Постанова

від 13.05.2024 по справі 910/17361/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17361/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Кропивної Л.В., Барсук М.А.

у справі № 910/17361/23

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до ОСОБА_1

про стягнення 223 688 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. 10.11.2023 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва у розмірі 223 688 грн.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 відмовлено Департаменту у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. За висновком місцевого господарського суду, заявлений до розгляду спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства з огляду на суб`єктний склад учасників, оскільки Департаментом пред`явлено позов до фізичної особи - ОСОБА_1 .

3. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 про відмову у відкритті провадження у справі №910/17361/23 та передано справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. Постанова суду мотивована тим, що висновок місцевого господарського суду про належність даного спору до цивільної юрисдикції є неправильним та не відповідає змісту позовної заяви і доданих до неї доказів.

4. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

4.1. Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва.

4.2. По тексту позовної заяви позивач вказав, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, до видів економічної діяльності якого належить надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. На підтвердження наведеної обставини до позову додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача.

4.3. Позивач надав до позову Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підтвердження обставин будівництва відповідачем об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим, за доводами позивача, у нього і виник обов`язок сплати коштів пайового внеску у розвиток інфраструктури міста.

4.4. З вищезгаданого Витягу вбачається, що відповідачу належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - гараж, загальною площею 414,2 кв.м., в графі "об`єкт житлової нерухомості" вказано - ні.

4.5. З огляду на такі обставини, як: зазначення статусу підприємця по тексту (з виділенням жирним шрифтом); додання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача; наведення обставин здійснення господарської діяльності у об`єкті нерухомості щодо якого, за доводами позивача, у відповідача виник обов`язок сплати коштів пайової участі і стягнення яких є предметом даного спору, відмова у відкритті провадження лише через не зазначення у найменуванні сторони відповідача - "підприємець" є надмірним формалізмом.

5. Стислий виклад вимог та узагальнених доводів касаційної скарги

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/17361/23 залишити в силі.

4.2. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки позов Департаменту був поданий саме до фізичної особи ОСОБА_1 і з матеріалів позову не вбачалось, що між сторонами існують господарські правовідносини (приватний гараж побудований і належить фізичній особі), тому такий спір належало розглядати в цивільному судочинстві. Відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 відповідає закону і була скасована апеляційним господарським судом помилково.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Департамент у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зокрема зазначаючи наступне:

- Департамент в своєму позові наголосив на тому, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами економічної діяльності якого визначено: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інший пасажирський наземний транспорт. Витяг з вказаного реєстру доданий до позову;

- разом з позовом Департамент подав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що відповідачу належать на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:146:0009 (на якій здійснено будівництво); гараж літ. "Б", прибудова літ. "Б1", вбиральня літ. "В", споруди (№ 1-2,1), що розташовані на вищезгаданій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкти, введені в експлуатацію без сплати пайової участі);

- датою державної реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є 01.09.2000. Тобто відповідач мав статус фізичної особи-підприємця станом на момент реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051200813201 від 13.08.2020 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101201110698 від 10.11.2020, але всупереч вимогам законодавства, не звертався до Департаменту;

- відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва, порушив вимоги Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX;

- стаття 162 ГПК України, яка встановлює вимоги щодо оформлення позовної заяви, не містить положення, яке б зобов`язувало зазначати про статус фізичної особи-підприємця в прохальній частині та/або на титульній сторінці позову. Місцевий господарський суд не постановляв жодної ухвали про залишення позовної заяви без руху в межах даної справи. Вказівка на статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у тексті позовної заяви свідчить про те, що Департаментом дотримано вимоги статті 162 ГПК України.

6. Касаційне провадження

6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17361/23 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.03.2024.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2024:

- відкрито касаційне провадження у справі №910/17361/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини першою статті 301 ГПК України;

- витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/17361/23;

- відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання/дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/17361/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

6.3. 28.03.2024 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/17361/23.

6.4. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв`язку з чим розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Статтею 124 Конституції України унормовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

7.2. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

7.3. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

7.4. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

7.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

7.6. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

7.7. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7.8. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

7.9. Так, згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

7.10. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (подібний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №910/15096/21).

7.11. Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 ГПК України, а саме, відповідно до частини першої цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

7.12. За приписами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

7.13. Зі змісту вказаних норм вбачається, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Водночас, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересам інших осіб (частина третя стаття 4 ГПК України).

7.14. Між тим, положеннями частин першої, другої статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

7.15. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

7.16. Згідно з частиною першою статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

7.17. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

7.18. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

7.19. Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.

7.20. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад у цій справі (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №917/1372/20, від 11.04.2023 у справі № 925/1573/20, від 10.05.2023 у справі №920/343/22, від 06.06.2023 у справі №920/277/22).

7.21. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції:

- участь у спорі суб`єктів господарювання - Департамент (позивач) і ФОП ОСОБА_1 (відповідач);

- одним з видів економічної діяльності відповідача згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- Департаментом заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, які не були сплачені відповідачем як замовником будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку та гаража за адресою: АДРЕСА_1 ;

- до позову додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за змістом якого відповідачу належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - гараж, загальною площею 414,2 кв. м., який не належить до житлової нерухомості;

- у позові наведено обставини здійснення господарської діяльності у об`єкті нерухомості щодо якого, за доводами позивача, у відповідача виник обов`язок сплати коштів пайової участі і стягнення яких є предметом даного спору.

7.22. Місцевий господарський суд наведеного не врахував, фактично обмежившись лише посиланням на те, що у найменуванні сторони відповідача не вказано "підприємець", у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту саме з огляду на суб`єктний склад учасників.

7.23. Аргументи касаційної скарги про те, що позов Департаменту поданий саме до фізичної особи ОСОБА_1 спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, про які зазначалося вище (пункт 7.21 цієї постанови).

7.24. Стосовно доводів скаржника про відсутність між сторонами господарських правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі Департаментом заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

7.25. Зі змісту наведеного у позові Департаменту обґрунтування заявлених вимог слідує, що спір виник внаслідок не дотримання відповідачем, як замовником об`єктів будівництва, передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію. На переконання позивача, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста, а тому вказані кошти підлягають стягненню саме на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

7.26. Зважаючи на характер правовідносин сторін у цій справі та суб`єктний склад, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про підвідомчість цього спору господарському суду.

7.27. Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства та не доводять неправильного застосування норм процесуального права.

7.28. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

7.29. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені скаржником аргументи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

8.4. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 910/17361/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк