Постанова

від 15.05.2024 по справі 300/7016/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7016/23 пров. № А/857/9212/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, ухвалене суддею Біньковською Н.В. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 300/7016/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, Державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Матеївецької сільської ради Бичик Уляни Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень, реєстрації земельної ділянки, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому у рахуванням уточнення позовних вимог просила визнати незаконними та скасувати рішення сесії Коломийської міської ради №2547-42/23 «Про землекористування у місті Коломия на вулиці українська, 33-б» від 16.02.2023 №57, рішення сесії Коломийської міської ради №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на вулиці Українська, 33-б » від 23.03.2023 №96, рішення сесії Коломийської міської ради №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради в частині п.3, п.3.1. п.3.2.», визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки: кадастровий номер №2610600000:11:007:0125, рішення №67937551 від 08.06.2023; №2610600000:11:007:0126, рішення №67937237 від 08.06.2023; №2610600000:11:007:0127, рішення №67937027 від 08.06.2023; стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскаржувані рішення прямо не застосовуються відносно ОСОБА_1 та не породжують для неї жодних прав чи обов`язків, не зачіпають її інтересів, оскільки не містять жодних приписів правовстановлюючого або зобов`язального характеру щодо позивача. На переконання суду, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про порушення з боку суб`єкта владних повноважень саме її прав. Наявність в матеріалах справи договору володіння приміщенням від 04.03.2016 не спростовує факту належності такого приміщення на праві власності саме ОСОБА_2 . Ймовірне порушення прав ОСОБА_2 , яка уповноважила позивача здійснювати представництво її інтересів на підставі довіреності, не може бути свідченням порушення прав позивача у цих правовідносинах. Суд виснував, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування Коломийською міською радою фактично створено об`єкт комунальної інфраструктури загального користування дорогу, яка впливає на права та інтереси всіх жителів територіальної громади, до яких віднесено і позивача ОСОБА_1 , а відтак її право користування землею як члена територіальної громади порушено, так як формування дороги відбулось із порушенням містобудівних умов та обмежень самовільно особою, яка придбала під забудову внутрішньо квартальні землі городи. Наголошує, що в результаті поділу земельної ділянки на три окремі частини, не з`єднані між собою, утворили дорогу, в результаті чого площа земель, якими може розпоряджатись орган місцевого самоврядування та отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,1085 га, тобто дохід, зменшилась на площу дороги. Натомість, як вважає скаржник, обраний нею спосіб захисту забезпечить поновлення її прав як члена територіальної громади, більш того, на думку скаржника, такий є ефективним і при дотриманні правопорядку. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами (мати та дочка) та позивач має довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2 , договір управління її майна, що знаходиться на спірних землях. Зазначає, що вона подавала всі заяви щодо нерухомого майна та оформлення земельної ділянки, в тому числі зверталась до Коломийської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, про затвердження проекту землеустрою та про надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в оренду.

Щодо вимог позовної заяви про стягнення моральної шкоди, зазначає, що позивачу моральна шкода завдана внаслідок психологічного тиску та завданих моральних страждань. Створення надуманих перешкод для оформлення прав користування земельною ділянко, поділ земельної ділянки та створення дороги замість частини земельної ділянки призводило до душевних хвилювань та підвищеної нервової напруги. Тривалий час службові особи Коломийської міської ради чинили перешкоди у виготовленні правовстановлюючих документів, так як не приймали письмових звернень, виникали конфліктні ситуації із невідомими особами. Зазначає, що на спірній земельній ділянці мало місце пошкодження та знищення майна, невідомі особи засмічували територію, після чого працівники Коломийської міської ради приходили на огляд, фіксували порушення правил благоустрою та застосовували відносно позивача штрафні санкції.

Покликаючись на ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, зазначає, що до ОСОБА_2 в момент набуття права власності на нежитлові будівлі перейшло й право користування земельною ділянкою. В сою чергу поділ цієї земельної ділянки на три окремі частини та облаштування її частини шляхом зміни цільового призначення унеможливлює її використання за первинним призначенням та обслуговування нежитлових приміщень, належних ОСОБА_2 .

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.11.2005 між ТОВ «Агропромисловий комплекс Доброта», в особі засновника ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), яка діє за згодою своїх законних опікунів: батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (майстерні). Відповідно до пунктів 1.1., 1.2 цього договору Продавець зобов`язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Нежитлове приміщення (майстерня), загальною площею 106,3 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 (а.с.8 т.1).

04.03.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір володіння приміщенням, відповідно до пункту 1.1. якого Власник надає у володіння та користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Володілець зобов`язаний дбати про передане йому приміщення (а.с.106 т.1).

Згідно свідоцтва про шлюб від 19.05.2016 серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 19.05.2016. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_2 (а.с.114 т.2)

28.07.2022 ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 подано до Коломийської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (а.с.11 т. 1).

Коломийська міська рада листом від 08.09.2022 №41/01.10-19/87 у відповідь на запит ОСОБА_1 від 02.09.2022 надала їй викопіювання з генерального плану АДРЕСА_1 . Земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в межах території садибної житлової забудови (а.с.12 т.1).

13.09.2022 ОСОБА_2 звернулася до Коломийської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1085 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75 т.2).

19.09.2022 жителі АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 звернулися із заявою до Коломийської міської ради, в якій просили передбачити заїзд до земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_3 та оформити на заїзд право комунальної власності (а.с.137 т.2).

13.10.2022 Коломийська міська рада за результатами розгляду колективного звернення від 19.09.2022 повідомила про те, що 13.09.2022 надійшло звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказані звернення будуть розглядатися комплексно на засіданні постійної комісії міської ради з питань екології, використання земель, природних ресурсів та регулювання земельних відносин (а.с.138 т.2).

17.10.2022 ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_6 із заявою, в якій просила виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73 т.2).

17.10.2022 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Коломийської міської ради із заявою, в якій повідомила про початок виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.19 т.1).

Коломийська міська рада листом від 01.02.2023 №62/023-20 надала ОСОБА_2 витяг із містобудівної документації на земельну ділянку для проекту землеустрою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610600000:11:007:0124. Згідно із Генеральним планом м. Коломия (затвердженим рішенням міської ради від 26.12.2018 №3336-40/2018) ця земельна ділянка відноситься до території садибної житлової забудови (а.с.13 т.1).

Рішенням Коломийської міської ради від 16.02.2023 №2547-42/2023 «Про землекористування у АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 261060000:11:007:0124 площею 0,1085 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (а.с.39 т.1).

За змістом витягу з протоколу І пленарного засідання 42 сесії Коломийської міської ради Восьмого демократичного скликання від 16.02.2023 до порядку денного було включено питання: «Про землекористування у АДРЕСА_1 ». Голосували за 0. Вирішили: рішення не прийнято. Також до порядку денного було включено питання «Про землекористування у у АДРЕСА_1 ». Голосували за 35. Вирішили: рішення міської ради №2547-42/2023 (а.с.38 т.1).

Коломийська міська рада листом від 20.02.2023 №535/02.18-06 повідомила ОСОБА_2 про те, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки, яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , розглянуто на сесії міської ради від 16.02.2023. Рішення із вказаного питання не прийнято у зв`язку із ненабранням необхідної кількості голосів для прийняття рішення (а.с.15 т.2).

21.02.2023 ОСОБА_2 звернулася до Коломийської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1085 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Коломийської міської ради від 23.03.2023 №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на на вулиці українській 33 б» надано дозвіл Коломийській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим 261060000:11:007:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1085 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування з метою продажу незабудованої земельної ділянки на земельних торгах, на три земельні ділянки: площею 0,0506 га, площею 0,0296 га, площею 0,0283 га (а.с.66 т.1).

За змістом витягу з протоколу 43 сесії Коломийської міської ради Восьмого демократичного скликання від 23.03.2023 до порядку денного було включено питання: «Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 ». Голосували за 23. Вирішили: рішення міської ради №2656-43/2023. Також до порядку денного було включено питання «Про землекористування у АДРЕСА_1 ». Голосували за 0. Вирішили: рішення не прийнято (а.с.64 т.1).

Коломийська міська рада листом від 23.03.2023 №88/02.18-06 повідомила ОСОБА_2 про те, що надання в оренду земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розглянуто на сесії міської ради від 23.03.2023. Рішення із вказаного питання не прийнято у зв`язку із ненабранням необхідної кількості голосів для прийняття рішення (а.с.139 т.2).

Рішенням Коломийської міської ради від 18.05.2023 №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради» внесено в рішення Коломийської міської ради від 23.03.2023 «2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 », такі зміни: доповнено п. 2 такого змісту: «Управлінню земельних відносин та майнових ресурсів ( ОСОБА_7 ) вчиняти необхідні дії для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки». Також п.2 та п.3 цього рішення вважати п.3 та п.4 відповідно (а.с.94 т.1).

23.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Коломийської міської ради із запитом про надання належним чином засвідчених копій рішень Коломийської міської ради від 23.03.2023 №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 », від 18.05.2023 №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради в частині п.3, п.3.1. п.3.2.» та від 21.10.2021 №1325-21/2021 «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для сільськогосподарського призначення» (а.с.17 т.1).

Коломийська міська рада листом від 06.07.2023 №С/2876 повідомила ОСОБА_1 та голову Івано-Франківської обласної державної адміністрації про те, що 30.12.2022 від ОСОБА_2 до Коломийської міської ради надійшло клопотання про надання в оренду земельної ділянки площею 0,85 га за адресою АДРЕСА_1 . За результатами розгляду цього питання постійною комісією з питань екології, використання земель, природних ресурсів та регулювання земельних відносин було прийнято рішення ОСОБА_2 по заяві відмовити. Проект рішення Коломийської міської ради про надання ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки площею 0,1085 га був винесений на розгляд засідання сесії Коломийської міської ради 16.02.2023, але не набрав необхідної кількості голосів для прийняття рішення, про що ОСОБА_2 було повідомлено листом від 20.02.2023 №535/02.18-06. Земельна ділянка площею 0,1085 га за адресою АДРЕСА_1 , не віднесена до земель приватної чи державної власності, отже Коломийська міська рада має повне право приймати рішення щодо розпорядження нею. Так, з метою раціональної організації використання земель комунальної власності відповідно до рішення Коломийської міської ради від 18.05.2023 №2755-44/2023 «Про поділ земельної ділянки» шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:11:007:0124, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , були сформовані наступні земельні ділянки: площею 0,0283 га, з кадастровим номером 2610600000:11:007:0125 з цільовим призначенням 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; площею 0,0296 га, з кадастровим №2610600000:11:007:0126 з цільовим призначенням 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; площею 0,0283 га, з кадастровим номером 2610600000:11:007:0127 з цільовим призначенням 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. Зазначено, що для вирішення питання щодо отримання в оренду земельної ділянки заявник може звернутися до міської ради із відповідним клопотанням щодо оформлення прав на земельну ділянку під нерухомим майном, яке належить заявнику на праві власності (т.1 а.с.18).

За змістом довіреності від 04.03.2016 ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 управляти (користуватися) всім рухомим і нерухомим майном, із чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, укладати всі передбачені законом угоди по управлінню цим майном, без права розпорядження. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до 04.03.2019 (а.с.102 т.1).

Згідно довіреності від 24.08.2022 ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 , зокрема, представляти її інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, здійснювати усі необхідні дії щодо проведення державної реєстрації права власності на належне її рухоме та нерухоме майно в порядку встановленому чинним законодавством України, в тому числі з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.135 т.2).

Згідно довіреності від 27.07.2023 ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником та вести від її імені усі справи, зокрема, в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форм власності, підпорядкування, галузевої належності (а.с.7 т.1).

ОСОБА_1 , вважаючи рішення сесії Коломийської міської ради №2547-42/23 «Про землекористування у місті Коломия на вулиці українська, 33 б» від 16.02.2023 №57, рішення сесії Коломийської міської ради №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 » від 23.03.2023 №96, рішення сесії Коломийської міської ради №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради в частині п.3, п.3.1. п.3.2.», рішення про державну реєстрацію земельної ділянки: кадастровий номер №2610600000:11:007:0125, рішення №67937551 від 08.06.2023; №2610600000:11:007:0126, рішення №67937237 від 08.06.2023; №2610600000:11:007:0127, рішення №67937027 від 08.06.2023 протиправними, звернулась до суду з вимогами про їх скасування та про стягнення завданої їй моральної шкоди.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини 1статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні`сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, питання щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а», «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (надалі також - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2, 6, 16 статі 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно частин 1 - 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас, ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, цією конституційною нормою передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п.4.1 мотивувальної частини вказаного рішення).

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб`єктом владних повноважень, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право чи стосуються його інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Згідно згаданих норм такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги в разі, якщо права позивача не були порушені.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України для оцінювання рішення (дій/ бездіяльності), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

В свою чергу, за приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Вирішуючи питання про те, чи є позивач ОСОБА_1 учасником окреслених нею правовідносин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що власником нежитлового приміщення (майстерні), загальною площею 106,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.35 т.1).

Як встановлено судом, із клопотанням від 28.07.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,1085 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулася до Коломийської міської ради саме в інтересах ОСОБА_2 .

13.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до Коломийської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1085 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а 17.10.2022 ОСОБА_2 звернулася до приватного підприємця із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

17.10.2022 ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , повідомила Коломийську міську раду про початок виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

30.12.2022 ОСОБА_2 звернулася до Коломийської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташовано за адресою АДРЕСА_1 , розглянуто на сесії Коломийської міської ради 16.02.2023. Також на цій сесії розглядалось колективне звернення жителів АДРЕСА_3 щодо встановлення заїзду до земельних ділянок, які розташовані в АДРЕСА_3 . За результатами розгляду цих питань рішення із питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки не прийнято у зв`язку ненабранням необхідної кількості голосів для прийняття рішення. Разом з тим, прийнято рішення №2547-42/2023 «Про землекористування у АДРЕСА_1 », яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 261060000:11:007:0124 площею 0,1085 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (а.с.39 т.1).

21.02.2023 ОСОБА_2 звернулася до Коломийської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,1085 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Коломийської міської ради від 23.03.2023 №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на вулиці українській 33 б» надано дозвіл Коломийській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим 261060000:11:007:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1085 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування з метою продажу незабудованої земельної ділянки на земельних торгах, на три земельні ділянки: площею 0,0506 га, площею 0,0296 га, площею 0,0283 га (а.с.66 т.1).

Коломийська міська рада листом від 23.03.2023 №88/02.18-06 повідомила ОСОБА_2 про прийняте 23.03.2023 рішення №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 » (а.с.139 т.2).

Також, рішенням Коломийської міської ради від 18.05.2023 №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради» внесено в рішення Коломийської міської ради від 23.03.2023 «2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на вулиці українській 33 б», такі зміни: доповнено п. 2 такого змісту: «Управлінню земельних відносин та майнових ресурсів ( ОСОБА_7 ) вчиняти необхідні дії для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки». Також п.2 та п.3 цього рішення вважати п.3 та п.4 відповідно (а.с.94 т.1).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, власником нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , яка і зверталася до Коломийської міської ради із заявами про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, про затвердження проекту землеустрою та про надання земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , їй в оренду.

Щодо звернення ОСОБА_1 до Коломийської міської ради із окремими заявами слід зазначити, що такі звернення були вчинені позивачем від імені та в інтересах ОСОБА_2 . Доказів звернення до Коломийської міської ради із заявами про надання саме позивачу в користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 матеріали адміністративної справи не містять.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу, є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем не наведено жодного належного доводу в підтвердження того, що рішення Коломийської міської ради від 16.02.2023 №2547-42/2023 «Про землекористування у АДРЕСА_1 », від 23.03.2023 №2656-43/2023 «Про поділ земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та від 18.05.2023 №2730-44/2023 «Про внесення змін у рішення Коломийської міської ради» створюють безпосередньо для позивача негативні правові наслідки у вигляді порушення її прав, свобод чи інтересів. Наявність таких обставин не вбачається і з наявних в матеріалах справи доказів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не була учасником заявлених правовідносин, оскаржувані нею рішення прямо не застосовуються відносно ОСОБА_1 та не породжують для неї жодних прав чи обов`язків, не зачіпають її інтересів, оскільки не містять жодних приписів правовстановлюючого або зобов`язального характеру щодо позивача.

Як слушно зазначено судом першої інстанції, обставини, на які покликається ОСОБА_1 , не свідчать про порушення з боку суб`єкта владних повноважень відповідачів у даній справі саме її прав. Наявність в матеріалах справи договору володіння приміщенням від 04.03.2016 не спростовує факту належності такого приміщення на праві власності саме ОСОБА_2 . Ймовірне порушення прав ОСОБА_2 , яка уповноважила позивача здійснювати представництво її інтересів на підставі довіреності, не може бути свідченням порушення прав позивача у цих правовідносинах. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що оскаржені рішення порушують її права як жительки Коломийської територіальної громади, оскільки позивачем не обґрунтовано існування реального негативного впливу на її конкретні права, свободи та/чи інтереси внаслідок прийняття вказаних рішень.

Ба більше, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність у особи прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій (прийняттям оскаржуваних рішень чи допущенням оскаржуваної бездіяльності) не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із таким адміністративним позовом. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Також, якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, в постановах від15 серпня 2019 року в справі № 822/450/16, від 16 жовтня 2020 року в справі №910/12787/17, від 10 лютого 2021 року в справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року в справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року в справі №826/13229/16, від 21 грудня 2021 року в справі №370/2759/18, від 14 лютого 2022 року в справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року в справі № 640/31850/20, від 14 березня 2023 року в справі №140/13065/21, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстрав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, як похідних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №300/7016/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №300/7016/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний