Ухвала

від 16.10.2024 по справі 320/14059/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року

Київ

справа №320/14059/23

адміністративне провадження №К/990/36915/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №320/14059/23 за позовом Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у місті Києві до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у цій справі залишив без руху і надав строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення, а також надання документа про сплату судового збору. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання, а клопотання про поновлення не містило поважних причин пропуску строку.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень у цій справі та встановлено апеляційним судом, вперше подану 19.06.2024 апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 24.06.2024 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати документ про сплату судового збору); ухвалою від 18.07.2024 апеляційний суд апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду. Вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 15.05.2024 подано 07.08.2024, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Також суд зауважив, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги є обов`язком сторони і така має бути здійснена на час подання апеляційної скарги в строки встановлені процесуальним законодавством.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що станом на 05.09.2024 ГУ ДПС недоліки апеляційної скарги не усунуло, а саме: не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, крім того судовий збір за подачу апеляційної скарги не сплачений.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки первинна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження, а повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення. Зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено два строки звернення до суду з апеляційною скаргою (тридцять днів і один рік), при цьому Кодекс не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов`язаний звернутися до суду, якщо ним з поважних причин було пропущено строк. Також скаржник посилається на витяги з рішень Європейського суду з прав людини та наводить практику Верховного Суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку, які б давали підстави для його поновлення.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що сам собою факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 280/4682/19, від 18.06.2020 у справі № 400/524/19, від 17.06.2020 у справі № 280/4951/19, від 15.09.2022 у справі №640/6828/19 тощо.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанцій неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №320/14059/23 за позовом Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» у місті Києві до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко