Постанова

від 17.05.2024 по справі 520/12940/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 р. Справа № 520/12940/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 23.01.24 у справі № 520/12940/23

за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2

до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - ОСОБА_1 ) в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, в якому просив суд:

- визнати (незаконним) та скасувати рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства;

- зобов`язати Службу у справах дітей Малоданилівської селищної ради надіслати лист - спростування до ВП №1 Полтавського РУП, до слідчого, до процесуального керівника кримінального провадження №12022170460000192, до представника позивача.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що права ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є порушеними та такими, що потребують законного захисту від незаконних дій службових осіб відповідача. Вважав, що рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства. Вирішено здійснювати розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропустку строку звернення до суду та про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення у зв`язку із поданням позову у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України від події обізнаності із прийняттям рішення суб`єкта владних повноважень. Клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення. Клопотання представника позивача про виклик свідків залишено без задоволення. Клопотання представника позивача про дослідження доказів, які не входять до предмету доказування, залишено без задоволення. Клопотання представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції залишено без задоволення. Позов залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року у справі №520/1940/23 повністю. Просив направити позовну заяву до суду першої інстанції для проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з дослідженням всіх наданих доказів, допиту свідків, для встановлення фактичних обставин справи незаконної протиправної дії відповідача 14.12.2021 року - прийняття наказу №8.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що відповідач прийняв наказ №8, але суд не дослідив дотримання порядку прийняття такого наказу відповідачем та вчинення обов`язкових дій відповідачем, які повинні бути виконані перед прийняттям такого наказу (порядок дій відповідача чітко регламентований у постанові Кабінету Міністрів України №585), що відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення повністю. Вказує, що суд не врахував детально описаних представником позивача обставин, які повинен був враховувати відповідач при прийнятті рішення, а відповідач у своєму відзиві про це не зазначив. Зазначає, що суд не дослідив порушення відповідачем п.15 Порядку Кабінету Міністрів України №585, тому прийняв незаконне, необґрунтоване рішення про відмову у задоволення позову позивача. Зазначає, що суд не дослідив, не встановив, не перевірив чи був факт вчинення домашнього насильства. Посилається на протиправну поведінку матері дитини, а саме ОСОБА_5 . Окрім того, посилається на упередженість та заангажованість суду першої інстанції при розгляді позовної заяви та грубі порушення ним процесуальних норм КАС України та матеріальних норм постанови Кабінету Міністрів України №585. Зазначає, що судом першої інстанції не було дотримано вимоги статей 2, 5, 6, 7, 8, 9, 39, 40, 44, 45, 47, 49, 65, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 90, 91, 92, 93, 95, 99, 162, 163, 171, 217, 218, 219, 220, 242, 246, 251, 257, 262 КАС України. Вважає, що наявні підстави для задоволення вимог його апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, просила відмовити у задоволенні його скарги у повному обсязі, а рішення Харківського окружного адміністративного від 23.01.2024 року залишити без змін.

Окрім того, ОСОБА_1 було подавалися до Другого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення у справі, в яких останній просив задовольнити його скаргу та скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, в яких останній зазначав, зокрема, те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено наявні матеріали даної справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання з обов`язковою участю його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

З урахуванням вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України, дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що представник позивача - ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (т.1, а.с.87).

ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (т.1, а.с.87).

Згідно з рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22.02.2018 у справі №619/3051/17 (т.1, а.с.183-184), постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 у справі №619/3051/17 (т.1, а.с.185-186), постановою Харківського апеляційного суду від 15.10.2020 у справі №619/4720/18 (т.1, а.с.187-188), заочним рішенням Котелевецького районного суду Полтавської області від 09.10.2023 у справі №619/414/22 (т.1, а.с.189) було встановлено спосіб участі представника позивача у вихованні та спілкуванні з власною малолітньою дитиною - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

07.12.2021 року працівником Центра соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради щодо малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи та Висновок оцінки потреб сім`ї.

Факт знаходження позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у складних життєвих обставинах (вчинення психологічного насилля над дитиною та матір`ю) було виявлено та зафіксовано не відповідачем, а Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради.

Із посиланням на п.13 та п.15 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження складені щодо позивача матеріали були надіслані Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради до відповідача - Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради листом від 09.12.2021 року №01-21/754.

На підставі надісланих Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради матеріалів, відповідачем було прийнято наказ від 14.12.2021 року №8 про взяття на облік малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, що зазнала психологічного насильства.

24.04.2022 року ОСОБА_6 на адресу відповідача було складено звернення, згідно з яким малолітню дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за порадою батька - ОСОБА_1 було евакуйовано до Німеччини.

Складеним працівниками відповідача актом від 30.10.2023 року підтверджені обставини того, що малолітня дитина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не проживає за адресою - АДРЕСА_1 .

07.11.2022 року відповідачем за зверненням ОСОБА_5 , як матері малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у зв`язку із знаходженням дитини за кордоном та у зв`язку із усуненням умов та обставин, які були підставою для взяття на облік, було прийнято наказ №8 про зняття з обліку малолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Отже, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного у даній справі рішення слугували матеріали, одержані від Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради.

Позивач, вважаючи незаконним та таким, що підлягає скасуванню рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, звернувся в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до суду першої інстанції із позовною заявою до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення.

Приймаючи рішення залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з непідтвердження факту порушення прав та інтересів саме малолітньої дитини, а також з вичерпання юридичної дії оспорюваного рішення відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року №2947-III (далі по тексту - СК України) визначає, засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до ст.154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Приписами ст.155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Як встановлено з матеріалів справи, оспорюваним у даній справі є рішення відповідача у формі наказу від 14.12.2021 року №8 "Про взяття на облік малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2015 р.н.", яким взято на облік малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, що зазнала психічного насильства.

Так, позивач, оскаржуючи рішення відповідача з приводу постановки з 14.12.2021 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, фактично вважає, що останнє є таким, що суперечить саме інтересам дитини, а не інтересам батька малолітньої дитини.

Колегія суддів зазначає, що наведене вище питання є один із ключових у даній справі, поряд із питанням про наслідки припинення юридичної дії оспорюваного рішення відповідача шляхом видання наказу Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради від 07.11.2022р. №8 про зняття з обліку малолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у зв`язку із усуненням умов та обставин, які були підставою для взяття на облік - перебування сім`ї за кордоном.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції Організації об`єднаних націй про права дитини прийняту 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII (далі по тексту - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Це означає, що у випадку будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дітей, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритет повинен надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Відповідно до ст.19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Приписами ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованою Україною 03.08.2006 року (Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» від 3 серпня 2006 року №69-V) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; b) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: - упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; - у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; - надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин значення має думка дитини ( ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) стосовно впливу оспорюваного рішення відповідача на власне правове становище.

Окрім того, з огляду на зміст судової доктрини "найкращих інтересів дитини" суд вважає, що у випадку надання дитиною працівнику суб`єкта владних повноважень власних пояснень з приводу особистого сприйняття обставин об`єктивної дійсності у якості тиску, насилля, примусу (у тому числі і уявного чи вигаданого) юридичне значення мають пояснення дитини.

Ці пояснення дитини у межах свободи адміністративного розсуду можуть бути інтерпретовані, насамперед, працівником суб`єкта владних повноважень як стороннім незалежним та незацікавленим спостерігачем, а не батьками дитини.

Колегія суддів вважає, що суб`єкт владних повноважень повинен вчинити дії, спрямовані на усунення з життя дитини усіх подразників, які спричиняють у дитини досягнення рівня значного занепокоєння, ризику чи загрози настання примусу чи насилля.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.06.2023 року у справі №916/3027/21, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Так, у ході судового розгляду даної справи в суді першої інстанції, суд, з урахуванням здобутих ним відповідно до ч.4 ст.9 КАС України даних, дійшов висновку, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на момент розгляду спору скоріше за все знаходиться за межами території України разом із власною матір`ю.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-ІІІ (далі по тексту - Закон №2402-ІІІ) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст.1 Закону №2402-ІІІ дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров`я та розвиток у зв`язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

Нормою ст.10 Закону №2402-ІІІ передбачено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Згідно п.2 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585 (далі по тексту - Порядок №585) суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є, серед інших, органи місцевого самоврядування, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей.

Відповідно до п.13 Порядку №585 орган соціального захисту населення протягом п`яти робочих днів організовує проведення оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах за формою, встановленою Мінсоцполітики, і з урахуванням результатів такого оцінювання приймає рішення про надання соціальних послуг відповідно до законодавства. У разі підтвердження фактів наявності складних життєвих обставин дитини копія акта, складеного за результатами оцінювання потреб дитини та її сім`ї, передається до служби у справах дітей протягом одного робочого дня після його підписання.

Колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах відповідне рішення, з урахуванням наведених вище норм Порядку №585, тобто акт, на підставі якого прийнято оспорюване рішення відповідача, був виданий не відповідачем - Службою у справах дітей Малоданилівської селищної ради, а Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради, а саме акт оцінки потреб сім`ї особи від 07.12.2021 року. Окрім того, в матеріалах справи міститься висновок оцінки потреб сім`ї від 07.12.2021 року.

Згідно п.14 Порядку №585 з метою збору об`єктивної інформації про складні життєві обставини дитини, яка досягла того віку та рівня розвитку, коли може висловити свою думку, з нею проводиться бесіда під час проведення оцінювання її потреб у соціальних послугах, а також під час оцінки рівня її безпеки. Бесіда повинна проводитися протягом не більше двох годин на день з перервою (безперервно - не більше години). Тривалість бесіди визначається з урахуванням віку та індивідуальних особливостей дитини, рівня її розвитку. Бесіда проводиться у безпечному місці та/або у спеціально створених безпечних умовах (зокрема за відсутності кривдника), у тому числі із застосуванням методики "Зелена кімната". Бесіда може проводитися за участю представника служби у справах дітей, органу Національної поліції, педагога або психолога, а у разі потреби - лікаря, інших осіб, які мають відповідну кваліфікацію або пройшли відповідне навчання щодо особливостей проведення такої бесіди з дітьми різних категорій та в присутності та/або за згодою батьків, іншого законного представника (якщо вони не є кривдниками дитини). В інтересах дитини для мінімізації негативного впливу на її емоційний стан та психічне здоров`я, а також з метою недопущення її повторної психологічної травматизації бесіда з дитиною проводиться один раз. У разі потреби повторна бесіда проводиться, як правило, одними і тими самими особами.

Факт перебування дитини у складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її потреб за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі підтвердження умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан здоров`я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, статі, стану здоров`я, інвалідності, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного походження. При цьому оцінювання потреб дитини, яка постраждала від жорстокого поводження, та/або життю і здоров`ю якої загрожує небезпека, у соціальних послугах проводиться після оцінки рівня безпеки такої дитини.

Відповідно до п.15 Порядку №585 служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, під час прийняття рішення про взяття її на облік отримує інформацію про дитину, її законних представників, а також складні життєві обставини дитини та її сім`ї від центру соціальних служб, фахівця із соціальної роботи або іншого надавача соціальних послуг, що проводив оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах, - про результати такого оцінювання, а також про соціальні послуги, що вже надавалися дитині та її сім`ї.

Рішення про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, не пов`язаних безпосередньо із жорстоким поводженням з нею або наявністю загрози життю чи здоров`ю дитини, приймається протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення про виявлення такої дитини.

Відповідно до норми п.18 Порядку №585 зняття з обліку дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, здійснюється шляхом видання відповідного наказу служби у справах дітей у разі: зміни місця проживання (перебування) та взяття на облік за новим місцем проживання (перебування) або наявності офіційної інформації про відсутність підстав для взяття дитини на облік.

На виконання п.13 та п.15 Порядку №585, вказані вже вище акт оцінки потреб сім`ї особи від 07.12.2021 року та висновок оцінки потреб сім`ї від 07.12.2021 року були направлені Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, в якості обґрунтування перебування у складних життєвих обставинах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазнав домашнього насильства (психологічного насильства), вчиненого батьком ОСОБА_1 , для розгляду питання про взяття на облік.

Колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах факт вчинення батьком ( ОСОБА_1 ) малолітньої дитини домашнього насильства (психологічного насильства) над дитиною, тобто ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено не відповідачем у даній справі - Службою у справах дітей Малоданилівської селищної ради, а іншим окремим органом - Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради. При цьому, останній не є учасником даної справи і позивачем не заявлялися до нього вимоги.

З урахуванням приписів Порядку №585, отримання Службою у справах дітей Малоданилівської селищної ради від Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради матеріалів про вчинення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 домашнього насильства (психологічного насильства) зобов`язувало відповідача прийняти рішення (в даному випадку у формі наказу від 14.12.2021 року №8 "Про взяття на облік малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2015 р.н.") про взяття на облік малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитини, що перебуває у складних життєвих обставинах, що зазнала психологічного насильства.

Колегія суддів звертає увагу, що оспорюване у даній справі рішення (наказ від 14.12.2021 року №8 "Про взяття на облік малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2015 р.н.") Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, в розумінні КАС України, є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, а відтак з урахуванням прийняття Малоданилівською селищною радою наказу від 07.11.2022 року №8 "Про зняття з обліку малолітньої дитими ОСОБА_2 , воно є таким, що вичерпало свою дію, що фактично є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог у даній справі.

При цьому, аналізуючи матеріали даної справи, у т.ч. зміст оспорюваного у даній справі рішення відповідача, колегія суддів звертає увагу, що останнє не призвело до погіршення правового становища малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Відповідно, зазначене дає підстави для висновку щодо відсутності факту порушення прав у спірних відносинах ОСОБА_2 , в інтересах якого ОСОБА_1 звернувся із вимогами у даній справі.

Колегія суддів зазначає про помилковість ототожнення ОСОБА_1 власних інтересів з інтересами малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого він подав позовну заяву.

Акт оцінки потреб сім`ї особи від 07.12.2021 року та висновок оцінки потреб сім`ї від 07.12.2021 року містить також пояснення малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегією суддів досліджено зміст акту оцінки потреб сім`ї особи від 07.12.2021 року та висновок оцінки потреб сім`ї від 07.12.2021 року, і колегія суддів не вбачає обґрунтованих підтверджень доводам скаржника про неналежне дослідження цих документів судом першої інстанції та порушення останнім приписів ст.211 КАС України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять належних доказів порушення інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матір`ю - ОСОБА_6 .

Відтак, доводи скаржника щодо протиправної поведінки матері дитини, про яку знав відповідач, але не врахував при прийнятті оскаржуваного рішення, є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для прийняття судового рішення за наслідками апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) безпосередньо не закріплює прав дитини (ст. 5 та ст. 5 Протоколу № 7). Проте, при дослідженні обґрунтованості втручання в права людини Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) приділяє особливу увагу захисту прав дитини.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що існує широкий консенсус - у тому числі в міжнародному праві - на підтримку ідеї, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх інтереси повинні бути понад усе (п. 96 рішення «Х проти Латвії»).

ЄСПЛ у своїй практиці зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54 «Хант проти України»).

Стосовно посилання скаржника на постанову про накладення штрафу від 03.05.2024 року ВП НОМЕР_1 Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрайонного управління Міністерства юстиції, якою за повторне невиконання боржником рішення суду на ОСОБА_4 накладено штраф на користь держави у розмірі 3400 грн., то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки вони не впливають на вирішення даної справи.

Окрім того, щодо посилання скаржника на необхідність врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 21.03.2024 року у справі №990/84/23, а також від 11.04.2024 року у справі №990SCGC/6/23, то колегія суддів, досліджуючи зміст вказаних постанови, зазначає, що висновки щодо застосування норм права, які містять останні, не впливають на спірні відносини у даній справі, а відтак відсутні правові підстави, в розумінні ч.5 ст.242 КАС України, для врахування таких висновків Великої Палати Верховного Суду.

Доводи скаржника щодо упередженості та заангажованості суду першої інстанції при розгляді позовної заяви, грубе порушення ним процесуальних норм КАС України (статей 2, 5, 6, 7, 8, 9, 39, 40, 44, 45, 47, 49, 65, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 90, 91, 92, 93, 95, 99, 162, 163, 171, 217, 218, 219, 220, 242, 246, 251, 257, 262 КАС України) та матеріальних норм постанови Кабінету Міністрів України №585, а також неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є такими, що не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду, а відтак підлягають відхиленню судом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними заявлені позивачем вимоги, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Окрім того, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №520/12940/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко