Рішення

від 01.02.2024 по справі 519/295/17

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/295/17

2/519/112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

01.02.2024 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника Южненської міської ради Одеської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання виключити відомості про земельну ділянку, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зобов`язання виключити відомості про власників, за участю третьої особи державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В.,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо Южногоміського судуОдеської областіз зазначенимпозовом,мотивуючи своївимоги тим,що в травні 2014року Южненськійміській радістало відомопро те,що відповідачі отримали свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,зареєстровані 16.05.2014в реєстріза №1-145та №1-146державним нотаріусомКомінтернівської державноїнотаріальної конториОдеської областіЛисак А.В.,згідно якихспадкоємцями зазначеногов заповітімайна ОСОБА_5 , 1936р.н.,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а саме:земельної ділянкипід № НОМЕР_1 ,площею 11,5801га,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:5111700000:02:007:0015,цільове призначення-для веденнясільськогосподарського виробництва,яка належаласпадкодавцю напідставі Державногоакту направо власностіна земельнуділянку серіїЯА №551139,виданого напідставі рішенняКомінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від15.11.2004,зареєстрованого вКнизі записівреєстрації державнихактів направо власностіна землюта направо постійногокористування землею,договорів орендиземлі за№010551100058від 19.07.2005,є йогодоньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1/2 частці кожній.

Позивач вважає, що зазначені свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані відповідачам відносно майна, яке не належить заповідачу - ОСОБА_5 , тому мають бути визнані недійсними з наступних підстав.

Комінтернівським районним судом Одеської області 15.11.2004 прийнято рішення про визнання права на отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_5 , зобов`язання щодо видачі та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку. Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 27.04.2005 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004 скасовано.

Незважаючи на це Южненським міським відділом земельних ресурсів та Южненським міським відділом Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у червні 2005 року підписано та зареєстровано державний акт на право власності на землю ОСОБА_5 .

Таким чином громадянину безпідставно виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 11,58 га, яка розташована на території м. Южне Одеської області (масив №40 ділянка № НОМЕР_1 ), за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний Державний акт був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 19 липня 2005 року за №010551100058.

Крім того, вже до моменту отримання ОСОБА_5 зазначеного Державного акту, на земельній ділянці було розміщено ряд об`єктів комунальної власності Южненської міської територіальної громади, в тому числі міський ринок.

З приводу незаконних дій посадових осіб Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Южненська міська рада Одеської області звернулась до Генеральної прокуратури України та Державного комітету України по земельним ресурсам. За дорученням Генеральної прокуратури України та Державного комітету України по земельним ресурсам, Державною інспекцією по контролю за використанням земель було здійснено перевірку, за результатами якої було встановлено факт незаконного надання та реєстрації Державного акту ОСОБА_5 , а також було зазначено, що згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право.

Постановою Южного міського суду Одеської області від 07.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.12.2007, визнано незаконними дії Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та зобов`язано їх виключити із бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель земельну ділянку площею 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_5 , скасувати державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139.

На виконання зазначених судових рішень, із бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру виключено земельну ділянку площею 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_5 та скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139.

Крім листів Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» від 20.10.2008 №07-2/3676 та відділу Держкомзему у м. Южне від 25.05.2012 №32-03/369, підтвердженням того, що із бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру та Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі було виключено земельну ділянку, кадастровий номер №5111700000:02:007:0015, та скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139 є присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, які за своїм місцерозташуванням повністю або частково співпадають із місцем розташування земельної ділянки, загальною площею 11,5801 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка має кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015. Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 22.02.2011 постанову Южного міського суду Одеської області від 07.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18.12.2007 скасовано, а справу направлено до Южного міського суду Одеської області, де триває її розгляд по теперішній час. Після скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004, Южненська міська рада, захищаючи право власності Южненської міської територіальної громади, подала позов про визнання не чинними (незаконними) дій Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», Южненського міського відділу земельних ресурсів щодо видачі та підпису державного акту серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку, площею 11,58 га, ОСОБА_5 Неправомірна видача гр. ОСОБА_5 . Державного акту на земельну ділянку, як наслідок неправомірна видача свідоцтв про право на спадщину за заповітом, порушують право територіальної громади міста Южного Одеської області щодо розпорядження землею, на якій вже розташовані міські ринки та об`єкти комунальної інфраструктури міста, а саме Комунального підприємства «Южненський муніципальний ринок», а також укладені договора оренди землі із господарюючими суб`єктами ТОВ «Південний Бріз», ОК «Южненський міський ринок». У кінці травня 2014 року Южненській міській раді стало відомо про те, що Комінтернівським районним управлінням Державного агентства земельних ресурсів України до бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель включено земельну ділянку площею 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_5 та поновлено державну реєстрацію Державного акту серії ЯА № 551139, а також було видано ОСОБА_3 витяг з Державного земельного кадастру про дану земельну ділянку. Законність даних дій вже оспорюється Южненською міською радою Одеської області. Відповідно до п.4.13 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також ч.4 ст.42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Южненській міській раді не було відомо про вчинення нотаріальних дій відносно зазначеної земельної ділянки, до того ж Южненська міська рада мала інформацію про виключення земельної ділянки з реєстру земель та, відповідно, виключення відомостей про ОСОБА_5 як власника даної земельної ділянки. У зв`язку з цим, заява про зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом та документів з суду, в якому розглядається спір щодо прав на земельну ділянку, не могли бути надані Южненською міською радою до Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області. Позивач зазначає, що державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області було введено в оману, надавши йому для вчинення нотаріальних дій документ (Державний акт на право власності на земельну ділянку), виданий на підставі не чинного, скасованого рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004, а також не повідомивши його про розгляд Южним міським судом справи, що безпосередньо стосується права на земельну ділянку під АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015, яку відповідачі отримали у спадщину за заповітом. Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати недійсними зазначені свідоцтва на спадщину за заповітом про успадкування земельної ділянки та зобов`язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про відповідачів як власників земельної ділянки.

04.06.2015 Южним міським судом Одеської області ухвалено рішення по справі.

22.12.2015 ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення суду від 04.06.2015 залишено без змін.

15.03.2017 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення суду від 04.06.2015 та ухвала апеляційного суду від 22.12.2015 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.04.2017 справа прийнята до провадження суддею Южного міського суду Одеської області Барановською З.І.

14.09.2017 до суду надійшли заперечення від представника ОСОБА_3 , згідно яких висновки позивача про необхідність судового захисту його прав помилкові, адже такого порушення фактично не встановлено та не доведено. Спірна земельна ділянка не перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Южне, чиї права не були порушені оскаржуваними документами. Южненська міська рада не може бути позивачем у справі в силу приписів законодавства та заявляти позовні вимоги, які стосуються приватної власності громадян детального обґрунтування порушення її прав.

14.09.2017 до суду надійшла уточнена позовна заява, згідно якої представник позивача просить суд визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянкувід 19.07.2005 серії ЯА №551139 на земельну ділянку під АДРЕСА_3 , площею 11,58 га, виданий ОСОБА_5 . Южненським міським відділом земельних ресурсів, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010551100058, та скасувати йогодержавну реєстрацію; зобов`язати управління Держгеокадастру в Комінтернівському районі Одеської області виключити з державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку під АДРЕСА_3 , площею 11,58 га, кадастровий номер 5111700000:02:007:0015; зазначити в судовому рішенні, про те, що дане рішення єпідставою для скасуваннядержавної реєстрації про право власності на земельну ділянку; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване 16.05.2014 в реєстрі за №1-145 державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. та видане на ім`я ОСОБА_3 про успадкування 1/2 частки земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване 16.05.2014 в реєстрі за №1-146 державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. та видане на ім`я ОСОБА_4 про успадкування 1/2 частки земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015; зобов`язати державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про ОСОБА_3 , як власника 1/2 частки даної земельної ділянки; зобов`язати державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про ОСОБА_4 як власника 1/2 частки даної земельної ділянки.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 04.06.2021 замінено неналежного відповідача Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області на Головне управління Дергеокадастру в Одеській області, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними таким, що не ґрунтуються на нормах закону, відтак не підлягають задоволенню. А також повністю погоджується з позицією та підставами відмови в позові, викладені ОСОБА_3 в запереченнях.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Третя особа не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 набув право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серія ОД №0133246 від 10 лютого 1997 року, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією на підставі рішення №42 від 22.01.1997. До набуття дане право належало ОСОБА_6 . Відповідно до даного сертифікату розмір земельної частки паю, яка перебувала у колективній власності Акціонерного товариства «ГЕРА» складає 11,403 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, вартістю тридцять три тисячі сімдесят дві гривні 60 коп. Сертифікат було зареєстровано 10 лютого 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1246. За записом зробленим у сертифікаті 26 грудня 1999 року право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_5 на підставі договору дарування (т.1 а.с.148-149).

В матеріалах справи наявний договір дарування права на дану земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 19.11.1999, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області зареєстрованого ОСОБА_7 в реєстрі за № 781 (т.1 а.с.146-147).

29 червня 2000 року рішенням Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 68-ХХІІІ надано згоду на виділення земельної ділянки в натурі згідно сертифікату серії ОД №133246 ОСОБА_5 , площею 11403 умовних кадастрових гектарів в районі ринку м. Южний (т.1 а.с.150).

Отримавши частку, ОСОБА_5 подав клопотання про вихід з КСП «Сичавське» та виділення в натурі належну землю (розпайювання), яка 19.09.1999 була задоволена Загальними Зборами КСП «Сичавське», оскільки на той момент згідно Земельного кодексу РСРС 1970 року саме таке рішення було необхідне для отримання у власність паю (т.1 а.с.151).

13 липня 2000року Постановою Верховної Ради України № 1914-ІІІв межі міста Южне Одеської області включено 262,17 га земель Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (т.1 а.с.142).

27 серпня 2000 року Одеська філія Інституту землевпорядкування Української академії аграрних наук не виконала доручення Сичавської сільської ради від 17.02.2000 і 25.04.2000 про передачу земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КСП «Сичавське».

В зв`язку з чим 20 жовтня 2000 року ОСОБА_5 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність дирекції Одеської філії Інституту землевпорядкування з участю зацікавленої особи Сичавської сільської ради народних депутатів.

13.11.2002 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області за скаргою ОСОБА_5 на неправомірні дії посадових осіб Одеської філії інституту землевпорядкування УААН та Южненської міської ради ухвалено зобов`язати директора Одеської філії Інституту землевпорядкування УААН виготовити технічну документацію та державний акт ОСОБА_5 на земельну частку в межах рішення загальних зборів членів КСП «Сичавське» та рішення сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання від 29.06.2000. Зобов`язати Южненську міську раду скасувати п.1 рішення міської ради від 29.11.2001 № 483-ХХІІІ, видати та зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_5 . Рішення суду допущено до негайного виконання (т.1 а.с.160-162).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2003 року, рішення суду першої інстанції було скасоване, справа направлена на новий розгляд.

13.08.2003 Комінтернівським районним судом Одеської області у новому складі ухвалено рішення про задоволення вимог ОСОБА_5 , яким зобов`язано Южненську міську раду скасувати п.1 рішення від 29.11.2003 № 483-ХХІІІ, видати та зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_5 . Зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН виготовити та видати технічну документацію до державного акту ОСОБА_5 , на земельну ділянку в межах визначених рішенням загальних зборів членів КСП «Сичавське» та рішення сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання від 29.06.2000 (т.1 а.с.163-164).

28.04.2004 апеляційним судом Одеської області рішення суду скасовано, справа направлена на новий розгляд.

15.11.2004 Комінтернівський районний суд Одеської області по справі №2-1121/2004 ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив та визнав за ОСОБА_5 право на отримання в приватну власність земельну ділянку площею 11,403 умовних кадастрових одиниць на підставі сертифікату про право на земельну долю (пай) серії ОД №0133246, виданого 10.02.1997 Комінтернівською районною державною адміністрацією в межах визначених рішенням сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання № 68 від 29.06.2000 на земельному масиві № 40 КСП «Сичавське», який прилягає до Южненського міського ринку; зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН виготовити та передати Южненському міському відділу Одеського регіонального підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам документацію по відведенню в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 земельної ділянки площею 11,403 умовних кадастрових гектари на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ОД №0133246; зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН заповнити державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 ; зобов`язано Южненський міський відділ Одеського регіонального підприємства «Центр державного земельного кадастру» видати ОСОБА_5 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 11,403 умовних кадастрових гектарі; усунути ОСОБА_5 перешкоди у отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку; визнати недійсним рішення Южненської міської ради № 483-ХХІІІ від 29.11.01 (т.1 а.с.10-13зв).

27.04.2005 апеляційним судом Одеської області рішення суду скасовано, справу направлено на новий розгляд (т.1 а.с.14-16зв).

19 липня 2005 року на ім`я ОСОБА_5 видано державний акт серія ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку 11,58 га розташовану масив АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.9, 155-157, т.3 а.с.50,58-60).

Відповідно до листа Держземінспекції від 23.08.2006 державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19.07.2005 за №010551100058 (т.1 а.с.21).

З наведеного вбачається, що видача ОСОБА_5 державного акту на право власності на вказану земельну ділянку було здійснено на підставі судового рішення, яке на час видачі Державного акту вже було скасовано.

01.08.2005 ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області провадження по справі закрито, у зв`язку з відмовою від позову ОСОБА_5 , так як Одеський науково-дослідницький інститут землеустрою виготовив технічну документацію та передав її в Южненський відділ центра державного земельного кадастру, який в свою чергу затвердив та зареєстрував Державний акт на землю (т.1 а.с.244).

Постановою Южненського міського суду Одеської області від 07.06.2007 по справі №2-а-1/2007, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2007, визнано незаконними дії Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо підписання, видачі та державної реєстрації Державного акту серії ЯА №551139 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 11,58 га, щодо внесення до бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель відомостей щодо вказаної земельної ділянки та зобов`язано виключити з бази даних автоматизованої системи ДЗК земельну ділянку площею 11,58010 га, що надана у власність ОСОБА_5 , зобов`язано скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку площею 11,58 га, який видано ОСОБА_5 (т.1 а.с.17-20, 33-40, 41-43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2011 постанову Южненського міського суду Одеської області від 07.07.2007 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18.12.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, у зв`язку із невстановленням судами факту знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності (т.1 а.с.41-43).

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.08.2016 у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв`язку з тим що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд дійшов висновку, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства (т.2 а.с.111-114).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 залишена без змін ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (т.3 а.с.221-225).

Відповідно до листа Держземагенства України від 31.12.2014 зазначено що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5111700000:02:007:0015 перенесено до Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру помилково на підставі Поземельної книги №5111700000020070015, в яку не внесені відомості ро рішення суду щодо скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації земельної ділянки і яка не була закрита відповідно до законодавства (т.1 а.с.172-173).

Крім того, у листопаді 2014 року Южненська міська рада Одеської області зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконними дії Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області щодо повторного внесення відомостей про земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015 до Державного земельного кадастру та поновлення державної реєстрації Державного акта серії ЯА №551139 від 19.07.2005; визнати незаконними дії Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області щодо видачі ОСОБА_3 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №1, площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015; визнати не чинним витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5111700000:02:007:0015.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2019 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 скасовано, провадження у вказаній справі закрито та роз`яснено право на звернення до суду в порядку господарського судочинства (т.4 а.с.12-20).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23 березня 2012 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.158, т.3 а.с.4).

За заповітом ОСОБА_5 , посвідченим 16 жовтня 2003 року державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Чос О.П., померлий заповів все своє майно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках (т.1 а.с.159, т.3 а.с.7, 19).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 травня 2014 року державним нотаріусом Лисак А.В., спадщина ОСОБА_5 складається: із земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 11,5801 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 551139, виданого на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-1121/2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010551100058 від 19 липня 2005 року (т.1 а.с.8, т.3 а.с.30, 32, 62зв, 65).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 травня 2014 року спадкоємець ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частки вищевказаного спадкового майна, а саме вищевказану земельну ділянку (т.1 а.с.24-25, т.3 а.с.63).

Та відповіднодо витягуз Державногореєстру правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності від16.05.2014 ОСОБА_3 належить направі приватноїспільної частковоївласності земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13099971 від 16.05.2014 (т.3 а.с.64).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 травня 2014 року спадкоємець ОСОБА_4 успадкувала 1/2 частки вищевказаного спадкового майна, а саме вищевказану земельну ділянку (т.3 а.с.66).

Та відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2014 ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної часткової власності земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13101568 від 16.05.2014 (т.3 а.с.67).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

За вимогами пункту 9 розділу Х «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 11 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай), основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). А згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до правового висновку викладеному у поставі ВС касаційного адміністративного суду: від 13.07.2023 справа №320/6454/18, право на земельну частку (пай), попередньо переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій, гарантується їх членам в межах здійснення процедури приватизації земель в Україні. Таке право на земельну частку (пай) надається членам відповідного сільськогосподарського підприємства чи організації згідно зі списком, доданим до державного акта на право колективної власності на землю, що видавався цьому підприємству чи організації та посвідчується шляхом видачі районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай).

Отже, неодмінним елементом у процедурі виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є наявність у заінтересованих осіб відповідних документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) - сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 належала на праві власності спірна земельна ділянка на підставі договору дарування від 19.11.1999 та Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №133246 від 10.02.1997.

19 липня 2005 на ім`я ОСОБА_5 виданий державний акт серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 11,5801 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015.

Таким чином, право ОСОБА_5 на частку (пай), підтверджене сертифікатом було припинене, так як сертифікат є погашеним та ОСОБА_5 набув статус власника конкретної земельної ділянки.

Крім того суд звертає увагу, що спірна земельна ділянка була виділення в натурі (на місцевості) у порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ОСОБА_5 рішенням Сичавської сільської ради Комінтернівському району Одеської області від 29.06.2000 на підставі сертифікату серії ОД №133246 від 10.02.1997 (т.1 а.с.150).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано. Разом з тим таке рішення за своєю правовою природою є правочином, що випливає з частини третьої статті 203 ЦК України, відповідно до якої односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно із ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

ОСОБА_5 отримав право на земельну ділянку, будучи членом КСП «Сичавське», землі якого належали усім членам підприємства на праві спільної власності. З аналізу норм Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.1995, паювання має на меті передачу земель із колективної в приватну.

Таким чином позивач за будь яких обставин не є суб`єктом якому належить право власності на розпайовані чи нерозпайовані землі колишніх КСП.

На підставі постанови Верховної ради Украйни від 13.07.2000 №1914-ІІІ «Про затвердження меж міста Южне» до меж міста включенні зокрема і межі Сичавської сільської ради, але відсутні норми щодо переходу права власності до територіальної громади м. Южне даних земель.

Зміна адміністративно-територіальних меж міста Южне не може мати наслідком позбавлення фізичних або юридичних осіб права власності на землю.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, що спірна земельна ділянка знаходилась у комунальній власності Южненської міської ради.

Посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на той факт, що Южненська міська рада протягом 2008-2012 років передала в оренду земельні ділянки, які за своїм місцезнаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування спірної земельної ділянки, яка має кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, що, на думку позивача, було б неможливим без скасування державної реєстрації Державного акту серії ЯА №551139 від 19.07.2005 та без виключення з автоматизованої бази даних ДЗК відомостей про цю земельну ділянку, суд відхиляє з наступних підстав.

Передача позивачем в оренду земельних ділянок, які за своїм місцезнаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування спірної земельної ділянки, та про ведення державної реєстрації цих договорів з присвоєнням кадастрових номерів, відбулось до набуття чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком №1051.

Згідно з абз.3 п.4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Отже, Закон України «Про Державний земельний кадастр» передбачав можливість виникнення ситуацій, коли з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру переноситься інформації про земельні ділянки, які в своїх межах повністю або частково накладаються одна на одну, і такі ситуації повинні вирішуватися за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Однак відсутність згоди на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Суд вважає, що сам факт передачі позивачем в оренду земельних ділянок, які за своїм місцезнаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером №5111700000020070015, та проведення державної реєстрації цих договорів з присвоєнням кадастрових номерів, не є безумовним доказом факту скасування реєстрації Державного акту на землю від 19.07.2005 серії ЯА №551139 та виключення з автоматизованої бази даних ДЗК відомостей про дану земельну ділянку.

Також суд відхиляє посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці здійснено будівництво об`єктів інфраструктури міста, оскільки чинним законодавством встановлено достатньо повноважень органів місцевого самоврядування за для забезпечення можливості вирішення питань як то збереження інфраструктури міста, так і забезпечення права громадянина на отримання земельної частки паю отриманого в процесі приватизації. Побудова та наявність на земельній ділянці будь-яких об`єктів не може виправдовувати доцільність порушення права громадянина на отримання земельної ділянки.

При цьому суд зауважує, що відповідно до чинного законодавства України позивач не може бути потерпілою стороною даного спору, оскільки спроможний, як орган місцевого самоврядування до компетенції якого входить вирішення земельних питань, вирішити питання про усунення фактично особисто створеної проблеми без порушення права громадянина та з урахуванням інтересів територіальної громади міста Южне в цілому.

Під час розгляду вищевказаних позовів судами встановлена наявність прийнятого рішення від 01.02.2007 Южненської міської ради №254-V «Про здійснення викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у фізичної особи громадянина ОСОБА_5 площею 11,58 га розташовану на території мікрорайону 1,5 в м. Южне Одеської області, якому належить право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ОД №001505, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації на право власності на землю 19 липня 2005 року за №010551100058 для суспільних потреб та звернута увагу, що практична реалізація даного рішення має реальну можливість на вирішення цього спору.

Велика Палата Верховного Суду зазначала у постанові від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Однак у постанові Великої Палати від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 конкретизовані аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15 та висновки, викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц. Означена конкретизація полягала, зокрема, у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.

Суд враховує презумпцію добросовісного набувача земельної ділянки та вважає, що особа, яка тривалий час користується землею, не повинна нести тягар, якщо незаконно виданий державний акт на землю, тому позивачу необхідно вирішити питання щодо викупу земельної ділянки у правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

За життя спадкодавець ОСОБА_5 скористався правом щодо спадкового майна, склав заповіт на користь своїх доньок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо спірної земельної ділянки та висловив волю відносно цієї земельної ділянки.

Таким чином, на час прийняття спадщини відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право ОСОБА_5 на частку (пай), підтверджене сертифікатом було припинене, так як ОСОБА_5 набув статус власника спірної земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постановах: від 02 жовтня 2019 року у справі № 539/1594/17, від 21 січня 2020 року у справі № 326/1573/18, від 24 липня 2020 року у справі № 175/5011/16.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 абз.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Під час розгляду справи позивач не довів, що відповідачами порушені (незахищені) права, так як покійний ОСОБА_5 реалізував своє право на сертифікат та отримав у власність земельну ділянку. Даний сертифікат не визнавався недійсним.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 2.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.4-5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На важливість урахування добросовісності набувача вказував і Європейський суд з прав людини. Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (заява №43768/07) має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовують для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Отже, Верховним Судом та ЄСПЛ незалежно від категорії майна статус добросовісного набувача послідовно враховується під час вирішення спорів із майном, в обставинах вимог до третіх осіб правоволодільців.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Принцип правової визначеності, на думку ЄСПЛ, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії", заява N 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С. В. проти Сполученого Королівства", заява N 20166/92).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява N 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії", заява N 42750/09).

Під часрозгляду справивстановлено судом,що Южненськаміська радаобмежила права ОСОБА_5 на реальнеотримання,володіння належноїйому земельноїділянки,відмовивши покійному ОСОБА_5 у видачіДержавного актуна землюна підставіСертифікату напай, як зазначено у рішенні Южненської міської ради від 28.11.2001 про відмову ОСОБА_5 у наданні земельної ділянки «у зв`язку з тим, що розпайовка земель КСП «Сичавське» була проведена без врахування Генерального плану розвитку», що призвело до тривалих судових процесів.

Також суд звертає увагу, що у результаті судових розглядів, була виготовлена технічна документація на спірну ділянку та ОСОБА_5 отримано державний акт, тому відпали підстави підтримувати позовні вимоги, що зумовило подання останнім заяви про залишення позову без розгляду.

Суд виходить з того, що право людини і громадянина на судовий захист відноситься до цивільних прав та є відповідною гарантією справедливого захисту від свавілля з боку окремих осіб. Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення його прав відповідачами в частині видання державного акту на землю на ім`я ОСОБА_5 , так як він надавався не тільки на підставі рішення суду, але й висновку Комінтернівської районної державної адміністрації «Про розгляд схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), листа Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, заяви ОСОБА_5 , витягу з протоколу №2 від 19.05.1999 рішення зборів уповноважених КСП «Сичавське», рішення Сичавської сільської ради №68-ХХІІІ скликання від 29.06.2000 «Погодження виділення в натурі земельної ділянки згідно сертифікату ОСОБА_5 , схем розташування земельної ділянки; договору дарування права на земельну частку пай від 19.11.1999.

Крім того, по факту здійснення запису до державного акту службова перевірка та досудове слідство не проводилось, винність осіб відповідно до закону не встановлена.

Із урахуванням наведеного, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає відповідності заходу втручання в право власності кінцевого набувача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, у зв`язку з чим у задоволенні позивних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.12 ч.3,4 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.3, 12, 76-81, 141, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову представника Южненської міської ради Одеської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання виключити відомості про земельну ділянку, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зобов`язання виключити відомості про власників, за участю третьої особи державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Южненська міська рада Одеської області, місце знаходження: Одеська область, м. Южне, просп. Гр.десанту, 18, код ЄДРПОУ 21018103.

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_4 , 12,05.1967, місце проживання: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_4 від 23.03.2011 Коміртенівським РВ Одеської області.

Відповідач Головне Управління Держгеокадастру в Одеської області, місце знаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871.

Відповідач Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», місце знаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, код ЄДРПОУ 21616582.

Третя особа державний нотаріус Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. місце знаходження: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 75.

Дата складання повного судового рішення 12.03.2024.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І. Барановська