Рішення

від 07.05.2024 по справі 914/1231/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 914/1231/23

За позовом Громадської спілки Українська ліга авторських і суміжних прав, місто Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Чигрина Миколи Максимовича, місто Дрогобич, Львівська область

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, м.Київ

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватна організація Українська ліга авторських та суміжних прав, м.Київ

про стягнення 25 557,00 грн

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: Гуйда Д.М. представник

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2023 рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 914/1231/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024, справу №914/1231/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 23.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

01.02.2024 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.

06.02.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 28.03.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінивши судове засідання на підготовче засідання. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», та третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватну організацію «Українська ліга авторських та суміжних прав» та призначено підготовче судове засідання на 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 07.05.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 07.05.2024 відповідач та треті особи явку повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.03.2020 між фізичною особою-підприємцем Чигирин Миколою Максимовичем (далі користувач, відповідач), Громадською спілкою «Українська Ліга авторських та суміжних прав» (далі позивач, Суміжна Організація), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління, Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (далі третя особа-1, Авторська Організація), що здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб`єктів авторського приватна інших правовласників в сфері авторського права, Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі третя особа-2, ПО «УЛАСП»), як особа, яка виконує функцію за цим договором щодо розподілу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфери діяльності, разом всі сторони і кожна сторона окремо уклали договір, який є комплексним та направлений на забезпечення правомірного використання об`єктів суміжних прав в публічних закладах користувача.

Вказаний договір сторони уклали з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання, як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Згідно п.1.1. договору користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо суб`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до п.1.2. договору сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

Порядок сплати коштів за цим договором та розстрочка платежів визначено розділом 3 договору.

Так, у п.3.1. зазначено, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав1 укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

У пункті 3.2. визначено, що договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п.3.3. за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний Щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).

У п. 3.4. договору сторони погодили, що механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, такі стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Відповідно до п. 3.5. договору отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.

У додатках 1, 2 до договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 березня 2021 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 5.1).

Згідно з п.5.2. договору, у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання Об`єктів суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних у цій Ліцензійній угоді поштових- реквізитівСторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

За твердженням позивача від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення спірного договору у строк передбачений договором.

У додатку №3 до договору сторони узгодили, що розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права має складати 1800,00 грн за кожен заклад Користувача (п.2).

Відповідно до п. 2 додатку №3 до договору, єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).

Як зазначає позивач в позові, усього відповідач сплатив 25 200,00 грн.

Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, відповідач має заборгованість за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року (за другий рік дії договору), за третій рік дії договору (з березня 2022 року по лютий 2023 року включно) та за четвертий рік дії договору (з березня 2023 року по лютий 2024 року включно).

Відповідно, сума заборгованості складає:

1800 грн х 4 (кількість місяців у другому році дії договору, за які не була здійснена оплата послуг) + 714,19 грн (залишковий борг за жовтень 2021 року) = 914,19 грн.

1800 грн х 12 (кількість місяців у третьому році дії договору, за які відповідач має заборгованість) = 21600,00 грн.

1800 грн х 12 (кількість місяців у четвертому році дії договору, за які відповідач має заборгованість) = 21600,00 грн.

Отже, загальна заборгованість за договором за два роки становить: 7914,19 + 21600,00 грн + 21600,00 грн = 51114,19 грн.

Оскільки позивачу відповідно до п.3.5. договору належить 50% від винагороди, відтак, він просить стягнути з відповідача 25557 грн, а саме:

за період березень 2021 лютий 2022 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 26.09.2021), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 сума боргу 3957,00 грн.;

за період березень 2022 лютий 2023 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 сума боргу 10800,00 грн.;

за період березень 2023 лютий 2024 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 сума боргу 10800,00 грн.;

Подаючи позов до Господарського суду Львівської області, ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав» просить суд захистити його порушені і охоронювані законом інтереси та стягнути з відповідача 25557,00 грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

За твердженням ФОП Чигрин М.М. строк акредитації позивача закінчився 28.05.2022, тому він звернувся з позовом, не маючи правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача.

