Рішення

від 07.05.2024 по справі 0915/1780/12

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0915/1780/12

Провадження № 2/352/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.

представників позивача ОСОБА_1 , Стрипи І. С.

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельної ділянки,

у с т а н о в и в :

Заступник прокурора Івано-Франківської області 03.04.2012 звернувся до суду в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області з позовом до відповідачів про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельної ділянки Угринівській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області.

Справа надійшла в провадження судді 09.11.2015 після скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.10.2015 рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2014 та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.02.2015.

Після зміни 03.03.2016 позову перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив:

1) визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме:

серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304;

серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306;

серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305;

серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150;

2) зобов`язати ОСОБА_6 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вартістю 570608 грн Угринівській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області.

Ухвалою від 04.12.2017 суд залучив до участі в справі правонаступника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача управління Держкомзему в Тисменицькому районі, яким є Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Ухвалою від27.03.2018суд постановивпроводити розглядсправиза правилами загального позовного провадження, у рамках якого призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 03.10.2019 суд залучив до участі в справі правонаступника первісного позивача Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яким є Угринівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Тисменицького (зараз Івано-Франківського) району Івано-Франківської області.

Ухвалою від 03.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У відповідності з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» прокуратура Івано-Франківської області у числі інших перейменована без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у Івано-Франківську обласну прокуратуру.

Заявлені вимоги прокурор обґрунтовував тим, що спірні земельні ділянки загальною площею 0,96 га, які розташовані в урочищі «Лази» в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, були незаконно за відсутності відповідного рішення Угринівської сільської ради та в порушення вимог ЗК України передані у приватну власність відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Останнім 11.08.2006 видані державні акти на спірні земельні ділянки, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. 17.10.2006 відповідачі згідно договорів купівлі-продажу відчужили належні їм земельні ділянки відповідачу ОСОБА_6 , якому на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок 03.04.2007 виданий державний акт серії ЯД № 833932 на право власності на земельну ділянку площею 0,96 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150. За фактом підроблення рішення Угринівської сільської ради від 28.07.2006, згідно якого спірні земельні ділянки площею 0,24 га кожна передані у власність відповідачам, прокуратура області 28.03.2012 порушила кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Згідно висновків експерта від 28.03.2012 оцінна вартість кожної з чотирьох земельних ділянок станом на серпень 2006 р. становила 142652 грн. Оскільки земельна ділянка загальною площею 0,96 га загальною вартістю 570608 грн вибула з володіння Угринівської сільської ради поза її волею та була відчужена відповідачами за договорами купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_6 , належним способом захисту порушеного права власності сільської ради є витребування майна від нинішнього володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому не має значення, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та немає потреби у визнанні попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Представник позивача Івано-Франківської обласної прокуратури Верешко М. І. у судовому засіданні змінений позов підтримав та пояснив, що підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом була фальсифікація рішень Угринівської сільської ради від 28.10.2005 про надання відповідачам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок та від 28.07.2006 про затвердження проектів відведення земельних ділянок і передачу земельних ділянок у власність відповідачам. Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25.05.2020 кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрите, останній звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Вказана ухвала суду має преюдиційне значення для вирішення спору в цій цивільній справі. Факт незаконного отримання відповідачами спірних земельних ділянок у власність встановлений судовим рішенням у кримінальній справі. Відповідачі не спростували факту фальсифікації рішень сільської ради. Просив позов задоволити.

Представник позивача Угринівської сільської ради Стрипа І. С. у судовому засіданні змінений позов підтримав, посилаючись на обґрунтованість заявлених прокурором в інтересах Угринівської сільської ради позовних вимог, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Пояснив, що сільська рада дізналася про порушення своїх прав у 2012 р., тоді ж сільська рада звернулася із заявою про вчинення злочину колишнім сільським головою ОСОБА_8 . Просив позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Гусак М. М., який до кінця січня 2022 р. представляв також інтереси відповідача ОСОБА_5 , у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Під час надання спірних земельних ділянок відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Угринівська сільська рада дотримала всіх вимог земельного законодавства. Після надання рішеннями сільської ради від 28.10.2005 дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок на замовлення відповідачів інститут землеустрою розробив проекти землеустрою, які були належно погоджені, на підставі проектної документації кожній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер; у лютому 2006 р. архітектурно-планувальне бюро при відділі містобудування та архітектури Тисменицької РДА розробило відповідні проектні пропозиції. Проекти відведення земельних ділянок отримали позитивні висновки державної земельної експертизи та були затверджені рішеннями сільської ради від 28.07.2006, які стали підставою для отримання відповідачами державних актів. Після того, як відповідачі 17.10.2006 відчужили земельні ділянки відповідачу ОСОБА_6 , останньому 03.04.2007 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,96 га. Сама по собі відсутність рішень сільської ради від 28.07.2006 про затвердження проектів відведення земельних ділянок відповідачам у протоколі сесії сільської ради, як зазначено в довідці сільської ради № 406 від 28.03.2012, ще не означає, що такі рішення не приймалися. Наявність у діях сільської ради волі на передачу у власність відповідачам земельних ділянок виключає можливість витребування земельної ділянки у ОСОБА_6 . Наголосив на тому, що ухвала Богородчанського районного суду від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження стосовно колишнього сільського голови с. Угринів ОСОБА_8 у зв`язку із закінченням строків давності не може розглядатися як судовий акт, що має преюдицію в розумінні ч. 6 ст. 82 ЦПК України; версія досудового слідства, що міститься в ухвалі суду, не є встановленням обставин, які вказують на неправомірність дій ОСОБА_8 . Крім того, ст. 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У разі, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість позовних вимог, просив застосувати строки позовної давності, відмовивши у позові за спливом позовної давності. Посилався на те, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, починається з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким органом в цій справі є Угринівська сільська рада ОТГ, якій ще з 2006 р. було достовірно відомо про отримання відповідачами у серпні 2006 р. державних актів, про відчуження ними земельних ділянок ОСОБА_6 . З матеріалів технічного звіту по підготовці та видачі державного акту ОСОБА_6 за 2006 р. вбачається, шо працівники сільської ради (землевпорядники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) погоджували наявні у звіті документи. Просив у позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовезасідання нез`явилися,про дату,час імісце судовогозасідання повідомлялисяналежним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку, не повідомили суду про причини неявки. Відповідач ОСОБА_4 не подав відзиву на позов, а відповідач ОСОБА_3 у поданому його представником ОСОБА_2 (адвокат представляв інтереси цього відповідача в підготовчому провадженні) відзиві від 10.05.2018 посилався на законність отриманого державного акта від 11.08.2006 на підставі рішення Угринівської сільської ради від 28.07.2006, що підтверджує волевиявлення сільської ради на передачу земельної ділянки у власність відповідачу; просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, у поданому до суду поясненні від 05.02.2018 третя особа посилалася на те, що оскаржувані державні акти видані відповідачам без додержання вимог земельного законодавства України у зв`язку з відсутністю належної правової підстави для їх видачі, тому підлягають до скасування. Третя особа підтримала позов прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради та просила проводити розгляд справи без участі свого уповноваженого представника.

Представник третьоїособи ДП «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з`явився, у поданому до суду поясненні від 21.12.2015 третя особа посилалася на те, що Центр ДЗК є адміністратором Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення ДЗК, збереження та захист відомостей, що в ньому містяться. У Держгеокадастру наявні всі відомості про спірні земельні ділянки, тому відсутні підстави для залучення Центру ДЗК як третьої особи в цій справі.

Заслухавши вступне слово представників сторін, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у 2006р.набули прававласності наземельні ділянкидля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовані в урочищі «Лази» масив « ОСОБА_11 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме:

ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001, що посвідчувалося державним актом серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304 (т.1, а.с.25);

ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002, що посвідчувалося державним актом серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306 (т.1, а.с.19);

ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003, що посвідчувалося державним актом серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305 (т.1, а.с.13).

Указані державні акти оспорюються в цій справі.

Так само ОСОБА_7 отримав державний акт серії ЯГ № 310178 від 11.08.2006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200307, на право власності на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0004, розташовану в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області (т.1, а.с.29).

У зв`язку зі смертю ОСОБА_7 та відсутністю правонаступників суд ухвалою від 07.05.2024 закрив провадження в справі у частині позовної вимоги про визнання недійсним виданого йому державного акта.

17.10.2006 три відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_7 згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу відчужили належні їм земельні ділянки відповідачу ОСОБА_6 (т.1, а.с.23, 18, 14, 28).

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 17.10.2006 відповідач ОСОБА_6 отримав державний акт серії ЯД № 833932 від 03.04.2007 на право власності на земельну ділянку площею 0,96 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150 (т.1, а.с.11). Указаний державний акт також є предметом спору в справі.

Відповідно до положень ст. 12 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноваженьсільських,селищних,міських раду галузіземельних відносинна територіїсіл,селищ,міст належить:а)розпорядження землямитериторіальних громад;б)передача земельнихділянок комунальноївласності увласність громадянта юридичнихосіб відповіднодо цьогоКодексу.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян передбачений ст. 118 ЗК України, згідно ч. 6, 7, 8, 9, 10 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У матеріалах справи наявні копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в яких містяться копії рішень Угринівської сільської ради від 28.10.2005 про надання їм дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок (т.1, а.с.88, 120, 152) та рішень сільської ради від 28.07.2006 про затвердження проектів відведення земельних ділянок і передачу земельних ділянок у власність відповідачам (т.1, а.с.113, 145, 177).

Суд установив, що 28.03.2012 прокуратура Івано-Франківської області порушила кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом підроблення вказаних рішень сесії Угринівської сільської ради від 28.10.2005 та від 28.07.2006 (т.1, а.с.32-33).

Ухвалою від 25.05.2020, яка набрала законної сили 15.07.2020, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (т.5, а.с.198-200).

У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, постановлена ухвала суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до кола судових документів, обов`язкових для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій або бездіяльності особи, закон відносить також і ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, стосовно якої постановлена така ухвала, які мають преюдиційний характер щодо питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під звільненням від кримінальної відповідальності у судовій практиці розуміється відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексомУкраїни, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках (підставах), передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Перелік матеріально-правових підстав звільнення осіб від кримінальної відповідальності та матеріально-правових умов їх застосування встановлений Кримінальним кодексом України, зокрема, стаття 49 КК передбачає закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Матеріально-правовою підставою є закінчення встановлених законом строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, наслідком чого є лише відмова держави від призначення кримінального покарання особі, яка вчинила злочин.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності, роз`яснюється право на таке звільнення, суть підозри, обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться у повному обсязі в загальному порядку.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що кримінальне провадження про обвинувачення колишнього сільського голови ОСОБА_8 за фактом підроблення рішень Угринівської сільської ради від 28.10.2005 та від 28.07.2006, що стосуються передачі відповідачам земельних ділянок, закрите судом у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, на що обвинувачений погодився, суд уважає встановленими обставини щодо підроблення вказаних рішень органу місцевого самоврядування.

При цьому суд визнає необґрунтованим твердження представника відповідача про те, що ухвала Богородчанського районного суду від 25.05.2020 про закриття кримінального провадження не може розглядатися як судовий акт, який має преюдицію в розумінні ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які станом на 2005-2006 р. були депутатами Угринівської сільської ради, пояснили, що не пам`ятають, щоб на сесіях сільської ради в цей час вирішувалися питання щодо виділення земельних ділянок працівникам інституту землеустрою Габерштоку, Кульбанському, Колеснику, Боринському та передачу земельних ділянок їм у власність.

Свідок ОСОБА_15 , який до 2004 р. працював секретарем Угринівської сільської ради, а протягом 2004-2005 р. був депутатом сільської ради, у судовому засіданні пояснив, що з осені 2004 р. на сесії не ходив, тому нічого не може повідомити з приводу виділення земельних ділянок працівникам інституту землеустрою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які на той час були депутатами Угринівської сільської ради, пояснили, що були присутні на першій сесії сільської ради, коли вирішувалося питання про виділення земельних ділянок працівникам інституту землеустрою, всього біля 1 га землі; щодо затвердження на сесії проектів землеустрою цим особам не пам`ятають.

Стосовно показань у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 (на той час сільський голова), ОСОБА_18 (на той час землевпорядник сільської ради), ОСОБА_19 (на той час член виконкому сільської ради), ОСОБА_20 (на той час депутат сільської ради) та прослуханих у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_21 (на той час секретар сільської ради) і ОСОБА_22 (на той час депутат голова земельної комісії), що їх ці два свідки, які зараз перебувають за межами України, давали під час судового розгляду справи в червні 2014 р., суд уважає за необхідне зазначити таке.

Четверо з указаних свідків ( ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) тісно співпрацювали із сільським головою ОСОБА_8 , тобто входили до складу команди його однодумців. Тому суд критично оцінює показання цих свідків про те, що сесія Угринівської сільської ради надала дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок працівникам інституту землеустрою Габерштоку, Кульбанському, Колеснику, Боринському, розроблені проекти відведення розглядалися на іншій сесії, яка затвердила їх та передала земельні ділянки у власність цим особам.

Таким чином, суд установив, що оскаржувані державніакти виданівідповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належноїправової підставита бездотримання вказанихвище вимогземельного законодавстваУкраїни.З оглядунанезаконність набуття відповідачами прав власності на земельні ділянки, які вони відчужили відповідачу ОСОБА_6 , виданий останньому державний акт також є незаконним.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, повязаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 947/5/20.

При цьому суд зазначає, що незважаючи на закриття цієї справи у частині позовної вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_23 державного акта в зв`язку зі смертю останнього та відсутністю правонаступників, установлені в рамках судового розгляду справи обставини щодо незаконності набуття відповідачами прав власності на земельні ділянки у зв`язку з відсутністю рішень органу місцевого самоврядування, які є правовою підставою набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, однаково стосуються і земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_7 , власником якої став відповідач ОСОБА_6 .

З урахуванням викладеного позовна вимога про визнання вказаних державних актів недійсними є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

У відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки суд у цій справі встановив, що спірна земельна ділянка площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вибула з комунальної власності Угринівської територіальної громади без волі останньої та була відчужена відповідачами за договорами купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_6 , в Угринівської сільської ради, через яку територіальна громада реалізує своє право комунальної власності, виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку ст. 388 ЦК України.

Належним способом захисту порушеного права власності сільської ради є витребування майна від нинішнього володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Як указано в постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 201/1051/22, суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю шляхом повернення у державну чи комунальну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

При вирішенні спору суд у відповідності з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до статті 5 цього ж Протоколу є додатковою статтею Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У відповідності до сталої практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Протоколу № 1 містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

У практиці ЄСПЛ також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Протоколу № 1, а саме: чи є втручання держави законним; чи переслідує воно «легітимну мету» в інтересах суспільства, або чи має «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Протоколу № 1, якщо хоча б одного критерію не буде дотримано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Протоколу № 1, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, стаття 1 Протоколу № 1 гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» у питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У рамках цієї справи суд установив дотримання всіх трьох критеріїв, а саме: 1) законності втручання держави у право власності особи з огляду на встановлені обставини щодо неправомірності набуття відповідачами прав власності на земельні ділянки без належної правовоїпідстави,без дотриманнявимог земельногозаконодавства Українита наявності передбачених законом підстав для витребування земельної ділянки; 2) наявності суспільного, публічного інтересу, що полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення права комунальної власності територіальної громади, шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності; 3) дотримання принципу пропорційності.

Щодо останнього критерію, який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідач ОСОБА_6 у жовтні 2006 р. придбав спірну земельну ділянку площею 0,96 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку за 57312 грн (по 14328 грн за кожну з чотирьох земельних ділянок площею по 0,24 га, що підтверджується договорами купівлі-продажу).

Суд установив, що оцінна вартість спірної земельної ділянки площею 0,96 га станом на серпень 2006 р. становила 570608 грн по 142652 грн за кожну з чотирьох земельних ділянок площею по 0,24 га, що підтверджується засвідченими копіями висновків експерта про оцінну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення (т.1, а.с.16, 21, 26, 31).

Указана обставина свідчить про те, що відповідач придбав спірну земельну ділянку за ціною в десять разів нижчою за її дійсну вартість, та ставить від сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.

Тому суд уважає за можливе констатувати відсутність підстав для твердження, що відповідач ОСОБА_6 несе «індивідуальний і надмірний тягар», та дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами відповідача.

З огляду на викладене позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_6 шляхом зобовязання його повернути земельну ділянку Угринівській сільській раді підлягає до задоволення.

Суд визнає необґрунтованою заяву представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, виходячи з таких підстав.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Визначення моментупочатку відлікупозовної давностіміститься уст.261ЦК України,увідповідності з вимогами частини першої якої, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правового висновку,що міститьсяу постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 22.05.2018у справі№ 469/1203/15-ц, на позови прокурора поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому суд критично оцінює покликання представника відповідача на те, що Угринівській сільській раді ще з 2006 р. було достовірно відомо про отримання відповідачами у серпні 2006 р. державних актів, про відчуження ними земельних ділянок ОСОБА_6 , оскільки з матеріалів технічного звіту по підготовці та видачі державного акта ОСОБА_6 за 2006 р. вбачається, що працівники сільської ради (землевпорядники ОСОБА_24 , ОСОБА_10 ) погоджували наявні в звіті документи.

Закон повязує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом, коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як обєктивні (сам факт порушення права), так і субєктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обовязковість доведеннястороною спорутих обставин,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог тазаперечень.Відповідач,навпаки,має довести,що інформаціюпро порушенняможна булоотримати раніше.

Суд погоджується з позицією сторони позивача про те, що визначальним у цій справі є не момент, коли Угринівській сільській раді стало відомо про приватизацію земельних ділянок, а момент, коли стало відомо про підроблення рішень сільської ради, на підставі яких ця приватизація відбулася, який однозначно пов`язаний із завершенням у листопаді 2010 р. каденції попередньої сільської ради під головуванням ОСОБА_8 , коли всі справи були передані новообраному складу сільської ради, та початком роботи новообраної сільської ради.

Згідно акта прийому-передачі документації по Угринівській сільській раді від 20.01.2011 (т.7, а.с.35), що долучений представником відповідача до заяви про застосування позовної давності, комісія в складі заступника керівника апарату Тисменицької РДА Татарина Я. В., начальника юридичного відділу Тисменицької РДА Павлюка А. Т., начальника відділу РАЦС Тисменицького РУЮ Грабельник І. М., головного спеціаліста організаційного відділу Тисменицької РДА Бойко Я. С., сільського голови с. Угринів ОСОБА_25 цього числа провела прийом-передачу документації сільської ради (у тому числі протоколів сесій) від попереднього секретаря ОСОБА_21 новообраному секретарю ОСОБА_26

Позов у рамках цієї справи прокуратура заявила в квітні 2012 р., тобто в межах строку загальної позовної давності.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 12, 116, 118, 126, 155 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 387, 388 ЦК України, статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельної ділянки задоволити.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області, а саме:

серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304;

серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306;

серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305;

серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,96 га для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150.

Зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вартістю 570608 грн Угринівській сільській раді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: Івано-Франківська обласна прокуратура, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 03530483;

Угринівська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, с. Угринів, вул. Польова, 1, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356426.

Представники позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_27 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 .

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 34, код ЄДРПОУ 39767437;

ДП «Центр державного земельного кадастру», 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21616582.

Повне судове рішення складене 15.05.2024.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