Постанова

від 14.05.2024 по справі 260/11190/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/11190/23 пров. № А/857/4983/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Пославського Д.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_4., Пітух В.І.;

від відповідача - Ємчук К.В.;

від третьої особи - Волошин Л.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2024р. в адміністративній справі за позовом Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Національні інформаційні системи» та ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу в частині анулювання доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (суддя суду І інстанції: Микуляк П.П. , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.02.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 13.02.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

28.12.2023р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4. (надалі - позивач, приватний нотаріус ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, Мін`юст) № 3896/5 від 09.11.2023р. «Про задоволення скарги» (Т.1, а.с.1-8).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (Т.1, а.с.33-34).

Згідно ухвали суду від 02.02.2024р. відмовлено в задоволенні клопотань відповідача Мін`юсту та представника ОСОБА_1 (адвоката Волошин Л.Я.) про залучення ОСОБА_1 до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог (Т.1, а.с.17-18).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу Мін`юсту № 3896/5 від 09.11.2023р. «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу ОСОБА_4; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.2, а.с.42-59).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Мін`юст, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити (Т.2, а.с.64-81).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також безпідставно не залучив до участі в справі ОСОБА_1 , права та інтереси якого зачіпає розглядувана справа.

Наголошує на тому, що Мін`юстом дотримано під час розгляду скарги ОСОБА_1 процедуру, яка визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затв. постановою Кабінету міністрів /КМ/ № 1128 від 25.12.2015р. (із змінами і доповненнями), при цьому суд покликався на норми Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV), що втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Під час розгляду справи суд не врахував дійсних підстав прийняття відповідачем спірного наказу, допущених позивачем порушень законодавства, при цьому звертає увагу на те, що під час опрацювання документів, поданих для державної реєстрації прав, у позивача були наявними підстави для відмови у проведення державної реєстрації через наявність зареєстрованого обтяження - активного запису про арешт № 37017432 на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Факт наявності арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 міг бути об`єктивно встановлений позивачем, оскільки інформація про такий арешт містилась в Державному реєстрі прав.

Звертає увагу на те, що питання анулювання доступу позивачу до Державного реєстру прав є дискреційними повноваженнями відповідача; оскаржуваний наказ містить обґрунтування та мотиви прийнятого рішення. Здійснення переходу права власності від одного суб`єкта до іншого за наявності обтяження є грубим порушенням у сфері державної реєстрації, через що застосована до позивача санкція є одним із способів спонукання до додержання норм права у вказаних правовідносинах, при цьому останню слід вважати співмірною та адекватною в розглядуваному випадку.

Позивач приватний нотаріус ОСОБА_4. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.170-193).

У свою чергу, представник відповідача направив до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де висловив заперечення щодо викладених тверджень позивача (Т.2, а.с.194-204).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 15.03.2024р. вирішено апеляційний розгляд проводити із викликом учасників справи в судове засідання (Т.2, а.с.164).

Ухвалою апеляційного суду від 09.04.2024р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (Т.3, а.с.9-13).

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача і третьої особи на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 69958534 від 28.10.2023р., прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_4 щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1962120621104) зареєстровано перехід права власності на користь ОСОБА_3 .

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 69958514 від 28.10.2023р. прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_4 щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 1942192821104) та земельної ділянки за кадастровим № 2110400000:01:003:1002 (реєстраційний номер майна: 2278652421104) зареєстровано перехід права власності на користь ОСОБА_3 .

Підставою для такої реєстрації права власності слугували наступні документи, що були надані позивачу:

договір про припинення зобов`язання передаванням відступного, номер і дата: 1024 від 05.10.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського районного округу Донецької обл. Куркчи Г.І.;

заява кредитора про прийняття відступного на здійснення державної реєстрації права власності, номер і дата: 1498 від 28.10.2023р., видавник ОСОБА_3 ;

інформація з Єдиного реєстру боржників станом на 28.10.2023р.;

виписка з рахунку кредитора АТ «ОТР БАНК»;

відомості з Державного земельного кадастру, номер і дата документа: 67650459 від 28.10.2023р. (Т.1, а.с.163-164).

У подальшому власник відчуженого майна ОСОБА_1 (в особі адвоката Калинича І.І.) звернувся до Мін`юсту із скаргою (вх. № СК-4461-23 від 07.11.2023р.), на вищевказані рішення позивача №№ 69958534, 69958514 від 28.10.2023р., а також на рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради №№ 70037612, 70037543 від 02.11.2023р. щодо державної реєстрації права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:003:1002, вбудовані нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.12-14).