Між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставами яких є ліцензійний договір та договір про надання дозволу.

Організація колективного управління може здійснювати добровільне управління майновими правами її членів у межах визначених правовласниками (конкретно визначених майнових прав для управління, які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, для здійснення якого потрібна акредитація, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги, у межах, визначених законодавством.

Враховуючи те, що акредитація позивача припинилась 28.05.2022, та те, що суміжна організація не надала доказів виконання п.5.3 договору про надання дозволу в частині укладання договорів з правовласниками таким чином, щоб відповідач, як користувач, зміг отримати дозвіл на користування правами таких правовласників, на думку відповідача, позивач, який не здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав у сфері, в якій його було акредитовано, не має права на отримання справедливої винагороди, спільної для виконавців та виробників фонограм, за їх публічне виконання відповідачем після 28.05.2022.

На думку відповідача, винагорода (роялті) за один місяць визначена у розмірі 1800,00грн (50% якої, а саме, у розмірі 900,00 грн., відповідно до умов договору підлягала перерахуванню позивачу), у позивача відсутнє право на стягнення нарахованих ним за період з 29.05.2022 по кінець лютого 2024 року сум, загальний розмір яких становить 17 187,10 грн, з яких: 6 387,10 грн за період з березня 2022 року по лютий 2023 року; 10 800,00грн за період з березня 2023 року по лютий 2024 року.

Відповідач заперечує факт надання послуг позивачем, оскільки 07.06.2021 відповідач припинив здійснення господарської діяльності і лише 31.10.2022 знову почав здійснювати господарську діяльність. Відтак, з моменту припинення ФОП відповідача, а отже і припинення відповідної господарської діяльності, відповідач припинив користування об`єктами суміжних прав, на які отримано дозвіл.

На думку відповідача, відповідними об`єктами суміжних прав відповідач не користувався і після того, як знову зареєструвався фізичною особою-підприємцем. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що не існує процедури фіксації невикористання об`єктів суміжних прав, на відміну від процедури фіксації використання, яка здійснюється шляхом відеофіксації за допомогою спеціальної програми, що визначає назву пісні та її автора.

Отже, саме позивач, повинен надати відповідні докази, чого ним не зроблено. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 у справі №914/1231/23, позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємця на користь Спілки 25557грн основного боргу та 2684 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2023 рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 914/1231/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховий Суд звернув увагу, що для вирішення спорів щодо стягнення справедливої винагороди з користувача на час дії пунктів 32 та 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначальним і ключовим є з`ясування таких питань:

- чи внесена організація колективного управління до Реєстру організацій колективного управління;

- чи надано правовласниками майнових прав організації колективного управління, яка внесена до Реєстру організацій колективного управління, право здійснювати колективне управління у сфері розширеного колективного управління, передбаченій підпунктами 1 і (або) 2 абзацу третього частини п`ятої статті 12 Закону.

Також, Верховий Суд зазначив, що поза увагою судів залишилося дослідження умов Додатку №1 до Договору, а саме пункту 5.3 договору у контексті дій позивача як Суміжної організації у випадку втрати статусу акредитованої організації. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясовували питання чи вчинялися/не вчинялися всіма сторонами Договору дії спрямовані на приведення його умов у відповідність до пунктів 32 та 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Також, суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання чи повідомляв сам позивач всіх сторін Договору про те, що строк його акредитації закінчився та з 30.05.2022 Спілка не має відповідної акредитації, з урахуванням тієї обставини, що як Договір, так і Додаток №1, позивач укладав саме як акредитована організація, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників у сфері суміжних прав.

Зважаючи на зазначене, під час нового розгляду судом залучено до участі у справі Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», та Приватну організацію «Українська ліга авторських та суміжних прав».

До матеріалів справи долучено заяву ПО «ОКУАСП», згідно із якою останній підтверджує наявні договірні взаємовідносини та заборгованість відповідача перед позивачем.

До матеріалів справи долучено заяву ПО «УЛАСП», згідно із якою останній підтверджує наявні договірні взаємовідносини та заборгованість відповідача перед позивачем. Також третя особа-2 ствердила, що не існує рішення ПО «УЛАСП» про одностороннє розірвання договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач та відповідач уклали договір про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-110/03/20-Н від 01.03.2020, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків. До вказаного договору підписано додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Згідно з частиною четвертою статті 426 Цивільного кодексу України умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

За ліцензійним договором, відповідно до вимог частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до частин 3-5 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 45 вищевказаного Закону, суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, які встановлені в додатку №3 до цього договору. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації.

Крім того, у п. 3.4 договору визначено, що якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав).

Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 1800,00 грн за використання в комерційній діяльності музичних творів (пункт 2 додатку №3 до договору).

Стосовно акредитації позивача, слід зазначити, що Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» є організацією колективного управління, зареєстрованою в Міністерстві економіки України і внесеною до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується Витягом з реєстру організацій колективного управління.

Закінчення терміну акредитації позивач підтверджує і пояснює, що поновлення акредитації під час воєнного стану є неможливим (пункт 5 статті 3-4 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»).

Водночас це не свідчить про припинення авторського права та суміжних прав, оскільки згідно з статті 3-2 та пункту 5 статті 3-4 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 01.03.2023, позивача внесено до Реєстру організацій колективного управління 04.02.2019 і станом на дату подання позову не виключено з нього.

Таким чином, закінчення акредитації позивача у сфері колективного управління не припиняє права позивача по договору отримувати з відповідача платежі за договором, виходячи з істотних умов, як особливостей договору між сторонами у цьому конкретному спорі.

Зважаючи на положення пунктів 3-2 та 3-4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», ГС «УЛАСП» повідомило суду, що здійснює добровільне колективне управління майновими правами в рамках власного каталогу, що нараховує понад 10 мільйонів композицій. Після закінчення акредитації позивач продовжує укладати нові договори з правовласниками, які надали ГС «УЛАСП» право здійснювати колективне управління у сфері добровільного колективного управління на підставі договорів.

Пунктом 5.2. договору сторонами обумовлено, що в разі втрати Суміжною Організацією (позивачем) статусу акредитованої організації колективного управління, правовідносини між Суміжною Організацією та іншими сторонами договору можуть бути призупинені (або розірвані) в односторонньому порядку за рішенням ПО УЛАСП. При цьому суми винагороди (роялті), які на такий час знаходяться в ПО УЛАСП мають бути притримані і перераховані вже новій акредитованій організації в такій сфері.

До матеріалів справи долучено заяви ПО «ОКУАСП» та ПО «УЛАСП», в яких підтверджено про наявність договірних взаємовідносин з позивачем. Доказів протилежного суду не надано.

Пунктом 5.3. Додатку №1 до Договору передбачено, що у випадку втрати Суміжною Організацією статусу акредитованої організації колективного управління Суміжна Організація має право на власний вибір здійснити одну з наступних дій:

1) залишаючись стороною як цієї Ліцензійної угоди, так і основного договору, укласти договори (будь-якого виду) з правовласниками таким чином, щоб Користувач зміг отримати дозвіл на користування правами таких правовласників (в тому числі із правовласниками, які вилучили права у нової акредитованої організації в сфері суміжних прав, якщо така буде на той час існувати);

2) передати свої права як за цією Ліцензійної угодою, так і основним договором іншій новій акредитованій організації колективного управління у сфері суміжних прав щодо публічного виконання.

Як зазначив позивач під час воєнного стану конкурси щодо акредитацій не проводяться. Після закінчення акредитації в позивача та станом на сьогоднішній день іншої акредитованої організації немає. Разом з тим позивач реалізував право, що вказане в підпункті першому пункту 5.3. Додатку №1 до Договору. Тобто умовами договору не передбачено укладання будь-яких додаткових угод з відповідачем. Також умовами договору не передбачено для позивача обов`язку повідомлення всіх сторін договору про те що, строк його акредитації закінчився. Більше того, після закінчення акредитації позивач продовжує укладати нові договори з правовласниками, які надали ГС «УЛАСП» право здійснювати колективне управління у сфері добровільного колективного управління на підставі договорів.

