Постанова

від 13.05.2024 по справі 291/1274/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №291/1274/20 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 8 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/1274/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третіособи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідача:Регіональнийсервісний центрум.Києві,Головнийсервісний центрМВС, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провитребуваннямайназ чужогонезаконноговолодіння

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,інтересиякого представляєадвокатРева ОксанаОлегівна

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 , фактичного володільця майна - автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 на користь власника ОСОБА_1 автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, чорний, номер двигуна НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , який був позбавлений права володіти майном з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

На обґрунтування позову вказував, що 26 вересня 2017 року приблизно о 12:00 годин позивач приїхав до залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський» в м. Києві на власному автомобілі марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 та зайшов до приміщення кафе «Макдональдз», що на площі Вокзальній, 1 в м. Києві, присів за стіл. В цей час до нього підійшли чоловік та дві жінки, раніше незнайомі, з якими в останнього виник діалог. Через декілька хвилин позивач заснув з незрозумілих причин та прокинувшись через деякий час побачив, що в нього зникла власна валіза, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 100 гривень, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7» імеі: НОМЕР_6 номер та ключі від його автомобіля. Вийшовши з приміщення кафе позивач також виявив відсутність власного вищезазначеного автомобіля на стоянці.

07 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12017100090011626, на підставі заяви ОСОБА_1 , були внесені відомості щодо незаконного заволодіння автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 та розпочалося досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України. На даний час досудове розслідування триває.

Позивач зазначає, що ані 26 вересня 2017 року, ані раніше він не уповноважував жодну особу від його імені розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду та інше) спірним автомобілем, у зв`язку з чим не підписував документи (доручення, довіреності та ін.). Добровільно в користування третіх осіб не передавав вказаний автомобіль, також не передавав свідоцтво про реєстрацію автомобіля та є єдиним власником зазначеного автомобіля.

В той же час, матеріалами кримінального провадження №12017100090011626 під час проведення досудового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яка діяла «начебто» від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08 липня 2017 року, що виготовлена на бланку серії та номеру № НОМЕР_7 , зареєстрована в реєстрі №3541 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Вержиковським О.М., уклала з ПП «Авто-Фортуна» договір комісії №5959/17/000663. Згідно даного договору за винагороду ПП «Авто-Фортуна» (ЄДРПОУ 37304637) взяла на себе зобов`язання продати автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 від 21 червня 2017 року.

02 жовтня 2017 року, ПП «Авто-Фортуна» (ЄДРПОУ37304637) в особі відповідального ОСОБА_6 , уклала договір купівлі-продажу транспортного засобу номер 5959/17/000663 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказаного договору ОСОБА_3 придбала автомобіль марки ««Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 за 45 000,00 грн.

06 жовтня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставила на облік вказаний автомобіль та отримала д.н.з НОМЕР_9 .

Постановою від 06 грудня 2017 року автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 (на момент винесення постанови) чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10 виданого на ім`я ОСОБА_3 та один ключ від замка запалювання зазначеного автомобіля визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12017100090011626.

06 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Бобровник О.В. на автомобіль накладений арешт.

11 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Антипова І.Л., арешт накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Бобровник О.В. від 06 грудня 2017 року на автомобіль був скасований.

Оскільки арешт автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10 виданий на ім`я ОСОБА_3 був скасований, остання 25 вересня 2018 року продала спірний автомобіль - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ № 3242/2018/1120024 від 25 вересня 2018 року.

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та 04 лютого 2019 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І. відкрив провадження по справі № 357/614/19.

15 березня 2019 року заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль була судом задоволена.

Проте, на момент розгляду клопотання про забезпечення позову по справі №357/614/19 та його виконання, відповідач ОСОБА_4 , будучи обізнаним про початок судового розгляду, розуміючи наслідки ухвалення рішення по справі, скористався відсутністю заборони на відчуження та 23 лютого 2019 року продав спірний автомобіль, марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, номер рами (шасі) № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до договору укладеному в територіальному сервісному центрі №8043 РСЦ МВС у м. Києві.

Оскільки набувач спірного майна змінився, а віндикаційний позов може бути заявлений тільки до тієї особи, яка зареєстрована у відповідному реєстрі власником майна, позивач через свого представника був вимушений подати до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про залишення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння по справі №357/614/19 без розгляду.

Отже, ОСОБА_1 має право на витребування від ОСОБА_2 спірного автомобіля з підстав, зазначених в п.2,3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а саме: - спірний автомобіль був викрадений у власника, у зв`язку чим розпочате проведення досудового розслідування; - автомобіль вибув з володіння власника, не з його волі, а іншим шляхом, а саме в результаті використаної довіреності від 08.07.2017 року, що виготовлена на бланку серії та номеру №HME 407845, зареєстрована в реєстрі №3541 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Вержиковським О.М., яка є підробленою.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2023 року з урахуванням ухвали суду від 09 січня 2024 року про виправлення описки у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначає,що помилковимє висновоксуду проте,що позивачемне наданодоказів,які малипідтвердити вчиненнядій,пов`язаних зоспорюванням вказаногоправочину,серед іншоговизнання йогонедійсним всудовому порядку,цим самимставлячи підсумнів обранийпозивачем спосібзахисту підчас зверненнядо судуіз віндикаційнимпозовом.Тобто виходячи з позиції суду, саме договір комісії №5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08 липня 2017 року серії №HME 407845, та ПІ «АВТО- ФОРТУНА» слід було оспорювати, визнавати його недійсним в судовому порядку.

Однак, сторони стверджували, що між ними не існували договірні відносини з приводу придбання транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_11 . Тобто між власником (позивачем) та володільцем майна (відповідачем) не існувало та не існує жодних юридичних відносин. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. Велика Палата Верховного Суду вказала що, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 85 постанови від 14 листопаду 2018 року у справі №183/1617/16).

Таким чином, позивачем обраний належний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такі вимоги заявлені у спосіб, передбачений процесуальним законом та обґрунтовані нормами матеріального права.

Вказує, що вибуття транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_11 від позивача поза його волею підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом, які в свою чергу не були визнані недопустимими, неналежними або недостовірними.

Також вважає помилковим висновок суду про те, що безпідставними є твердження позивача щодо непідписання ним довіреності від 08.07.2017 р. та відсутності волевиявлення на розпорядження спірним автомобілем, оскільки не було встановлено факту, ознак та обставин підроблення документу або використання підроблених документів та не внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 КК України.

Оскільки, по-перше, дії чи бездіяльність слідчого під час проведення ним досудового розслідування за зверненням позивача з приводу вчиненого кримінального правопорушення не є предметом розгляду даної цивільної справи. По-друге, невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 КК України не мають правового значення, не спростовують вже підтверджену в ході розгляду цієї цивільної справи обставину, що входить до предмету доказування по справі, а саме відсутність волевиявлення позивача як такого, оскільки не виготовлялася нотаріальна довіреність від 08.07.2017 р., на спеціальному бланку серії НЕ 407845 та не посвідчувалася ОСОБА_7 . приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненській області якою б позивач ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_5 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та тощо) власним автомобілем «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_12 .

Додає, що саме з розпочатого проведення досудового розслідування по факту незаконного заволодіння належного позивачу автомобіля «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_13 та отриманих слідчим в законний спосіб під час досудового розслідування доказів, які містять інформацію щодо предмета цивільного спору, забезпечили можливість доведення факту вибуття спірного автомобіля не з волі власника, а іншим шляхом, самі по собі не можуть бути підставою для відмови з прийнятті та їх дослідженні, з підстав відсутності вироку по кримінальному провадженню.

Представник відповідача скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач вважає це шахрайською схемою з метою заволодіння його майном з використанням судових органів та підміни функцій слідчих органів (досудового розслідування), на що вказує алгоритм дій позивача у якого (за його версією) 26.09.2017 року було викрадено автомобіль і лише 06.10.2017 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину - саме в той день, коли спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 . Такі дії позивача свідчать про його участь у шахрайській оборудці.

Разом з цим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що автомобіль дійсно був викрадений у позивача 26.09.2017 року за обставин, на які він вказує. В свою чергу, у відповідача виникають логічні сумніви про факт викрадення спірного автомобіля, адже, як зазначалося вище, до позовної заяви додано Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12017100090011626, із якого вбачається, що реєстрація провадження проведена 07.10.2017 року в 15:25:16 год., тобто на 12-ий день після викрадення автомобіля, а постанова про розшук автомобіля винесена 13.10.2017 року, тобто через 15-ий днів після викрадення.

З позовної заяви та доданих до неї додатків вбачається, що 26.09.2017 року у позивача разом з автомобілем зникла власна валіза, в якій знаходилися грошові кошти, мобільний телефон та ключі від автомобіля, але не зникло свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 уклала з ПП «Авто-Фортуна» договір комісії на продаж спірного автомобіля. Для укладання договору комісії ОСОБА_5 повинна була мати належні повноваження для вчинення таких дій, а також реєстраційні документи на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію Т3) без якого неможливо вчинити будь-які дії пов`язані з розпорядженням або відчуженням автомобіля. Позивачем не спростовані вказані обставини.

Додає, що в ході розгляду справи позивач не надав доказів викрадення автомобіля за обставин на які він вказує, а розпочате проведення досудового розслідування не може бути належним, достовірним та достатнім доказом вчинення кримінального правопорушення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач помилкового вважає, що автомобіль вибув з володіння власника, не з його волі, а іншим шляхом, а саме в результаті використаної довіреності від 08.07.2017 року, що виготовлена на бланку серії HME №407845, яка є підробленою. По-перше, позивачем не подано доказів про фактичне використання даної довіреності. По-друге, і це головне, що автомобіль вибув з володіння позивача не на підставі підробленої (зі слів позивача) довіреності, а на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ПП «Авто-Фортуна» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець).

Окрім того, позивачем не доведено та не подано жодного доказу щодо використання підроблених документів при реєстрації спірного автомобіля, а також, такі факти не встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження за №12017100090011626 від 07.10.2017 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 та помилково вважає, що правочин (договір купівлі-продажу між ПП «Авто-фортуна»), на підставі якого автомобіль вибув із володіння позивача не потрібно визнавати недійсним на підставі пункту 85 вказаної постанови. Однак, це хибна думка позивача. Відповідно до пункт 86 постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, сторони, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непотрібне оспорювання наступних правочинів щодо спірного майна. В нашому випадку це правочини щодо переходу права власності на спірний автомобіль від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 .

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити вимоги, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору, у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , реєстраційної картки ТЗ та листа ТСЦ НОМЕР_14 від 05 лютого 2021 року № 36/2011-264, на підставі договору укладеного у СГ №6896/17/000867 від 21 червня 2017 року, ОСОБА_1 був власником транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 . (т.1 а.с.19,23,41, т.2 а.с.93).

Відповідно до Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року, технічний стан автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_2 задовільний, відсоток зносу 51%; ціна продажу 45 000 грн. (т. 1 а.с.21).

Згідно Акту огляду реалізованого транспортного засобу № 5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2017 року, ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_2 . відповідають номерам, зазначеним в товарно супровідній документації на транспортний засіб (т. 1 а.с.24).

Згідно Звіту про незалежну оцінку майна КТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, станом на 17 жовтня 2018 року ринкова (оціночна) вартість КТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, VIN НОМЕР_3 , д.з.н. НОМЕР_5 , на дату оцінки становить 220 000 гривень, без ПДВ (т.3 а.с. 5-18).

Відповідно до копії довіреності, бланк серії НМЕ 407845 посвідченої приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Вержиковським О.М. від 08 липня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3541, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 , розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) слідкувати за технічним станом і проводити поточний ремонт належного йому на підставі технічного паспорту автомобіля СХМ475934, зареєстрованого 21 червня 2017 року центром 6341: марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_2 (т. 1 а.с.26).

На запит заступника начальника слідчого відділення Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 19 січня 2018 року № 239/125/55-18, Міністерством юстиції України ДП «Національні інформаційні системи» 26 лютого 2018 року № 772/03.2-17, надано повний витяг з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 26 лютого 2018 року № 127866663, згідно якого 09 червня 2017 року ДП «НАІС» м. Київ, передало приватному нотаріусу Кучик Сергію Леонідовичу (6813), Рівненська обл. бланки НМЕ 407801-407900 (т.1 а.с. 27-29).

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України № 6742/2519-26-18/19.6.1 від 22 лютого 2018 року, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 16 лютого 2016 року на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 ЗУ «Про нотаріат» наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2016 року № 450/6 анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерства юстиції 23 липня 1997 року за № 2701 на ім`я ОСОБА_7 . Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 22 лютого 2016 року № 49/05 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Вержиковського О.М. припинено з 22 лютого 2016 року. Згідно з цим наказом справи нотаріальних документів та архів 21 березня 2016 року були передані ОСОБА_7 на зберігання до Рівненського обласного державного нотаріального архіву (т. 1 а.с.30).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 53667/35727-33-20/19.1.1 від 02 грудня 2020 року, Наказом Міністерства юстиції України від 12 лютого 2016 року № 450/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 23 липня 1997 за № 2701 на ім`я ОСОБА_7 , було анульоване. Станом на 08 липня 2017 року ОСОБА_7 не здійснював приватну нотаріальну діяльність (т.2 а.с.94).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2017 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України, номер кримінального провадження: 12017100090011626.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення №12017100090011626: 26 вересня 2017 року приблизно о 12:00 годині знаходячись за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, невстановлені особи, шляхом шахрайства, незаконно заволоділи автомобілем марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 (ЄО -74485) (т.1 ст.66, 101).

Також позивачем долучено до позовної заяви: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.10.2017; протокол огляду місця події від 06.10.2017; пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого одержану ОСОБА_1 07.10.2017; протокол допиту потерпілого від 07.10.2017 (т. 1 а.с.12-18).

Постановою СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві в рамках кримінального провадження відомості про яке 07 жовтня 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100090011626, оголошено розшук автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_9 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 (т.1 а.с.20).

Постановою СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 06 грудня 2017 року, автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , на якому знаходиться д.н.з. НОМЕР_9 , свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_10 виданий на ім`я ОСОБА_3 та один ключ від замка запалювання визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12017100090011626 та приєднано до кримінального провадження; автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 на якому знаходиться д.н.з. НОМЕР_9 , залишено на зберіганні на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів (т. 1 а.с.25).

На запит начальника слідчого відділення Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві № 1031/125/55-18 від 16 березня 2018 року, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за вих. № 01-25/4 від 10 квітня 2018 року надіслано довіреність серії НМЕ 407845 посвідчену 08 липня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучиком С.Л., згідно якої ОСОБА_8 цією довіреністю надав право: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поміж іншого укладати договори найму (оренди), позички, купівлі-продажу автомобіля BMW3201, 2005 року випуску, шасі № НОМЕР_15 , реєстраційний номер НОМЕР_16 (т. 1 а.с. 31-33).

Також на запит заступника начальника слідчого відділення Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві № 239/125/55-18 від 19 січня 2018 року ДП «Національні інформаційні системи» надано повний витяг з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 26 лютого 2018 року № 127866663, відповідно до якого серія та номер бланка НОМЕР_7 , 12 травня 2017 року ДП «НАІС» отримав бланки НМЕ 405001-410000 та 09 червня 2017 року передав бланки НМЕ 407801-407900 приватному нотаріусу Кучик Сергію Леонідовичу (т. 1 а.с.118-120).

Відповідно до Реєстраційної картки ТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_2 , на підставі договору КП укладеного в ТСЦ № 3242/2018//1120024 від 25 вересня 2018 року власником значиться ОСОБА_4 (т.1 а.с.34).

Згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 21 серпня 2019 року, наданих Регіональним Сервісним центром МВС у м. Києві, власником ТЗ марки «Ssang Yong Actyon» 1998, 2010 року випуску, чорний, шасі № НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , значиться ОСОБА_2 , дата реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.44-49).

Відповідно до листа РСЦ МВС в Луганській області Територіальний центр МВС № 4442 (ТСЦ МВС № 4442) від 21 листопада 2019 року № 31/12/4442-1591, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки SSANG YONG ACTYON, 2010 року випуску, колір чорний, шасі № НОМЕР_17 , VIN № НОМЕР_3 був зареєстрований 21.06.2017 в ТСЦ 6341 за гр. ОСОБА_1 . 06.10.2017 зазначений автомобіль був перереєстрований в ТСЦ № 5942 на нового власника - ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 5959/17/000663, укладеного 02.10.2017 в ПП «Авто-Фортуна». 15.08.2018 в ТСЦ № 8046 вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації. 25.09.2018 зазначений автомобіль був зареєстрований в ТСЦ № 3242 за гр. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 3242/2018/1120024, укладеного 25.09.2018 в ТСЦ № 3242 та довіреності серії ННК № 646379 від 28.08.2018. 23.02.2019 в ТСЦ № 8043 на підставі договору купівлі продажу № 8043/2019/1328658 вищевказаний автомобіль перереєстровано на гр. ОСОБА_11 (т.3 а.с. 4).

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2020 року, накладено арешту на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований 23 лютого 2019 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_18 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови державного виконавця Ружинського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 17 листопада 2020 року ВП № 63591149, рішення суду виконано в повному обсязі, постановлено виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду від 29 жовтня 2020 року № 291/1274/20 закінчити (т. 1 а.с.181).

Згідно повідомлення РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія) від 18 листопада 2020 року № 4787, на транспортний засіб марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , в НАІС ДДАІ накладено обмеження арешт (т.1 а.с.230).

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку відповідача, права власності чи законного володіння позивача своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив витребувати у відповідача належний йому на праві власності автомобіль, який вибув із його володіння поза його волею, будь-яких договорів, заяв та інших документів, які пов`язані з відчуженням транспортного засобу він не підписував, дізнавшись про викрадення та перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу, відразу звернувся до правоохоронних органів.

Правовою підставою відчуження автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_5 , слугував договір комісії №5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08 липня 2017 року серії №НМЕ 407845, та ПП «Авто-Фортуна».

На думку позивача, вищевказана довіреність є підробленою, оскільки видана приватним нотаріусом, діяльність якого припинена, та виготовлена на бланку серії НМЕ №407845, який належав зовсім іншому нотаріусу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду необхідно виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником, суду необхідно з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зазначений правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що ним не вчинялися дії, спрямовані на виникнення у ОСОБА_5 повноважень на представництво його інтересів щодо продажу спірного автомобіля та не підписувалась довіреність від 08 липня 2017 року серії №НМЕ 407845.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом у ході розгляду справи не встановлено, що дії довіреної особи ОСОБА_12 при укладанні договору комісії із ПП «ПП «Авто-Фортуна» не відповідали волевиявленню позивача, як і доказів відсутності волі на продаж автомобіля.

За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Статтею 388 ЦК України передбачені випадки витребування майна власником від добросовісного набувача:

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини третя статті 388 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Згідно позиції сторони позивача, 26.09.2017 року у нього було викрадено автомобіль, 06.10.2017 року позивач звернувся до правоохоронних органів і лише 07.10.2017 року були внесені відомості до ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12017100090011626, тобто позивач лише через 12 днів після вказаних подій виявив бажання подати заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Установивши, що спірний транспортний засіб вибув із володіння позивача ОСОБА_1 з його волі, на підставі укладеного договору комісії, який був вчинений на підставі довіреності в інтересах позивача, та договору купівлі-продажу укладеного між ПП «Авто-Фортуна» та ОСОБА_3 , тому він не підлягає витребуванню у добросовісного набувача відповідача, оскільки у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування положень статті 388 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт вибуття автомобіля з власності позивача поза його волею шляхом викрадення встановлено кримінальним провадженням №12017100090011626 є безпідставними, оскільки кримінальне провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, є незавершеним, тому відсутні підстави вважати факти, на які посилається позивач, встановленими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатРева ОксанаОлегівна, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районногосудуЖитомирськоїобласті від01листопада2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 травня 2024 року.

Головуючий Судді