Постанова

від 14.05.2024 по справі 172/417/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5371/24 Справа № 172/417/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І.Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шиша Антона Борисовича на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року та додатковерішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Шев`якінське», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні2023року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Шев`якінське», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві власності належать земельна ділянка площею 8,449 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220787700:02:006:0128, яку він успадкував після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 2/3 частини земельної ділянки площею 8,113 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220787700:02:006:0129, 1/3 з яких позивач успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 1/3 частину успадкував після смерті брата ОСОБА_3 . Інша 1/3 частина земельної ділянки на праві власності належить ОСОБА_2 .

Наразі земельну ділянку з кадастровим номером 1220787700:02:006:0128 на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем 01 грудня 2017 року, використовує ФГ «Шев`якінське». Також це ж фермерське господарство використовує 1/3 частини земельної ділянки (2,704 га) з кадастровим номером 1220787700:02:006:0129 (яка була успадкована позивачем після смерті брата ОСОБА_3 ) на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем 23 листопада 2018 року. З пояснень брата позивача ОСОБА_3 , даних ним за життя, відповідач не виплачував орендну плату за 2020-2022 роки. Позивач, отримавши свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, повідомив відповідача про перехід права власності на земельну ділянку та просив надати йому копію договору оренди землі, а також виплатити йому орендну плату за користування ділянкою за 2020-2022 роки. Проте відповідач до цього часу вимоги позивача не виконав. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2017 року підлягає розірванню у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати.

Окрім цього зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1220787700:02:006:0129 перебуває у спільній частковій власності позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а на момент укладення оспорюваного договору від 23 листопада 2018 року, перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому могла бути передана в оренду виключно за згодою всіх співвласників. Однак як вбачається з доданих до позову матеріалів, частина земельної ділянки площею 2,704 га була передана в оренду відповідачу за волевиявленням лише одного із співвласників ОСОБА_3 , що є порушенням вимог ст. 358 ЦК України. Також в порушення вимог ст. 79-1 ЗК України об`єктом договору оренди землі від 23 листопада 2018 року є не виділена в натурі (не сформована) 1/3 частина земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:006:0129, межі якої у встановленому порядку не встановлені та яка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі. При цьому, за життя брата позивача ОСОБА_3 , між всіма співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:006:0129 було досягнуто усної домовленості без укладення письмової угоди про порядок користування вказаною земельною ділянкою: вона була поділена на три приблизно рівні частини, обробіток двох з яких здійснював позивач ОСОБА_1 , а однієї ОСОБА_3 . Про факт укладення ОСОБА_3 оспорюваного договору оренди землі від 23 листопада 2018 року позивач дізнався після отримання свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2023 року та внесення відомостей про нього як власника 2/3 частин земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, договір оренди землі від 23 листопада 2018 року є неукладеним, а 1/3 частина земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:006:0129 площею 2,704 га підлягає витребуванню у відповідача та поверненню позивачу.

З огляду на зазначене просив суд, розірвати договір оренди землі, укладений 01 грудня 2017 року між ОСОБА_3 (наразі орендодавцем є ОСОБА_1 ) та Фермерським господарством «Шев`якінське» і зареєстрований 01 грудня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Побережним С.Є., номер запису про інше речове право 23699875; зобов`язати Фермерське господарство «Шев`якінське» повернути ОСОБА_1 1/3 частину земельної ділянки площею 8,113 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220787700:02:006:0129; стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Додатковим рішеннямВасильківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від18березня 2024року відмовлено узадоволенні заявипредставника заявника ОСОБА_5 проухвалення додатковогорішення уцивільній справі№ 172/417/23про стягненнясудових витратна професійнуправничу допомогута витрат,пов`язаних зпереїздом доіншого населеногопункту представникапозивача.

Додаткове рішеннямотивовано тим,що позивачувідмовлено узадоволенні позовнихвимог уповному обсязі,суд невбачає підставдля стягненняз відповідачана користьпозивача судовихвитрат,у томучислі витратна професійнуправничу допомогута витрат,пов`язаних зпереїздом доіншого населеногопункту представникапозивача.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить рішеннясуду скасуватита ухвалитинове,яким задовольнитийого позовнівимоги вповному обсязі,додаткове рішенняскасувати тастягнути зФермерського господарства"Шев`якінське"на користь ОСОБА_1 понесені нимпід часрозгляду справив судіпершої інстанції,а такожпід часапеляційного розглядусправи,судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду та додаткове рішення суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 26 січня 2023 року приватним нотаріусом Синельниківського нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. та свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 8,449 га кадастровий номер 1220787700:02:006:0128, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Павлівської сільської ради Синельниківського (колишнього Васильківського) району Дніпропетровської області, яку він успадкував від брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельна ділянка площею 8,449 га кадастровий номер 1220787700:02:006:0128 є об`єктом договору оренди землі від 01 грудня 2017 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Фермерським господарством «Шев`якінське» на строк до 31 грудня 2032 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 25 вересня 2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Побережним С.Є. надано електронну копію документа, а саме договору оренди землі (земельна ділянка кадастровий номер 1220787700:02:006:0128) від 01 грудня 2017 року, укладеного між ФГ «Шев`якінське» та ОСОБА_3 , де зазначено, що за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 6589,63 грн.

При цьому, в матеріалах справи в наявності копії вказаного договору, однак з різними датами укладання. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що розбіжності щодо зазначення дати договору в копіях наданих суду сторонами це суто технічна описка і правильною датою договору укладеного між ФГ «Шев`якінське» та ОСОБА_3 є 01 грудня 2017 року, тобто дата зазначена на оригіналі договору що знаходиться у державного реєстратора і який на підставі цього договору проводив реєстраційні дії. Сам договір оренди від 01 грудня 2017 року сторонами не оспорюється.

Підставою для розірвання договору оренди землі від 01 грудня 2017 року, як стверджує позивач, є систематична невиплата орендної плати орендодавцю його брату ОСОБА_3 , а наразі й йому, оскільки він є власником земельної ділянки, яку успадкував після смерті брата.

Згідно з договором про поділ спадщини, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 29 вересня 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали цей договір про поділ спадкового майна в рамках спадкової справи № 373/16, відкритої державним нотаріусом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадкового майна, що підлягає поділу за цим договором, входять: житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка розміром 8,1130 га кадастровий номер 1220787700:02:006:0129, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до договору про поділ спадщини від 29 вересня 2017 року частки спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спадщині є рівними, по 1/3 частці кожному. У спадщину до кожного зі спадкоємців, зокрема, перейшла 1/3 частина земельної ділянки розміром 8,1130 га кадастровий номер 1220787700:02:006:0129.

23 листопада 2018 року між ФГ «Шев`якінське» та ОСОБА_3 укладений договір оренди землі кадастровий номер 1220787700:02:006:0129 загальною площею 2,704 га строком на 15 років. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 1841,64 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2023 року державним реєстратором виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А.О. 10 грудня 2018 року вчинений запис про інше речове право: право оренди земельної ділянки площею 2,704 га на підставі договору оренди землі від 23 листопада 2018 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Фермерським господарством «Шев`якінське» на строк до 31 грудня 2032 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. від 26 січня 2023 року ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 8,1130 газ цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 1220787700:02:006:0129.

Позивач стверджує, що оскільки 1/3 частина земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:006:0129, що перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виділена в натурі, то ця земельна ділянка не може бути об`єктом договору оренди землі. Також позивач вважає неукладеним договір оренди землі від 23 листопада 2018 року так як відсутня згода всіх співвласників земельної ділянки на вчинення цього правочину.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,районний судобґрунтовано виходивз того,що невстановлено фактусистематичної невиплативідповідачем орендноїплати заземельну ділянкукадастровий номер1220787700:02:006:0128,відповідно додоговору орендиземлі від01грудня 2017року,оскільки вматеріалах справиє належні,достовірні ідостатні доказизворотного,а саме:розписка ОСОБА_3 про отриманняним орендноїплати угрудні 2017року всумі 34тисячі гривень,що дорівнюєсплаті орендареморендної платибільше ніжза 5років користуванняземлею,податкові документи,які свідчатьпро сплатувідповідачем за2020-2021роки податкуна доходифізичних осіб,банківський документпро сплатупозивачу за2022рік орендноїплати заземлю.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині земельної ділянки з кадастровим номером1220787700:02:006:0129,суд першоїінстанції виходивз того,що кожензі співвласниківна власнийрозсуд використовувавсвою частинуземельної ділянки,яка умовнобула поділенана приблизнорівні частиниі яквбачається здоговору орендиземлі від23листопада 2018року цячастина становила2,704га.Також судзауважує,що змоменту укладеннявказаного договоруоренди земліу 2018році ідо моментупред`явлення позовудо судуу березні2023року упозивача небуло зауваженьвикористання співвласником ОСОБА_3 1/3частини земельноїділянки,в томучислі шляхомздачі воренду іншійособі,оскільки самостійнообробляючи двічастини зцієї земельноїділянки позивачповинен бувзнати інапевно знавпро обробітоктретьої частиниземельної ділянкиіншою особою.За цейперіод будь-якихзауважень зцього приводуу позивачане було.Тим самимпозивач надавсвою згодуна оренду1/3частини земельноїділянки,тому підставдля витребування1/3частини земельноїділянки кадастровийномер 1220787700:02:006:0129у відповідачанемає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Доводи апеляційноїскарги проте,що матеріаламисправи недоведено фактувиплати відповідачеморендної платиза договоромвід 01грудня 2017року за2018 2019роки,так ідоведено фактне виплатиорендної платиза вказанимдоговором за2020 2022роки,тобто затри рокипідряд,колегія суддівне можеприйняти доуваги,оскільки фактвиплати орендної плати підтверджується розписками ОСОБА_3 від 14 грудня 17 та 28 листопада 2018 року, складеними у присутності свідків, видатковим касовим ордером за 2021 рік, податковим розрахунком сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб та сум утриманого податку за 4 квартал 2020 року, відомостями про суми нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 4 квартал 2021 року.

Твердження апелянта, що ці документи не підтверджують факту отримання орендної плати, оскільки останні не відповідають вимогам чинного законодавства, колегія суддів вважає безпідставними та надуманими.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1220787700:02:006:0129, або її частина, могла бути передана в оренду третій особі виключно за згодою всіх співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте, частина вказаної земельної ділянки, площею 2,704 га, була передана в оренду відповідачу за волевиявленням лише одного із співвласників ОСОБА_3 , що являється порушенням вимог ст. 358 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, у зв`язку з чим ОСОБА_3 , як власник 1/3 частини спірної земельної ділянки на законних підставах уклав договір оренди земельної ділянки саме на свою частину.

Що стосується додаткового рішення суду, то колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у стягненні судових витрат з відповідача на користь позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому підстави для стягнення таких витрат, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, відсутні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаШиша АнтонаБорисовича залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 березня 2024 року та додаткове рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко