Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/11383/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11383/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - не з`явилися,

відповідача-1 - Самелюк К. О. (самопредставництво),

відповідача-2 - Мацка М. А. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 (колегія суддів: Хрипун О. О. - головуючий, Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до: 1) Київської міської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" (далі - ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА") про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, розташованої за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрованого в реєстрі 15.02.2023 за № 478;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, шляхом припинення права оренди ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА".

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що Київська міська рада всупереч інтересам держави надала в оренду земельну ділянку територіальної громади міста з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства. За доводами Прокурора, надання земельної ділянки в оренду ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" відбулося поза аукціоном, із порушенням приписів статей 328, 377 Цивільного кодексу України, а тому, на думку Прокурора, в цьому випадку відбулося узаконення самочинного будівництва. Прокурор наголошував на тому, що площа спірної земельної ділянки, яку передано в оренду ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", майже у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, розташованого на цій земельній ділянці. Крім того, на думку Прокурора, в цьому випадку Київська міська рада порушила принцип раціонального використання земель, оскільки ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" надалася земельна ділянка в оренду надмірної площі. При цьому Прокурор зазначав про приналежність земельної ділянки, що була передана в оренду, до територій зелених насаджень загального користування.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 (суддя Мудрий С. М.) у справі № 910/11383/23 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням права оренди.

2.2. Місцевий господарський суд, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, дійшов висновку про те, що Прокурор дотримався порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, визначеного приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави, господарський суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 23.09.2021 № 2696/2737 на спірній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно (гаражний бокс), яке належало на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА". Оскільки на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", то це, за висновком суду, зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Наведене, за висновком господарського суду першої інстанції, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права оренди земельної ділянки.

Крім того, місцевий господарський суд не взяв до уваги доводи Прокурора про те, що спірна земельна ділянка майже у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, який розташований на земельній ділянці, оскільки, за висновком суду, Прокурор не довів належними доказами порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірної площі для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню. Як зазначив господарський суд першої інстанції, сама по собі констатація того факту, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні із площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову, та не дає підстав для його задоволення.

Оскільки немає правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір оренди не суперечить вимогам законодавства, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не може бути задоволена. Крім того, суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, шляхом припинення права оренди ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" є похідною позовною вимогою, а тому також не може бути задоволена з огляду на законність рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23 та ухвалено нове рішення, яким задоволено в повному обсязі позовні вимоги Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням права оренди.

Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі міста Києва".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, укладений між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований в реєстрі 15.02.2023 за № 478.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, припинивши ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" право оренди.

2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в цій справі, погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що Прокурор дотримався порядку звернення до суду із позовом в інтересах держави, визначеного приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах цієї справи відсутні докази щодо оформлення за попереднім власником права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23. При цьому Київська міська рада прийняла оспорюване рішення, в тому числі відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та у зв`язку з набуттям ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" права власності на нерухоме майно. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, у разі якщо попередній власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою, приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, апеляційний господарський суд установив, що ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" є власником нерухомого майна - гаражного боксу площею 45 м2, розташованого на спірній земельній ділянці. Водночас Київська міська рада відповідно до оспорюваного рішення вирішила передати ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" земельну ділянку площею 0,7049 га, тобто розміром, який майже у 157 разів перевищує площу нерухомого майна, набутого ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА". З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд зазначив, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 124, частити 1 статті 134, частин 1, 2 статті 135 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка підлягала виключно продажу на земельних торгах.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що оспорюване рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 прийнято з порушенням приписів статей 120, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України, без проведення земельних торгів, а тому його слід визнати незаконним та скасувати.

Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладений на підставі незаконного рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, то, за висновком апеляційного господарського суду, цей договір слід визнати недійсним.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11383/23, до Верховного Суду звернулася Київська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Київська міська рада зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Київська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Київська міська рада вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи частини 2 статті 124, абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

3.4. При цьому Київська міська рада вважає, що Прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди. З урахуванням викладеного Київська міська рада посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статей 321, 373, 375- 377 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37, 38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункти 34, 35), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92- 94), від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19.

3.5. Крім того, не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11383/23, до Верховного Суду звернувся ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23 залишити в силі.

3.6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статей 116, 134 Земельного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20.

3.8. При цьому ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" наголошує на тому, що апеляційний господарський суд зробив помилковий висновок стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою, оскільки такий доказ був долучений Прокурором до матеріалів позовної заяви. За таких обставин ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" вважає, що апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

3.9. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Київської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Прокурор, зокрема, зазначає, що Київська міська рада надала в оренду ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" спірну земельну ділянку не для експлуатації та обслуговування нерухомого майна автокооперативу, а для нового будівництва гаражів. Водночас право користування на земельну ділянку вільну від забудови, що не знаходиться під об`єктом нерухомості, та для нового будівництва ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому статтями 134, 135 Земельного кодексу України. Тому, на думку Прокурора, Київська міська рада, прийнявши оспорюване рішення, діяла виключно в інтересах однієї юридичної особи - ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", яким використано наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомості - гараж площею 45 м2 виключно як формальну підставу для уникнення процедури проведення земельних торгів з метою отримати в оренду земельну ділянку, площа якої у 157 разів перевищує площу майна. За таких обставин Прокурор вважає, що апеляційний господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, з наданням оцінки всім аргументам сторін спору, та дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову Прокурора в інтересах держави.

3.10. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову- без змін. Прокруор зазначає, що розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. При цьому право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, що не знаходиться під об`єктом нерухомості, та для нового будівництва ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому статтями 134, 135 Земельного кодексу України. Тому, на думку Прокурора, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 124, частини 1 статті 134, частин 1, 2 статті 135 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка підлягала передачі в оренду виключно за результатами земельних торгів, а оспорюване рішення Київської міської ради від 23.09.2021 прийнято з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України, без проведення земельних торгів, у зв`язку з чим його необхідно визнати незаконним та скасувати.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі міста Києва" вирішено передати ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" за умови виконання пункту 2 цього рішення в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2021 № НВ-0007060372021) для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ - 02.06, для колективного гаражного будівництва), яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.06.2020, номер запису про право власності 36846525 (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.06.2020 № 704) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява від 19.05.2021 № 64035-005773407-031-03, справа № 671774457).

4.2. На виконання зазначеного рішення 15.02.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 478.

4.3. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди земельної ділянки орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів. Земельна ділянка згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

4.4. Пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки передбачено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 та цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками:

- кадастровий номер: 8000000000:62:144:0007;

- місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23;

- категорія земель: землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва (для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів);

- розмір (площа): 0,7049 га.

4.5. У пункті 3.1 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що цей договір укладено на 10 років.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 на спірній земельній ділянці була розташована нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 м2, яка на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020, укладеного між Шпігало Ю. В. та Приватним підприємством "Успіх-21 століття", а 11.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" та Приватним підприємством "Успіх-21 століття", належить на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА".

4.7. Як зазначив апеляційний господарський суд, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 17.07.2023 № 339395779) підтверджує, що ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" на праві власності належить виключно нежитлова будівля (гаражний бокс) загальною площею 45 м2 на, розташована на спірній земельній ділянці.

4.8. Апеляційний господарський суд також установив, що в матеріалах цієї справи відсутні докази про оформлення за попереднім власником права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23.

4.9. Прокурор, вважаючи, що Київська міська рада всупереч інтересам держави, з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, поза аукціоном надала в оренду земельну ділянку, яка майже у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.

4.10. Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням права оренди.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням права оренди.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є незаконність оспорюваних рішення Київської міської ради і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки Київська міська рада всупереч інтересам держави з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, поза аукціоном надала в оренду земельну ділянку, яка майже у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, належного на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА".

5.5. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави, виходив із того, що на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 23.09.2021 № 2696/2737 на спірній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно (гаражний бокс), яке належало на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА". Оскільки на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить на праві власності ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", то це, за висновком суду, зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України. Наведене, за висновком господарського суду першої інстанції, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права оренди земельної ділянки.

5.6. Крім того, місцевий господарський суд не взяв до уваги доводи Прокурора про те, що спірна земельна ділянка майже у 157 разів перевищує площу гаражного боксу, який розташований на земельній ділянці, оскільки, за висновком суду, Прокурор не довів належними доказами порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірної площі для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню. Як зазначив господарський суд першої інстанції, сама по собі констатація того факту, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні із площею нерухомості без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову, та не дає підстав для його задоволення.

5.7. Оскільки немає правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір оренди не суперечить вимогам законодавства, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не може бути задоволена. Крім того, суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, шляхом припинення права оренди ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" є похідною позовною вимогою, а тому також не може бути задоволена з огляду на законність рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737.

5.8. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в цій справі, установив, що в матеріалах цієї справи відсутні докази про оформлення за попереднім власником права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, яка розташована за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23. При цьому Київська міська рада прийняла оспорюване рішення, в тому числі відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та у зв`язку з набуттям ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" права власності на нерухоме майно. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, у разі якщо попередній власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою, приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

5.9. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" є власником нерухомого майна - гаражного боксу площею 45 м2, розташованого на спірній земельній ділянці. Водночас Київська міська рада відповідно до оспорюваного рішення вирішила передати ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" земельну ділянку площею 0,7049 га, тобто розміром, який майже у 157 разів перевищує площу нерухомого майна, набутого ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА". З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд зазначив, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 124, частити 1 статті 134, частин 1, 2 статті 135 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка підлягала виключно продажу на земельних торгах.

5.10. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що оспорюване рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737 прийнято з порушенням приписів статей 120, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України, без проведення земельних торгів, а тому його слід визнати незаконним та скасувати.

Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладений на підставі незаконного рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, то, за висновком апеляційного господарського суду, цей договір слід визнати недійсним.

5.11. Київська міська рада не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулася з касаційною скаргою на постанову в цій справі. ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" також не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернувся з касаційною скаргою на постанову в цій справі. Київська міська рада та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", звертаючись із касаційними скаргами, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.13. Касаційну скаргу Київської міської ради з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи частини 2 статті 124, абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.

5.14. Крім того, Київська міська рада вважає, що Прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди. З урахуванням викладеного Київська міська рада посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статей 321, 373, 375- 377 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37, 38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункти 34, 35), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92- 94), від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19.

5.15. Касаційну скаргу ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статей 116, 134 Земельного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20.

5.16. При цьому ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" наголошує на тому, що апеляційний господарський суд зробив помилковий висновок стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою, оскільки такий доказ був долучений Прокурором до матеріалів позовної заяви. За таких обставин ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" вважає, що апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

5.17. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.18. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області до Харківської міської ради, Акціонерного товариства закритого типу "Міжгір`я" про визнання незаконними та скасування рішень. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, та належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

…Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

…Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України".

5.19. Київська міська рада зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.

5.20. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства".

5.21. Київська міська рада зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34).

5.22. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом фізичної особи до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача з прийняття рішення щодо припинення права оренди земельної ділянки; визнання цього рішення незаконним та скасування його; зобов`язання відповідача винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання про надання позивачеві земельної ділянки в оренду строком на 10 років із земель житлової та громадської забудови для будівництва індивідуальних гаражів (обслуговування капітального гаража). У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"42. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття".

5.23. Київська міська рада зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

5.24. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом Київського національного лінгвістичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг" про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдинг" до Київського національного лінгвістичного університету про розірвання договору. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

92. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

93. Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

94. Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є Університет, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише Університет і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти".

5.25. Київська міська рада зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35).

5.26. Скаржник зазначає, що висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці та викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19.

5.27. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом Южненської міської ради Одеського району Одеської області до Громадської організації "Безприбуткове товариство "Спортивно-риболовний клуб "Сичавський курінь", Березівської міської ради Одеської області про припинення права власності. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"80. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

…82. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

83. Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

84. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

85. Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

86. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

…112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

…136. Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ)".

5.28. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на яку посилається Київська міська рада, ухвалена за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Москальця Дмитра Семеновича про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"11.9. Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації".

5.29. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, на яку посилається ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", ухвалена за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області до Харківської міської ради, Акціонерного товариства закритого типу "Міжгір`я", про визнання незаконними та скасування рішень. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України".

5.30. При цьому ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" наголошує на тому, що апеляційний господарський суд зробив помилковий висновок стосовно відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою, оскільки такий доказ був долучений Прокурором до матеріалів позовної заяви. За таких обставин ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" вважає, що апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

5.31. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилаються скаржники, перевіривши та надавши оцінку доводам Київської міської ради та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.

5.32. За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.33. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.34. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.35. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.36. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.37. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

5.38. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

5.39. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.40. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

5.41. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

5.42. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

5.43. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що, розглядаючи цю справу № 910/11383/23 по суті позовних вимог, суди повинні були з`ясувати, чи є спосіб захисту, обраний Прокурором, ефективним для захисту права держави у спірних правовідносинах.

5.44. Проте зміст рішення господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду свідчать про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу № 910/11383/23, не з`ясовували та не досліджували питання, чи є спосіб захисту, обраний Прокурором, ефективним для захисту права держави у спірних правовідносинах.

5.45. Водночас зазначене питання щодо ефективності обраного способу захисту права відіграє важливу роль та безпосередньо впливає на результат вирішення справи, оскільки, як вже зазначалося, якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

5.46. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі № 910/11383/23, пред`явив до Київської міської ради та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2696/2737, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, розташованої за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Теодора Драйзера, 23, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2023 з індексним номером 66426287 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007 шляхом припинення права оренди за ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА".

5.47. Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу № 910/11383/23 по суті позовних вимог, дійшли протилежних за змістом висновків. Так, господарський суд першої інстанції за результатами розгляду цієї справи дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави. Натомість апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та задовольнив позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в цій справі № 910/11383/23.

5.48. Однак, розглядаючи цю справу № 910/11383/23, господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування/повернення майна з володіння відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, ухваленій після подання касаційних скарг у цій справі № 910/11383/23, який колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати.

5.49. Проте, як установили господарські суди попередній інстанцій, Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі № 910/11383/23, зокрема, заявив позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку.

5.50. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку в цьому випадку не є ефективним способом захисту права держави.

5.51. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій помилково не звернули уваги на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

5.52. Водночас позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

5.53. При цьому заявлена позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстрація права оренди) з одночасним припиненням права оренди також не призведе до повернення спірної земельної ділянки державі, не відновить право та не захистить інтерес держави, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави.

5.54. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами Київської міської ради про те, що Прокурор обрав неефективний спосіб захисту, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди, оскільки в разі задоволення такої позовної вимоги не буде відновлено право держави.

5.55. При цьому Верховний Суд визнає обґрунтованим посилання Київської міської ради на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, про те, що у спірних правовідносинах не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

5.56. Водночас доводи ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" про помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою, спрямовані на переоцінку доказів та встановлення нових обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбаченої статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а тому не розглядаються судом касаційної інстанції.

5.57. Інші доводи, наведені у касаційних скаргах Київської міської ради та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА", не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного Прокурором способу захисту права держави, а тому такі доводи Верховний Суд не може взяти до уваги, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (пункт 43)).

5.58. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи касаційних скарг стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.59. Оскільки частково підтвердилися підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11383/23, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23 про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням права оренди залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.3. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.4. Враховуючи положення законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що касаційні скарги Київської міської ради та ОК "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" належить задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції - залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.

7. Судові витрати

З огляду на приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на Київську міську прокуратуру.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11383/23 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11383/23 залишити в силі.

3. Стягнути з Київської міської прокуратури на користь Київської міської ради 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Стягнути з Київської міської прокуратури на користь Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "НОВА ВИГУРІВЩИНА" 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак