперечних доказів, що підтверджують причетність його до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, на думку колегії суддів є помилковими, оскільки зміст та обсяг наданих стороною обвинувачення доказів є достатніми для того, щоб будь-яка розсудлива та незацікавлена особа могла дійти висновку про те, що ОСОБА_6 міг вчинити інкримінованій їй кримінальні правопорушення.

Всі доводи ОСОБА_6 на які він посилається в своїй апеляційній скарзі, були предметом розгляду слідчим суддею, і їм дано правову оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Тому в апеляційного суду немає процесуальних підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Незгода ОСОБА_6 з повідомленням про підозру не може бути підставою для її скасування. Слідчий суддя правильно прийшов до переконання, що скарга ОСОБА_6 на повідомлення про підозру не містять правових підстав для її скасування, а наведені ним в скарзі всі доводи переконливо спростовані слідчим суддею, їм надана належна правова оцінка.

Не може колегія суддів погодитися і з доводами підозрюваного ОСОБА_6 про неправильно визначений розмір шкоди, ознаки шахрайства в його діях відсутні, що з потерпілими він не контактував, відсутні докази, які б підтверджували підробку договорів оренди та неправомірної вигоди, як підстави для її скасування, оскільки у ній зазначено стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 відомих на момент повідомлення про підозру, яка може в подальшому неодноразово змінюватися, встановлення інших обставин про які вказується в апеляційній скарзі є завданням досудового розслідування для висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильність висновків слідчого судді.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити беззадоволення, аухвалу слідчогосудді Малинськогорайонного судуЖитомисрької області від 22 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_6 на повідомлення про підозру щодо нього у кримінальному провадженні №12021065510000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.364?, ч.1 ст.366 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: