Постанова

від 14.11.2024 по справі 0915/1780/12

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 0915/1780/12

Провадження № 22-ц/4808/993/24

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Фединяка В.Д.

за участю секретаря - Шемрай Н.Б.

учасники справи

позивач заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 ,

на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Хоминець М.М.,

у справі за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, визнати недійсними договорів-купівлі продажу земельних ділянок, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що 11.08.2006року ОСОБА_6 видано державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїЯГ №310178площею 0,24га, ОСОБА_1 видано державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїЯГ №310176площею 0,24га, ОСОБА_2 видано державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїЯГ №310175площею 0,24га ОСОБА_3 видано державнийакт направо власностіна земельнуділянку серіїЯГ №310177площею 0.24га в урочище «Лази» масив «Боднарчик» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

17.10.2006 року ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_4 .

03.04.2007 року ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 17.10.2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №833932 площею 0,96 га в урочище «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Прокурор зазначив, що у державних актах на право власності на земельні ділянки які видані ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначено, що вони видані на підставі рішення ІІІ позачергової сесії п?ятого скликання Угринівської сільської ради від 28.07.2006 року. Однак, даний запис не відповідає дійсності, оскільки таке рішення про передачу земельних ділянок площею 0,24 га кожна у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сесією Угринівської сільської ради не приймалося.

Згідно довідки Угринівської сільської ради №406 від 28.03.2012 року у протоколі ІІІ сесії Угринівської сільської ради п?ятого скликання від 28.07.2006 рішення про надання земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» відсутні.

За фактом підроблення рішення Угринівської сільської ради від 28.07.2006 року прокуратурою області 28.03.2012 року було порушено кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно висновків експерта від 28.03.2012 року оціночна вартість кожної з чотирьох земельних ділянок станом на серпень 2006 року становила 142652 грн

Прокурор зазначає, що земельна ділянка загальною площею 0,96 га загальною вартістю 570608 грн вибула з володіння Угринівської сільської ради поза її волею та була відчужена відповідачами за договорами купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_4 , тому належним способом захисту порушеного права власності сільської ради є витребування майна від нинішнього володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Про порушення прав Угринівської сільської ради органам прокуратури стало відомо при порушенні та проведенні досудового слідства стосовно ОСОБА_7 , а саме 28.03.2012 року, тому вважають , що строки позовної давності не порушено.

У зв`язку з викладеним, після зміни позовних вимог в березні 2016 року, прокурор просив суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме:

-серії ЯГ № 310178 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200307;

серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304;

серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306;

серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305;

серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,96 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150;

зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вартістю 570608 грн Угринівській сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішенням Тисменицького райоонго суду Івано-Франківської області від 17 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Іванло-Франківського області від 12 лютого 2015 року, у задоволенні заявлених вимог заступника прокурора Івано-Франківської області відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківського області від 12 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2017 року залучено до участі в справі правонаступника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача управління Держкомзему в Тисменицькому районі, яким є Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року залучено до участі в справі правонаступника позивача Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області - Угринівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Тисменицького району.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року закрито провадження в справі у частині позовної вимоги до ОСОБА_6 про визнання недійсним виданого державного акта.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року позов заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельної ділянки задоволено.

Суд визнав недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Івано-Франківського (колишнього Тисменицького) району Івано-Франківської області:

серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304;

серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306;

серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305;

серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,96 га для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150.

Суд зобов`язав ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вартістю 570608 грн Угринівській сільській раді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права, неповне з`ясування обставин справи просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтованатим,що судом невраховано,що ч.6ст.82ЦПК Українинезважаючи нарізновиди судовихрішень дляцивільного суду,що розглядаєсправу,прямо вказуєна обов`язковість,яка поширюється лише напитання чимало місце певнедіяння тачи вчиненовоно особою,що доякої є ухвалачи постановасуду. В ухвалі Богородчанського районного суду від 25.05.2020 року обставин підроблення ОСОБА_7 рішень Угринівської сільської ради від 28.10.2005 року та від 28.07.2006 року щодо передачі земельних ділянок не встановлено, тому не можна вважати, що дана ухвала є преюдиційною в розумінні ст. 82 ЦПК України.

Версія досудового слідства, що міститься в ухвалі суду, не є встановленням обставин, які б вказували на неправомірність дій ОСОБА_7 , а окремі факти, що в ній зазначені не можуть бути допустимими доказами при ухваленні судового рішення у даній справі, так як в процесі розгляду судом кримінального провадження вони не були предметом безпосереднього дослідження.

Підставою для закриття кримінальної справи щодо колишнього сільського голови с. Угринів було закінчення строків давності, тому факти щодо його обвинувачення за ч.2 ст.364 та 4.2 ст.366 КК України під час постановлення ухвали Богородчанським районним судом не досліджувались, в судовому порядку не встановлені й у мотивувальній частині ухвали не відображені.

Вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на відсутність в протоколах сесії ради рішень органу місцевого самоврядування, які є підставою набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки, оскільки прийняття відповідних рішень на сесіях сільської ради підтверджується погодженням та підписанням землевпорядниками сільської ради та сільським головою планів земельних ділянок, актів встановлення меж земельних ділянок в натурі, надання довідок про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, без яких підписання державних актів на право власності на земельні ділянки було б неможливим.

Відсутність рішень Угринівської сільської ради в протоколах сесій за 2005 та 2006 роки не свідчить, що такі рішення на сесії сільської ради не приймались. Підтвердженням прийняття даних рішень на сесіях Угринівської сільської ради можуть служити показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які на той час були працівниками сільської ради і їм достовірно були відомі дійсні обставини справи, а також свідчення депутатів Угринівської сільської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Скаржник посилається на те, що постановою Тисменицького районного суду від 24.12.2006 року у кримінальній справі №0915/1775/12, за обвинуваченням ОСОБА_7 у підробленні вищезазначених рішень Угринівської сільської ради в оригіналі протоколу №3 III сесії п?ятого скликання сільської ради від 28.07.2006 року та факт того, що на його другому примірнику встановлено виправлення, підчистки та замальовки під час проведення нумерації сторінок, заповнення засвідчувального напису і скріплення протоколу колишнім секретарем сільської ради ОСОБА_9 , а також те, що при оформленні вказаного протоколу та рішень у 2006 році використовувалась печатка старого взірця, у якій вказано «Угринівська сільська рада народних депутатів», а в матеріалах кримінальної справи наявні протоколи, оформлені та скріплені відтиском печатки нового взірця, свідчить про те, що вказані рішення сільського радою все ж таки приймались, однак за яких обставин і коли саме зникли оригінали цих рішень з протоколу сесії сільської ради від 28.07.2006 року невідомо.

Вважає, що факт підроблення вказаних рішень необхідно було довести під час розгляду даного цивільного спору, чого позивачем зроблено не було.

Крім того, скаржник посилається на те, що прокурором пропущено строк звернення до суду, прокурор не повідомив та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду. Суд першої інстанції не надав належної оцінки факту пропуску строку позовної давності прокуром. Не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що визначальним у цій справі є не момент, коли Угринівській сільській раді стало відомо про приватизацію земельних ділянок, а момент, коли стало відомо про підроблення рішень сільської ради, на підставі яких відбулася приватизація земельних ділянок. В Угринівської сільської ради була об`єктивна можливість знати про передачу земельних ділянок спочатку ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 й у подальшому їх відчудження ОСОБА_4 . Оскаржувані державні акти на право власності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельні ділянки видані 11.08.2006 року, а позов подано до суду лише 03.04.2012 року.

Звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення цивільного процесу, не виніс ухвали щодо закриття провадження в частині вимог, що містяться в першій позовній заяві прокурора від 02.04.2012 року щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 17.10.2006 року укладених ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після зміни позову шляхом подання до суду заяви 29.02.2016, за змістом якої позивач фактично відмовився від частини заявлених в першій позовній заяві вимог.

Суд не звернув уваги, що у спірних правовідносинах Угринівська сільська рада, має право захищати свої інтереси, а прокурор був зобов`язаний попередньо з`ясувати причини та навести об`єктивні підстави, з яких цей орган місцевого самоврядування самостійно не звертається з позовом до суду і тим самим довести бездіяльність Угринівської сільської ради щодо захисту її інтересів у спірних правовідносинах, чого не зробив, і тим самим усунув сільську раду, як компетентний орган влади від права на позов.

Посилається на те, що суд при задоволенні позову про повернення земельної ділянки площею 0,96 га сільській раді належним чином не оцінив усі обставини справи щодо того, чи було додержано «справедливої, розумної рівноваги» між інтересами суспільства та інтересами ОСОБА_4 . Непропорційність втручання у право власності ОСОБА_4 на його земельну ділянку виявилось в тому, що при вирішенні питання визначення не чинним державного акта на цю землю з метою захисту загального інтересу (відновлення права Угринівської сільської ради на спірну земельну ділянку), суд не надав значення його з цього приводу правам і не врахував, що він не був обізнаний про відсутність чи підроблення рішень органу місцевого самоврядування, якщо в дійсності це мало місце, та його вини в цьому не було.

Судом не враховано, що придбання ОСОБА_4 земельних ділянок відбулось згідно експертної грошової оцінки цих земельних ділянок, а не встановлення ним одноосібно на власний розсуд їх ціни.

Посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №914/2618/16 зазначив, що вимога про витребування майна на користь особи не тотожна вимозі про зобов`язання повернути майно. У витребуванні суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути майно власникові.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури зазначив, що доводи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам справи і підстав для її задоволення не має. Підставою позовних вимог у даній справ стали неправомірні дії посадових осіб Угринівської сільської ради, які підробили та видали завідомо неправдиві рішення сільської ради про надання у власність відповідачам земельних ділянок.

Правоохоронними органами розслідувалось кримінальне провадження по обвинуваченню сільського голови с. Угринів ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 сст.366 КК України. Вказане кримінальне провадження закрито ухвалою Богородчанського районного суду від 20.05.2020 року за нереабілітуючими обставинами у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

В даному випадку підставами позовних вимог є саме правові наслідки злочинних дій ОСОБА_7 , внаслідок яких спірні земельні ділянки протиправно вибули із комунальної власності у власність приватних осіб. Таким чином, факт незаконного отримання відповідачами спірних земельних ділянок є таким, що встановлений судовим рішенням у кримінальній справі, та додаткового доведення у справі цивільній не потребує.

Щодо тверджень скаржника про порушення строку позовної давності, вказує, що в даному випадку визначальним є не момент, коли Угринівській сільській раді чи органам прокуратури стало відомо про приватизацію землі, а саме на час обізнаності про підроблення рішень сільської ради, на підставі яких ця приватизація відбулася.

Скаржником не надано доказів про таку обізнаність сільської ради та органів прокуратури до моменту порушення кримінальної справи.

Вважає такими, що суперечать вимогам закону твердження скаржника щодо обов`язку прокурора перед зверненням до суду в інтересах держави, з`ясувати причини та об`єктивні підстави його бездіяльності, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такого обов`язку для прокурора.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав в межах її доводів, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовомузасіданні прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

У судовому засідання представник Угринівської сільської ради ОТГ Стрипа І.С. апеляційну скаргу не визнав, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явились. На адресу відповідачів неодноразово направлялися судові повістки-повідомлення, повістки повідомлення про судове засідання, яке призначено на 12 листопада 2024 року повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

У судове засідання представники третіх осіб Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ДП «Центр державного земельного кадастру» не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені у відповідності до закону. Від ДП «Центр державного земельного кадастру» надійшла заява про розгляд справи без участі представника ДП «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що 28.03.2012 року прокуратура Івано-Франківської області порушила кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом підроблення рішень сесії Угринівської сільської ради від 28.10.2005 року та від 28.07.2006 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності. З огляду на те, що кримінальне провадження про обвинувачення колишнього сільського голови ОСОБА_7 за фактом підроблення рішень Угринівської сільської ради від 28.10.2005 року та від 28.07.2006 року, що стосуються передачі відповідачам земельних ділянок, закрите судом у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд вважав встановленими обставини щодо підроблення вказаних рішень органу місцевого самоврядування.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані державні акти на право власності на земельну ділянку видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без належної правової підстави. Оскільки вказані відповідачі набули право власності на земельні ділянки незаконно, які вони відчужили відповідачу ОСОБА_4 , то виданий останньому державний акт направо власності на земельну ділянку є також незаконним.

Суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0, 96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026 вибула із комунальної власності Угринівсської територіальної громади без волі останньої та була відчужена відповідачами за договорами купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_4 на підставі ст.388 ЦК України підлягає витребуванню у останнього набувача.

Суд дійшов висновку, що прокуром не пропущено строк для зверення до суду із заявленими вимогами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у 2006 року на підставі рішення ІІІ позачергової сесії п`ятого скликання Угринівської сільської ради від 28 липня 2006 року отримали у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме:

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002;

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003.

11.08.2006 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №310178 площею 0, 24 га в урочище «Лази» масив «Боднарчик» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

В державних актах на право власності на земельну ділянку зазначено, що державний акт видано на підставі рішення ІІІ позачергової сесії п?ятого скликання Угринівської сільської ради від 28.07.2006 року.

17.10.2006 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу відчужили вказані земельні ділянки відповідачу ОСОБА_4 .

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 17.10.2006 відповідач ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯД № 833932 від 03.04.2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,96 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026.

Згідно довідки Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області від 28 березня 2012 року №406 в протоколі ІІІ сесії Угрнинівської сільської ради 5-го скликання від 28 липня 2006 року рішення про затвердження проектів відведення та передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» площею 0, 2400 га кожному відсутні.

28.03.2012 року прокуратурою Івано-Франківської області було порушено кримінальну справу стосовно колишнього сільського голови с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом підроблення рішень сесії Угринівської сільської ради від 28.10.2005 року та від 28.07.2006 року, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 28 березня 2012 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25.05.2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

За положеннямстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

Відповідно до статей13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами другої, третьоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст. 12 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноваженьсільських,селищних,міських раду галузіземельних відносинна територіїсіл,селищ,міст належить:а)розпорядження землямитериторіальних громад;б)передача земельнихділянок комунальноївласності увласність громадянта юридичнихосіб відповіднодо цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян передбачений ст. 118 ЗК України, згідно ч. 6, 7, 8, 9, 10 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Тобто, підставою набуття громадянами права власності на земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність громадянину.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, прокурор у позовній заяві зазначив, що у державних актах на право власності на земельні ділянки, які видані громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказано, що вони видані на підставі рішення ІІІ позачергової сесії п`ятого скликання Угринівської сільської ради від 28 липня 2006 року. Однак даний запис не відповідає дійсності, оскільки таке рішення про передачу земельних ділянок площею 0, 24 га у власність вказаним відповідачам сесією Угринівської сільської ради не приймалося.

На підтвердження заявлених вимог прокурором було надано довідку Угринівської сільської ради від 28 березня 2012 року №406, копії державних актів на право власності на земельні ділянки, копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок, копію постанови про порушення кримінальної справи.

Так, з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006 року площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0001, який видано ОСОБА_1 , державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006 року на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0002, який видано ОСОБА_2 , державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006 року на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0003, який видано ОСОБА_3 , вбачається, що підставою видачі вказаних актів є рішення ІІІ позачергової сесії 5 скликання Угринівської сільської ради від 28 липня 2006 року.

Згідно довідки Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області від 28 березня 2012 року №406 в протоколі 3-тьої сесії Угринівської сільської ради 5-го скликання від 28 липня 2006 року рішення про затвердження проектів відведення та передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» площею 0, 2400 га кожному відсутні.

В судовому засідання представник Угринівської сільської ради суду пояснив, що рішення про передачу відповідачам у приватну власність земельних ділянок не приймалися.

Згідно постанови слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальної справи від 28 березня 2012 року, проведеним слідством встановлено, що ОСОБА_7 , з липня 1994 року по 05 листопада 2010 року працював на посаді сільського голови с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, будучи службовою особою, уповноваженою на здійснення функцій представника влади, підробив рішення сесії Угринівської сільської ради від 28 жовтня 2005 року та 28 липня 2006 року, що призвело до незаконного набуття права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельні ділянки, площею 0, 24 га кожен, вибуття вказаних земельних ділянок із земель запасу Угринівської сільської ради, незаконно вилучено чотири земельні ділянки загальною площею 0, 96 га.

Відповідачами не надано доказів того, що вказана постанова скасована.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області у справі №352/1299/16-к від 25.05.2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 про його обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України закрито, звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою влади і службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, а також у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України(в редакції від 15.04.2008) та ч. 2ст. 366 КК України(в редакції від 05.04.2001).

За обвинуваченням сільський голова ОСОБА_7 с. Угринів, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що зареєстровані 28 жовтня 2005 року в Угринівській сільській раді заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не подавалися на розгляд і не розглянуті на засідання земельної комісії не подавав на розгляд депутатів на засіданні сесії сільської ради заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а після засідання сесії незаконно виготовив чотири завідомо фіктивні рішення сесії Угринівської сільської ради «Про виділення земельної ділянки» від 28.10.2005 року, якими вказаним особам ніби-то сесією Угринівської сільської ради дано дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок площею 0,25 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» за рахунок земель запасу Угринівської сільської ради.

На підставі вказаних фіктивних рішень сесії Угринівської сільської ради спеціалістами ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» площею 0,24 га кожному.

В липні 2006 року ОСОБА_7 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на розгляд сесії Угринівської сільської ради не подав, а склав чотири завідомо фіктивні рішення сесії Угринівської сільської ради від 28.07.2006 року, згідно яких ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ніби-то затверджено рішенням сесії проекти відведення земельних ділянок площею 0,24 га, кожному, для будівництва та обслуговування житлового будинку на масиві «Боднарчик» в урочищі «Лази», а земельні ділянки передано їм у власність. Фіктивні рішення сесії ОСОБА_7 особисто підписав та завірив печаткою Угринівської сільської ради, надавши статусу офіційного документу.

Не припиняючи своїх злочинних дій ОСОБА_7 незаконно завірив своїм підписом і печаткою Угринівської сільської ради державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №310178 на прізвище ОСОБА_6 , , ЯГ №310177 на прізвище ОСОБА_3 , ЯГ №310175 на прізвище ОСОБА_2 , та ЯГ №310176 на прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, постановлена ухвала суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Відповідний висновок Верховний Суд виклав у постановах від 17 листопада 2020 року в справі № 333/6733/16, від 14 лютого 2018 року в справі № 398/571/15, від 17 серпня 2022 року в справі № 346/4425/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальне провадження №352/1299/16-к було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами.

Кримінальне провадження про обвинувачення колишнього сільського голови ОСОБА_7 за фактом підроблення рішень Угринівської сільської ради від 28 жовтня 2005 року та від 28 липня 2006 року, що стосуються передачі відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок, закрите судом у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року встановлено підроблення вказаних рішень органу місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що обставини, які були встановлені під час досудового розслідування і які містяться в ухвалі суду про закриття кримінального провадження не є встановленням обставин, які б доказували неправомірність дій ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги та критично оцінив покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ОСОБА_13 , ОСОБА_9 з огляду на те, що саме свідок ОСОБА_7 обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України та ч. 2ст. 366 КК України, а саме в складанні завідомо фіктивних рішень сесії Угринівської сільської ради від 28 липня 2006 року про передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,24 га, кожному, для будівництва та обслуговування житлового будинку на масиві «Боднарчик» в урочищі «Лази», а свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 в той час працювали у підпорядкуванні ОСОБА_7 , тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Як вбачається із матеріалів справи, судом були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 покази яких судом оцінено.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістомстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив у сукупності докази по справі та дійшов правильного висновку що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 незаконно набули право власності на земельні ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на масиві «Боднарчик» в урочищі «Лази», оскільки матеріалами справи підтверджено , що рішення про передачу відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,у приватну власність земельних ділянок Угринівською сільською радою від 28 липня 2006 року не приймалося.

Колегія суддів неприймає доуваги доводиапеляційної скаргипро те, що постановою Тисменицького районного суду від 24.12.2006 року у кримінальній справі №0915/1775/12, за обвинуваченням ОСОБА_7 у підробленні вищезазначених рішень Угринівської сільської ради в оригіналі протоколу №3 III сесії п?ятого скликання сільської ради від 28.07.2006 року та факт того, що на його другому примірнику встановлено виправлення, підчистки та замальовки під час проведення нумерації сторінок, заповнення засвідчувального напису і скріплення протоколу колишнім секретарем сільської ради ОСОБА_9 , а також те, що при оформленні вказаного протоколу та рішень у 2006 році використовувалась печатка старого взірця, у якій вказано «Угринівська сільська рада народних депутатів», а в матеріалах кримінальної справи наявні протоколи, оформлені та скріплені відтиском печатки нового взірця, свідчить про те, що вказані рішення сільського радою все ж таки приймались, однак за яких обставин і коли саме зникли оригінали цих рішень з протоколу сесії сільської ради від 28.07.2006 року виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 судом було витребувано копії висновків криміналістичних експертиз документів, які містяться в кримінальному провадженні № 120120902500000 про обвинувачення ОСОБА_7 .

Судом було досліджено висновок почеркознавчої експертизи від 29.03.2012 року №09/03-187, висновок експерта від 05.09.2016 року №2-0687/16 (експертиза матеріалів документів), висновок експерта від 07.05.2015 року №09/07/03-92. Згідно вказанихвисновків векспертизі недосліджувалося питаннячи відповідаєпротокол ІІІ позачерговоїсесії п`ятогоскликання Угринівськоїсільської радивід 28липня 2006року порядкуденному вказаноїсесії,чи містить протоколвідомості пророзгляд питання пропередачу відповідачам земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 площею0,24га длябудівництва таобслуговування житловогобудинку намасиві «Боднарчик»в урочищі«Лази»,чи було обговоренняцих питань,результати голосування. Наявність упротоколі виправлення,підчистки тазамальовки підчас проведеннянумерації сторінокне підтверджуєфакту прийняття сесієюрішення пропередачу вказанимособам земельнихділянок.Будь-якихінших доказів,які бспростовували обставини,які викладені у постанові слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області про порушення кримінальної справи від 28 березня 2012 року, стороною скаржника не надано.

Відповідачами при розгляді справи у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції не надано безперечних доказів того, що Угринівська сільська рада 28 липня 2006 року приймала та розглядала рішення про передачу вказаним особам спірних земельних ділянок у приватну власність.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Скаржником тайого представникомне спростованодовідку Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області від 28 березня 2012 року №406 згідно якої в протоколі ІІІ сесії позачергового 5-го скликання від 28 липня 2006 року рішення про затвердження проектів відведення та передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» площею 0, 2400 га кожному відсутні.

Посилання представник скаржника на те,що «відсутність» рішень не означає, що такі рішення не приймались не заслуговує на увагу, оскільки постановою про порушення кримінальної справи від 28 березня 2012 року, ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25.05.2020 року підтверджується факт підроблення рішень Угринівської сільської ради від 28 липня 2006 року про передачу вказаним особам земельних ділянок.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_12 , провадження відносно якого закрито, 17 жовтня 2006 року згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу відчужили вказані земельні ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на масиві «Боднарчик» в урочищі «Лази» відповідачу ОСОБА_4

ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі продажу вказаних земельних ділянок було розроблено земельно - технічну документацію та отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №833932 від 03 квітня 2007 року, загальною площею 0, 9600 га.

Звертаючись до суду в інтересах держави з позовом, прокурор просив визнати недійсними державні акти та витребувати земельну ділянку.

Судомвстановлено,що відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 державні актина правовласності наземельні ділянкив урочищі«Лази» намасиві «Боднарчик» площею0,2400га буливидані напідставі підроблених рішень Угринівської сільська ради 28.07.2006 року

Задовольняючи позовні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області: серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_1 , серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 , серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,96 га суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19),згідно якого «вимога про визнання недійсним та скасування державного акту не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. «[…] …Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення». Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Верховний Суд вказав: «визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

Виходячи з викладеного, вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області: серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_1 , серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 , серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,96 га визнання недійсним не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина другастатті 328 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зстаттею 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння; 2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.

В справіщо розглядаєтьсявстановлено,що III сесія позачергового п?ятого скликання Угринівської сільської ради, яка відбулася 28 липня 2006 року не приймала рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатної передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Тому доводи апеляційної скарги про те, що прийняття рішень на сесіях сільської ради підтверджується погодженням та підписанням землевпорядниками сільської ради та сільським головою планів земельних ділянок, актів встановлення меж земельних ділянок в натурі, надання довідок про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, без яких підписання державних актів на право власності на земельні ділянки було б неможливим не заслуговують на увагу.

Встановивши, що ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відчужили набуті ним земельні ділянки ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно виснував, що в даній справі підлягають застосуванню положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_4 як у добросовісного набувача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не оцінив усі обставини справи щодо того, чи було додержано «справедливої, розумної рівноваги» між інтересами суспільства та інтересами ОСОБА_4 , колегія суддів вказує наступне.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі№ 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України»,від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 02 листопада2004 року у справі «Трегубенко проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України») свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чиє такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майноу власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Колегія суддів зазначає, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набули право власності на земельні ділянки.

Як встановлено, ОСОБА_4 17 жовтня 2006 року уклав договори купівлі-продажу спірних земельної ділянок з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 (провадження відносно вимог до якого закрито), які набули право власності на земельні ділянки за підробленими рішеннями 11 серпня 2006 року, тобто відчуження відбулося лише після спливу двох місяців після набуття права власності на земельні ділянки. Наведене мало б викликати у ОСОБА_4 сумнів щодо законності набуття продавцями відповідних прав на земельні ділянки.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що земельні ділянки скаржником придбано за ціною яка значно нижча за реальну вартість земельних ділянок.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до судуз позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Судом враховано, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатне передання земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Суд врахував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 175/5124/19 (провадження № 61-1535св23) дійшов висновку, що право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні норми стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майназ чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно набутої фізичною особою без відповідного рішення уповноваженого органу, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Таким чином, суд у цій справі перевірив, чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Надано належну оцінку добросовісності відповідача та додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частиніє необґрунтованими.

Апеляційний суд зазначає, що інтереси позивача як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінкуз точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно. Отже, за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володінняє обґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_4 , із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до перших набувачаів у яких він придбав земельні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21). Таким чином, немає підстав уважати, що витребування земельної ділянки є надмірним тягарем для скаржника.

Із врахуванням викладеного і враховуючи, що ОСОБА_4 в рамках цієї справи не заявлялися вимоги про відшкодування збитків до продавців земельних ділянок, доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено питання щодо компенсації вартості втраченого майна ОСОБА_4 не заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 зазначено « у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина першастатті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31))».

Колегія суддів враховує вказаний висновок Верховного Суду, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогузобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0, 96 га, кадастровий номер 2625886801:18:198:0026 Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області Угринівські слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь власника і рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК Українивизначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься уст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1Закону України «Про прокуратуру»та ч. 2ст.45ЦПК України (в редакції на час подання позову прокурором)передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначеніст. 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1ст. 46 ЦПК Україниоргани та інші особи, які відповідно дост. 45 цього Кодексузвернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положенняст. 257 ЦК Українищодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1ст. 261 цього Кодексуперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визначальним у цій справі є не момент, коли Угринівській сільській раді стало відомо про приватизацію земельних ділянок, а час, коли стало відомо про підроблення рішень сільської ради, на підставі яких передача у приватну власність земельних ділянок відбулася незаконно із завершенням у листопаді 2010 року каденції попереднього складу сільської ради під головуванням ОСОБА_7 , коли всі справи були передані новообраному складу сільської ради, та початком роботи новообраної сільської ради.

Так, згідно акта прийому-передачі документації по Угринівській сільській раді від 20.01.2011 року передача документації сільської ради (у тому числі протоколів сесій) від попереднього секретаря ОСОБА_9 новообраному секретарю ОСОБА_18 відбулася 20.01.2011 року.

Відповідачами не доведено, що саме після передачі справ новому складу депутатів, Угрнівській сільській раді стало відомо про підроблення рішень про передачу земельних ділянок.

Кримінальну справу стосовно ОСОБА_7 стосовно підроблення рішень порушено 28 березня 2012 року. Колегія суддів вважає, що саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності, оскільки після порушення кримінальної справи, а саме щодо обізнаності про підроблення рішень сільської ради колишнім головою сільської ради позивач дізнався про підроблення рішень. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що про порушення права Угринівська сільська рада дізналася 20.01.2011 року після прийняття документації, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували такий висновок. Однак, це не впливає на правильний висновок, що прокуром не пропущено строк позовної давності, оскільки до суду прокурор звернувся з позовною заявою 03.11.2012 року, тобто в межах строку позовної давності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що прокурор перед зверненням до суду із позовною заявою в інтересах Угринівської сільської ради зобов`язаний був попередньо з`ясувати причини з яких орган місцевого самоврядування не звертається до суду за захистом прав, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Угринівської сільської ради у 2012 році.

На час звернення прокурора до суду з позовом (03.04.2012 року) правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121-123Конституції УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII.

Так, відповідно до пункту 2 статті 121Конституції України(у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом) на прокуратуру покладалося, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1Закону України «Про прокуратуру»).

За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п`ятої статті 36-1Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, станом на дату пред`явлення позову прокурор керувався діючим на той момент нормамиКонституції України,ЦПК УкраїнитаЗаконом України «Про прокуратуру», а дотримання цих вимог, у тому числі, підстави для представництва були підтверджені під час подання позовної заяви та відкриття провадження у справі.

Зважаючи на обставини цієї справи та принцип незворотності дії закону у часі, а також ту обставину, що прокурор самостійно обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави у визначений спосіб, колегія суддів зазначає про наявність у нього повноважень для представництва у спірних правовідносинах інтересів держави в особі Угринівської сільської ради саме відповідно до положеньЗакону України«Про прокуратуру»№ 1789-XIIвід 05.11.1991 року.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що суд в порушення вимог ЦПК України не виніс ухвали про закриття провадження у справі щодо визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок, оскільки вказане порушення норм ЦПК України не є підставою для скасування ухваленого по справі рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року в частині зобов`язання ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, вартістю 570608 грн слід змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Витребувати у ОСОБА_4 на користь Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області земельну ділянку площею 0, 96 га, з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, що розташована в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області».

Відповідно до п.3 ч.2ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат, оскільки за результатами апеляційного перегляду, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року, в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

В частині зобов`язання ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, вартістю 570608 грн змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Витребувати у ОСОБА_4 на користь Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області земельну ділянку площею 0, 96 га, з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, що розташована в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області».

З матеріалів справи вбачається, що з позовом заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області звернувся в квітні 2012 року.

Частиною 3 статті 3 ЦПУ України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) від сплати судового збору звільнялись органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Отже, на час звернення до суду з позовною заявою Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, прокуратура була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовна заява заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області містить чотири вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру з ціною позову 570608 грн.

Отже, на час подання позовної заяви, судовий збір, який підлягав сплаті становив 4721,20 грн, який складався з 429,20 грн за вимоги немайнового характеру (виходячи з 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання позову) та 3219 грн за вимогу майнового характеру, (виходячи з 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання позову).

З подання апеляційної скарги сума судового збору, що підлягала сплаті становить 5472,30 грн (виходячи з 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), а саме 643,80 грн за вимоги немайнового характеру, 4828,50 грн за вимогу майнового характеру.

За подання апеляційної скарги скаржником сплачено в загальній сумі 14997,12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 14 червня 2024 року №568, №569, №570, №571, №572.

Отже, з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_4 , пропорційно розміру задоволених вимог, слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за вимоги немайнового характеру в розмірі 643, 80 грн.

Оскільки в іншій частині рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року змінено та викладено резолютивну частину в іншій редакції, тому в цій частині відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Разом з тим, колегія суддів роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,сплачена сумасудового зборуповертається заклопотанням особи,яка йогосплатила заухвалою судув разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, що не позбавляє ОСОБА_4 права звернутися до апеляційного суду з заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані в урочищі «Лази» масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме:

серії ЯГ № 310176 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200304;

серії ЯГ № 310175 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200306;

серії ЯГ № 310177 від 11.08.2006, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,24 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631200305;

серії ЯД № 833932 від 03.04.2007, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,96 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781200150.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року в частині зобов`язання ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,96 га з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, вартістю 570608 грн змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Витребувати у ОСОБА_4 на користь Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області земельну ділянку площею 0, 96 га, з кадастровим номером 2625886801:18:198:0026, що розташована в урочищі «Лази» масив «Боднарчик» в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області».

Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 03530483, місце знаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за вимоги немайнового характеру в розмірі 643, 80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.Д. Фединяк