Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/380/24

За позовомОСОБА_1 до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан сіті"провизнання недійсним договору Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаДикий Ю.О. від відповідача-1не з`явилисявід відповідача-2Полтавець І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан сіті" про визнання недійсним договору поруки від 20.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан сіті", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що оскільки з ним, як поручителем, не були узгоджені зміни, внесені відповідачами до основного договору угодами №№922001, 922002, 922003 від 20.07.2020 та 922004 від 18.01.2021, то оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з урахуванням положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 відкрито провадження у справі №910/380/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2024.

30.01.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого, відповідач-2 зазначив, що правочини, про які йдеться у позові, а саме: договір будівельного підряду №9220, угода №922001, угода №922002, угода №922003 до договору будівельного підряду №9220 та оскаржуваний договір поруки, укладені в один день - 20.07.2020, що свідчить про те, що позивач був обізнаний про факт укладення перелічених угод до договору будівельного підряду №9220 від 20.07.2020. Також, за твердженнями відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан сіті" грошові кошти для виконання своїх зобов`язань за укладеним договором будівельного підряду, свідомо використовувало отримані кошти не за цільовим призначенням, а на власні потреби, а ОСОБА_1, як засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" отримав результат незаконного використання коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан сіті" - квартири у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач-1 відзив на позов не надав.

22.02.2024 від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 04.03.2024, встановлено відповідачу-2 строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 13.03.2024, відкладено підготовче засідання у справі на 14.03.2024.

Правом на подання відповіді на відзив, як це передбачено ст.166 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 30.04.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач-1 у судове засідання 30.04.2024 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 30.04.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 30.04.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг", як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан сіті", як генпідрядником, укладено договір будівельного підряду №9220 (договір підряду), відповідно до п.2.1 якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації комплекс основних робіт по будівництву об`єкта (надалі - роботи) та супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними роботами, та роботи з поліпшення об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов договору.

Згідно п.3.1 договору підряду його ціна та відповідно загальна вартість робіт являє собою суму вартості робіт згідно з підписаними сторонами угодами до договору. Ціна кожної окремої угоди визначається на підставі договірної ціни з підтверджуючими її кошторисними рахунками. Договірна ціна визначається у відповідності до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1-1:2013) та Національних стандартів України з ціноутворення у будівництві, прийнятих наказом Мінрегіону від 28.12.2012 №667 "Про прийняття національних стандартів, розроблених методом перевидання (передруку) на зміну державних будівельних норм (ДБН), прийнятих до 2001 року" та наказом Мінрегіону від 28.12.2012 №668 "Про прийняття національних стандартів, розроблених методом перегляду на заміну державних будівельних норм прийнятих до 2001 року".

Остаточна вартість робіт, яку має сплатити генпідрядник на користь підрядника, визначається на підставі актів, підписаних сторонами на виконання цього договору (п.3.2 договору підряду).

Сторони можуть змінювати вартість робіт за взаємною згодою, шляхом підписання відповідних додаткових угод до відповідних угод до договору (п.3.3 договору підряду).

Загальна сума оплати виконаних та прийнятих робіт не може перевищувати суми вартості робіт у підписаних сторонами угодах до цього договору (п.3.8 договору підряду).

Відповідно до п.7.2.44 договору підряду підрядник зобов`язаний не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування підряднику грошових коштів генпідрядником згідно з відповідною заявкою, надати генпідряднику звіт про цільове використання отриманих коштів за формою, встановленою додатком №2 до договору. При цьому, до звіту про цільове використання отриманих коштів додаються належно завірені копії документів щодо підтвердження цільового використання коштів. У випадку, якщо підрядник використав перераховані йому генпідрядником грошові кошти не за цільовим призначенням, вказаним у відповідній заявці, або підрядник не надав генпідряднику документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище, підрядник зобов`язаний за вимогою генпідрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення генпідрядником підряднику письмової вимоги про це: повернути генпідряднику всю суму коштів або її частину, перерахованих підряднику на підставі відповідної заявки та/або сплатити генпідряднику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) % від перерахованої згідно відповідної заявки суми та/або генпідрядник набуває право на розірвання в односторонньому порядку договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє впродовж 10 років з дня набрання чинності, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п.13.1 договору підряду).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.3.1 договору підряду між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг", як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан сіті", як генпідрядником, укладено наступні угоди, якими визначено вартість робіт за договором підряду, порядок розрахунків та вид робіт, а саме: угода №922001 від 20.07.2020; угода №922002 від 20.07.2020; угода №922003 від 20.07.2020, угода №922004 від 18.01.2021.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан сіті", як генпідрядником, ОСОБА_1 , як поручителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг", як боржником, укладено договір поруки (договір поруки), відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед генпідрядником за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між генпідрядником та боржником:

- договору будівельного підряду №9220 від 20.07.2020 на виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на АДРЕСА_2", офісна будівля В15 (об`єкт) та усіх додатків до нього;

- угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до договору будівельного підряду №9220 від 20.07.2020, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами, які в подальшому у тексті разом іменовані договір будівельного підряду (п.1.1).

Сторони встановлюють, що зобов`язання поручителя перед генпідрядником є безумовними і дотримання будь-яких умов; крім тих, що передбачені цим договором та договором будівельного підряду не потребують (п.1.2 договору поруки).

Порядок виконання боржником зобов`язань визначається договором будівельного підряду (п.1.3 договору поруки).

Згідно п.1.4 договору поруки поручитель відповідає перед генпідрядником за виконання зобов`язання боржником за договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування генпідряднику витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення генпідряднику невикористаного або використаного не за цільовим призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається договором будівельного підряду.

Відповідно до п.1.5 договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання за договором будівельного підряду, поручитель і боржник відповідають перед генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право генпідрядника вимагати виконання зобов`язань згідно цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого договором будівельного підряду так і при невиконанні його в цілому (п.1.6 договору поруки).

Сторони визначають, що цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов`язань. Підписанням цього договору поручитель підтверджує, що ознайомлений з текстом договору будівельного підряду, обсягом зобов`язань (відповідальності) боржника за договором будівельного підряду та надає свою згоду на внесення змін до договору будівельного підряду, в т.ч. прийняття боржником додаткових зобов`язань (відповідальності) за договором будівельного підряду без додаткового повідомлення поручителя та поширення на них дії цього договору в частині забезпечення їх виконання порукою. Підписанням цього договору боржник підтверджує, що ознайомлений з обсягом зобов`язань поручителя за цим договором та надає свою згоду на прийняття поручителем додаткових зобов`язань за договором і погоджується з цим (п.п.5.1, 5.2 договору поруки).

Згідно з п.5.5 договору поруки цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Порука за цим договором припиняється через 5 років з дати укладання цього договору, якщо генпідрядник у цей строк не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором. У випадку пред`явлення генпідрядником до поручителя вимоги у вказаний строк, договір діє до повного виконання зобов`язань за договором будівельного підряду та цим договором (п.5.6 договору).

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки з ним, як поручителем, не були узгоджені зміни, внесені відповідачами до основного договору угодами №№922001, 922002, 922003 від 20.07.2020 та 922004 від 18.01.2021, то оспорюваний договір поруки підлягає визнанню недійсним з урахуванням положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, з наступних підстав.

Зобов`язанням, згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Водночас, при розгляді справи №910/380/24 судом не встановлено, а позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, та не встановлено неправомірнірності дій відповідачів у справі та яким саме нормам чинного законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивач, як поручитель, підписуючи договір поруки, погодився з умовами договору поруки, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань боржником, а також наслідки, які спричинить для поручителя у подальшому таке невиконання.

Суть поруки і полягає у тому, що кредитор отримує додаткову гарантію виконання зобов`язання з боку солідарного боржника, а боржник, отримує підтримку у вигляді поручителя.

Зі змісту самого договору поруки, а саме п.п.1.1, 5.2 вбачається, що поручитель був обізнаний з обсягом своїх зобов`язань на договором поруки, а отже будь-які заперечення позивача з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, судом встановлено відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували викладене позивачем у позовній заяві.

За висновками суду зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення сторін договору поруки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, з урахуванням наведеного вище, судом не встановлено, а позивачем не доведено суду існування підстав для визнання недійсним договору поруки від 20.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кан сіті", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.05.2024

Суддя Ю.М.Смирнова