Рішення

від 15.05.2024 по справі 925/209/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/209/24

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Акціонерне товариство "Українська залізниця",

про стягнення 1202672,59 грн,

Представники учасників справи:

Прокурор не з`явився;

Позивач: Полтавська ОВА не з`явився;

Позивач: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України Суховолець У.А.;

Відповідач: Яременко В.А.,адвокат;

Третя особа: не з`явився.

Секретар судового засідання Щокань В.М.

Суддя Гладун А.І.

ВСТАНОВИВ:

1.30.04.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення справі №925/209/24, яким відмовив у позові Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a> про стягнення 1202672,59 грн.

2.07.05.2024 відповідач звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з позивачів Полтавської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a> 20000,00 грн витрат на правничу допомогу по 10000,00 грн з кожного (а.с.222-223 том 1).

3.09.05.2024 суд ухвалив призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат учасників справи о 12 год. 30 хв. 15.05.2024.

4.14.05.2024 третя особа подала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника (а.с. 2 том 2).

5.15.05.2024 позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до суду із запереченнями на заяву відповідача про розподіл судових витрат у справі (а.с. 4-7 том 2).

6.В обґрунтування заперечень на заяву відповідача про розподіл судових позивач зазначив, що вказана заява суперечить в нормам статті 129 Господарського процесуального кодексу України, адже такі вимоги заявлено до вибіркових сторін у вказаній справі. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволені позову на позивача. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судових витрат та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21. Мінінфраструктури надіслало Полтавській обласній прокуратурі лист від 04.01.2024 №198/34/10-24, у якому повідомило, що Міністерство не є стороною за договорами, які були предметом розгляду у справі, у зв`язку із чим у Міністерства були відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій, зокрема пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами на постачання продовольчих товарів. З урахуванням усталеної практики, правові підстави для стягнення судових витрат з Мінінфраструктури у вказаній справі відсутні.

7.У судовому засіданні 15.05.2024 взяли участь представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Суховолець У.А. та представник відповідача адвокат Яременко В.А. у режимі відео конференції. Прокурор, представники позивача Полтавської ОВА та третьої особи у судове засідання не з`явилися.

8.Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9.Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

10.Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

11.Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 202 ГПК України).

12.Суд ухвалив розглянути заяву відповідача ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат без участі прокурора, представників позивача Полтавської ОВА та третьої особи.

13.Представник відповідача адвокат Яременко В.А. у судовому засіданні просив заяву відповідача задовольнити, ухвалити додаткове рішення суду, яким стягнути з позивачів на користь відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу по 10000,00 грн з кожного.

14.Представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Суховолець У.А. у судовому засіданні просила відмовити відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивачів 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу по 10000,00 грн з кожного.

15.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

16.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

17.Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

18.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

19.Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

20.Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

21.Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

22.На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав: договір про надання правничої допомоги №1п/24 від 20.02.2024 (а.с. 111-113 том 1), акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг з правничої допомоги) від 30.04.2024 (а.с. 225 том 1), платіжні інструкції №5036 від 02.05.2024 про сплату 5000,00 грн та №5048 від 03.05.2024 прот сплату 15000,00 грн за надані послуги (а.с. 225-226 том 1), розрахунок від 27.02.2024 витрат на правничу допомогу при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/209/24 (а.с. 224 том 1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Яременком В.А. серія ЧК №000644 (а.с. 118 том 1), ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Світ ласощів" адвокатом Яременко Володимиром Анатолійовичем від 08.03.2024 ( а.с.119 том 1).

23.Дослідивши докази, подані відповідачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив.

24.20.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a> (замовник) та адвокат Яременко Володимир Анатолійович (виконавець) уклали договір про надання правничої допомоги №1п/24 (а.с. 111-113 том 1), згідно з п. 1.1 замовник доручає, а виконавець надає замовнику комплексні юридичні послуги, які споживаються Замовником в процесі здійснення господарської діяльності, тому числі:

-консультує замовника з питань господарської діяльності, застосування нормативних актів, чинного законодавства України, здійснює правовий аналіз діючих господарських схем;

-перевіряє відповідність укладених замовником договорів та інших угод нормам чинного законодавства України на вимогу замовника;

-вживає заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, представляє інтересі замовника в суді, і господарському суді, державних контролюючих органах, органах владі та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, підприємствах та установах, також перед підприємствами відповідно до виданої довіреності;

-перевіряє відповідність проектів наказів, інструкцій та інших внутрішні, документів замовника нормам чинного законодавства України;

-здійснює правовий супровід конкретних господарських операцій, інших дій на вимогу Замовника.

-представляє інтереси підприємства та його посадових осіб під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень та при їх судовому розгляді.

25. Відповідно до пункту 1.2 договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити комплексні юридичні послуги встановлені у п. 1.1 даного договору.

26.Відповідно до п. 6.1 договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату згідно актів виконаних робіт та виставлених рахунків.

27.Договір та акти виконаних робіт (послуг) оформляються у письмовій формі і підписуються сторонами безпосередньо або шляхом обміну документами поштою, телефаксом або за допомогою іншого зв`язку, то дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від однієї зі сторін (п. 6.2 договору).

28.Згідно з пунктом 9.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

29.27.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a> (замовник) та адвокат Яременко Володимир Анатолійович (виконавець) склали та підписали розрахунок витрат на правничу допомогу при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/209/24, у якому погодили розмір витрат на правничу допомогу у фіксованій сумі у розмірі 20000,00 грн (а.с. 224 том 1). У розрахунку сторони погодили, що витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн сплачуються після прийняття судового рішення у справі та підписання сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт згідно виставленого рахунку протягом 3-х календарних днів.

30.30.04.2024 сторони склали та підписали акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг з правничої допомоги) (а.с. 225 том 1), за змістом якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги при підготовці процесуальних документів та представництві інтересів товариства при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/209/24. За наслідками розгляду справи у задоволенні позову відмовлено. У зв`язку з повним виконанням робіт по наданню правової допомоги раніше погоджена сума витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн підлягає сплаті на розрахунковий рахунок адвоката протягом 3-х днів з дня підписання даного акта. Зазначені роботи виконано повністю. Замовником роботи прийняті без претензій та зауважень щодо наданих юридичних послуг немає.

31.За виконання послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів"</a> перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката Яременка Володимира Анатолійовича 20000,00 грн на підставі платіжних інструкцій №5036 від 02.05.2024 про сплату 5000,00 грн та №5048 від 03.05.2024 прот сплату 15000,00 грн (а.с. 225-226 том 1).

32.Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

33.Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

34.Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

35.Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

36.Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

37.Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

38.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

39.Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

40.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

41.Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

42.На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

43.Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

44.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

45.Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

46.Заяви про зменшення суми судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивачі не подали. У заяві від 15.05.2024 позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України просив відмовити відповідачу у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

47.Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

48.Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

49.За змістом пункту 1 та 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

50.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

51.Враховуючи умови укладеного відповідачем та адвокатом Яременком В.А. договору про надання правової допомоги, подані відповідачем докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, розмір понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20000,00 грн суд визнає фактичними та необхідними.

52.Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

53.Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

54.Суд враховує, що спір у справі виник у результаті несвоєчасної поставки товару відповідачем позивачу Полтавській ОВА. Звертаючись з позовом, прокурор прагнув захистити інтереси держави та стягнути з відповідача штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних за не поставлений у встановлений договором строк товар.

55.Ухвалюючи рішення у справі суд дійшов висновку, що задоволення майнової вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строку поставки товару не матиме наслідком захист інтересів держави, а натомість слугуватиме заходом невиправданого втручання у право особи на мирне володіння своїм майном. Суд визнав необґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

56.У заяві про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідач просив стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу з позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України по 10000,00 грн з кожного.

57.Відповідач не просив суд покласти такі витрати на прокурора, який звернувся до суду в інтересах держави в особі позивачів.

58.Позивач Полтавська обласна військова адміністрація позову прокурора не підтримала та просила суд відмовити у позові.

59.Позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України на звернення прокурора повідомило, що не є стороною за договорами, які були предметом розгляду у справі, у зв`язку із чим у Міністерства відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій, зокрема пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами на постачання продовольчих товарів.

60.У постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

61.Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

62.Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від 23.11.2020 у справі № 908/1578/19, від 12.01.2021 у справі № 908/730/19, від 23.02.2021 у справі № 908/2005/19, від 15.06.2021 у справі № 922/4293/19, на які послалася колегія суддів КГС ВС, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також у постановах від 22.02.2021 у справі №922/3439/19, від 20.04.2021 у справі №905/34/19, від 07.12.2021 у справі №915/1118/20, від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 16.03.2021 у справі №908/900/19, від 24.05.2022 у справі №923/794/21, від 09.06.2022 у справі №922/3463/19, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, від 13.01.2022 у справі №910/6341/21, від 06.08.2021 у справі №922/2030/20, від 25.05.2022 у справі №916/1976/18, від 22.04.2022 у справі №922/1658/20, від 30.05.2019 у справі №918/163/18, від 14.07.2021 у справі №707/218/20, від 26.05.2022 у справі №707/207/20, від 04.05.2022 у справі №363/1409/18, від 20.07.2022 у справі №707/209/20 стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.

63.Також у постанові від 25.05.2022 у справі №916/1796/18 Касаційний господарський суд Верховного Суду вказав на справедливість підходу, за якого враховується позиція особи, в інтересах якої подано позов при вирішенні питання про розподіл судових витрат задля виключення можливості покладення обов`язку щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору на особу, в інтересах якої подано прокуратурою позов та яка заздалегідь вважала таку позицію прокуратури незаконною та послідовно, упродовж розгляду справи, заперечувала проти позиції прокуратури. За наведеного Касаційний господарський суд Верховного Суду дійшов висновку про необхідність залишення без змін прийнятих у справі судових рішень у частині розподілу судових витрат, які були покладені на прокуратуру у зв`язку з відмовою в задоволенні поданого позивачем в інтересах держави позову.

64.Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, процесуальну позицію позивачів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу з позивачів Полтавської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

65.Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи (підпункт 8.32 цієї постанови).

66.За змістом статей 42, 46, 53, 56 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

67. Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

68.Вимоги про стягнення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з прокурора відповідач не заявив.

69.Відповідно до стаття 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

70.Враховуючи межі вимог відповідача, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, вимоги відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з позивачів суд визнає необґрунтованими та доходить висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат та стягнення з позивачів на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 14, 126, 129, 233-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви відповідача щодо стягнення з позивачів Полтавської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України витрат на правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне додаткове рішення складене 16.05.2024.

СуддяА.І. Гладун