Постанова

від 14.05.2024 по справі 818/2008/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 818/2008/18

касаційне провадження № К/9901/614/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя Гелета С.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2018 №UA805180/2017/00073.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 11.05.2018 №UA805180/2018/000049/2, картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2018 №UA805180/2017/00073.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було ним скориговано у зв`язку із непідтвердженням платником правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, наявності розбіжностей в числових значеннях вартості оцінюваних товарів у поданих платником до митного органу документах, ненадання платником витребуваних митним органом документів.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.05.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, до митного оформлення товару - шкірки цитрусових: апельсин, цедра, суха розфасована в п/п мішки - 172 шт. на 19 палетах. Товариством подано до Сумської митниці митну декларацію від 10.05.2018 №UA805180/2018/008535, згідно з пунктом 43 якої ціна товару визначена за першим методом - ціною контракту.

До цієї декларації Товариством були додані зовнішньоекономічний договір від 09.01.2018 № DE-090118, специфікація № 1 від 09.01.2018, інвойс від 20.02.2018, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження та інші документи.

За результатами аналізу наданих документів митним органом встановлено розбіжності, а саме пунктом 4 контракту від 09.01.2018 DE-090118 визначено, що оплата товару здійснюється шляхом визначення в специфікаціях до контракту. Пунктом 1.4 специфікації № 1 від 09.01.2018 визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту доставки вантажу на склад покупця.

Згідно Єдиного уніфікованого документу на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 28.02.2018 № 744/18-80-68 Товариство розмістило товар на своєму складі 28.02.2018. У зв`язку із цим відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2, яким вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС № UA125190/2018/651235 від 19.02.2018. Також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 11.05.2018 № UA805180/2017/00073.

Підставою для визначення митної вартості товару за спірним рішенням слугувало те, що декларантом не надано підтвердження оплати за товар.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують орган доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України та на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Застосовуючи інший метод визначення вартості товару, ніж той, що був обраний позивачем, Митниця посилається на порушення строків оплати товару.

Так, відповідач вважає, що датою оплати товару по специфікації № 1 від 09.01.2018 є дата розміщення на складі тимчасового зберігання товарів - 28.02.2018, враховуючи те, що саме в цю дату товар було доставлено на склад покупця.

Судами установлено, що товар - апельсинова цедра в кількості 7340 кг було розміщено на складі Товариства 15.05.2018, що підтверджується копією накладної від 15.05.2018 № 128 та повністю відповідає умовам специфікації № 1 від 09.01.2018, відповідно до якої визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту доставки вантажу саме на склад покупця.

Оплата вказаного товару на суму 11010,00 Євро була проведена Товариством 18.05.2018, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 18.05.2018 № 12. Таким чином оплата товару проведена позивачем у строк, встановлений специфікацією № 1 від 09.01.2018.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на розміщення платником товару на складі тимчасового зберігання, оскільки таким доводам судами надали оцінку з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613 затверджено Положення про склади тимчасового зберігання (далі - Положення № 613).

Вказане Положення визначає форму, порядок подання та розгляду заяв, порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (далі - СТЗ); вимоги до складських об`єктів, які можуть використовуватися як СТЗ; правила провадження діяльності СТЗ та порядок контролю за їх провадженням; порядок розміщення, зберігання та обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на СТЗ.

Відповідач зазначає, що Товариство є суб`єктом господарювання, у власності, користуванні якого перебуває складський об`єкт складу тимчасового зберігання де і зберігався товар, однак склад тимчасового зберігання не використовується позивачем у власній господарській діяльності, він є місцем розміщення імпортованого товару до його розмитнення.

Водночас, такої умови постачання, як склад тимчасового митного зберігання не передбачено специфікацією № 1 від 09.01.2018 і є довільним тлумаченням митного органу.

Пунктом 7 Положенням №613 передбачено, що строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ (СГД) починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ (СГД) та закінчується днем: завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим; передачі їх на склад митного органу.

Таким чином знаходження товару на даному складі знаходиться під митним контролем, а не на складі позивача. Матеріалами справи підтверджується, що фактично товар було оприбутковано на склад №2 лише 15.05.2018 згідно накладної по складу №128 від 15.05.2018 під звіт та випискою по бухгалтерському обліку підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судами обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення Митниці про коригування митної вартості і картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник В.В. Хохуляк