Постанова

від 12.12.2024 по справі 519/295/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6001/24

Справа № 519/295/17

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 519/295/17

Номер провадження: 22-ц/813/6001/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач Южненська міська рада Одеської області,

- відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 4) Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Южненської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний нотаріус Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В., про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання виключити відомості про земельну ділянку, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зобов`язання виключити відомості про власників,за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , діючої від імені Южненської міської ради Одеської області, на рішення Южного міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барановської З.І. 01 лютого 2024 року, повний текст рішення складений 12 березня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Южненська міська рада Одеської області звернулася до суду з вищезазначеним уточненим в подальшому 14.09.2017 року позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати недійснимДержавний акт про право власності на земельну ділянкувід 19.07.2005 серіїЯА №551139на земельну ділянку під АДРЕСА_1 ,площею - 11,58 га., виданий ОСОБА_4 . Южненським міським відділом земельних ресурсів, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010551100058, та скасувати йогодержавну реєстрацію; 2) зобов`язати управління Держгеокадастру в Комінтернівському районі Одеської області виключити з державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку під АДРЕСА_2 , масив № НОМЕР_1 , площею - 11,58 га., кадастровий номер5111700000:02:007:0015;3) зазначити в судовому рішенні, про те, що дане рішення єпідставою для скасуваннядержавної реєстрації про право власності на земельну ділянку;4) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване 16.05.2014 в реєстрі за №1-145 державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. та видане на ім`я ОСОБА_1 про успадкування частки земельної ділянки під АДРЕСА_3 , масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015; 5) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване 16.05.2014 в реєстрі за №1-146 державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. та видане на ім`я ОСОБА_2 про успадкування частки земельної ділянки під АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015; 6) зобов`язати державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про ОСОБА_1 , як власника частки даної земельної ділянки; 7) зобов`язати державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про ОСОБА_2 як власника 1/2 частки даної земельної ділянки.

Южненська міська рада Одеської області обґрунтовує позовні вимоги тим, що утравні 2014 року Южненській міській раді стало відомо про те, що відповідачіотримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані 16.05.2014 в реєстрі за №1-145 та №1-146 державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В., згідно яких спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 ,1936 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - земельної ділянки під № НОМЕР_2 , площею - 11,5801 га, яка розташована за адресою - Одеська область, м. Южне, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №551139, виданого на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010551100058 від 19.07.2005, є його доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по частці кожна.

Позивач вважає, що зазначені свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані відповідачам відносно майна, яке не належить заповідачу - ОСОБА_4 , тому мають бути визнані недійсними з наступних підстав.

Комінтернівським районним судом Одеської області 15.11.2004 прийнято рішення про визнання права на отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_4 , зобов`язання щодо видачі та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод в отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку. Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 27.04.2005 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004 скасовано.

Незважаючи на це, Южненським міським відділом земельних ресурсів та Южненським міським відділом Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у червні 2005 року підписано та зареєстровано державний акт на право власності на землю на ім`я ОСОБА_4 ..

Таким чином, ОСОБА_4 було безпідставно виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею - 11,58 га, яка розташована на території м. Южне Одеської області (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 ), за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний Державний акт був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 19 липня 2005 року за №010551100058.

Крім того, ще до моменту отримання ОСОБА_4 зазначеного Державного акту на вказаній земельній ділянці було розміщено ряд об`єктів комунальної власності Южненської міської територіальної громади, у тому числі міський ринок.

З приводу незаконних дій посадових осіб Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Южненська міська рада Одеської області звернулась до Генеральної прокуратури України та Державного комітету України по земельним ресурсам. За дорученням Генеральної прокуратури України та Державного комітету України по земельним ресурсам, Державною інспекцією по контролю за використанням земель було здійснено перевірку, за результатами якої було встановлено факт незаконного надання та реєстрації Державного акту ОСОБА_4 ..

Постановою Южного міського суду Одеської області від 07.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.12.2007, визнано незаконними дії Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та зобов`язано їх виключити із бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель земельну ділянку, площею - 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_4 , скасувати державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139.

На виконання зазначених судових рішень, із бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру виключено земельну ділянку, площею - 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_4 та скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139.

Крім листів Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» від 20.10.2008 №07-2/3676 та відділу Держкомзему у м. Южне від 25.05.2012 №32-03/369, підтвердженням того, що із бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру та Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі було виключено земельну ділянку, кадастровий номер №5111700000:02:007:0015, та скасовано державну реєстрацію Державного акту серії ЯА №551139, є присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, які за своїм місцем розташування повністю або частково співпадають із місцем розташування земельної ділянки, загальною площею - 11,5801 га, розташованої за адресою - АДРЕСА_5 , яка має кадастровий номер 5111700000:02:007:0015.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 22.02.2011 постанову Южного міського суду Одеської області від 07.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18.12.2007 скасовано, а справу направлено до Южного міського суду Одеської області, де триває її розгляд по теперішній час.

Після скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004, Южненська міська рада, захищаючи право власності Южненської міської територіальної громади, подала позов про визнання нечинними (незаконними) дії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», Южненського міського відділу земельних ресурсів щодо видачі та підпису державного акту серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку, площею - 11,58 га, ОСОБА_4 .. Неправомірна видача гр. ОСОБА_4 . Державного акту на земельну ділянку, і як наслідок неправомірна видача свідоцтв про право на спадщину за заповітом, порушують право територіальної громади міста Южне Одеської області щодо розпорядження землею, на якій вже розташовані міські ринки та об`єкти комунальної інфраструктури міста, а саме - Комунального підприємства «Южненський муніципальний ринок». Були укладені договори оренди землі із господарюючими суб`єктами ТОВ «Південний Бріз», ОК «Южненський міський ринок».

У кінці травня 2014 року Южненській міській раді стало відомо про те, що Комінтернівським районним управлінням Державного агентства земельних ресурсів України до бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель включено земельну ділянку, площею - 11,58010 га, що надана у власність громадянину ОСОБА_4 та поновлено державну реєстрацію Державного акту серії ЯА № 551139, а також було видано ОСОБА_1 витяг з Державного земельного кадастру про дану земельну ділянку. Законність даних дій вже оспорюється Южненською міською радою Одеської області.

Відповідно до п. 4.13 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Южненській міській раді не було відомо про вчинення нотаріальних дій відносно зазначеної земельної ділянки. До того ж Южненська міська рада мала інформацію про виключення земельної ділянки з реєстру земель та, відповідно, виключення відомостей про ОСОБА_4 як власника даної земельної ділянки. У зв`язку з цим, заява про зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом та отримання документів з суду, в якому розглядається спір щодо права на земельну ділянку, не могли бути надані Южненською міською радою до Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області.

Позивач зазначає, що державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області було введено в оману, надавши йому для вчинення нотаріальних дій документ (Державний акт на право власності на земельну ділянку), виданий на підставі не чинного, скасованого рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2004, а також не повідомивши його про розгляд Южним міським судом справи, що безпосередньо стосується права на земельну ділянку під АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, яку відповідачі отримали у спадщину за заповітом (Т. 1, а. с. 1 6, Т. 2, а. с. 100 110).

Позиція відповідачів в суді першої інстанції

Представник ОСОБА_1 в запереченнях на позов, які за своєю суттю є відзивом на позов, просить залишити його без задоволення.

Вказує, що посилання позивача про необхідність судового захисту його прав є помилковими, адже такого порушення фактично не встановлено та не доведено. Спірна земельна ділянка не перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Южне, чиї права не були порушені оскаржуваними документами. Южненська міська рада не може бути позивачем у справі в силу приписів законодавства та заявляти позовні вимоги, які стосуються приватної власності громадян (Т. 2, а. с. 89 95).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 01.02.2024 року відмовлено у задоволенні вищевказаного позову Южненської міської ради.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 отримав право на земельну ділянку, будучи членом КСП «Сичавське», землі якого належали усім членам колективного сільськогосподарського підприємства на праві спільної власності. З аналізу норм Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.1995, паювання має на меті передачу земель із колективної власності у приватну власність.

Таким чином, позивач за будь яких обставин не є суб`єктом, якому належить право власності на розпайовані чи нерозпайовані землі колишнього КСП.

Факт передачі позивачем в оренду земельних ділянок, які за своїм місцезнаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером №5111700000020070015, проведення державної реєстрації цих договорів з присвоєнням кадастрових номерів окремим земельним ділянкам, не є безумовним доказом факту скасування реєстрації Державного акту на землю від 19.07.2005 серії ЯА №551139 та виключення з автоматизованої бази даних ДЗК відомостей про дану земельну ділянку.

Також суд відхилив посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці здійснено будівництво об`єктів інфраструктури міста, оскільки чинним законодавством встановлено достатньо повноважень органів місцевого самоврядування задля забезпечення можливості вирішення питань як то збереження інфраструктури міста, так і забезпечення права громадянина на отримання земельної частки (паю) отриманої в процесі приватизації. Побудова та наявність на земельній ділянці будь-яких об`єктів не може виправдовувати доцільність порушення права громадянина на отримання земельної ділянки.

При цьому суд зауважив, що відповідно до чинного законодавства України, позивач не може бути потерпілою стороною даного спору, оскільки спроможний, як орган місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення земельних питань, вирішити питання про усунення фактично особисто створеної проблеми без порушення права громадянина та з урахуванням інтересів територіальної громади міста Южне у цілому.

Під час розгляду вищевказаних позовів судами встановлена наявність прийнятого рішення від 01.02.2007 Южненської міської ради №254-V «Про здійснення викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у фізичної особи громадянина ОСОБА_4 , площею - 11,58 га, розташовану на території мікрорайону АДРЕСА_6 , якому належить право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ОД №001505, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації на право власності на землю 19 липня 2005 року за №010551100058 для суспільних потреб» та звернуто увагу, що практична реалізація даного рішення має реальну можливість на вирішення цього спору.

За життя спадкодавець ОСОБА_4 скористався правом щодо спадкового майна, склав заповіт на користь своїх доньок - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Таким чином, на час прийняття спадщини відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право ОСОБА_4 на частку (пай), підтверджене сертифікатом про на земельну частку (пай), було припинене, так як ОСОБА_4 набув статус власника спірної земельної ділянки.

Cуд не вбачав відповідності заходу втручання у право власності кінцевого набувача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ (Т. 4, а. с. 208 221).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Южненська міська рада Одеської області в апеляційній скарзі просить рішення Южного міського суду Одеської області від 01 лютого 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що: 1) права та інтереси Южненської міської ради, як

уповноваженого органу місцевого самоврядування, були порушені видачею державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 ; 2) судом першої інстанції не було враховано фактичного стану земельної ділянки у Схемі, що призвело до розпаювання та виділення забудованих земель, як сільськогосподарських. У Схемі поділу не було враховано та відображено розташування міського ринку та міської дороги; 3) у порушення норм земельного законодавства, схема розпаювання КСП «Сичавське» у 1999 році була відсутня. Відповідна схема поділу земель на земельні частки (паї) була затверджена 15.03.2000 року, та включала один гектар земель, які 23.03.2000 р. були виділені Южненській церкві євангельських християн-баптистів «Вефіль». Таким чином після виділення з розпайованого масиву 1,00 га земель для церкви схема розпаювання взагалі стала не чинною, так як змінилась площа масиву, шо підлягає розпаюванню; 4) Южненська міська рада Одеської області відмовила у видачі ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку. Державний акт на право власності на земельну ділянку не підписувався з боку Южненської міської ради. Таким чином, документ на земельну ділянку був отриманий ОСОБА_4 безпідставно та з грубим порушенням норм чинного на той час законодавства; 5) судом першої інстанції не було враховано, що рішення Сичавської сільської ради, яким надано згоду на виділення земельної ділянки в натурі згідно сертифікату серії ОД № 133246 ОСОБА_4 , приймалось у 2000 році, а Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», прийнятий та набув чинності у 2003 році. Цим Законом визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради; 6) до теперішнього

часу є чинним рішення Южненської міської ради від 29.11.2001 року № 483-ХХІІІ "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_4 ", яким Южненська міська рада відмовила ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки; 7) 30.11.1999 року Сичавська сільська рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення № 39- ХХІІІ «Про погодження меж міста Южний». Даним рішенням Сичавська сільська рада дала згоду на передачу Южненській міській раді приблизно - 210,9 га земель та включення їх у межі міста Южний, до складу яких увійшли й землі масиву № 40 (до складу якого входить спірна земельна ділянка); 8) ОСОБА_4 виділено в натурі земельну ділянку, яка не відповідає розміру, зазначеному у Сертифікаті згідно з якістю землі (Т. 5, а. с. 1 7).

Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді

Адвокат Копаньов О.В., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, обставини викладені в ній не відповідають дійсності та матеріалам справи (Т. 5, а. с. 66 76).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції (Т, 5, а. с .98 100 зворотна сторона).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеської області на рішення Южного міського суду Одеської області від 01 лютого 2024 року (Т. 5, а. с. 25 26).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2024 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 5, а. с. 50).

29.08.2024 року від адвоката Копаньова О.В., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 5, а. с. 66 76).

05.09.2024 року від Южненської міської ради Одеської області надійшла відповідь на відзив. (Т. 5, а. с. 83 85).

05.09.2024 року від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 5, а. с. 98 100 зворотна сторона).

09.12.2024 року від Южненської міської ради Одеської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні адвокат Копаньов О.В., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_4 набув право на земельну частку (пай), відповідно до сертифікату серія ОД №0133246 від 10 лютого 1997 року, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією на підставі рішення №42 від 22.01.1997. До набуття дане право належало ОСОБА_5 .. Відповідно до вказаного сертифікату, розмір земельної частки паю, яка перебувала у колективній власності складає - 11,403 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, вартість - тридцять три тисячі сімдесят дві гривні 60 коп. Сертифікат було зареєстровано 10 лютого 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1246. За записом зробленим у сертифікаті 26 грудня 1999 року право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_4 на підставі договору дарування (Т. 1, а. с. 148 - 149).

В матеріалах справи наявний договір дарування права вказаної земельної частки (паю), засвідчений сертифікатом від 19.11.1999, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 781 (Т. 1, а. с. 146 - 147).

29 червня 2000 року рішенням Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 68-ХХІІІ надано згоду на виділення ОСОБА_4 земельної ділянки в натурі, згідно сертифікату серії ОД №133246, площею 11 403 умовних кадастрових гектарів, в районі ринку м. Южний (Т. 1, а. с. 150).

Отримавши земельну частку (пай), ОСОБА_4 подав клопотання про вихід з КСП «Сичавське» та виділення в натурі належної земельної частки (розпаювання), яка 19.09.1999 була задоволена Загальними Зборами КСП «Сичавське», оскільки на той момент згідно Земельного кодексу РСРС 1970 року саме таке рішення було необхідне для отримання у власність паю (Т. 1, а. с. 151).

13 липня 2000року Постановою Верховної Ради України № 1914-ІІІв межі міста Южне Одеської області включено - 262,17 га земель Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (Т. 1, а. с. 142).

27 серпня 2000 року Одеська філія Інституту землевпорядкування Української академії аграрних наук не виконала доручення Сичавської сільської ради від 17.02.2000 і 25.04.2000 про передачу земельної частки (паю) в натурі ОСОБА_4 із земель колективної власності КСП «Сичавське».

У зв`язку з чим, 20 жовтня 2000 року ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність дирекції Одеської філії Інституту землевпорядкування з участю зацікавленої особи Сичавської сільської ради народних депутатів.

13.11.2002 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії посадових осіб Одеської філії інституту землевпорядкування УААН та Южненської міської ради ухвалено зобов`язати директора Одеської філії Інституту землевпорядкування УААН виготовити технічну документацію та державний акт ОСОБА_4 на земельну частку згідно рішення загальних зборів членів КСП «Сичавське» та рішення сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання від 29.06.2000. Зобов`язано Южненську міську раду скасувати п. 1 рішення міської ради від 29.11.2001 № 483-ХХІІІ, видати та зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 . Рішення суду допущено до негайного виконання (Т. 1, а. с. 160 - 162).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2003 року рішення суду першої інстанції було скасоване, справа направлена на новий розгляд.

13.08.2003 Комінтернівським районним судом Одеської області ухвалено рішення про задоволення вимог ОСОБА_4 , яким зобов`язано Южненську міську раду скасувати п. 1 рішення від 29.11.2003 № 483-ХХІІІ, видати та зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 . Зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН виготовити та видати технічну документацію до державного акту ОСОБА_4 , на земельну ділянку в межах визначених рішенням загальних зборів членів КСП «Сичавське» та рішення сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання від 29.06.2000 (Т. 1, а. с. 163 - 164).

28.04.2004 апеляційним судом Одеської області рішення суду скасовано, справа направлена на новий розгляд.

15.11.2004 Комінтернівський районний суд Одеської області по справі №2-1121/2004 ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав за ОСОБА_4 право на отримання у приватну власність земельну ділянку, площею - 11,403 умовних кадастрових гектарів, на підставі сертифікату про право на земельну долю (пай) серії ОД №0133246, виданого 10.02.1997 Комінтернівською районною державною адміністрацією, в межах, визначених рішенням сесії Сичавської сільської ради ХХІІІ скликання № 68 від 29.06.2000 на земельному масиві № НОМЕР_1 КСП «Сичавське», який прилягає до Южненського міського ринку. Зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН виготовити та передати Южненському міському відділу Одеського регіонального підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам документацію по відведенню в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 земельної ділянки, площею - 11,403 умовних кадастрових гектари, на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ОД №0133246. Зобов`язано Одеську філію інституту землевпорядкування УААН заповнити державний акт про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 .. Зобов`язано Южненський міський відділ Одеського регіонального підприємства «Центр державного земельного кадастру» видати ОСОБА_4 державний акт про право власності на земельну ділянку, площею - 11,403 умовних кадастрових гектари. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди в отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним рішення Южненської міської ради № 483-ХХІІІ від 29.11.01 (Т. 1, а. с. 10 - 13зворотна сторона).

27.04.2005 апеляційним судом Одеської області рішення суду скасовано, справу направлено на новий розгляд (Т. 1, а. с. 14 16 зворотна сторона).

19 липня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 видано державний акт серія ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку 11,58 га розташовану масив № НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 на території м. Южне Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.9, 155-157, т.3 а.с.50,58-60).

Відповідно до листа Держземінспекції від 23.08.2006 державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19.07.2005 за №010551100058 (Т. 1, а. с. 21).

01.08.2005 ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області провадження по справі закрито, у зв`язку з відмовою від позову ОСОБА_4 , так як Одеський науково-дослідницький інститут землеустрою виготовив технічну документацію та передав її в Южненський відділ центра державного земельного кадастру, який в свою чергу затвердив та зареєстрував Державний акт на землю (Т. 1, а. с. 244).

Постановою Южненського міського суду Одеської області від 07.06.2007 по справі №2-а-1/2007, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2007, визнано незаконними дії Южненського міського відділу земельних ресурсів та Южненського міського відділу Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо підписання, видачі та державної реєстрації Державного акту серії ЯА №551139 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею - 11,58 га, щодо внесення до бази даних автоматизованої системи Державного реєстру земель відомостей щодо вказаної земельної ділянки та зобов`язано виключити з бази даних автоматизованої системи ДЗК земельну ділянку, площею - 11,58010 га, що надана у власність ОСОБА_4 .. Зобов`язано скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку, площею - 11,58 га, який видано ОСОБА_4 (Т. 1, а. с. 17 - 20, 33 - 40, 41 - 43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2011 постанову Южненського міського суду Одеської області від 07.07.2007 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18.12.2007 скасовано. Справу направлено на новий розгляд, у зв`язку із не встановленням судами факту знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності (Т. 1, а. с. 41 - 43).

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.08.2016 у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, у зв`язку з тим що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд дійшов висновку, що цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 111 - 114).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 залишена без змін ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (Т. 3, а. с. 221 - 225).

Відповідно до листа Держземагенства України від 31.12.2014, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5111700000:02:007:0015 перенесено до Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру помилково на підставі Поземельної книги №5111700000020070015, в яку не внесені відомості ро рішення суду щодо скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації земельної ділянки і яка не була закрита відповідно до законодавства (Т. 1, а. с. 172 - 173).

У листопаді 2014 року Южненська міська рада Одеської області зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області щодо повторного внесення відомостей про земельну ділянку АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, до Державного земельного кадастру та поновлення державної реєстрації Державного акта серії ЯА №551139 від 19.07.2005. Визнання незаконними дії Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області щодо видачі ОСОБА_1 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015. Визнання не чинним витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2019 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 скасовано, провадження у вказаній справі закрито та роз`яснено право на звернення до суду в порядку господарського судочинства (Т. 4, а. с. 12 - 20).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23 березня 2012 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т. 1, а. с. 158, Т. 3, а. с.4).

За заповітом ОСОБА_4 , посвідченим 16 жовтня 2003 року державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області Чос О.П., померлий заповів все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках (Т. 1, а. с. 159, Т. 3, а. с. 7, 19).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 травня 2014 року державним нотаріусом Лисак А.В., спадщина ОСОБА_4 складається із земельної ділянки АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 551139, виданого на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 листопада 2004 року у справі № 2-1121/2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010551100058 від 19 липня 2005 року (Т. 1, а. с. 8, Т. 3, а. с. 30, 32, 62зворотна сторона, 65).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 травня 2014 року, спадкоємець ОСОБА_1 успадкувала частку вищевказаного спадкового майна, а саме - вищевказаної земельної ділянки (Т. 1, а. с. 24 - 25, Т. 3, а. с. 63).

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2014 ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності частка земельноїділянки № НОМЕР_2 , площею - 11,5801 га, яка розташована за адресою - Одеська область, місто Южне, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13099971 від 16.05.2014 (Т. 3, а. с. 64).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 травня 2014 року спадкоємець ОСОБА_2 успадкувала частки вищевказаного спадкового майна, а саме вищевказану земельну ділянку (Т. 3, а. с. 66).

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2014 ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності частка земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 11,5801 га, яка розташована за адресою - Одеська область, місто Южне, масив № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13101568 від 16.05.2014 (Т. 3, а. с. 67).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

За вимогами пункту 9 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 11 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай), основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). А згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до правового висновку, викладеному у поставі касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 13.07.2023 справа №320/6454/18, право на земельну частку (пай), попередньо переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій, гарантується їх членам в межах здійснення процедури приватизації земель в Україні. Таке право на земельну частку (пай) надається членам відповідного сільськогосподарського підприємства чи організації згідно зі списком, доданим до державного акта на право колективної власності на землю, що видавався цьому підприємству чи організації та посвідчується шляхом видачі районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай).

Отже, неодмінним елементом у процедурі виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є наявність у заінтересованих осіб відповідних документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) - сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 належала на праві власності спірна земельна ділянка на підставі договору дарування від 19.11.1999 та Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №133246 від 10.02.1997.

19 липня 2005 на ім`я ОСОБА_4 виданий державний акт серії ЯА №551139 на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею - 11,5801 га, яка розташована - АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5111700000:02:007:0015.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право ОСОБА_4 на частку (пай), підтверджене сертифікатом було припинене, так як сертифікат є погашеним та ОСОБА_4 набув статус власника конкретної земельної ділянки.

Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка була виділення в натурі (на місцевості) у порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ОСОБА_4 рішенням Сичавської сільської ради Комінтернівському району Одеської області від 29.06.2000 на підставі сертифікату серії ОД №133246 від 10.02.1997 (Т. 1, а. с. 150).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано. Разом з тим таке рішення за своєю правовою природою є правочином, що випливає з частини третьої статті 203 ЦК України, відповідно до якої односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно із ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

ОСОБА_4 отримав право на земельну ділянку, на підставі договору дарування земельної частки (паю), виданого члену КСП «Сичавське», землі якого належали усім членам підприємства на праві спільної власності. З аналізу норм Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.1995, паювання має на меті передачу земель із колективної в приватну.

Позивач, звертаючись до суду, серед іншого посилається на те, що на підставі постанови Верховної ради Украйни від 13.07.2000 №1914-ІІІ «Про затвердження меж міста Южне» до меж міста включенні зокрема і межі Сичавської сільської ради. Таким чином виділ в натурі земельної ділянки ОСОБА_4 порушують права та інтереси Южненської міської ради Одеської області.

Однак, як вірно вказано судом першої інстанції, що зміна адміністративно-територіальних меж міста Южне не може мати наслідком позбавлення фізичних або юридичних осіб права власності на землю.

Матеріалами справи не встановлено, що спірна земельна ділянка знаходилась у комунальній власності Южненської міської ради.

Посилання апелянта на те, що Южненською міською радою було передано в оренду земельні ділянки, які за своїм місцем знаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування спірної земельної ділянки, та про здійснення державної реєстрації цих договорів з присвоєнням кадастрових номерів, є неспроможними, оскільки не спростовують висновків суду про те, що земельні ділянки були передані в оренду з порушенням права приватної власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що не є безумовним доказом факту скасування реєстрації Державного акту на землю від 19.07.2005 серії ЯА №551139 та виключення з автоматизованої бази даних ДЗК відомостей про дану земельну ділянку, лише сам факт передачі позивачем в оренду земельних ділянок, які за своїм місцезнаходженням повністю або частково співпадають із місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером №5111700000020070015, та проведення державної реєстрації цих договорів з присвоєнням кадастрових номерів.

Під час розгляду вищевказаних позовів судами встановлена наявність прийнятого рішення від 01.02.2007 Южненської міської ради №254-V «Про здійснення викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у фізичної особи громадянина ОСОБА_4 , площею - 11,58 га розташовану на території мікрорайону 1,5 в м. Южне Одеської області, якому належить право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ОД №001505, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації на право власності на землю 19 липня 2005 року за №010551100058 для суспільних потреб» та звернута увагу на те, що практична реалізація даного рішення має реальну можливість вирішення спору.

Колегія суддів вважає вірними посилання суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15, та висновки, викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц. Означена конкретизація полягала, зокрема, у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.

ОСОБА_4 реалізував своє право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), який не визнаний недійсним, у подальшому отримав у власність конкретну земельну ділянку. З огляду на вказане колегія суддів не вбачає порушень прав та інтересів Южненської міської ради.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , діючої від імені Южненської міської ради Одеської області, є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , діючої від імені Южненської міської ради Одеської області, відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючої від імені Южненської міської ради Одеської області, залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе