Постанова від 01.05.2024 по справі 376/1962/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року

справа № 376/1962/21

провадження № 22-ц/824/2655/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Кулікової С.В.,

при секретарі: Савіцькій Д.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2

відповідач -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Віговського С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2021 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), за якою:

Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж (машино-місце) по АДРЕСА_2 , загальною площею - 16,0 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати.

Вимоги обґрунтовані тим, що судом не взято до уваги положення ст. 376 ЦК України, відповідно до якого особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. Апелянт вказує, що вона є власником земельної ділянки на якому самочинно побудовано гараж ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що Сквирською міською радою направлено припис яким рекомендовано ОСОБА_2 укласти договір суперфіцію на право забудови на чужій земельній ділянці, однак припис ОСОБА_2 не виконано.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визнати за ним право власності на гараж (машино-місце) по АДРЕСА_2 , загальною площею 16,0 кв.м.

В подальшому між сторонами укладено мирову угоду щодо визнання права власності на вищевказаний гараж за ОСОБА_2 , яка судом була задоволена.

Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_4 вказувала, що вона є власником земельної ділянки на якому самочинно побудовано гараж ОСОБА_2 .

Водночас, згідно з Державним актом на право власності серія ЯЕ №823306, виданого Сквирською міською радою від 18.01.2008 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0574 га, що розташована по АДРЕСА_3 .

В той час, як ухвалою суду затверджено мирову угоду, предметом якої є визнання права власності на гараж, розташований по АДРЕСА_2 .

Відтак, права та інтереси ОСОБА_4 оспорюваною ухвалою не порушені.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак, в матеріалах справи відсутні доказі на підтвердження введення нерухомого майна в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Затверджуючи мирову угоду, якою визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж по АДРЕСА_2 , загальною площею - 16,0 кв.м суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув, а тому ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2021 року не можна вважати законною та обґрунтованою.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційне скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді