Ухвала

від 02.05.2024 по справі 753/5157/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/5157/24

провадження № 2/753/4782/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Потапенко Т.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про про стягнення боргу за позикою в сумі 648 550 грн. 00 коп., що становить еквівалент 17 000 доларів США станом на 04.03.2024 року, й ним подана заява, яка перерадана судді до розгляду 02.05.2024 року, про забезпечення позову, вказує, що ним встановлено, що у відповідача наявне нерухоме й рухоме майно, шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2 :

земельну дялінку, кадастровий номер: 7423885500:03:001:0084, площа (га): 2, рілля,

житловий будинок, загальна площа 55,1 кв м, з надвірними будівлями та спорудами, адреса: АДРЕСА_1 ,

земельну дялінку, кадастровий номер: 7423885500:03:001:0006, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ,

земельну ділянку, кадастровий номер: 7423885500;02:001:0430, площа 0,4742 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Чернігівська обл.., Носівський р-н,, с/рада Софіївська,

земельну ділянку, кадастровий номер:7423885500:02:001:0042, плаща 3,7102 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Чернігівська обл.., Носівський р-н,, с/рада Софіївська,

земельну ділянку, кадастровий номер: 7423885500:03:001:0007, плаща 0,5678 га, для ведення особистого селянського господарства, адреса: Чернігівська обл., Носівський р-н, с.Вишневе,

транспортний засіб «Хюндай», 2014 року випуску.

Обґрунтовуючи заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, посилаючись на потенційний ризик (припущення) й без надання відповідного обґрунтування та належних й допустимих доказів.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.

Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дана заява розглядається судом без повідомлення учасників справи, що узгоджується із приписами ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідчивши матеріали справи та заяви у сукупності, приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтрересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб"єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов"язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Достатньо обгрутнованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов"язання після паред"явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 149, 150 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, дослідивши матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням предмету спору та обраного виду забезпечення позову, відсутності обґрунтованих наведених підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та на їх підтвердження належних доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та за відсутності наданих належних доказів про належне відповідачу на праві власності майно, неспівмірності ціни позову до пронованих забезпечувальних заходів, вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.

Як вбачається із наданої заявником (позивачем) до заяви про забезпечення позову Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна належного ОСОБА_2 , встановлено, що пошук інформації про належне ОСОБА_2 майно здійснено за частковим співпадінням щодо особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а тому суд не може приймати таку інформацію як належний доказ з підстав відсутності наданих до суду беззаперечних доказів про належне такій особі майно. Щодо автомобіля, на який заявник просить накласти арешт, дані щодо його ідентифікації відсутні, як й підтверджуючі дані про його власника, адже інформаційна довідка сервісного центру не підтверджує належність права власності певній особі, а тому суд позбавлений за таких обставин вжити заходи забезпечення позову щодо такого майна.

Обов"язок доказування покладається на сторони.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

При цьому, Європейськи суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейськи суд з прав людини зазнчив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать конституції, або настала подія, наслідки якої будуть незвортніми».

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейськи суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежений є підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При вирішення цієї заяви суд також враховує положення п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про можливість забезпечення позову, суд має встановити факт реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, проте саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких підстав, відсутность обгрунтування заяви про забезпечення позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,проте саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідного обгрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 149, 153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за позикою, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: