Ухвала

від 18.09.2024 по справі 522/5991/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 522/5991/20

провадження № 6/753/802/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КОЛЕСНИКА О.М.

при секретарі МАЛИШЕНКО С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майна боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з поданням про звернення стягнення на нерухоме майна боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Своє подання мотивує тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, до складу якого входять:

- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 916/2303/18, виданого 16.04.2019 Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЛІАБ" (вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код 33218542) безспідставно отриманих грошових коштів в сумі 420 000 грн та судових витрат на оплату судового збору в сумі 6 299, 97 грн;

- виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 522/5991/20, виданого 17.06.2024 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЛІАБ" витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн.

15.07.2024 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № № НОМЕР_3, копії яких надіслано сторонам виконавчих проваджень рекомендованою кореспонденцією за адресами, що вказані у виконавчих документах.

Також, вказаними постановами про відкриття виконавчих проваджень боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Одночасно з відкриттям виконавчих проваджень приватним виконавцем направлено запити до реєструючих установ з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

Однак, при проведенні виконавчих дій, приватним виконавцем, встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 01.05.2024 № 522/5991/20 заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2022 № 522/5991/20 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2019, серія та номер: 1885, за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас Олександрою Василівною визнано недійсним. Виключено запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50491716 від 26.12.2019 16:44:21, приватний нотаріус Тарас Олександра Василівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Тобто, квартира АДРЕСА_3 згідно зазначених рішень судів, належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , однак згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відомості про право власності боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на квартиру загальною площею ( АДРЕСА_4 - відсутні, при цьому власником вказано ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 не зареєстрував право власності на вказану квартиру, у приватного виконавця виникла необхідність звернення до суду з даним поданням про звернення стягнення на вказане майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

В судове засідання Приватний виконавець не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши подання приватного виконавця та додані до нього матеріали, перевіривши обставини доказами, на які посилається приватний виконавець, суддя приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 440 ЦПК України, державний або приватний виконавець має право звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Суддею встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, до складу якого входять:

- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 916/2303/18, виданого 16.04.2019 Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЛІАБ" (вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, код 33218542) безспідставно отриманих грошових коштів в сумі 420 000 грн та судових витрат на оплату судового збору в сумі 6 299, 97 грн;

- виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 522/5991/20, виданого 17.06.2024 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ЛІАБ" витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн.

15.07.2024 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № № НОМЕР_3, копії яких надіслано сторонам виконавчих проваджень рекомендованою кореспонденцією за адресами, що вказані у виконавчих документах.

Також, вказаними постановами про відкриття виконавчих проваджень боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Одночасно з відкриттям виконавчих проваджень приватним виконавцем направлено запити до реєструючих установ з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно довідки ДФС України, боржник на обліку не перебуває.

Згідно відповіді ДПС України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, боржник на обліку не перебуває.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України на електронний запит від 16.07.2024 - за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 15.07.2024 ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - на обліку не перебуває.

Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

Однак, при проведенні виконавчих дій, приватним виконавцем, встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 01.05.2024 № 522/5991/20 заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2022 № 522/5991/20 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2019, серія та номер: 1885, за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас Олександрою Василівною визнано недійсним. Виключено запис із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50491716 від 26.12.2019 16:44:21, приватний нотаріус Тарас Олександра Василівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Тобто, квартира АДРЕСА_3 згідно зазначених рішень судів, належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка на теперішній час не зареєстрована в установленому законом порядку.

Відповідно до приписів статті 50 Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.02.2020 у справі № 676/1314/19: «Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Задовольняючи подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення. Посилання боржника на те, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна є безпідставними, оскільки державний виконавець в ході проведення виконавчих дій має звернути стягнення на усе майно, що зазначене у виконавчому документі, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає.».

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 19.01.2022 у справі № 179/110/21: «Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено при розгляді справи, приватним виконавцем було вжито всіх передбачених діючим законодавством заходів примусового виконання рішення, однак у зв`язку зі свідомим невиконанням боржником своїх обов`язків, які він має змогу виконати та зобов`язань покладених на нього рішенням, останнє досі залишаться невиконаним, що у свою чергу має негативні наслідки для стягувача, оскільки реальне виконання рішення суду є однією із засад захисту прав людини в цілому.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 440 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суддя

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майна боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на: квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.