Рішення

від 16.05.2024 по справі 927/308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2024 року м. Чернігів справа № 927/308/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114 (priluki.prok@gmail.com )) в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 18; код 40479560 (262600@dasu.gov.ua)) та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код 44055284) 17200, смт. Талалаївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Вокзальна, 3 (osvitatalotg@gmail.com)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (код 41447959) 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 5-а, офіс 509 (office@energy365.com.ua) 40000, м. Суми, вул. Соборна, 29-д (ІНФОРМАЦІЯ_1) (адреса представника - адвоката Гриценка Бориса Миколайовича)про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 30 037 грн 63 коп.за участі представників сторін:

від позивачів: Мойсієнко Н.О. - предст. Північного офісу Державної аудиторської служби України (в порядку самопредставництва)

від відповідача: Гриценко Б.М. - адвокат (ордер серії ВМ № 1047804 від 17.04.2024)

В судовому засіданні прийняла участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Сидоренко Ю.К. (посв. від 01.03.2023 № 073868).

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 30 037,63 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30 квітня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачами відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

викликати для участі в судовому засіданні представника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 08.04.2024 отримана позивачем - Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області 11.04.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 071 877 37; додатково ухвала суду була направлена позивачу на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

Процесуальним правом на участь в призначеному на 30.04.2024 судовому засіданні позивач - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області не скористався.

12.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 09.04.2024 № 245 позивача - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно позивач повідомив про підтримання заявлених прокурором позовних вимог.

16.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 15.04.2024 № 262525-17/1371-2024 Північного офісу Державної аудиторської служби України.

17.04.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 17.04.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими прокурором позовними вимогами та просить провести перерахунок заявлених вимог, надаючи при цьому свій розрахунок безпідставно набутих коштів в сумі 5516,99 грн.

При цьому, товариство пропонує укласти мирову угоду та провести процедуру врегулювання спору за участю судді.

Щодо укладення мирової угоди присутній в судовому засіданні 30.04.2024 прокурор повідомив, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право прокурора на вчинення відповідної процесуальної дії.

Щодо пропозиції відповідача врегулювати спір за участю судді - прокурор заперечив.

Присутній в судовому засіданні 30.04.2024 повноважний представник позивача вирішення відповідних клопотань відповідача відніс на розсуд суду.

Розглянувши відповідні клопотання відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про залишення їх без задоволення, оскільки за правилами ч. 2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України прокурор не має права укладати мирову угоду, а за правилами ст. 186 цього Кодексу врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін.

В судовому засіданні 30.04.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

За заявою відповідача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024, призначене на 30.04.2024 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 30.04.2024 оголошено перерву до 16.05.2024 до 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 30.04.2024 суд повідомив позивача про призначення судового засідання на 16.05.2024.

В судовому засіданні 16.05.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

07.09.2021 на веб-сайті «Ргоzогго» Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії строком поставки до 31 грудня 2021 року обсягом 100 000 кВт/год за бюджетні кошти очікуваною вартістю 300 000,00 грн. з ПДВ (закупівля UА-2021-09-07-002326-с).

У відкритих торгах взяли участь 3 учасники, які надали наступні пропозиції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код 41823846) з ціновою пропозицією 300 000,00 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 300 000,00 грн з ПДВ;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгаз Сіті» (код 41559270) з ціновою пропозицією 294 200,00 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 283 990,00 грн з ПДВ.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (код 41447959) з ціновою пропозицією 297 600,00 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 284 000,00 грн з ПДВ.

За результатами процедури відкритих торгів, відповідно до протоколу уповноваженої особи Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради від 05.10.2021 №19, переможцем визнано TOB «Енерджі 365» з ціновою пропозицією - 284 000,00 грн з ПДВ.

21.10.2021 між TOB «Енерджі 365» (Постачальник) та Відділом освіти (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 538-10/21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.3 Договору, умови договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про публічні закупівлі», «Про запобігання корупції», «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до п.п 2.1, 2.3 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених Договором. Кількість товару 100 000 кВт/год електричної енергії.