Свою скаргу обґрунтовував тим, що позивач не укладав документів, що були покладені в основу проведення реєстраційних дій; спірне майно вибуло з його власності внаслідок вчинення шахрайських дій. При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_4. здійснив реєстраційні дії без належної та повної перевірки наданих йому документів.

За результатами розгляду скарги відповідач видав наказ № 3896/5 від 09.11.2023р. «Про задоволення скарги», яким відповідно до ч.3 ст.26, п.п.1, 4 ч.7 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вищевказану скаргу задовольнив (п.1); визнав прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулював прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_4 рішення №№ 69958534, 69958514 від 28.10.2023р. (п.2); визнав прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулював рішення №№ 70037612, 70037543 від 02.11.2023р. державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської обл. Мангура Р.В. (п.3); анулював доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (п.4); виконання п.п.2-3 наказу поклав на Офіс протидії рейдерству, а виконання п.4 наказу - на Державне підприємство /ДП/ «Національні інформаційні системи» (Т.1, а.с.10-11).

Підставою винесення оскаржуваного наказу слугувала службова записка Першого заступника Міністра юстиції України «Щодо наявності очевидних порушень закону в рішенні державного реєстратора» № 3116-33.1.1.-23 від 09.11.2023р. за результатом розгляду скарги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.11.2023 року за № СК-4461-23 (Т.1, а.с.15-16).

Фактичною підставою для прийняття вказаного наказу визначено ту обставину, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав наявний активний запис про арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 № 37017432 (п.5 наказу).

Правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень позивача вказано порушення приватним нотаріусом ОСОБА_4 вимог п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки оскаржувані рішення прийняті за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Оскільки виявлене порушення закону в сфері державної реєстрації носить очевидний характер, тому є достатніми підстави для розгляду скарги Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

Окрім цього, за фактом відчуження майна ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2023р. за № 12023070000000266 (Т.3, а.с.64-65, 66-67).

Предметом спору в цій справі є оцінка правомірності наказ Мін`юсту № 3896/5 від 09.11.2023р. «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Із змісту заявленого позову слідує, що позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що під час прийняття спірного наказу відповідач розглянув скаргу, яка оформлена без дотримання вимог, визначених вказаним законом (відсутня дата складення скарги); відповідач протиправно розширив визначений законом виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації, а також грубо порушив порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, оскільки не забезпечив право позивача надати пояснення або заперечення до прийняття відповідачем спірного рішення.

В свою чергу, анулювання доступу позивача до Державного реєстру прав є санкцією, яка застосованого до нього відповідачем без урахування принципу пропорційності, характеру допущеного порушення, наявності/відсутності негативних наслідків.

При цьому, спірний наказ не містить належного обґрунтування застосування такої санкції.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою винесення оскаржуваного наказу стала службова записка Першого заступника Міністра юстиції України «Щодо наявності очевидних порушень закону в рішенні державного реєстратора» № 3116-33.1.1.-23 від 09.11.2023р. за результатом розгляду скарги, зареєстрованої 07.11.2023р. за № СК-4461-23. Оскаржуваний наказ винесено Міністром юстиції України 09.11.2023р. без можливості забезпечення надання позивачу можливості надати будь-які пояснення по справі.

В свою чергу, представлені позивачу документи для вчинення спірних реєстраційних дій є дійсними та не скасованими.

Суд висновував, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано жодних обтяжень, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта.

Встановивши відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, у зв`язку із відсутністю будь-яких зареєстрованих щодо нерухомого майна обтяжень речових прав, позивачем були прийняті рішення про державну реєстрацію №№ 69958534, 69958514 від 28.10.2023р.

Також норми Закону № 1952-IV розмежовують поняття «обтяження щодо об`єкта нерухомого майна» від «обтяження щодо суб`єкта речового права», а також від обтяжень щодо «особи, що відчужила нерухоме майно», наявність чи відсутність яких встановлюється під час нотаріального посвідчення відповідного договору та не підлягає встановленню під час реєстраційних дій.

Також згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1, де боржником виступає за виконавчим провадженням ОСОБА_1 , та в межах якого накладено арешт на все майно боржника № 37017432, Свалявським відділом ДВС завершено.

Наведене свідчить про те, що спірний наказ № 3896/5 від 09.11.2023р. фактично розширює встановлений законом вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації.

Також сумнівним з точки зору закону (відсутня пряма норма) є посилання відповідача на обов`язок позивача здійснювати в Державному реєстрі прав пошуки за ідентифікаційними даними особи, яка не є заявником в розумінні реєстраційного законодавства.

Водночас, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є найсуворішою із санкцій за порушення вимог законодавства в сфері державної реєстрації, а тому рішення про її застосування повинно прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, що відповідає усталеній судовій практиці по аналогічним справам.

Із змісту оскаржуваного наказу суд встановив відсутність у ньому інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у скарзі. Відповідач зазначив лише норму ст.24 Закону № 1952-IV, втім останній не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

Також в оскаржуваному наказі не наведено фактів допущення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Із змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позовних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_4 покладено сукупність різних правових підстав, які можна поділити на дві категорії:

процедурні, до яких відносяться порушення процедури розгляду скарги у сфері державної реєстрації;

матеріальні - заперечення допущення позивачем порушень під час вчинення реєстраційних дій, непропорційність застосованої санкції.

Згідно усталеної судової практики Верховного Суду визначено певну послідовність оцінки судом підстав позову, а також визначено недоцільність дослідження наступних підстав за умови підтвердження первинних доводів, викладених у позовній заяві.

Зокрема, відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020р. у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

За аналогією вказаний підхід колегія суддів вважає за можливе застосувати під час вирішення розглядуваного спору.

Отже, первинно оцінці апеляційним судом підлягають доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку розгляду скарги в сфері державної реєстрації (тобто, процедурні порушення).

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із абз.2 п.1 Положення про Міністерство юстиції України, затв. постановою КМ України № 228 від 02.07.2014р. (надалі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м.Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Відповідно до пп.2-2 п.3 Положення № 228 основним завданням Мін`юсту є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук.

Згідно з пп.83-10 п.4 Положення № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 1127 від 25.12.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 цього Закону державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Абзацом першим ч.1 ст.37 вказаного Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначено Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затв. постановою КМ України № 1128 від 25.12.2015р. (в редакції постанови КМ України № 1150 від 24.12.2019р.) (надалі - Порядок № 1128).

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Таким чином, відповідач є органом, що уповноважений розглядати скарги у сфері державної реєстрації.

Абзацом 1 п.8 Порядку № 1128 визначено, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.

Отже, встановивши наявність очевидних порушень закону в рішеннях приватного нотаріуса ОСОБА_4, відповідач здійснив розгляд скарги ОСОБА_1 на підставі абз.2 п.8 Порядку № 1128, що не передбачає повідомлення сторін та публікацію оголошення на сайті Міністерства юстиції України.

Згідно доводів відповідача необхідність здійснення розгляду скарги невідкладно без розгляду її колегіально, крім виявлених порушень законодавства, здійснювалось, зокрема, у зв`язку із твердженням ОСОБА_1 в скарзі про те, що договори, на підставі яких вчинялись реєстраційні дії, ним не підписувались, а також відомостями реєстру про перехід об`єктів нерухомого майна від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з порушенням вимог діючого законодавства у сфері державної реєстрації прав та через 5 днів останні були внесені до статутного капіталу ТзОВ «Мукачево Буд», де засновником є ОСОБА_3 .

Факти переходу права власності на спірне нерухоме майно стверджуються матеріалами справи і не заперечуються учасниками справи.

Отже, встановивши наявність очевидних порушень закону в рішеннях приватного нотаріуса ОСОБА_4, Міністру юстиції України було направлено службову записку № 3116-33.1.1-23 від 09.11.2023р., підписану посадовими особами Міністерства юстиції України - Директором департаменту (керівником офісу) Офісу протидії рейдерству Віктором Дубовиком, заступником директора департаменту Оленою Антонюк, заступником директора департаменту (керівника офісу)-начальником Управління Іваном Кородюком, заступником начальника Управління-начальником відділу Олегом Лук`янчиковим, заступником начальника відділу Софією Ковальчук, головним спеціалістом Анастасією Ткаченко та погоджену першим заступником Міністра юстиції України Євгенієм Горовцем.

За результатом розгляду вищезазначеної службової записки відповідач прийняв наказ № 3896/5 від 09.11.2023р.

В свою чергу, службова записка відповідача та наказ № 3896/5 містять мотиви анулювання доступу приватному нотаріусу ОСОБА_4 до Державного реєстру прав, а саме, посилання на виявленні порушення, що були вчинені позивачем під час державної реєстрації прав, із зазначенням обґрунтування та покликанням на норми діючого законодавства.

Також колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.08.2022р. у справі № 160/4731/20, відповідно до якої законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (ч.6 cт.57 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки факт, та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

При цьому, суд касаційної інстанції врахував, що висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення. а тому відхилив аргументи касаційної скарги стосовно невмотивованості оскаржуваного наказу.

Отже, мотиви прийнятого рішення, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, що мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень закону у рішеннях приватного нотаріуса, що оскаржуються та мають очевидний характер, підстави для анулювання доступу приватному нотаріусу ОСОБА_4 відображені як у службовій записці, так і у наказі № 3896/5.

За таких обставин Мін`юст забезпечив дотримання порядку та процедури прийняття оскаржуваного наказу.

У свою чергу, висновки суду першої інстанції про те, що позивачу не надано можливості надати пояснення по суті скарги та не здійснено публікації оголошення щодо розгляду скарги колегіально є помилковими, оскільки під час такого розгляду скарги законодавством не передбачено надання пояснень, повідомлення сторін та оголошення на сайті для запобігання «рейдерським» діям.

Абзацами п`ятим-сьомим ч.4 ст.37 Закону № 1952-IV передбачено підстави повернення скарги на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, зокрема, скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подана особою, яка не має на це повноважень, або що не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався пре порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), підпис скаржника або його представника; скарга на рішення державного реєстратора прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», яка не містить обставин, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій; скарга, подана в електронній формі, без використання кваліфікованого електронного підпису або без застосування засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, Законом № 1952-IV передбачено виключний перелік підстав повернення скарги, у зв`язку з неналежним поданням або ж відсутністю певних відомостей у скарзі, до яких не відноситься така підстава як відсутність дати складання скарги.

Окрім цього, відповідно до п.9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Звідси, предметом розгляду скарги у сфері державної реєстрації є лише процедурні порушення, вчинені державним реєстратором (нотаріусом) під час здійснення реєстраційних дій.

Як слідує з матеріалів справи, 09.11.2023р. відповідач розглянув скаргу ОСОБА_1 на рішення №№ 69958534, 69958514 від 28.10.2023р. приватного нотаріуса ОСОБА_4, на рішення №№ 70037612, 70037543 від 02.11.2023р. державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області Мангура Р.В. щодо державної реєстрацій права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:003:1002, вбудовані нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (надалі разом - об`єкти нерухомого майна).

За результатами опрацювання скарги згідно з відомостями Державного реєстру прав було встановлено, що на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом ОСОБА_4 зареєстровано перехід права власності на об`єкти нерухомого майна від скаржника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на підставі договору про припинення зобов`язання переданням відступного від 05.10.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької обл. Куркчи Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1024, виписки з рахунку кредитора від 22.09.2021р., виданої Акціонерним товариством «ОТП Банк», заяви ОСОБА_3 від 28.10.2023р., справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4, що зареєстровано в реєстрі за № 1498, відомостей з Державного земельного кадастру № 67650459 від 28.10.2023р.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);

наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст.18 Закону № 1952-IV до порядку проведення державної реєстрації віднесено перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Пунктом 6 ч.1 ст.24 Закону № 1952-ІV визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Частиною 2 ст.24 Закону № 1952-IV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Під час опрацювання скарги ОСОБА_1 з відомостей Державного реєстру прав посадовими особами відповідача було встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, а саме, на момент прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_4 оскаржуваних рішень у спеціальному розділі Державного реєстру прав був наявний активний запис про арешт № 37017432 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (Т.3, а.с.236-246).

Таким чином, у приватного нотаріуса ОСОБА_4 під час опрацювання документів, поданих для державної реєстрації прав ОСОБА_3 , були наявні підстави для відмови у проведення державної реєстрації у зв`язку із наявністю зареєстрованого обтяження - активного запису про арешт № 37017432 на все нерухоме майно ОСОБА_1 (який відповідно до поданих для державної реєстрації документів є суб`єктом, від якого переходить право власності до іншого суб`єкта - правонабувача ОСОБА_3 ), через що оскаржувані рішення позивача підлягали анулюванню, у зв`язку з тим, що вони були прийняті з порушенням Закону № 1952-IV.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).

Підпунктами «а», «б» п.1 ч.7 ст.37 Закону № 1952-IV визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав:

з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону №1952-IV.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлюються принципові засади набуття права власності:

відкритість (невичерпність) переліку підстав його виникнення. Це означає, що право власності може набуватися у будь-який спосіб, що не суперечить закону. Зокрема, найбільш поширеною підставою набуття права власності, як і набуття цивільних прав взагалі, є правочини.

законність набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано встановлено, що оскаржувані рішення прийнято позивачем з очевидним порушенням законодавства у сфері державної реєстрації.

При цьому, відповідач не здійснював правову оцінку документів, що слугували підставою для вчинення реєстраційних дій, на предмет їх дійсності чи фіктивності, оскільки такі дії виходять за межі його повноважень.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що наявність накладеного арешту (обтяження) на все майно особи ( ОСОБА_1 ), від якої здійснюється перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може слугувати причиною для відмови у проведенні реєстрації права власності за іншою особою ( ОСОБА_3 ), колегія суддів керується наступним.

В цій частині суд першої інстанції висновував про те, що при здійсненні відчуження нерухомого майна перевірка обтяжень і арештів є достатньою лише щодо майна, а наявність накладеного арешту (обтяження) на все майно особи ( ОСОБА_1 ), від якої здійснюється перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може слугувати причиною для відмови у проведенні реєстрації права власності за іншою особою ( ОСОБА_3 ).

Водночас, нерухоме майно, яке знаходиться під арештом (інформація про що містилась в Державному реєстрі прав і могла бути встановлена приватним нотаріусом ОСОБА_4 за допомогою здійснення передбачених законодавством «пошуків» за належними ідентифікаторами під час розгляду Заяви про державну реєстрацію прав) не могло бути відчужено іншій особі - ОСОБА_3 .

Такий висновок слідує з того, що пунктом 4 ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до абзаців першого-другого ч.5 ст.12 Закону №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМ України № 1127 від 25.12.2015р. (надалі - Порядок № 1127).

Згідно п.6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до абз.4 п.8 Порядку № 1127 під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор обов`язково зазначає відомості, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 та виконує всі дії, пов`язані з перевіркою та внесенням відомостей про ідентифікованого суб`єкта речового права, обтяження, у тому числі верифікацію відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, на підставі відомостей, отриманих із електронних інформаційних систем, передбачених зазначеним Порядком.

Згідно з п.4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затв. постановою КМ України № 1141 від 26.10.2011р. (надалі - Порядок № 1141), ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема, формування та/або реєстрацію заяв у сфері державної реєстрації прав, у тому числі заяв власників про заборону вчинення реєстраційних дій, у базі даних заяв; виготовлення та долучення до заяв у сфері державної реєстрації прав чи судових рішень щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій сканованих копій документів у паперовій формі; пошук відомостей у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині.

Пунктом 21 Порядку № 1141 визначено, що пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові права, обтяження речових прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, здійснюється за одним або кількома ідентифікаторами, передбаченими абзацами другим - шостим пункту 20 цього Порядку, а також за такими ідентифікаторами: 1) суб`єкт речового права, обтяжувач: для фізичних осіб: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити документа, що посвідчує особу: серія документа; номер документа; для юридичних осіб: повне найменування юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України); податковий номер, присвоєний контролюючим органом відповідно до законодавства України (для юридичних осіб, створених відповідно до законодавства іноземної держави); для територіальних громад: найменування органу місцевого самоврядування; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ органу місцевого самоврядування; для держави: повне найменування органу державної влади, що здійснює управління (розпоряджання) об`єктом речових прав; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ органу державної влади, що здійснює управління (розпоряджання) об`єктом речових прав.

Державна реєстрація прав за ОСОБА_3 проводилась приватним нотаріусом ОСОБА_4 шляхом переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на підставі представлених документів.

Однак, на момент прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_4 рішень про державну реєстрацію прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав був наявний активний запис про арешт № 37017432 на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Вищезазначений арешт було внесено до Спецрозділу Державного реєстру прав на підставі постанови про арешт майна боржника № НОМЕР_1 від 24.06.2020р., прийнятої державним виконавцем Свалявського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Скібою М.М.

Законодавством у сфері державної реєстрації прав не передбачено проведення реєстраційних дій за наявності обтяження майна (накладеного арешту на все майно власника), внесеного до Державного реєстру прав і не припиненого в Державному реєстрі прав в установленому законодавством порядку у разі наявності інформації в Єдиному реєстрі боржників про відсутність боргів.

Натомість, законодавство передбачає відмову в державній реєстрації прав, якщо є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Отже, у приватного нотаріуса ОСОБА_4 під час опрацювання документів, поданих ОСОБА_3 для державної реєстрації прав були наявні підстави для відмови у проведення державної реєстрації у зв`язку із наявністю зареєстрованого обтяження - активного запису про арешт № 37017432 на все нерухоме майно ОСОБА_1 , який відповідно до поданих для державної реєстрації документів є суб`єктом, від якого переходить право власності до іншого суб`єкта - правонабувача ОСОБА_3 . Відсутність запису про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників не може слугувати підтвердженням того, що арешт припинено відповідно до законодавства.

Під час вирішення спору суд першої інстанції врахував, що виконавче провадження АСВП НОМЕР_1, де боржником виступає ОСОБА_1 , та в межах якого накладено арешт, є завершеним.

Водночас, в силу приписів ч.2 ст.40 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до абз.4 п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, діючим законодавством визначено порядок зняття обтяжень з нерухомого майна, який не був дотриманий перед переходом права власності на спірне майно. При цьому, факт завершення виконавчого провадження без зняття обтяжень з нерухомого майна не може призводити до уникнення дотримання вказаного порядку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що приватний нотаріус ОСОБА_4. під час вчинення дій з державної реєстрації прав діяв без дотримання вимог закону.

Згідно з п.4 ч.7 ст.37 Закону № 1952-IV у разі задоволення скарги на рішення у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Встановлення факту прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_4 неправомірних рішень, з урахуванням їх характеру (грубого порушення порядку державної реєстрації прав) та наслідків, стало підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_4 доступу до Державного реєстру прав.

Така санкція Мін`юсту є одним із засобів спонукання до додержання норм права.

Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Мін`юсту, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийнятті рішення, враховуючи допущені порушення законодавства.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, встановивши факти порушення у процесі здійснення реєстраційних дій без належної правової підстави, без дотримання порядку вчинення реєстраційних дій, всупереч загальним засадам державної реєстрації, Мін`юст використав свої дискреційні повноваження.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2019р. у справі № 1540/3392/18, відповідно до яких за наявності встановлених порушень державним реєстратором чинного законодавства, у суб`єкта владних повноважень наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу державного реєстратора до реєстру.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що анулювання доступу до Державного реєстру прав є однією із передбачених Законом № 1952-IV санкцій, колегія суддів вважає, що спірне рішення Мін`юсту ґрунтується на вимогах закону.

В позовній заяві приватний нотаріус ОСОБА_4. посилається на те, що відсутність доступу до Державного реєстру прав унеможливлює виконання покладених на нього обов`язків, як на нотаріуса відповідно до Закону України «Про нотаріат», що в свою чергу унеможливлює отримання заробітної плати, право на яку відповідно до Конституції України є непорушним.

Разом з тим, до нотаріальних дій, що можуть вчинятись нотаріусами, відносяться також інші дії, що не потребують доступу до Державного реєстру прав, а тому твердження позивача щодо неможливості отримання заробітної плати та сплати податків слід вважати голослівними.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993р. «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Перелік нотаріальних дій визначено нормами ст.34 вказаного Закону.

Таким чином, приватний нотаріус ОСОБА_4. може вчиняти нотаріальні дії, не пов`язані із наявністю доступу до Державного реєстру прав, отримувати відповідну заробітну плату та сплачувати податки.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним, через що останній не підлягає до задоволення.

Наведені обставини в своїй сукупності мають вирішальне значення під час розгляду наведеного спору, відтак решта доводів учасників не носить принципового характеру.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи результат апеляційного розгляду (в задоволенні позовних вимог відмовлено), понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу; суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги належить покласти на апелянта Мін`юст.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2024р. в адміністративній справі № 260/11190/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Національні інформаційні системи» та ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу в частині анулювання доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню Приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Міністерство юстиції України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга Н. В. Бруновська Дата складання повного тексту судового рішення: 17.05.2024р.