З огляду на зазначене та зважаючи на пояснення ПО «ОКУАСП» та ПО «УЛАСП», суд погоджується з позивачем, що зміст пунктів 3-2 та 3-4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» не потребує вчинення додаткових дій, що спрямовані на приведення умов договору у відповідність до даних пунктів. Закінчення акредитації не припиняє права згідно з умовами договору отримувати від відповідача платежі за договором, виходячи з істотних умов, як особливостей договору між сторонами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи з моменту закінчення акредитації і до сьогоднішнього дня відповідач не звертався до позивача зі скаргами про те, що відповідач обмежений або не може використовувати музичні твори у своїй господарській діяльності, чи отримав претензії від інших організацій колективного управління. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідач не надав доказів оскарження ним укладеного між сторонами договору.

За правилами частин 1, 6 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

До подання позову, відповідач не реалізував своє право та не повідомляв позивача про свою відмову від виконання свого зобов`язання по внесенню платежів по договору у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов договору через втрату акредитації.

Отже, на час вирішення спору договірні зобов`язання і відповідні їм права за договором між сторонами є чинними.

Докази розірвання чи зміни умов договору за ініціативою його сторін у справу не подано.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що внаслідок втрати позивачем акредитації, для відповідача припинилися його власні права на користування авторськими і суміжними правами, за які він вносить платежі по договору і з цього приводу у нього із суб`єктами авторських та суміжних прав виникли спори.

Щодо надання послуг позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що 07.06.2021 припинив здійснення господарської діяльності і лише 31.10.2022 почав її знову здійснювати, а також вказує, що припинив користування об`єктами суміжних прав, на які отримано дозвіл. Тобто відповідач не сплачував платіж за майнові права по договору ні щомісячно, ні єдиним платежем за рік, ні на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», ні окремо іншим двом учасникам, у зв`язку з зупиненням господарської діяльності.

Водночас доказів звернення до всіх учасників договору щодо припинення такої діяльності або ж про розірвання цього договору через настання вказаних обставин відповідач не надав. Вказаний порядок визначений пунктом 5.2. договору.

За умовами договору припинення користування відповідачем авторськими та суміжними правами на певний період не звільняє його від внесення платежів, таких умов договір не містить.

Відповідно до договору сплата обов`язкового сукупного платежу за майнові права не залежить від результатів господарської діяльності відповідача чи від її нездійснення.

Згідно положень статей 652, 654 Цивільного кодексу України будь-яка сторона договору вправі ініціювати зміни до нього через істотну зміну обставин. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додаткових угод до договору для припинення платежів за ним на певний період, відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, суд констатує, що укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» як суміжної організації отримати 50% єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права та обов`язок ФОП Чигирин Миколи Максимовича, як користувача сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю.

Відповідно до п. 5.1 договору у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською організацію до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською організацією, окремо суміжною організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між авторською організацією та суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.

Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, належними, достовірними, вірогідними доказами не спростував доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Натомість, у випадку ненадання послуг за договором відповідач міг звернутися до позивача із вимогою припинення чи розірвання такого. Однак доказів такого звернення відповідачем також не надано.

З огляду на те, що відповідач не здійснював єдиний щомісячний платіж більше двох календарних місяців поспіль, суд дійшов висновку, що механізм розстрочки припинив дію достроково у відповідності до норм п. 3.5. договору, а відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві 50% винагороди на умовах попередньої оплати за період дії договору, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 25 557,00 грн (за період березень 2021 лютий 2022 року; березень 2022 лютий 2023; березень 2023-лютий 2024).

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у статті 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а відтак до стягнення підлягає 25557,00 грн основного боргу.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця Чигирин Миколи Максимовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, місто Київ, вулиця А.Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код 42502769) 25557,00грн основного боргу та 2684,00грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 17.05.2024.

СуддяДілай У.І.