Період постачання електричної енергії з 01 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року (п.п, 3.1, 3.4 Договору, Додаток №1 до Договору). Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна 1 кВт/год електричної енергії становить 2,84 грн. з ПДВ, що відповідає узгодженій ціні пропозиції учасника відкритих торгів. Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 284 000,00 грн з ПДВ.

Згідно п. 5.4 ціна договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника.

За вимогами п. 5.5 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За вимогами п. 5.8. Договору, у випадку коливання цін електричної енергії на ринку у бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Сторони можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії.

При цьому, за п. 13.2 Договору, Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування.

Згідно з п. 13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з моменту підписання до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

У подальшому за ініціативою TOB «Енерджі 365» між сторонами до вказаного договору, на підставі до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», укладено додаткові угоди, якими змінено його істотні умови, в частині збільшення вартості за одиницю електричної енергії.

Додатковою угодою №1 від 04.11.2021 збільшено з 01.11.2021 ціну за 1 кВт/год до 3,12 грн (з ПДВ) або + 9,86 % від ціни за Договором та зменшено постачання електроенергії до 91 025,64 кВт/год.

Так сторони виклали п.5.1 Договору в наступній редакції:

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії станом на дату укладання договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,12 грн, у т.ч. ціна електричної енергії 2,60 грн, ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,52 грн.

Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

В обґрунтування збільшення ціни TOB «Енерджі 365» листом від 23.10.2021 вих №9593 повідомлено Споживача про те, що середньозважена ціна РДН (ОЕС) за 13.09.2021 порівняно з 12.09.2021 збільшилась на 26,22 %, та направлено додаткову угоду №1 про збільшення ціни на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 3,12 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. До листа додано довідку Торгово-промислової палати України №2788/08.0-7.3 від 22.10.2021, відповідно до якої середньозважена ціна РДН ОЕС на 12.09.2021 становила 1889,09 грн/МВт.год, середньозважена ціна РДН ОЕС на 13.09.2021 становила 2384,42 грн/МВт.год, зміна ціна +26,22%.

Додатковою угодою №2 від 09.11.2021 збільшено з 05.11.2021 ціну за 1 кВт/год до 3,42 грн. (з ПДВ) або + 9,62 % від ціни за попередньою додатковою угодою та зменшено постачання електроенергії до 83040,93 кВт/год.

Так сторони виклали п.5.1 Договору в наступній редакції:

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії станом на дату укладання договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,42 грн, у т.ч. ціна електричної енергії 2,85 грн, ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,57 грн.

Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

В обґрунтування збільшення ціни TOB «Енерджі 365» листом від 29.10.2021 №1012 повідомлено Споживача про те, що середньозважена ціна РДН (ОЕС) за 23.09.2021 порівняно з 22.09.2021 збільшилась на 11,98 %, та направлено додаткову угоду №2 про збільшення ціни на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до 3,42 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. До листа долучено довідку Торгово-промислової палати України № 2787/08.0-7.3 від 22.10.2021, відповідно до якої, середньозважена ціна РДН ОЕС на 22.09.2021 становила 2505,34 грн/МВт.год, середньозважена ціна РДН ОЕС на 23.09.2021 становила 2805,51 грн/МВт.год, зміна ціна +11,98%.

Крім того, Додатковою угодою № 3 від 16.12.2021, на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», дію договору №538-10/21 від 21.10.2021 продовжено на строк достатній для проведення закупівлі на наступний рік, однак, у січні 2022 року електрична енергія не постачалась і не оплачувалась за даною додатковою угодою, у зв`язку з укладенням за результатами нової закупівлі договору про постачання електричної енергії споживачу №24-0І/22Е від 27.01.2022.

Додатковою угодою № 4 від 28.12.2021 внесені зміни до договору №538-10/21 від 21.10.2021 та визначено загальну ціну договору на рівні 184 309,27 грн.

Як зазначає прокурор у позовній заяві внаслідок укладення додаткових угод від 04.11.2021 та 09.11.2021, ціна електроенергії за договором №538-10/21 від 21.10.2021 зросла на +20,42 % щодо ціни за результатами закупівлі, а саме з 2,84 грн до 3,42 грн за 1 кВт/год з ПДВ, а обсяг постачання електроенергії зменшився з 100 000 кВт/год. до 83 040,93 кВт/год (- 16,96 %) і саме законність та обґрунтованість укладення вказаних угод є предметом спору за даною позовною заявою.

На підставі акту прийому-передачі електроенергії № 4375 від 09.12.2021 Відділу освіти поставлено електроенергію у листопаді 2021 року в обсязі 19 575 кВт/год (2532 кВт/год по ціні 2,84 грн. з ПДВ, 17043 кВт/год по ціні 3,42 грн. з ПДВ), за яку постачальнику TOB «Енерджі 365» було перераховано споживачем 65 477,95 грн. з ПДВ згідно платіжних доручень від 13.12.2021 №6693 та №6592.

На підставі акту прийому-передачі електроенергії №4413 від 28.12.2021 Відділу освіти поставлено електроенергію у грудні 2021 року в обсязі 34 746 кВт/год (по ціні 3,42 грн. з ПДВ), за яку постачальнику TOB «Енерджі 365» було перераховано споживачем 118 831,32 грн. з ПДВ, згідно платіжного доручення від 28.12.2021 №7104.

Таким чином, у листопаді-грудні 2021 року за договором №538-10/21 від 21.10.2021 Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області фактично поставлено електричної енергії в обсязі 54321 кВт/год, за яку сплачено 184309,27 грн.

Прокурор в позовній заяві вказує, що позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлену електроенергію кошти у розмірі 154271,64 грн, натомість сплатив 184309,27 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 30037,63 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частин 1 та 3 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, надалі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п.4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).

Прилуцькою окружною прокуратурою 08.02.2024 направлено листи до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель при укладені між Позивачем-2 та Відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії.

Вказане свідчить про те, що прокурором повідомлено Позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів для захисту законних інтересів держави.

Згідно інформації Північного офісу Держаудитслужби від 21.02.2024 та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 16.02.2024, заходи державного фінансового контролю у Відділі освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради у період з 01.01.2021 по 16.02.2024 не проводилися, а тому договір від 21.10.2021 №9538-10/21 та додаткові угоди до нього - не перевірялись. Крім того, у відповіді зазначено, що орган державного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. За таких обставин, аудитслужбою зазначено, що законодавство чітко визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, до яких, разом з тим, не належить право на подання позову до суду з вимогами про визнання договорів недійсними.

Також у листі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вказано, що планом проведення заходів державного фінансового контролю проведення заходів державного фінансового контролю (ревізій та аудитів) у відділі освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради протягом І кварталу 2024 року не передбачено. Факти, викладені у зверненні, будуть досліджені у разі проведення у Відділі освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради заходів державного фінансового контролю (державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель).

Тобто, прокурором було повідомлено позивача 1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави, а позивач 1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави в разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (у тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Згідно відомостей ЄДРПОУ організаційна-правова форма Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради (ЄДРПОУ 44055284) - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Талалаївської селищної міської ради, затвердженого рішенням 32 сесії 7 скликання Талалаївської селищної ради від 12.11.2020 (далі - Положення), Відділ освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Чернігівської області (далі - Відділ) є виконавчим органом Талалаївської селищної ради Чернігівської області, створюється Талалаївською селищною радою Чернігівської області та підпорядкований Талалаївському селищному голові.

Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Європейською хартією місцевого самоврядування, іншими міжнародними договорами та правовими актами, ратифікованими Верховною Радою України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України з питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, наказами галузевих органів виконавчої влади, рішеннями Талалаївської селищної ради Чернігівської області і виконавчого комітету, розпорядженнями Талалаївського селищного голови, цим Положенням та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3.39 Положення, Відділ у межах своїх повноважень виконує такі завдання, зокрема, вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання.

Начальник відділу освіти, зокрема, здійснює контроль за ефективним і раціональним використанням бюджетних коштів в межах затвердженого кошторису витрат, пов`язаних із функціонуванням галузі, (п. 5.2.4. Положення).

Відповідно до п 3.4.9. Положення, Відділ освіти, культури, молоді та спорту під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами Талалаївської селищної ради (ОТГ) та виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, об`єднаннями громадян.

Згідно п.п. 6.1. - 6.3. Положення, фінансування Відділу здійснюється згідно з бюджетним законодавством. Кошторис Відділу формується відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, погоджується Талалаївським селищним головою, начальником фінансового відділу Талалаївської селищної ради та затверджується начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради.

Джерелом формування кошторису Відділу є, зокрема, кошти бюджету Талалаївської селищної ради (ОТГ). Доходи (прибутки) Відділу (неприбуткової організації) використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Відділу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Положенням.

Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки. Відділ є неприбутковою організацією та керується нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткових організацій, (п. 7.2, 7.3 Положення).

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладених з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади.

Попередньо, до подання позовної заяви до суду, прокурор звернувся до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради, зокрема, у листі від 08.02.2024 повідомлено про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору про постачання електроенергії споживачу N2538-10/21 від 21.10.2021 було порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та просив надати інформацію щодо вжиття Відділом освіти заходів, у тому числі в судовому порядку, до усунення виявлених порушень.

Відділом освіти у листі від 14.02.2024 зазначено, що заходи щодо повернення коштів, безпідставно сплачених внаслідок укладених додаткових угод до Договору N9538-10/21 від 21.10.2021, не вживались і Відділ освіти у найближчий час не планує звертатись до суду.

Вказане свідчить, що Відділ освіти, будучи повідомленим про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, належних заходів для захисту інтересів держави та до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» не вживає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Відділом освіти підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача 2 свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, оскільки Відділ освіти є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, а Північний офіс Державної аудиторської служби - органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача 1 як органу, що здійснює моніторинг закупівлі, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, та позивача 2, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Відділ освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради до ТОВ "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Також судом враховано, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що позивач 2 та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №538-10/21 від 21.10.2021, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно п.5.1 Договору ціна за 1 кВт/год. електричної енергії станом на дату укладання цього договору становить 2,84 грн, у т.ч ціна електричної енергії - 2,37 грн, ПДВ 20% - 0,47 грн.

Додатковими угодами № 1,2 було змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 2,84 грн до 3,42 грн за 1кВт/год. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 20,42%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1,2 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано довідки Торгово-промислової палати України №2788/08.0-7.3 від 22.10.2021 та №2787/08.0-7.3 від 22.10.2021.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих довідок Торгово-промислової палати України вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за чотири конкретні дати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Довідки торгово-промислової палати містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України на 12.09.2021, 13.09.2021, 22.09.201 та 23.09.2021.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач використовував лише дані щодо середньозваженої ціни на чотири дати, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1,2 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ освіти мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, установивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод № 1, 2 до Договору № 538-10/21 від 21.10.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору №538-10/21 від 21.10.2021 відповідач повинен був постачати позивачу 2 електричну енергії за ціною 2,84 грн за 1 кВт/год.

Як установлено судом, відповідач, у листопаді-грудні 2021 року, поставив позивачу 2 електричну енергію у кількості 54321кВт/год, за яку останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу кошти в сумі 184309,27 грн.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 154271,64 грн (54321кВт/год х 2,84грн/кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 30037,63 грн (184309,27грн - 154271,64грн).

Вимоги відповідача про перерахування заявлених вимог є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджені проведені прокурором розрахунки, заявленої до стягнення суми.

Таким чином, грошові кошти в сумі 30037,63 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 30037,63 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 9084,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 30 037,63 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 04.11.2021 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживачу № 538-10/21 від 21.10.2021, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради (код ЄДРПОУ 44055284) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (код ЄДРПОУ 41447959).

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 09.11.2021 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживачу № 538-10/21 від 21.10.2021, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради (код ЄДРПОУ 44055284) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (код ЄДРПОУ 41447959).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (код ЄДРПОУ 41447959; 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 5-а, офіс 509) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код 44055284; 17200, смт. Талалаївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Вокзальна, 3) 30 037,63 грн безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (код ЄДРПОУ 41447959; 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 5-а, офіс 509) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 9084,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2024.

Суддя А.С.Сидоренко