Постанова

від 29.11.2018 по справі 818/2008/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2008/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі № 818/2008/18 (головуючий І інстанції: Мороз Т.М., дата складання повного тексту 20 липня 2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2 про коригування митної вартості товару;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2018 № UA805180/2017/00073.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року позов задоволено (а.с. 113-117).

Визнано протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 11.05.2018 №UA805180/2018/000049/2 про коригування митної вартості товару;

Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2018 №UA805180/2017/00073.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт наголошує, що рішення Сумської митниці ДФС від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2 про коригування митної вартості товару є законним та обґрунтованим.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Неявка представників сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення. Підстав для відкладення розгляду справи відсутні. Позивач скористався своїм правом надав до суду письмовий відзив на апеляційну скарну в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що до митного оформлення товару - шкірки цитрусових: апельсин, цедра, суха розфасована в п/п мішки - 172 шт. на 19 палетах ТОВ "Сумифітофармація" подано до Сумської митниці митну декларацію від 10.05.2018 № UA805180/2018/008535 (а.с. 11-12). Згідно з п. 43 декларації, ціна товару визначена за першим методом - ціною контракту.

До вказаної декларації додані зовнішньоекономічний договір від 09.01.2018 № DE-090118 (а.с. 14-17), специфікація № 1 від 09.01.2018 (а.с. 18), інвойс від 20.02.2018 (а.с. 19-20), пакувальний лист (а.с. 21, 22), сертифікат якості (а.с. 23, 24), сертифікат походження (а.с. 25, 26) та інші.

За результатами аналізу наданих документів, відповідачем встановлено розбіжності, а саме п. 4 контракту DE-090118 від 09.01.2018 визначено, що оплата товару здійснюється шляхом визначеним в специфікаціях до контракту. Пунктом 1.4 специфікації № 1 від 09.01.2018 визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту доставки вантажу на склад покупця. Згідно Єдиного уніфікованого документу на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 28.02.2018 № 744/18-80-68 ТОВ "Сумифітофармація" розмістило товар на своєму складі 28.02.2018. У зв'язку із цим відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2, яким вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС № UA125190/2018/651235 від 19.02.2018 (а.с. 9). Також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 11.05.2018 № UA805180/2017/00073 (а.с. 10).

Підставою для визначення митної вартості товару спірним рішенням стало те, що декларантом не надано підтвердження оплати за товар.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Жодні інші обставини, крім нездійснення оплати товару та ненадання доказів сплати товару протягом 30 днів з дня розміщення товару під митний контроль на тимчасовий склад зберігання в спірному рішенні не зазначено.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч. 1 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Судами встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось ТОВ "Сумифітофармація" за основним методом (ціною контракту від 09.01.2018 № DE-090118).

Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наявних матеріалів справи судами встановлено, що такі документи було надано Сумській митниці, що також не заперечувалось в суді першої інстанції представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МК України).

Аналіз положень ч. ч. 2, 3 ст. 53, ст. 57 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, як правильно зроблені судом першої інстанції висновки, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному випадку, митному органу були надані документи, що передбачені ст. 53 МК України.

Застосовуючи інший метод визначення вартості товару, ніж той, що був обраний позивачем, Сумська митниця посилається на порушення строків оплати товару.

Так, відповідач вважає, що датою оплати товару по специфікації № 1 від 09.01.2018 є дата розміщення на складі тимчасового зберігання товарів - 28.02.2018, враховуючи те, що саме в цю дату товар було доставлено на склад покупця.

Колегія суддів також не погоджується із такими твердженнями, оскільки товар - Апельсинова цедра в кількості 7340 кг було розміщено на складі ТОВ "Сумифітофармація" 15.05.2018, що підтверджується копією накладної від 15.05.2018 № 128 (а.с. 109), що повністю відповідає умовам специфікації № 1 від 09.01.2018, відповідно до якої визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту доставки вантажу саме на склад покупця.

Оплата вказаного товару на суму 11 010, 00 євро була проведена ТОВ "Сумифітофармація" 18.05.2018, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 18.05.2018 № 12 (а.с. 56). Таким чином оплата товару проведена позивачем у строк, встановлений специфікацією № 1 від 09.01.2018.

Посилання відповідача на розміщення ТОВ "Сумифітофармація" товару на складі тимчасового зберігання судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, з огляду на наказ Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613 затверджено Положення про склади тимчасового зберігання (далі - Положення № 613).

Вказане Положення визначає форму, порядок подання та розгляду заяв, порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (далі - СТЗ); вимоги до складських об'єктів, які можуть використовуватися як СТЗ; правила провадження діяльності СТЗ та порядок контролю за їх провадженням; порядок розміщення, зберігання та обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на СТЗ.

Відповідач зазначає, що ТОВ "Сумифітофармація" є суб'єктом господарювання, у власності, користуванні якого перебуває складський об'єкт складу тимчасового зберігання де і зберігався товар, однак склад тимчасового зберігання не використовується позивачем у власній господарській діяльності, він є місцем розміщення імпортованого товару до його розмитнення. Такої умови постачання, як склад тимчасового митного зберігання не передбачено специфікацією № 1 від 09.01.2018 і є довільним тлумаченням митного органу. Пунктом 7 Положенням №613 передбачено, що строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ (СГД) починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ (СГД) та закінчується днем: завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим; передачі їх на склад митного органу. Таким чином знаходження товару на даному складі знаходиться під митним контролем, а не на складі позивача. Матеріалами справи підтверджується, що фактично товар було оприбутковано на склад №2 лише 15.05.2018 згідно накладної по складу №128 від 15.05.2018 під звіт та випискою по бухгалтерському обліку підприємства (а.с.109-110).

Колегія суддів зазначає, що усі інші доводи щодо розбіжностей на які посилається сторона відповідача-апелянта не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не були підставою для визначення митної вартості товару згідно з рішенням Сумської митниці ДФС від 11.05.2018 № UA805180/2018/000049/2. В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначив, що документацію від постачальника було оформлено уповноваженим представником, про що надано відповідну довіреність. Представник відповідача зазначив, що така довіреність не була надана під час винесення спірного рішення, не враховувалася відповідачем.

Жодні інші обставини крім нездійснення оплати товару та ненадання доказів сплати товару протягом 30 днів з дня розміщення товару під митний контроль на тимчасовий склад зберігання в спірному рішенні не зазначено.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що наведення будь-яких нових мотивів або підстав у своїх запереченнях, а тим більше в апеляційній скарзі, що не було покладено в основу прийнятого спірного рішення, з урахуванням приписів ч.2 ст.77 КАС України, на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення є недоречним. Відшукування нових таких підстав на стадії судового розгляду справи, як на виправдання прийняття спірного рішення, є таким, що суперечить абз.2 ч.2 ст.77 КАС України. Відповідачем не доведено перед судом, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання таких доказів до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Правомірність визначення вартості товару позивачем у повній мірі підтверджується документально.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС- залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі № 818/2008/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 04 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд