Ухвала

від 12.02.2025 по справі 904/6153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

12.02.2025м. Дніпро№ 904/6153/23Суддя Крижний О.М., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М", м. Дніпро

про відстрочення виконання рішення

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (заявника): Березнякова К.О., ордер серія АЕ №1359986 від 12.02.2025, адвокат

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" штрафні санкції за договором №ПР/П-21701/НЮ від 26.11.2021, а саме пеню у розмірі 50 014,82 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2025 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню в розмірі 50 014,82 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 строком на 100 днів з дня винесення ухвали.

Заява обґрунтована скрутним матеріальним становищем відповідача та наявністю судового спору, що перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду (справа № 910/9159/24). Заявник, посилаючись на податкову звітність вказує, що за останні місяці зменшилися обсяги операцій та, відповідно, доходи підприємства. Заявник зауважує, що основним видом діяльності відповідача є інжиніринг, геологія та геодезія, що зазнає труднощів у зв`язку з воєнним станом в країні. Також заявник звертає увагу на те, що наразі у Північному апеляційному господарському суді розглядається справа № 910/9159/24, де відповідач є позивачем щодо стягнення суми коштів з АТ "Укрзалізниця" та у разі позитивного рішення у вказаній справі, відповідач зможе виконати рішення суду у даній справі. Відповідач також наголошує на тому, що є добросовісним платником податків, що свідчить про його намір виконувати свої зобов`язання перед державою та контрагентами. Зауважує, що примусове стягнення коштів з рахунків підприємства призведе до неможливості виплати заробітної плати та, як наслідок, до зупинення діяльності.

Згідно з ч. 1,2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" про відстрочення виконання рішення суду у справі №904/6153/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2025.

Від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у яких зазначає, що заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Позивач зазначає, що надані відповідачем вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан. Вказує, що заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах розстрочення; посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення. Позивач наполягає на тому, що скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Зауважує, що заявник до цього часу не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості, а тому розстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Позивач вважає, що із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позивач стверджує, що надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, позивач вважає, що вимоги відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки обставини справи не дають змоги зробити обґрунтований висновок про те, що розстрочення виконання призведе до покращення фінансового стану відповідача, а тому сплив дії розстрочення не буде гарантією належного виконання судового рішення у цій справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав подану заяву та просив відстрочити виконання рішення суду на 100 днів.

Дослідивши подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду фактично зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності, а також стверджуване заявником існування заборгованості позивача перед відповідачем за іншими господарськими відносинами, спір щодо якої знаходиться на розгляді суду, та стверджуване заявником зменшення надходжень за результатами господарської діяльності.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

При цьому стягувач (позивач) проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочення виконання рішення.

Судом враховано, що ні в процесі розгляду справи судом, ні після ухвалення судового рішення, відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату, навіть частково, заборгованості перед позивачем. Отже, така поведінка відповідача щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем свідчить не на користь заявника в частині зазначених у заяві намірів оплати боргу у подальшому.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність незадовільного фінансового стану, оскільки боржником на підтвердження свого скрутного фінансового становища подано лише податкові декларації, а не звіти про фінансові результати за відповідний період.

Надана відповідачем інформація щодо податкових декларацій жодним чином не вказує на фінансовий стан відповідача. Підтвердити майновий стан можна, зокрема, звітами про фінансові результати, яких не надано.

При цьому у судовому засіданні представниця боржника повідомила, що наразі фінансовий стан підприємства не є збитковим, проте зменшився розмір прибутку.

Як було вказано вище, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Судом також відхиляються доводи відповідача щодо того, що основним видом діяльності відповідача є інжиніринг, геологія та геодезія, що зазнає труднощів у зв`язку з воєнним станом в країні, оскільки відповідачем не подано доказів впливу саме воєнного стану і саме на відповідача. При цьому суд враховує, що воєнний стан також впливає і на позивача, не лише на відповідача. Наразі всі підприємства ведуть свою господарську діяльність в умовах воєнного стану.

Також суд звертає увагу, що роботи за договором, за неналежне виконання яких і стягнуто неустойку, яка була предметом даного спору, виконувалися відповідачем ще до введення воєнного стану.

При цьому відповідачем не надано жодного доказу можливості виконання рішення суду на умовах відстрочення.

Посилання відповідача на те, що наразі у Північному апеляційному господарському суді розглядається справа № 910/9159/24, де відповідач є позивачем щодо стягнення суми коштів з АТ "Укрзалізниця" та у разі позитивного рішення у вказаній справі, відповідач зможе виконати рішення суду у даній справі не приймаються судом, оскільки вказане не є виключними обставинами та не є гарантією виконання боржником спірного рішення.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Заявником не надано належних та допустимих доказів скрутного майнового стану. При цьому у судовому засіданні представниця боржника повідомила, що наразі фінансовий стан підприємства не є збитковим, проте зменшився розмір прибутку.

Заявником не надано доказів перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення із відповідною заявою за наявності відповідних підстав.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення із відповідною заявою за наявності відповідних підстав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено - 17.02.2025.

Суддя О.М. Крижний