Рішення

від 07.05.2024 по справі 902/72/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р.Cправа № 902/72/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому

засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (24000, Вінницька обл., місто Могилів-Подільський, вулиця Покровська, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Вінницької обласної військової адміністрації (21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок 70, ідентифікаційний код юридичної особи 20089290)

до відповідача 1 - Ямпільської міської ради (24500, Вінницька область, Могилів-Подільський район, місто Ямпіль, вулиця Свободи, будинок 132, ідентифікаційний код юридичної особи 03772660)

до відповідача 2 - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Келецька, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

- Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 )

про визнання недійсним наказу в частині передачі земельної ділянки із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю:

прокурора - Кавун О.М., згідно посвідчення

представника позивача Годованюк А.О., у порядку самопредставництва

представника відповідача-1 не з`явився

представника відповідача-2 Скоцька А.Е., у порядку самопредставництва

представника третьої особи не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 15.01.2024 року надійшла позовна заява № 53-130вих-24 від 09.01.2024 (вх. № 71/24 від 15.01.2024) керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Ямпільської міської ради та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якій прокурор просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради на вказану земельну ділянку;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства за категорією - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 22.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/72/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2024 року об 11:30 год.

01.02.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № 0-2-0.6-930/2-24 від 30.01.2024 (вх. № 01-34/1173/24) у якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

02.02.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 02-11/134 від 01.02.2024 (вх. № 01-34/1230/24) у якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

08.02.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2 № 53-614вих-24 від 05.02.2024 (вх. № 01-34/1412/24).

09.02.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1 № 53-647вих-24 від 07.02.2024 (вх. № 01-34/1482/24).

14.02.2024 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі № б/н від 14.02.2024 (вх. № 01-34/1626/24).

14.02.2024 до суду від третьої особи надійшла заява № б/н від 14.02.2024 (вх. № 01-34/1630/24) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою від 20.02.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/72/24, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 19.03.2024 о 12:00.

06.03.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 06.03.2024 (вх. № 01-34/2460/24).

19.03.2024 до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 18.03.2024 (вх. № 01-34/2961/24).

За результатами судового засідання 19.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/72/24 по суті до 11:00 11 квітня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

08.04.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 08.04.2024 (вх. № 01-34/3723/24).

10.04.2024 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення у справі № 15/2-354вих-24 від 10.04.2024 (вх. № 01-34/3829/24).

У судовому засіданні 11.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/72/24 по суті до 14:00 07 травня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

03.05.2024 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 03.05.2024 (вх. № 01-34/4662/24).

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор, представник позивача та представник відповідача-2, представники відповідача-1, третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені ухвалою суду від 11.04.2024, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано клопотання відповідача-1, третьої особи про розгляд справи за відсутності представників вказаних юридичних осіб.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач-1, третя особа не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1, третьої особи.

У судовому засіданні прокурор, представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник відповідача-2 проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення. Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Ямпільської міської ради та до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому просив:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради на вказану земельну ділянку;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства за категорією - землі сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Ямпільскій міській раді (Ямпільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.12.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Ямпільська міська рада (Ямпільська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Ямпільської міської ради (Ямпільської територіальної громади) земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, яка розташована на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області (порядковий номер 84 додатку до акту приймання - передачі від 14.12.2020).

На підставі зазначених наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 та акту приймання-передачі державним реєстратором центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради 03.03.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Ямпільською міською радою.

Прокурор зазначив, що частина земельної ділянки, розташована у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж державного кордону та може перебувати лише в державній власності, а повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації (на даний час Вінницькій обласній військовій адміністрації), тому земельна ділянка не підлягала передачі до комунальної власності.

Таким чином, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" в частині передання земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 сільськогосподарського призначення в комунальну власність Ямпільської міської ради здійснено у порушення статей 77, 117 та 122 Земельного кодексу України, відтак, на переконання прокурора, вказаний наказ підлягає визнанню недійсним.

Прокурор зазначив, що у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630, яка частково розташована у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж лінії державного кордону, сформована, як землі сільськогосподарського призначення; на земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за Ямпільською міською радою, Вінницька обласна державна (військова) адміністрація позбавлена можливості розпорядитися земельною ділянкою уздовж державного кордону та відповідно до статті 77 Земельного кодексу України надати її у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону.

Також прокурор зазначив, що частина спірної земельної ділянки перебуває в межах прибережної захисної смуги р.Дністер, ширина якої, згідно вимог ст. 60 Земельного кодексу України, становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів, а тому земельна ділянка не може використовуватись для сільськогосподарських потреб.

З огляду на викладене прокурор просив визнати недійсним спірний наказ, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради на вказану земельну ділянку та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

У поданих до суду додаткових поясненнях позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги, просив позов задовольнити та зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2020 року № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність передано у комунальну власність Ямпільської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі.

У подальшому на підставі вказаного наказу та акту-прийому передачі, державним реєстратором 03.03.2021 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на вищезазначені земельні ділянки, зокрема, і на земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 за Ямпільською міською радою.

Разом з тим за твердженням позивача частина спірної земельної ділянки розташована у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж державного кордону, в силу положень статті 77 Земельного кодексу України відноситься до земель оборони, а тому може перебувати лише в державній власності, а також з урахуванням вимог статті 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації (на цей час Вінницькій обласній військовій адміністрації, згідно Указу Президента України №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022).

Позивач зазначив, що оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Враховуючи вищевикладене на переконання позивача, вказана в позовній заяві частина земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 підлягає поверненню у державну власність.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивач просив задовольнити.

Відповідач-1 Ямпільська міська рада проти позову заперечила, зазначила, що спірна земельна ділянка не перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, пролягає вздовж річки Ольшанка ширина якої відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Також відповідачем-1 зазначено, що згідно копії Проекту формування території і встановлення межі Великокісницької сільської ради народних депутатів Ямпільського району Вінницької області територія Великокісницької сільської ради межує з територією республіка Молдова (від Б до В), проте самі креслення адміністративних границь Великокісницької сільської ради народних депутатів в матеріалах цього проекту відсутні. Відсутній акт погодження суміжних меж з Республікою Молдова. Доказів, нормативних актів, міжнародного договору, щодо визначення кордону між державою Україна та Республікою Молдовою, доказів внесення державного кордону до Національної кадастрової системи та про те, що частина спірної земельної ділянки відноситься до земель оборони прокурором/позивачем не надано.

Крім того відповідач-1 посилається на те, що спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в 2013 році Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ним були внесені відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, документи, щодо належності спірної земельної ділянки до земель оборони відсутні, твердження прокурора відносно меж земельної ділянки на переконання відповідача-1 ґрунтується на припущеннях, рішень щодо спірної земельної ділянки Ямпільська міська рада не приймала, а тому відповідач-1 просив витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача-2, у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у відзиві зазначило, що спірна земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення.

10.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 як землі для ведення фермерського господарства передана у власність Ямпільській міській раді (Ямпільській міській територіальній громаді).

На переконання відповідача-2 оскаржуваний позивачем наказ Головного управління від 10.12.2020 року № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність є ненормативним актом, який було прийнято стосовно конкретного випадку, підлягав одноразовому застосуванню та був виконаний в момент виникнення права власності на земельну ділянку - державної реєстрації права власності на земельну ділянку, із цього моменту оскаржуване рішення вичерпало свою дію, у зв`язку з чим не може бути скасоване, оскільки це рішення вже в силу закону скасоване та є нечинним після державної реєстрації права власності за Ямпільською міською радою, відтак відповідач-2 вважає, що у задоволенні позову прокурора слід відмовити, зокрема у зв`язку із обранням останнім неналежного способу захисту.

Також відповідач-2 зазначив, що лише з 01.01.2020 року законодавчо закріплено можливість набуття права постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Вказані зміни передбачали необхідність набуття права постійного користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Військова частина не набула право постійного користування земельною ділянкою уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, тому на переконання відповідача-2 вказана земельна ділянка не підпадає під ознаки земель оборони.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області зауважено, що в матеріалах справи відсутні проектно-технічні документації чи рішення компетентного органу, якими були б встановлені межі прикордонних зон та смуг у межах Вінницької області. Відтак, прокурором не наведено де саме проходять межі прикордонної смуги та, яка частина земельної ділянки в межах прикордонної смуги є необхідна для обслуговування лінії інженерних споруд. Зазначене свідчить також про недоведеність порушення прав позивача та інтересів держави.

Відповідач-2 зазначив, що у розумінні Закону України "Про землеустрій" схема накладення території 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення Державного кордону, не є землевпорядною документацією, в основу якої покладені текстові та графічні матеріали на підставі яких можливо встановити точне місце розташування земельної ділянки; ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не мало змоги визначити точну площу прикордонної смуги уздовж державного кордону; при формуванні спірної земельної ділянки вона була віднесена до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а тому правові підстави для віднесення її до земель оборони були відсутні. З урахуванням наведеного відповідач-2 вважає, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є законним та правомірним, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Крім того відповідем-2 зазначено, що при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630, прикордонна смуга у системі Державного земельного кадастру була відсутня, а тому підстав для відмови у реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор не мав, інформація у Державному земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки є достовірною та повною, тому на переконання відповідача-2 вимоги прокурора є необгрунтованими.

Також відповідач-2 зазначив, що за даними Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, однак перебуває у комунальній власності та не надана у власність чи користування іншим особам, а тому третя особа вправі набути право постійного користування на необхідну земельну ділянку, звернувшись до Ямпільської міської ради у порядку визначеному статтею 123 Земельного кодексу України. Після надання земельної ділянки в постійне користування, буде змінено її цільове призначення та передано її у державну власність Вінницької обласної військової адміністрації відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, на переконання відповідача-2 вказаний прокурором спосіб захисту є передчасним.

Крім того на переконання відповідача-2 Головне управління є неналежним відповідачем у справі, оскільки прокурором пред`явлено позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та позов фактично пред`явлений державою позивачем (в особі прокурора) до неї самої (до Головного управління як державного органу, що наділений повноваженнями у спірних правовідносинах), проте позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

З огляду на викладене у задоволенні позову відповідач-2 просив відмовити.

Третя особа у поясненнях зазначила, що в межах Могилів-Подільського та Тульчинського району Вінницької області охорону державного кордону забезпечує Військова частина НОМЕР_1 , спірна земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Ямпільської територіальної громади, тобто перебуває в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності та є необхідною для використання Військовою частиною НОМЕР_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно - технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, просік, комунікацій.

У відповіді на відзив відповідача-1 прокурор зазначив, що згідно зі статтею 5 Договору між Україною та Республікою Молдова про державний кордон, укладеного 18.08.1999 та ратифікованого Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ, передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками. Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0.202-1248/2-23 на сьогодні лінію українсько-молдовського державного кордону в межах Могилів-Подільського району Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

Згідно схеми накладення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», частина земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630, що перебуває у комунальній власності Ямпільської міської ради, розташована в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, а саме: площа території в межах 30-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,19 га, площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,93 га.

Прокурор зауважує, що не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, а тому обставина щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги. Відтак прокурор стверджує, що відповідачем не спростовано того, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0525681600:02:002:0630 входить до 30-50 метрової смуги вздовж лінії державного кордону, будь-яких доказів протилежного не надано.

Крім того прокурор зазначив, що земельна ділянка 0525681300:02:002:0630, зареєстрована на праві власності за Ямпільською міською радою, в силу закону остання не може належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом скасування акту про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки для сільськогосподарського призначення.

З урахуванням наведеного прокурор просив відхилити наведені відповідачем-1 доводи, позовні вимоги задовольнити.

У відповіді на відзив відповідача-2 прокурор зазначив, що до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не належали повноваження щодо розпорядження земельними ділянками оборони. Прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" в частині передання спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення в комунальну власність Ямпільської міської ради призвело до порушення статей 77, 117 та 122 Земельного кодексу України.

Прокурором зауважено, що спірна земельна ділянка розташована уздовж Державного кордону України з Республікою Молдова та знаходиться у межах прикордонної смуги, що підтверджується відповідними доказами, доказів протилежного відповідачем не надано, у зв`язку із чим вказана земельна ділянка належить до земель оборони, визначення її категорій та цільового призначення як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, було хибним, тому, внесення відповідних відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру за категорією - землі сільськогосподарського призначення здійснено безпідставно. Земельні ділянки у межах прикордонної смуги вздовж державного кордону України, в силу законодавчого визначення, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності.

Також прокурором зазначено, що наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі частина якої накладається на 30-50-ти метрову смугу уздовж лінії Державного кордону, перешкоджає Військовій частині повноцінно відвести земельну ділянку в нормативно-визначених межах смуги уздовж лінії Державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, а тому державна реєстрація спірної земельної ділянки підлягає скасуванню.

Прокурором зазначено, що прийняття Головним управлінням Держгеокадастру спірного наказу в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки призвело до порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України, а тому такий наказ підлягає визнанню недійсним, також зауважено, що наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0525681600:02:002:0630 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої має перебувати частина спірної земельної ділянки, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням закону, тому прокурор просив відхилити наведені відповідачем-2 доводи, позовні вимоги задовольнити.

На обгрунтування своїх правових позицій прокурором, відповідачем 2, третьою особою подавалися пояснення, додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

10.12.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, пунктом 1 якого визначено передати Ямпільській міській раді (Ямпільській міській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської територіальної громади Могилів-Подільського (Ямпільського) району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі, що додається.

У пункті 2 цього наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (т.1 а.с. 19-22).

Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Ямпільська міська рада (Ямпільська міська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Ямпільської міської ради (Ямпільської міської територіальної громади) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

Щодо спірної земельної ділянки судом встановлено таке.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0521600422021 від 25.03.2021, НВ-0500030202024 від 16.01.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, цільове призначення 01.02. для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення зареєстрована 24.01.2014 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок (т.1 а.с. 16-18, 94-104).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361190961 від 09.01.2024 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2307052305256) 03.03.2021 року зареєстровано за Ямпільською міською радою на підставі акту приймання передачі, серія та номер 41-ОТГ, виданий 10.12.2020, наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області серія та номер 41-ОТГ від 10.12.2020, номер запису про речове право: право власності 40881141, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (т. 1 а.с. 15).

Згідно Проекту формування територій і встановлення меж Великокісницької сільської ради народних депутатів Ямпільського району, розробленого Вінницькою філією Інституту землеустрою Українською академією аграрних наук у 1994 році, територія сільської ради межує, зокрема з територією республіки Молдова, зовнішня межа проходить по середині р. Дністер (т. 1 а.с. 25-37).

Судом встановлено, що Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виконано проектно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки та надано схеми накладання територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону (т.1 а.с. 23-25, 247).

Згідно схеми накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону встановлено, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Ямпільської міської ради розташовані в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, зокрема земельна ділянка 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,19 га/0,93 га).

Листом від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у відповідь на запит Могилів-Подільської окружної прокуратури від 12.12.2022 від № 53-5326 вих-22 повідомило, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було проведено первинний аудит земельних ділянок прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж українсько-молдовського державного кордону, під час якого були використані відомості Державного земельного кадастру та індексні кадастрові карти (за межами населеного пункту) з метою визначення ймовірних власників та користувачів земельних ділянок, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги та визначено земельні ділянки, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги (т. 1. а.с. 45-47).

Як вбачається із орієнтовного переліку зареєстрованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та несформованих земельних ділянок, в межах орієнтовної прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України та Республіки Молдова в межах Вінницької області Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до вказаного переліку, зокрема віднесено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 із відомостями, що орієнтовна площа земельної ділянки в прикордонній смузі становить 3,9104 га.

Договір між Україною та Республікою Молдова про державний кордон (далі - Договір) укладено 18.08.1999 та ратифіковано Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ.

Згідно зі статтею 1 Договору державний кордон між Україною і Республікою Молдова встановлюється відповідно до документів делімітації, які є невід`ємною частиною цього Договору: Протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова; Альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених в результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках.

Відповідно до статті 7 Договору Україна та Республіка Молдова для позначення лінії державного кордону на місцевості створили Спільну демаркаційну комісію.

Статтею 5 Договору передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0202-1248/2-23 від 10.02.2023 лінію державного кордону між Україною і Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками (т.1 а.с. 44).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 охороняє ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів Подільського та Тульчинського районів Вінницької області. 141,200 м по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м на Центральній ділянці українсько молдовського кордону.

У письмових поясненнях третя особа - Військова частина НОМЕР_1 пояснила, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 необхідна для майбутнього використання Військовою частиною НОМЕР_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно - технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, просік, комунікацій.

Отже, спірна земельна ділянка розташована уздовж державного кордону України з Республікою Молдова та знаходиться у межах прикордонної смуги.

Прокурор вважає, що передана Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та прийнята Ямпільською міською радою у комунальну власність спірна земельна ділянка розташована в прикордонній смузі та належить до земель оборони, що може перебувати лише в державній власності.

За доводами прокурора, вказана земельна ділянка незаконно передана ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у комунальну власність, оскільки на момент передачі земельної ділянки повноваження щодо передачі земель оборони належали Вінницькій обласній державній адміністрації.

У матеріалах справи відсутні належні докази скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 у Державному земельному кадастрі та припинення права власності Ямпільської міської ради на вказану земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсним наказу, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Вінницької обласної державної адміністрації.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прикордонної смуги, тому в силу закону відносяться до земель оборони та можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (переважна більшість положень якого набрала чинності 27.05.2021), Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X "Перехідні положення", відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у пунктах а-є, зокрема земель оборони.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 Про утворення військових адміністрацій на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Вінницьку обласну військову адміністрацію та встановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, прокурором правильно зазначено, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Вінницька обласна державна (військова) адміністрація.

Державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання земель оборони, що можуть перебувати лише у державній власності, захисті та охороні державного кордону України, у тому числі забезпечення функціонування прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, оскільки протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги підриває обороноздатність держави.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому cтаттею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало листування з Вінницькою обласною військовою адміністрацію щодо захисту порушених інтересів держави.

Як вбачається із матеріалів справи з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Могилів-Подільською окружною прокуратурою на адресу Вінницької обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 27.11.2023 №53-5546 вих-23, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено підстави, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання щодо інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи до захисту інтересів держави. Прокурор зазначив, що відповідь на лист окружної прокуратури не надійшла.

Отже, Вінницькою обласною державною (військовою) адміністрацією не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 08.01.2024 року № 53-87 вих-24 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Могилів-Подільська окружна прокуратура повідомила Вінницьку обласну військову адміністрацію про намір Могилів-Подільської окружної прокуратури звернутися в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації з позовною заявою про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630.

Отже, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення вимог чинного законодавства під час передачі земельних ділянок, що перебувають у прикордонній смузі з державної у комунальну власність, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації з відповідним позовом до суду.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької обласної державної / військової адміністрації у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до приписів частин 1-2 статті 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною 1 статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями частини 1-4 статті 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про використання земель оборони (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Закону України Про використання земель оборони особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Приписами частин 2-3 статті 115 ЗК України визначено, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Приписами статті 3 Закону України Про використання земель оборони встановлено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про державний кордон України" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно статті 2 Закону України "Про державний кордон України" державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 22 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.98 № 1147 "Про прикордонний режим" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно пункту 2 Положення "Про прикордонний режим", контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів; лінія інженерних прикордонних споруджень - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів; прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року Вінницькою обласною державною адміністрацією за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 травня 2018 року № 0.22-5217/0/6-18 Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області прийнято розпорядження № 842 Про зміну ширини прикордонної смуги, яким постановлено змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, відповідно до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається (знаходиться у публічному доступі на сайті Вінницької обласної військової адміністрації за посиланням https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/431-rozporiadzhennia-2018-rik/14414-rozporyadzhennya-842-vid-05-lystopada-2018-roku) (т.1 а.с. 258-259).

Додатком до вказаного рішення є додаток до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області (за посиланням https://www.vin.gov.ua/images/doc/vin/ODA/rozp/rozp-2018/scheme842.png).

Доводи відповідачів про недоведеність обставини віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони за відсутності документів із землеустрою щодо її відведення та надання із визначеним цільовим призначенням суд відхиляє, оскільки, за змістом частин 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, розташування спірної земельної ділянки у межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу вимог закону.

У постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 викладено висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.98 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Відповідачами не спростовано обставин, на які посилається прокурор, що частина спірної земельної ділянки входить до 30-50 метрової смуги вздовж лінії державного кордону, будь-яких доказів протилежного суду не надано.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" № 1147 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 04.08.2021"Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму" визначено, що вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 04.08.2021"Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму" передбачено приведення у відповідність до положень цієї постанови усіх нормативно-правових актів, виданих місцевими органами державної виконавчої влади.

Указом Президента України від 18 серпня 2021 року № 367/2021 введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року Про окремі питання реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону, пунктом 2 якого визначено Кабінету Міністрів України забезпечити протягом шести місяців спільно з органами місцевого самоврядування проведення інвентаризації земельних ділянок шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, із визначенням власників і користувачів земельних ділянок, кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення та форми власності та вжити заходів щодо передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

02 листопада 2021 року Вінницькою обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 780 Про зміну ширини прикордонної смуги згідно якого визначено установити вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки п`ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі Схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах, що додається (https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/712-rozporiadzhennia-2021-rik/41145-rozporyadzhennya-780-vid-02-lystopada-2021-roku) (т.1 а.с. 38-40).

Додатком до вказаного рішення є додаток до Схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського та Тульчинського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок проходження тилової межі прикордонної смуги.

Відповідно до підпункту а пункту 4 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року

№ 5245-VI у державній власності залишаються земельні ділянки, які належать до земель оборони.

За змістом пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У свою чергу, приписами частини 5 статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Станом на дату прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу від 10.12.2020 року № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 05 листопада 2018 року № 842 Про зміну ширини прикордонної смуги змінено ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону та встановлено її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, відповідно до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається до цього розпорядження.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону, який набрав чинності з 01.01.2020, частину 3 статті 77 Земельного кодексу України доповнено абзацом другим та передбачено, що у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у комунальну власність Ямпільської міської ради знаходилася в межах прикордонної смуги, отже така земельна ділянка відносяться до земель оборони та відповідно до вимог статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише у державній власності, право на розпорядження якою у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було відсутнє.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення без урахування меж прикордонної смуги та віднесення земельної ділянки у відповідній частині до земель оборони.

При кваліфікації спірних правовідносин судом взято до уваги, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за Ямпільською міською радою, однак в силу закону не може належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження ними підлягають захисту шляхом скасування акту про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з визначенням категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, належить до земель оборони, отже така земельна ділянка не могла бути передана Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до комунальної власності Ямпільської міської ради на підставі спірного наказу, акту приймання-передачі та відповідно прийнята Ямпільською міською радою на підставі акту приймання-передачі у комунальну власність.

Таким чином, оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято з порушення вимог статей 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (п.143), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.99), від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (п.46)).

У пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17 сформульовано такий правовий висновок, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

Судом встановлено, що спірний наказ разом з актом приймання-передачі земельних ділянок стали підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Ямпільською міською радою, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки.

З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, що належать до земель оборони та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Ямпільській міській раді як землі сільськогосподарського призначення, суд вважає, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу/визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за встановлених судом обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження наказу уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та за встановлених судом обставин справи є належним і ефективним у спірних правовідносинах.

З урахуванням обставин, якими прокурор мотивує порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до усунення порушення прав держави щодо реалізації прав власника по розпорядженню землями оборони.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій від 10.12.2020 року № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі із державної у комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки із кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міської ради на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га судом враховано таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абзаців 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Положеннями частини 10 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Із сукупного аналізу наведених норм вбачається, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На день розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га зареєстрована на праві комунальної власності за Ямпільською міською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє Ямпільську міську раду правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що для забезпечення державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки вбачаються підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, у зв`язку з чим вимога прокурора у цій частині є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, за категорією земель землі сільськогосподарського призначення судом враховано таке.

Згідно вимог частин 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За приписами частини 1 статті 11 Закону України Про державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно вимог частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та землевпорядної документації, що містяться у матеріалах справи спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, однак як вбачається із матеріалів справи така земельна ділянка складається частково із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розпорядником яких є Ямпільська міська рада та частково уздовж Державного кордону України із земель оборони державної власності розпорядником яких є Вінницька обласна державна адміністрація.

Як уже було зазначено, спірна земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, належить до земель оборони, під час її формування та реєстрації невірно визначено категорію цієї ділянки як землі сільськогосподарського призначення, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі щодо категорії та цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей щодо такої земельної ділянки.

Враховуючи, що відомості щодо цільового призначення та категорії сформованої земельної ділянки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки частина цієї земельної ділянки накладається на прикордонну смугу та за категорією така частина земельної ділянки є землями оборони, проте в цілому сформованій та зареєстрованій земельній ділянці присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення, відновити порушене право держави можливо лише шляхом скасування загалом державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З огляду на викладене, вимога прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, за категорією земель землі сільськогосподарського призначення є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 2826 від 18.12.2023 сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розподілу судових витрат судом взято до уваги, що позовні вимоги за пунктом 3 прохальної частини позову пред`явлені до відповідача-2, позовні вимоги за пунктами 4-5 прохальної частини позову пред`явлені до відповідача-1.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог щодо кожного з них та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради на вказану земельну ділянку.

4. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0630 площею 138,3611 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Келецька, будинок 63, ідентифікаційний код юридичної особи 39767547) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з Ямпільської міської ради (24500, Вінницька область, Могилів-Подільський район, місто Ямпіль, вулиця Свободи, будинок 132, ідентифікаційний код юридичної особи 03772660) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) 6 056,00 гривень (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

8. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 17 травня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Могилів-Подільській окружній прокуратурі; mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua;

3 - Вінницькій обласній прокуратурі, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

4,5,6,7 - позивачу, відповідачам, третій особі, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.