Постанова

від 01.05.2024 по справі 522/5991/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року

справа № 522/5991/20

провадження № 22-ц/824/5299/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Савіцькій Д.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліаб»

відповідач - ОСОБА_1

треті особи: Перший приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Проценка Миколи Миколайовича на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року, постановлене під головуванням судді Колесник О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» до ОСОБА_1 , треті особи: Перший приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ТОВ «Ліаб» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Перший приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2019 року по справі №916/2303/18 присуджено стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАБ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 420 000 грн та судові витрати на оплату судового збору в сумі 6 299,97 грн.

За заявою ТОВ «ЛІБ» Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.07.2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення вказаної суми, а також постановою накладено арешт на все майно боржника, в тому числі - на трикімнатну квартиру загальною площею 97 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2020 року за № 210435478 позивачу стало відомо, що зазначену квартиру, на яку було накладено обтяження у вигляді арешту, було відчужено 26.12.2019 року за договором купівлі-продажу від 26.12.2019 року та новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач вважає, що право власності на вказане майно на підставі договору купівлі-продажу майна, перейшло до нового власника в супереч вимогам Закону, а відтак звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» задоволено в повному обсязі.

Визнано договір купівлі-продажу квартири від 26.12.2019, серія та номер: 1885, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас Олександрою Василівною - недійсним.

Виключено запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50491716 від 26.12.2019 16:44:21, приватний нотаріус Тарас Олександра Василівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204 грн.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що в позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке судом першої інстанції розглянуто не було. Зазначає, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права. Вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту та посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування майна.

Вказує, що жодного арешту на спірну квартиру в рамках виконавчого провадження накладено не було, а тому перешкод в укладенні договору купівлі-продажу не існувало. В п. 11 Договору купівлі продажу квартири від 26.12.2019 року зазначено, що відсутність заборон відчуження квартири, відсутність арешту, що є предметом цього договору підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195021496 від 26.12.2019 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що встановлені обмеження у вигляді арешту майна в ході виконавчого провадження не давали можливості відповідачу самостійно ним розпоряджатися без згоди стягувача, яка надана не була.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2019 року, яке набрало законної сили, по справі №916/2303/18 присуджено стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАБ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 420 000 грн 00 коп. та судові витрати на оплату судового збору в сумі 6299 грн 97 коп.

У зв`язку із невиконанням відповідачем вказаного судового рішення в добровільному порядку, за заявою ТОВ «ЛІБ» Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.07.2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 420 000 грн 00 коп. та судових витрат на оплату судового збору в сумі 6299 грн 97 коп.

В заяві про відкриття виконавчого провадження ТОВ «ЛІАБ» інформувало ДВС про наявність у боржника майна, на яке просили накласти арешт та звернути стягнення - трикімнатна квартира загальною площею 97 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження наявності майна у боржника до заяви про відкриття виконавчого провадження заявником додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.06.2019 року.

Постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника, в тому числі - на трикімнатну квартиру загальною площею 97 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою від 15.10.2019 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яцина О.С. доручено Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби м. Києва, за місцем знаходження майна, здійснити опис та арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2020 за № 210435478 вбачається, що 05.08.2019 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, здійсненого на підставі постанови НОМЕР_1 старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яцини О.С.

Також, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2020 року за № 210435478 Позивачу стало відомо, що зазначену квартиру, на яку було накладено обтяження у вигляді арешту, відчужено 26.12.2019 року за договором купівлі-продажу від 26.12.2019 року, серія та номер 50491716, посвідченого приватним нотаріусом Тарас Олександрою Василівною Київського міського нотаріального округу. Згідно інформаційної довідки, новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

Згідно ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`заннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями ч. 1 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно зі ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію, або його помічником.

Частиною 2 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Згідно ч. 6 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Отже, встановлення арешту на майно боржника в ході примусового виконання рішення суду направлене на уникнення можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, яке є по суті обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що встановлені обмеження у вигляді арешту майна в ході виконавчого провадження не давали можливості відповідачу самостійно розпоряджатися - без згоди стягувача, яка надана не була.

Отже, укладений договір купівлі-продажу від 26.12.2019 року, серія та номер 50491716, не відповідає вимогам Закону, направлений на ухилення боржником - ОСОБА_1 від виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2019 року по справі №916/2303/18, яке Відповідачем до теперішнього часу не виконано, а отже підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до відомостей з державних реєстрів від 26.12.2019 року жодного арешту на спірну квартиру в рамках виконавчого провадження накладено не було, а тому перешкод в укладенні договору купівлі-продажу не існувало колегія суддів сприймає критично.

З інформації з державних реєстрів слідує, що заборона на спірне нерухоме майно зареєстрована 17.01.2019 року. Обтяження припинено 26.12.2019 року о 15: 08, та в цей же день о 16:28 здійснено реєстрації права власності нерухомого майна за ОСОБА_2 . Разом із тим, постанову державного виконавця про зняття арешту 26.12.2019 року матеріали справи не містять, а тому відповідач не міг розпоряджатись майном без згоди стягувача.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення права, слід зазначити наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у правовому складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (Постанова у справі № 923/196/20 від 20.07.2022).

Таким чином, право власності ОСОБА_2 виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу предмету іпотеки. Визнання недійсним даного договору виключає наявність речових прав на предмет іпотеки ОСОБА_2 .

Відтак, вимога про виключення запису із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50491716 від 26.12.2019 16:44:21, приватний нотаріус Тарас Олександра Василівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ підлягає задоволенню, як наслідок визнання судом недійсним правочину, на підставі якого це рішення було прийнято.

Твердження апелянта, що належним способом захисту порушеного права є позов про витребування майна є необґрунтованим, оскільки із позовом про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України може звернутись власник такого майна, в той час як позивач є іпотекодержавтелем спірної квартири, а не власником.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Проценка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді