Рішення

від 15.05.2024 по справі 320/14059/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року № 320/14059/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у місті Києві до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Територіальне медичне об`єднання «Санаторного лікування» у місті Києві (далі по тексту також позивач, ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві) з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 №0037513/0706.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства зроблені з посиланням на порушення податкового законодавства контрагентами ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» протягом 2017-2019 років без перевірки фактичної наявності отриманих товарів та робіт.

Позивач наголошує на реальності господарських операцій з означеними контрагентами, оформлених відповідними первинними документами, та стверджує, що витрачені кошти відповідають цілям діяльності позивача.

На думку позивача, податкова інформація щодо контрагентів не може бути підставою для висновку про сумнівність господарських операцій між ними та позивачем.

Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за недоліки у діяльності його контрагентів, а господарські операції з таким контрагентом не можуть автоматично визнаватись нереальними.

Щодо доводів відповідача про наявність відкритих кримінальних проваджень щодо третіх осіб, позивач наголосив, що у межах кримінальних проваджень не досліджуються господарські операції, а сама їх наявність без вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача виявлено порушення порядку складання Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2017-2021 роки, а також заниження податку на прибуток на суму 282747 грн за 2017-2019 роки, наслідком чого є винесення спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми податку на прибуток.

Відповідач наголошує на дотриманні ним порядку проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві (ідентифікаційний код 39125291, місцезнаходження: 04075, м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 28) є комунальним закладом, зареєстроване як юридична особа 06.03.2014. Основним видом діяльності за КВЕД є 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

Зі Статуту ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.02.2014 №165 та зареєстрованого державним реєстратором 06.03.2014 за №10691340000031636, вбачається, що позивач є бюджетною (неприбутковою) установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядкованою Департаменту охорони здоров`я ВО КМР (КМДА), до складу якої входять заклади охорони здоров`я (розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня), відносно яких ТМО виконує функції розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Судом встановлено, що у період з 20.10.2022 по 09.11.2022 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 09.11.2022, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 09.11.2022, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавства за період з 06.03.2014 по 09.11.2022, за результатами якої складено акт від 16.11.2022 №38014-Ж5/26-15-07-06-01-19/39125291 (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації від 17.06.2016 №533, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2017 за №932/29062, в результаті чого порушено порядок складання Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2017-2021 роки;

- підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 282747 грн, у тому числі по періодах: 2017 рік 65266 грн; 2018 рік 100046 грн; 2019 рік 117435 грн.

В акті перевірки відображено, що у ході проведення перевірки встановлено факти документального оформлення операцій з постачання товарів (робіт, послуг) суб`єктами господарювання ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд», по яким на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, не підтверджено придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1570816,76 грн, у тому числі по періодах: 2017 рік 362590,77 грн, 2018 рік 555808,80 грн, 2019 рік 652417,19 грн.

По контрагенту ТОВ «Ріст» (теперішня назва ТОВ «Контейт») контролюючим органом було досліджено договір на поточний ремонт зовнішньої електричної мережі від 06.03.2017 №603, договір від 11.05.2017 №11/05, від 19.06.2017 №19/06, від 23.06.2017 №23/06 та зазначено про відображення операцій за цими договорами в регістрах бухгалтерського обліку.

По контрагенту ТОВ «Дамрембуд» контролюючим органом було досліджено договір на проведення поточного ремонту від 15.12.2017 №15/12/1, договір на проведення поточного ремонту від 04.05.2018 №0405, договір на проведення поточного ремонту від 04.05.2018 №0405/1, договір на проведення поточного ремонту від 18.06.2018 №0618, договір на проведення поточного ремонту від 28.08.2018 №28/08, договір на проведення поточного ремонту від 26.09.2018 №2609, договір на проведення поточного ремонту від 11.03.2019 №1103, договір на проведення поточного ремонту від 23.04.2019 №2304, договір на проведення поточного ремонту від 19.06.2019 №1906, договір на проведення поточного ремонту від 25.10.2019 №2510, договір на проведення поточного ремонту від 28.10.2019 №28101.

Відповідач, дослідивши надані до перевірки документи, інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, та податкову інформацію, отриману із зовнішніх джерел, у сукупності встановлено наступне:

- поточний ремонт, вартість якого була оплачена на розрахунковий рахунок ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд», не здійснювався та не використовувався в господарській діяльності позивача для досягнення ділової мети;

- позивачем здійснювалось лише перерахування грошових коштів, документування та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності;

- первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між позивачем та ТОВ «Ріст», ТОВ «Дамрембуд»;

- відсутність реального придбання матеріалів та виконання робіт, в свою чергу, його реалізацію позивачу;

- відсутності на балансі ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» основних засобів, виробничих запасів, працівників;

- наявність інформації щодо кримінальних проваджень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №0037513/0706 за порушення підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на загальну суму 353434,00 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на 282747 грн та за штрафними санкціями на 70687 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2022 №0037513/0706, позивачем подано до ДПС України скаргу, яку рішенням ДПС України від 07.03.2023 №5657/6/99-00-06-01-01-06 залишено без задоволення, а означене податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України визначено, що не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

Згідно з підпунктом 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, а для релігійної організації - вимог, визначених абзацом другим підпункту 133.4.1 і підпунктом 133.4.2 цього пункту, така неприбуткова організація зобов`язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

В межах спірних відносин позивач стверджує про здійснення фінансування видатків за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» на власне утримання, а саме: фінансування ремонтних робіт своїх основних засобів, що відповідає положенням підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України.

В свою чергу, відповідач під час проведення перевірки дійшов висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд», наслідком чого є порушення позивачем як неприбутковою організацією правил використання доходів (прибутків) та, відповідно, наявність підстав для відображення прибутку у Звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за відповідні періоди.

Суд зауважує, що у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат чи невідображення суми доходу (прибутку) у звіті про використання доходів (прибутків).

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту відображеної платником податків інформації щодо спірних господарських операцій, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріст» (генпідрядник) укладено договір на поточний ремонт зовнішньої електричної мережі від 06.03.2017 №603, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, із забезпеченням належної якості, відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва та умов договору виконати роботи згідно ДК 021:2015-45310000-3 електромонтажні роботи по об`єкту «Поточний ремонт зовнішньої електричної мережі у ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві. Договірна ціна поточного ремонту об`єкта складає 119999 грн, є твердою, визначається генпідрядником на основі затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві і може бути уточнена згідно п. 3.2.

Відповідно до пункту 5.1 означеного договору генпідрядник зобов`язаний відповідно до договірної ціни забезпечувати поточний ремонт об`єкта необхідними матеріально-технічними та енергетичними ресурсами. При цьому, генпідрядник відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією. Генпідрядник може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників) (п.6.1 договору). Для виконання робіт генпідрядник може залучати робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації (п.7.1 договору).

Відповідно до пункту 10.2 договору передача виконаних робіт генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (форма КБ2).

Пунктом 9.3 договору визначено, що з метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник (відповідні посадові особи замовника) забезпечує здійснення технічного нагляду та контроль за виконанням робіт капітального ремонту у порядку, встановленому законодавством, а також може проводити перевірку обсягів виконаних робіт та прийнятих до оплати робіт шляхом здійснення контрольних обмірів. Такі перевірки проводяться за участю генпідрядника. Виявлені відхилення або завищення підлягають коригуванню (виключенню з прийнятих до оплати замовником обсягів виконаних на об`єкті робіт).

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1/06 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 06.06.2017.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріст» (генпідрядник) укладено договір від 23.06.2017 №23/06 на виконання робіт згідно ДК 021:2015-4533000-9 водопровідні та санітарно-технічні роботи по об`єкту «Послуги по встановленню та підключення водонагрівачів в санвузлах спальних корпусів №3 та №4 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28». Договірна ціна складає 10432,20 грн. Умови договору аналогічні умовам, викладеним у договорі від 06.03.2017 №603.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 17.07.2017.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріст» (генпідрядник) укладено договір від 11.05.2017 №11/05 на виконання робіт згідно ДК 021:2015-45443000-4 фасадні роботи по об`єкту «Поточний ремонт фасаду спального корпусу №3 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28», вартість яких зазначено 2926,44 грн. Умови договору аналогічні умовам, викладеним у договорі від 06.03.2017 №603.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 15.05.2017.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Ріст» (генпідрядник) укладено договір від 19.06.2017 №19/06 на виконання робіт згідно ДК 021:2015-45330000-9 водопровідні та санітарно-технічні роботи по об`єкту «Поточний ремонт будівлі харчоблоку без припинення (або часткового припинення) функціонування закладу ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28», вартість яких зазначено 156754,10 грн. Умови договору аналогічні умовам, викладеним у договорі від 06.03.2017 №603.

Додатковою угодою №1 від 28.09.2017 до означеного договору зменшено вартість робіт за договором до 150820,84 грн

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 07.09.2017.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Дамрембуд» (підрядник) укладено наступні договори на проведення поточного ремонту:

1) від 23.04.2019 №2304 на поточний ремонт внутрішніх приміщень 1, 2, 3 нежитлової будівлі господарського корпусу (без котельні) ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 199578,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 05.08.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 05.08.2019;

2) від 11.03.2019 №1103 на поточний ремонт корпусу електросон (технічного відділу) ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 198992,40 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 19.06.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 19.06.2019;

3) від 19.06.2019 №1906 на поточний ремонт внутрішніх приміщень роздягалень спального корпусу №4 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 193050,96 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1-1906 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 26.09.2019;

4) від 18.06.2018 №0618 на поточний ремонт частини нежитлової будівлі господарського корпусу (без котельні) приміщення №3 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 116304,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №0618 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 17.07.2018;

5) від 28.08.2018 №28/08 на поточний ремонт корпусу електросну ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 116304,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №2808 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 23.10.2018;

6) від 26.09.2018 №2609 на поточний ремонт приміщень спального корпусу №4 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 105200,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №2609 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 23.10.2018;

7) від 04.05.2018 №0405 на поточний ремонт вхідної групи адмінкорпусу ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 60248,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №18 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 20.06.2018;

8) від 15.12.2017 №15/12/1 на поточний ремонт покрівлі будівлі складу ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 78985,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №15121 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 18.12.2017;

9) від 04.05.2018 №0405/1 на поточний ремонт коридору спального корпусу №4 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 99996,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1705 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 17.05.2018;

10) від 25.10.2019 №2510 на поточний ремонт санвузла спального корпусу №4 ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 11999,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1/2510 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 09.12.2019;

11) від 28.10.2019 №28101 на поточний ремонт зовнішнього водопроводу ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 28, вартість робіт за яким визначено у розмірі 65000,00 грн. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи акт №1-28101 приймання виконаних будівельних робіт, підписаний сторонами 20.11.2019 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт.

Умовами означених договорів визначені строки виконання робіт з можливістю їх перенесення у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, внесення змін до проектної документації, виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт. Приймання-передача робіт здійснюється за актом виконаних робіт (типова форма КБ-2в), який підписується замовником, підрядником та керівником закладу. Замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягом виконаних робіт. За умовами договорів підрядник гарантує якість виконаних робіт та видає гарантійне зобов`язання на виконані роботи згідно ДБН В.2.6-14-95.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Крім того, з акта перевірки вбачається про відсутність заборгованості позивача перед контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд».

Оскільки умовами означених вище договорів, укладених з ТОВ «Ріст», передбачено здійснення технічного нагляду замовником, позивачем укладено з КП «Інженерний центр» договори здійснення технічного нагляду від 12.06.2017 №172/17-84, від 14.07.2017 №172/17-133, від 17.08.2017 №172/17-165, від 21.05.2018 №172/18-48, від 06.07.2018 №172/18-102, від 20.11.2018 №172/18-217, від 20.11.2018 №172/18-218, від 30.05.2019 №172/19-53, від 02.08.2019 №172/19-221, від 20.09.2019 №172/19-282.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд зауважує, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судом під час дослідження ділової мети при укладенні позивачем договору з вищевказаними контрагентами було встановлено таке.

ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві є комунальним закладом, зареєстрованим як юридична особа 06.03.2014. Основним видом діяльності за КВЕД є 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

Зі Статуту ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.02.2014 №165 та зареєстрованого державним реєстратором 06.03.2014 за №10691340000031636, вбачається, що позивач є бюджетною (неприбутковою) установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядкованою Департаменту охорони здоров`я ВО КМР (КМДА), до складу якої входять заклади охорони здоров`я (розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня), відносно яких ТМО виконує функції розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту ТМО створюється і функціонує з метою інтеграції та ефективного використання ресурсів для досягнення найкращих кінцевих результатів у наданні медичних санаторних послуг та допомоги дитячому населенню. Головним завданням ТМО є забезпечення потреб дитячого населення у кваліфікованій і доступній медичній допомозі за спеціальністю «санаторне лікування» та здійснення контролю за якістю надання послуг та допомоги хворим дітям.

Розділом ІІІ Статуту передбачено, що відносини ТМО з підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності будуються на договірних відносинах згідно із законодавством України.

Утримання ТМО і оплата праці здійснюються за рахунок бюджетних коштів, отримання яких передбачено законодавством України.

ТМО реалізує у повному обсязі свої права та виконує обов`язки у сферах планування матеріально-технічного постачання, організації та оплати праці, фінансів, цін та прав, в інших сферах діяльності, передбачених законодавством України.

Позивач в адміністративному позові наголошує на реальності виконання контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» ремонтних робіт, про що свідчать фактичні поліпшення приміщень. На підтвердження означених доводів позивачем долучено фотоматеріали демонтованого та встановленого кабеля, фасадів будівель та внутрішніх приміщень.

Водночас суд зауважує про відсутність можливості встановити місцезнаходження об`єктів, зафіксованих на фотоматеріалах, а також про відсутність фотоматеріалів до моменту виконання ремонтних робіт контрагентами позивача ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» для співставлення їх з наданими позивачем фотоматеріалами.

Враховуючи означене, суд дійшов висновку, що подані позивачем фотоматеріали не можуть слугувати допустимим доказом підтвердження виконання ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» ремонтних робіт.

Як вже зазначалось судом, на підтвердження реальності виконання ремонтних робіт матеріали справи містять копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, які відповідають встановленим до первинних документів вимогам, містять усі необхідні реквізити.

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень.

Спірні операції були відображені в регістрах бухгалтерського обліку, про що зазначено в акті перевірки.

Даний факт не заперечується сторонами, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

При цьому, суд зауважує, що умовами укладених між позивачем та ТОВ «Ріст», ТОВ «Дамрембуд» договорів не передбачено складення жодних додаткових документів у період виконання робіт за означеними договорами, як то заявки, накладні, акти та закріплено, що передача виконаних робіт оформлюється актами про виконані роботи за формою КБ-2в, які було надано відповідачу під час перевірки та долучено до матеріалів справи.

Відповідач в акті перевірки як на підстави відсутності факту реального здійснення господарськи операцій посилається на інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС та податкову інформацію, отриману із зовнішніх джерел, за наслідками дослідження яких у сукупності встановлено наступне: поточний ремонт, вартість якого була оплачена на розрахунковий рахунок ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд», не здійснювався та не використовувався в господарській діяльності позивача для досягнення ділової мети; позивачем здійснювалось лише перерахування грошових коштів, документування та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності; первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між позивачем та ТОВ «Ріст», ТОВ «Дамрембуд»; відсутність реального придбання матеріалів та виконання робіт, в свою чергу, його реалізацію позивачу; відсутності на балансі ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» основних засобів, виробничих запасів, працівників; наявність інформації щодо кримінальних проваджень.

Водночас, посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову щодо ТОВ «Ріст», зокрема на анулювання свідоцтва платника ПДВ 17.04.2020, на кількість працюючих станом на 01.01.2021 0 осіб, відхиляються судом з огляду на здійснення господарських операцій між ним та позивачем поза межами означеного періоду, оскільки господарські операції між ними відбулися у 2017 році.

Посилання контролюючого органу на неподання ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» фінансової звітності, податкових декларацій з податку на прибуток протягом 2017 2021 років, відсутність звітів з травня 2019 року, відсутність інформації щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих ресурсів, працівників, постачальників за операціями з утримання офісу та виробничих об`єктів, складських приміщень, інформації про зберігання запасів, неподання повідомлень за формою 20-ОПП за означений період тощо, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення підстав для застосування податкових пільг у залежність від стану контрагента позивача, наявності чи відсутності у нього основних фондів, тощо.

Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема в постановах від 30.09.2021 у справі №400/1986/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 31.10.2023 у справі 520/18341/21, відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства.

З урахуванням означеного судом відхиляються посилання відповідача на інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС та податкову інформацію, отриману із зовнішніх джерел, щодо нереальності здійснення спірних господарських операцій.

Щодо посилань відповідача як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутність у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснення робіт, трудових ресурсів, тимчасового зберігання відповідних обсягів товару, суд зазначає, що наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами.

Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу, що, на думку суду, є підставою для сумнівів реальності операцій, проте, не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Суд зауважує, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначена відповідачем інформація щодо ТОВ «Ріст», ТОВ «Дамрембуд» не виключає можливості реального виконання таким платником господарських операцій з позивачем та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентом та чи взагалі такі порушення мали місце. При цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

У відповідності до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Водночас, відповідачем під час судового розгляду справи не надано суду жодних доказів на підтвердження відображених в акті перевірки обставин.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на використання податкових пільг, встановлених положеннями підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо посилань податкового органу у відзиві на наявність кримінальних проваджень по відношенню до контрагентів позивача, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000004330 від 18.11.2017, №42018110000000355 від 08.10.2018, №12019100060004797 від 31.10.2019, №12017100010007744, суд зазначає, що їх відкриття не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а.

Водночас, будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду також підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів постановлення вироків в межах означених кримінальних проваджень, якими б підтверджувався факт протиправності здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин та не надання доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, позивачем наданими актами приймання виконаних будівельних робіт із зазначенням деталізованого переліку виконаних контрагентами ремонтних робіт в якості доказів фактичного їх виконання контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Дамрембуд» за місцезнаходженням позивача (м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 28), доказами здійснення оплати за виконані роботи, враховуючи відсутність обов`язку складення жодних інших документів за умовами договорів, на переконання суду, доведено реальне надання ремонтних робіт контрагентами у межах спірних відносин.

Врахуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5301,52 грн, що підтверджується квитанцією від 27.03.2023 №0.0.2922345932.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5301,52 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №0037513/0706.

3. Стягнути на користь Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у місті Києві (ідентифікаційний код 39125291, місцезнаходження: 04075, м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 28) судовий збір у розмірі 5301,52 грн (п`ять тисяч триста одна грн 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.