Рішення

від 17.05.2024 по справі 280/3049/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Справа № 280/3049/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ПШ 010046 від 28.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, та зазначає, що 17.10.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л ТРАНС» укладено договір найму (оренди) транспортних засобів (далі договір оренди), відповідно до умов якого, позивачем передано ТОВ «Л ТРАНС» у строкове платне користування транспортний засіб, вантажний спеціалізований сідловий тягач марки та моделі SCANIA LA4X2, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.6 договору строк оренди становить 3 (три) роки з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору, тобто до 17.10.2025. Отже, вказує, що на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіль марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 переданий позивачем в оренду третій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб`єктом відповідальності. Також додатково зауважує, що вона не повинена була при передачі в оренду транспортного засобу отримати тимчасовий реєстраційний талон. Отже, на підставі викладеного вважає, що висновки акту перевірки від 27.10.2023 за № АР 026362 про порушення саме позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не знайшли свого підтвердження, а відтак оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 010046 від 28.11.2023 винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач позов не визнав, 11.04.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №17149), в якому наголошує, що під час перевірки задокументованої контролюючим органом у відповідному акті був присутній водій, а отже водій повинен був повідомити своє керівництво про виявлення порушень. На орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єкта господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення, за наявності підстав для винести постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, а також у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника чи за його відсутністю в разі неявки у випадку повідомлення про час і місце розгляду справи. Стверджує, що лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про винесену Постанову № ПШ 010046 і це є порушенням норм Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, не може бути розцінено як порушення прав позивача. Зазначає, що надані до позову матеріали відносно оренди транспортного засобу не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який і є первинним носієм доказової інформації. Надання матеріалів щодо оренди (найму) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки. Надання до суду інших матеріалів, на думку відповідача, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач через систему «Електронний суд» скерував до суду відповідь на відзив (вх. №17528 від 15.04.2024), додаткові пояснення у справі (вх. №18804 від 19.04.2024, №21189 від 02.05.2024), у яких доводи відповідача заперечив та підтримав раніше заявлені позовні вимоги. Додатково зауважує, що відповідач не забезпечив йому можливості взяти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно й надати свої пояснення з приводу виявленого порушення. Поштові відправлення відповідача позивач не отримувала, доказів протилежного відповідач суду не надав, а листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини» не є належно врученими. Аргументує також, що водій ОСОБА_2 є працівником орендаря ТОВ «Л ТРАНС», та саме він був присутній на місті події під час рейдової перевірки, а відтак ніякої «сторони позивача» на момент перевірки не було присутньою, як невірно вказує відповідач. Зазначає, що адміністративно-господарський штраф (відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом). Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 та від 22.12.2021 у справі №420/3371/21. Отже, на думку позивача, саме на відповідачеві лежить відповідальність за повне і коректне складання акту перевірки.

У свою чергу, від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №18215 від 17.04.2024, № 20420 від 29.04.2024), у яких підкреслює, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Звертає увагу, що матеріали справи не містили відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу. Той факт, що транспортний засіб, щодо якого проводилась перевірка, знаходиться на праві оренди у ТОВ «Л ТРАНС» не спростовує ті обставини, що позивач був автомобільним перевізником на зазначеному транспортному засобі станом на дату виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт. На підтвердження визначення автомобільного перевізника в момент проведення рейдової перевірки, повинна бути в наявності товарно-транспортна накладна з зазначенням автомобільного перевізника, оскільки вказаний документ був відсутній в момент проведення рейдової перевірки, відповідальним за вчинення правопорушення визначено власника ТЗ ФОП ОСОБА_1 , адже передача ТЗ в оренду не позбавляє права власника користуватись транспортним засобом.

Ухвалою суду від 08.05.2024 вирішено витребувати у позивача копії всіх документів, що створювалися у зв`язку з укладенням з ТОВ «Л ТРАНС» та під час виконання договору найму (оренди) транспортних засобів від 17.10.2022, а саме: акт приймання-передачі транспортного автомобілю марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 , акти виконаних робіт та виписки по банку про рух коштів на рахунку за спірний період тощо.

На виконання вимог ухвали представником позивача до матеріалів справи долучені наступні докази (вх. №2247 від 13.05.2024): акт приймання-передачі транспортного засобу від 20.10.2022, листи ТОВ «Л ТРАНС» до позивача про відстрочення оплати заборгованості по договору оренди транспортних засобів № 758 від 17.10.2022, зокрема № 2 від 04.01.2023, №3 від 05.01.2024, №8 від 05.02.2024, акт звірки взаємних розрахунків за період з 20.10.2022 по 01.02.2024, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ «Л ТРАНС» становить 15354,75 грн.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 офіційно зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10.12.2021. Видами діяльності позивача є: 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (основний); 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

27.10.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-03, Київ-Харків-Довжанський, 471 км, проведено перевірку транспортного засобу марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки Krone, номерний знак НОМЕР_2 , які належать на праві власності позивачу (водій ОСОБА_2 ), за результатами якої складено акт АР026362 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В ході перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 Правил перевезень вантажів автотранспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки.

Позивачу було направлено запрошення №89342/26/24-23 від 14.11.2023 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке відбудеться 28.11.2023 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, з 10 год. 00 хв. до 12 год 00 хв., яке зафіксоване актом перевірки від 27.10.2023 №АР026362 з долученням копії Акту №АР026362 від 27.10.2023. Факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів з фіскальним чеком від 17.11.2023, згідно з яким встановлено, що запрошення направлено за трекінгом №0600061521191. Вказане запрошення було вручено поштою позивачу особисто 28.11.2023, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти» щодо поштового відправлення 0600061521191.

Так, 28.11.2023 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки (Акт №АР026362 від 27.10.2023) та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010046, якою за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Факт направлення постанови підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів зі штампом Укрпошти від 30.11.2023, списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (відправлення №0600064934160), фіскальним чеком від 30.11.2023.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2344-ІІІ).

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

В силу ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1-2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень ст. 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

За визначеннями, наведеним у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «;Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

В силу вимог ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Як передбачає п. 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом, який має бути у водія при здійсненні ним перевезень вантажів.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки відсутності зазначеного документа особа, яка проводить перевірку, повинна зазначити про це в акті з посиланням на порушену норму.

Як слідує з акта перевірки від 27.10.2023 №АР026362, посадовою особою Укртрансбезпеки зазначено про виявлене порушення, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, зазначено, що під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою ТТН або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1. Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п.11.2. Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За п.11.3. Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

У відповідності до п.11.4. Правил № 363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Згідно з п.11.5. Правил № 363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Отже, при наданні послуги перевезення вантажу обов`язково повинна оформлятися товарно-транспортна накладна (ТТН).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що непред`явлення водієм ТТН або іншого визначеного законодавством документу на вантаж інспекторам Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених с. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки належним чином оформленої ТТН.

Спірним є те, що позивач не вважає себе автомобільним перевізником, оскільки на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіль марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 переданий позивачем в оренду третій особі.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що, враховуючи зазначену позицію Верховного Суду, не можна залишити поза увагою перевірку підстав передачі позивачем транспортного засобу у користування.

Так позивачем до матеріалів справи надано договір найму (оренди) транспортних засобів, укладений 17.10.2022 між ОСОБА_1 (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л Транс» (наймач) в особі директора ОСОБА_3 . Відповідно до п.1.1, 1.2 Розділу 1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Наймодавець передає, а Наймач приймає у строкове платне користування транспортний засіб, а саме: тип транспортного засобу: вантажний спеціалізований сідловий тягач; марка та модель : SCANIA LA4X2, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , дата реєстрації: 13.04.2021, дата першої реєстрації: 04.09.2019, рік випуску: 2010, колір: синій, який належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 13.04.2021. Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 Розділу 2 Договору протягом 2 днів після набуття чинності цього Договору наймодавець був зобов`язаний передати наймачу за актом приймання-передачі, визначений у п. 1.2 Договору предмет найму (оренди) в належному технічному стані, який забезпечуватиме його нормальну експлуатацію. Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 наймач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити щомісячну плату за користування предметом найму (оренди) на підставі акту виконаних робіт із розрахунку 1000,00 грн на місяць. У свою чергу, розділом 3 Договору визначено розмір та строки оплати за оренду транспортного засобу: 3.1. Розмір плати за цим Договором становить 1000,00 грн за місяць; 3.3. Наймач сплачує плату (за винятком податку з доходів фізичних осіб) готівкою або шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок наймодавця щомісячно, до 15 числа наступного місяця.

Проте, матеріали справи не містять доказів пред`явлення водієм ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу, перевіряючий особі Договору оренди транспортного засобу 17.10.2022, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 передало ТОВ «Л Транс» ТЗ у платне користування.

Тобто, позивачем подано до суду документ, який не було пред`явлено під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову №ПШ 010046 від 28.11.2023 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази Державній служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, щодо складення документів відносно неналежної особи.

З огляду на це, суд зазначає, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, Верховний Суд в постанові від 19.10.2023 справі № 640/27759/21 зазначив:

«У кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань представника позивача на неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював заходи щодо своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення шляхом направлення запрошення на його адресу рекомендованим листом із повідомленням.

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» поштове відправлення, яке містило запрошення на розгляд справи, надійшло до відділення зв`язку 18.11.2023, проте позивачем отримано лише 28.11.2023. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 18.11.2023, проте вказаним правом не скористався.

Вказана правова позиція викладена ВС у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Крім того, жодних поважних (об`єктивних) причин неможливості вчасного отримання поштової кореспонденції позивачем суду не наведено.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У призначений час представник позивача не з`явився, повідомлень про перенесення розгляду на іншу дату до відповідача не направив, як і жодного документу на спростування фактів виявлених правопорушень, зазначених в акті.

Окрім цього, відповідно до абз. 6 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно з п.7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 3, 21 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону №2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення п. 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу.

Судом встановлено, що в ході рейдової перевірки, яка мала місце 27.10.2023 водій транспортного засобу ОСОБА_2 не надав тимчасовий реєстраційний талон на право користування транспортирним засобом марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки Krone, номерний знак НОМЕР_2 , які належать на праві власності позивачу.

При цьому, факт відсутності тимчасового реєстраційного талону на зазначений транспортний засіб не спростовується позивачем і в позовній заяві та письмових поясненнях.

Той факт, що транспортний засіб, щодо якого проводилась перевірка, знаходиться на праві оренди у ТОВ «Л ТРАНС» не спростовує ті обставини, що позивач був автомобільним перевізником на зазначеному транспортному засобі станом на дату виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт. На підтвердження визначення автомобільного перевізника в момент проведення рейдової перевірки, повинна бути в наявності товарно-транспортна накладна з зазначенням автомобільного перевізника, оскільки вказаний документ був відсутній в момент проведення рейдової перевірки, відповідальним за вчинення правопорушення визначено власника ТЗ ФОП ОСОБА_1 , адже передача ТЗ в оренду не позбавляє права власника користуватись транспортним засобом.

Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивачем до матеріалів справи не надано. Так, з наданих позивачем на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів документів, а саме: листів ТОВ «Л ТРАНС» №2 від 04.01.2023, №3 від 05.01.2024, №8 від 05.02.2024 на ім`я позивача про відстрочення оплати заборгованості по договору оренди транспортних засобів № 758 від 17.10.2022, акту звірки взаємних розрахунків за період з 20.10.2022 по 01.02.2024, встановлено, що з дати підписання договору оренди транспортного засобу 17.10.2022 ТОВ «Л ТРАНС» жодної оплати за користування ТЗ не здійснювалось.

До того ж, щодо інших документів слід також зазначити, що ці документи також не надавались відповідачу ні під час перевірки 27.10.2023, ні під час розгляду матеріалів 28.11.2023.

До того ж, позивач не надав договору оренди (найму) причепа марки «Krone, номерний знак НОМЕР_2 , яким також здійснювалось перевезення вантажу 27.10.2023, що теж спростовує аргументи позивача про те, що перевізником було ТОВ «Л Транс».

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд враховує передусім те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, однак належними та допустимими доказами не підтверджено юридичного факту передання позивачем транспортного засобу з причепом в оренду зазначеному вище Товариству.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини та надані докази, вищенаведені норми закону, суд дійшов висновку, що позивач як власник транспортного засобу є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому саме він має забезпечити водія необхідними документами, зазначеними у ст. 48 цього Закону, а отже, у разі відсутності цих документів позивач має нести відповідальність передбачу ст. 60 цього ж Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118 м.Запоріжжя, вул. Чубанова, буд.8, код ЄДРПОУ 39816845) Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак