Рішення

від 17.05.2024 по справі 420/5743/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5743/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСМІСЬКБУД» (вул. Косівська, 47, м.Одеса, 65017) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №20764/15-32-07-01-12, №20756/15-32-07-01-12, №20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСМІСЬКБУД» до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом якого позивач просить:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 20764/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р., № 20756/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р, № 20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023р., винесені Головним управлінням ДПС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 27.01.2022 по 16.02.2022 ГУ ДПС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну податкову перевірку ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» (код ЄДРПОУ 40381625) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.06.2021 року. За результатами проведеної податкової перевірки складено Акт № 2767/15-32-07-01-14/40381625 від 23.02.2022 р.. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2023р. № 20764/15-32-07-01-12, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 12795692,00 грн., у т.ч.: 11571467 грн за податковими зобов`язаннями та 1224225 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 20756/15-32-07-01-12, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 12911256, 00 гривень, у т.ч.: 10329005 грн за податковими зобов`язаннями та 2582251 грн за штрафними (фінансовими санкціями); № 20743/15-32-07-01-12, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3485,00 грн. ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» не погоджується з висновками Акту перевірки винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, та вважає їх необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і за їх скасуванням звернулось до суду.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за позовом, призначено підготовче засідання та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду.

В судовому засіданні у справі №420/5743/24 призначеному на 07 травня 2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, та вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки ГУ ДПС діяло у відповідності вимогами ПКУ при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів а саме акту перевірки та винесенні податкові повідомлення-рішення. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням ДПС в Одеській області, правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 20764/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р., № 20756/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р, № 20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023р..

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову з огляду на безпідставність податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеськміськбуд» є суб`єктом реального сектору економіки, який веде свою діяльність з 2016 року. Основним видом діяльності ТОВ «Одеськмісьбуд» є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Для виконання будівельних робіт підприємство має ліцензію № 29-Л від 29.05.2019р., видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, а також необхідні дозволи, сертифікати та інші дозвільні документи.

Підприємство є платником податку на додану вартість з 01.05.2016р. (індивідуальний податковий номер 403816226550).

В рамках власної господарської діяльності ТОВ «Одесміськбуд» виконує ремонтно-будівельні роботи на підставі договорів підряду, укладених в т.ч. в результаті участі у процедурах публічних закупівель, що проводяться згідно вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.09.2021р. №7211-п Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625 на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п. 77.1, ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до плану-графіка на 2021 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, визначено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625, з 26 жовтня 2021 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2018 по 30.06.2021 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» повідомлено про проведення планової виїзної документальної перевірки повідомленням від 30.09.2021 №2233/КРС/15-32-07-01-14, яке з завіреною копією наказу Головного управління ДПС в Одеській області про проведення перевірки від 30.09.2021 №7211-п направлено на адресу ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення 06.10.2021 року № 6504414623921.

З метою проведення документальної планової виїзної перевірки TOB «ОДЕСМІСЬКБУД», код за ЄДРПОУ 40381625, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021р. на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 09.02.2021 року було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД», зазначену в інформаційних базах ДПС України, а саме: 65017, Одеська обл., м. Одеса. Малиновський р-н вул. Косівська, буд. 47.

За результатами виходу на податкову адресу посадової особи ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» Код ЄДРПОУ 40381625, пред`явити направлення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.10.2021 №14321/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14322/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14328/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14325/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14327/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14324/15-32-07-01-15, 19.10.2021 № 14323/15-32-07-01-15, 19.10.2021 №14326/15-32-07-01-15, щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД», код за ЄДРПОУ 40381625 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, не є можливим, про що складено акт від 26.10.2021 №3180/15-32-07-01-18.

28.10.2021 року ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625, листом від 27.10.2021 №111/322 (вх. ДПС від 28.10.2021 №75855/6) звернулось до Головного управління ДПС у Одеській області, щодо проведення планової перевірки ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625 за податковою адресою підприємства, а саме: 65017, м. Одеса, вул. Косівська, буд. 47.

29 жовтня 2021 року від ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625 надійшов лист № 111/289 від 28 жовтня 2021 року на адресу Головного управління ДПС в Одеській області, яким платник податків повідомляє факт втрати документів, щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 15.11.2021р. №8202-п Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 30.09.2021 №7211-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ " ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625» на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п. 77.1, ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), та відповідно до плану-графіка на 2021 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, з урахуванням доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Білоус Маргарити від 09.11.2021 № 1365/15-32-07-01-06, визначено внести зміни до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 30.09.2021 № 7211-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ " ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625», а саме: п.1 викласти у новій редакції: « 1. Провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД", код за ЄДРПОУ 40381625, з 17 листопада 2021 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2018 по 30.06.2021 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства».

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 23.11.2021р. №8401-п Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД" (код ЄДРПОУ 40381625) розглянувши доповідну записку від 17.11.2021 № 1408/15-32-07-01-06 начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Білоус Маргарити, на підставі п. 44.5 ст.44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), визначено у зв`язку з втратою первинних документів ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД" (код ЄДРПОУ 40381625) перенести термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021 на 90 днів або до моменту їх відновлення, в межах п.44.5 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

В ході перевірки на адресу посадових осіб ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД" надався письмовий запит щодо надання завірених копій первинних, бухгалтерських та інших документів з питань взаємовідносин ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД" з ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146) 08.02.2022 та складався акт ненадання оригіналів та завірених копій документів 16.02.2022 №230/15-32-07-01-18/40381625 Підприємством надані завірені копії первинних документів на 242 аркушах, про що складено опис від 16.02.2022. Посадовими особами підприємства не надавались відповіді на запит та письмові пояснення щодо вищевказаних порушень.

В ході перевірки направлялись запити щодо проведення зустрічних наступними контрагентами постачальниками ТОВ "ОДЕСМІСЬКБУД": звірок з ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146), ТОВ "АЛЬФОРНО ГРУПП", код 39635597, ТОВ "РАЙЗ ЕМПАЄР", код 42692110.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 23.02.2022 №2767/15-32-07-01-14/40381625 яким встановлено порушення ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД»:

п. 44.1, п.44.2 ст.44, п. 46.1, п. 46.2 ст. 46, п. 49.1 , ст. 49, п. 49.2, п.п. 49.18.3, п. 49.18, ст. 49, п.п. 134.1.1 ст. 134, п. 137.4 . ст. 137 , п.137.5 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11 571 467 грн., у т.ч.:

в 2018 році в сумі 41 383 грн;

в 2019 році в сумі 4 855 514 грн;

в 2020 році в сумі 6 423 869 грн;

в 1 кварталі 2021 року в сумі 250 701 грн.

п. 198.1, п. 198.3. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями, п.п.5 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 3 485 грн., у т.ч. в червні 2021 року на суму 3 485 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.п.5, п.4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 329 005 грн».

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області 21.08.2023 року були прийняті у т.ч. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 20764/15-32-07-01-12, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 12795692,00 грн., у т.ч.: 11571467 грн за податковими зобов`язаннями та 1224225 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 20756/15-32-07-01-12, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 12911256, 00 гривень, у т.ч.: 10329005 грн за податковими зобов`язаннями та 2582251 грн за штрафними (фінансовими санкціями);

№ 20743/15-32-07-01-12, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3485 грн.

Позивач вважає зазначені повідомлення-рішення протиправними та за їх скасуванням звернувся до суду.

Даючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

З Акту перевірки вбачається, що Позивач мав господарські зв`язки з ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146) на підставі укладених договорів субпідряду, які детально перелічені на сторінках 24-25 Акту перевірки.

Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України «за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу».

Відповідно до ч.1 ст.838 ЦК України «підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник».

Частина 1 ст.839 ЦК України встановлює, що «підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором». Під час виконання ремонтно-будівельних робіт на підставі укладених з замовниками договорів ТОВ «Одесміськбуд» залучало до виконання робіт також інші підприємства - субпідрядники.

В періоді, що перевірявся, в Україні діяв Національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05.07.2013р.

Відповідно до п.1.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів...».

Згідно п.6.4.1-6.4.4, 6.4.6. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт проводяться за період, встановлений в договорі (щомісячно, за етап тощо).

6.4.2. При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та додатку У.

6.4.3 За твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.

6.4.4. За динамічної договірної ціни: Прямі витрати при визначенні вартості виконаних робіт розраховуються на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, прийнятих в договірній ціні.

6.4.6. Вартість придбаного та змонтованого підрядником устаткування включається до примірної форми № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», з підтвердженням розрахунками обгрунтованих витрат, пов`язаних з придбанням устаткування (відпускна ціна, транспортні та заготівельно-складські витрати)».

Таким чином, при виконанні ремонтно-будівельних робіт первинними документами, які визначають склад та вартість виконаних робіт, є «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3).

Саме в цих документах зазначається вартість, асортимент та кількість будівельних матеріалів, кількість та вартість роботи машин та механізмів, кількість людино-годин працівників, необхідних для виконання роботи, вартість устаткування, що придбане підрядником та змонтоване на об`єкті ремонту, розрахунок адміністративних та загальновиробничих витрат тощо.

Вказані в Акті перевірки підприємства: ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ТОВ ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146) дійсно залучались Позивачем у якості субпідрядників при виконанні робіт.

Детальний перелік договорів субпідряду, які були укладені Позивачем із вказаними підприємствами, зазначений на сторінках 24-26 Акту перевірки.

Первинними документами, що згідно наведених вимог законодавства підтверджують обсяг, кількість та вартісні характеристики виконаних субпідрядних робіт є «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3), які у повному обсязі були надані представникам податкового органу, що проводили перевірку.

Як зазначено позивачем лише в окремих випадках ТОВ «Одесміськбуд» здійснювало самостійне придбання обладнання та матеріалів і передавало їх субпідрядникам для виконання робіт. Підприємство має необхідні первинні документи та документи щодо якості на відповідні ТМЦ та надавало їх перевіряючим для вивчення під час проведення перевірки. В переважній же більшості випадків безпосередньо Позивач не здійснював закупівлю чи перевезення матеріалів та устаткування, які були використані (змонтовані) субпідрядниками на об`єктах ремонту (в межах тих обсягів робіт, які виконувались зазначеними субпідрядниками).

Позивач здійснював приймання від субпідрядників результатів вже виконаних обсягів робіт, до вартості яких включені у т.ч. матеріали, устаткування, робота працівників, машин і механізмів тощо. Таке приймання відповідно до п. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 здійснювалось шляхом складання актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3).

Суд зазначає, що при аналізі господарської діяльності Позивача встановлено, що він не є стороною господарських операцій з купівлі- продажу та перевезення матеріалів та обладнання, які закуповували субпідрядники під час виконання ремонтно-будівельних робіт за договорами субпідряду, а тому не складав і не зберігав документів, що підтверджують саме ці господарські операції (купівля та перевезення субпідрядниками).

Згідно ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» «під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають кваліфікаційний сертифікат».

Відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 № 903 «технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта» (пункт 2 Порядку). Згідно п. 5 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд:

« 1) проводять перевірку:

наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;

відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних кошторисній документації; робіт проектно-

виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;

2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;

3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;

4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;

5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;

6) беруть участь у проведенні перевірки: робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устаткування і механізмів технічним умовам».

Таким чином документи, що підтверджують якість та технічні характеристики будівельних матеріалів та змонтованого обладнання можуть бути наявними у особи, що здійснює безпосереднє придбання матеріалів та обладнання для виконання будівельних робіт, а також пред`являються представникам технічного нагляду, які залучаються замовниками.

Позивач має в наявності сертифікати якості, паспорти тощо на ті матеріали та обладнання, які використані при самостійному виконанні Позивачем робіт чи які закуповувались безпосередньо Позивачем.

У тих же випадках, коли матеріали та обладнання закуповувалось субпідрядними організаціями, Позивач не володіє такими документами, оскільки при прийнятті робіт від субпідрядників отримував лише копії таких документів, які, в свою чергу надавав представникам технічного нагляду під час здачі тих обсягів робіт, які виконувались субпідрядниками. Сам факт прийняття представниками технічного нагляду і Замовником відповідних обсягів робіт, підтверджує наявність таких документів під час приймання- передачі робіт.

В рамках субпідрядних відносин для Позивача, як генпідрядника, господарською операцією в розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (подією, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства) є прийняття виконаного обсягу робіт, яке оформлюється у первинних документах: «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № KB - 2B ) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3).

Оригінали цих документів у повному обсязі були надані під час перевірки, а їх копії, засвідчені належним чином, виготовлені та надані перевіряючим на виконання запиту від 08.02.2022p.

На сторінках 83-94 Акту перевірки Відповідачем детально перелічені всі платіжні доручення (на загальну суму 116 120 942,46 грн.) про перерахування протягом періоду 01.01.2018-30.06.2021 вказаними замовниками коштів на рахунки нашого підприємства за фактично виконані роботи.

На сторінках 77-83 Акту перевірки податковий орган наводить інформацію про податкові накладні з податку на додану вартість, які були зареєстровані нашим підприємством за наслідками здійснення господарських операцій з приймання-передачі вказаним замовникам результатів виконаних ремонтно-будівельних робіт.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Суд зазначає, що всі господарські операції ТОВ «Одесміськбуд» з ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146) в рамках договорів субпідряду є належним чином та у повному обсязі підтвердженими наданими до перевірки документами.

Суд звертає увагу, що згідно з усталеними висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 05.02.2019 р. у справі №816/652/15-а, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. ... Суди також обґрунтовано не взяли до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, що складена в тому числі і за результатами проведення зустрічних звірок контрагентів (по ланцюгу постачання), оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

За таких обставин будь-яка інформація щодо господарської діяльності не контрагента позивача, а наступних контрагентів по ланцюгу постачання не може обґрунтовувати нереальність господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом.

Також, в силу норм ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також ч.ч.1 і 2 ст.73 та ч.2 ст.74 зазначеного Кодексу визначено, що належними є саме докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.02.2022 №2767/15-32-07-01-14/40381625 про нереальність господарських операцій ТОВ «ОДЕСМІСЬКБУД» із ТОВ "ОД СТРОЙ ГРУП" (код 42778297), ТОВ "АРІЯ СТРОЙ ГРАД" (код 42443289), ТОВ "ОКАРД БУДІНВЕСТ" (код 41710935), ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ІННОВАЦІЙНА ГРУПА "АЛЬТІКА" (код 43320146).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки від 23.02.2022 №2767/15-32-07-01-14/40381625 про заниження податку на прибуток на загальну суму 11 571 467 грн., у т.ч.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 329 005 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 3485 грн, є помилковими. Звідси, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №20764/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р., №20756/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 р, №20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСМІСЬКБУД» (вул. Косівська, 47, м. Одеса, 65017) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №20764/15-32-07-01-12, №20756/15-32-07-01-12, №20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 року,- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №20764/15-32-07-01-12, №20756/15-32-07-01-12, №20743/15-32-07-01-12 від 21.08.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСМІСЬКБУД» (вул. Косівська, 47, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40381625) сплачений судовий збір в розмірі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) 00 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 17.05.2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко