Рішення

від 09.05.2024 по справі 524/9837/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9837/23

Провадження № 2/536/410/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко О.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області адвоката Лаврука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

15.12.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Демиденко В.А. звернувся до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається, що в період з 01.12.2015 по 10.12.2020 ОСОБА_1 працював на посадах соціального працівника та завідувача відділення обліку бездомних осіб в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. 10.12.2020 наказом №40-ОС його звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Під час перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем між ними виник спір щодо нарахування позивачу та виплати підвищення до посадового окладу на 25% у зв`язку зі шкідливими та важкими умовами праці, які під час звільнення йому так і не були виплачені.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 було визнано протиправною діяльність ТЦСОА щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням підвищеного посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020. Крім того, суд зобов`язав ТЦСОА нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020 з урахуванням проведених виплат, яке набрало законної сили 04.06.2020.

13.01.2023 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 ТЦСОА було перераховано грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 в розмірі 81 320,31 грн, що підтверджується банківською випискою по картці/рахунку за період 13.01.2023 та листом ТЦСОА №01-11/46 від 16.01.2023 та платіжним дорученням №6 від 12.01.2023.

Оскільки ОСОБА_1 було звільненого 10.12.2020, то в цей день роботодавець повинен був провести виплату всіх належних йому сум, але фактичний розрахунок з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% було проведено тільки 13.01.2023.

Посилаючись на положення ст.116,117 КЗпП України вважає, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та 20.01.23 звернувся до відповідача з заявою про виплату середнього заробітку згідно ст.117 КЗпП України. На його заяву ТЦСОА листом від 06.02.2023 відмовив ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку, посилаючись на відсутність коштів та нібито пропущення строків для звернення та відсутність конкретного розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Листом від 21.02.2023 відповідач визнав, що 13.01.2023 ним було виконано у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 та пояснив відмову у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку згідно ст.117 КЗпП України відсутністю коштів для здійснення таких виплат та нібито пропущенням строків для звернення за вказаною виплатою.

Вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку посилаючись на правові висновки Касаційного адміністративного суду Верховного суду висловлені у постанові від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Оскільки днем звільнення ОСОБА_1 є 10.12.2020, а тому першим днем затримки є 11.12.2020, а останнім днем затримки є 12.01.2023, то період затримки розрахунку при звільнені складає 762 дні.

Враховуючи, що середня заробітна плата ОСОБА_1 обчислюється з виплат за останні два календарні місця (жовтень листопада 2020), що передує місяцю в якому його було звільнено (грудень 2020), та згідно розрахунку доданого до листа №01-11/159 від 21.02.2023 відповідачем становить за жовтень - листопад 2020 року 23 291,62 грн. то розмір середньої заробітної плати складатиме 11 645,81 (23 291,62 грн:2), а розмір середньої заробітної плати за 1 робочий день складатиме 554,56 грн (23 291,62 грн :42 робочі дні), то середній заробіток за час затримки розрахунку буде становити 422 574,72 (554,56 грн х 762 дні затримки).

Щодо затягування відповідачем проведення фактичного розрахунку з ОСОБА_1 вказує, що відповідач виконав дане рішення через 223 дні з моменту набрання ним законної сили, що ОСОБА_1 звертався до відповідача про добровільне виконання рішення, на що отримав в листі №01-11/388 від 16.08.2022 відмову, і тому вимушений був звертатися за примусовим його виконанням до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області та 15.09.2022 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про зобов`язання ТЦСОА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням підвищеного посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020. Також вважає, що затягування розрахунку з ОСОБА_1 сталось із-за того, що відповідач неправильно нарахував йому заробітну плату і він вимушений був 10.10.2022 звертатися до державного виконавця з клопотанням про залучення спеціаліста, і дізнавшись про це та, що в разі залучення спеціаліста йому потрібно буде оплачувати його послуги, правильно нарахував заборгованість. 08.12.2022 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області на боржника відповідача ТЦСОА було накладено штраф на невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду та листом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.12.2022 ОСОБА_1 в чергове було відмовлено у виплаті заборгованості.

Просив суд стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2020 по 13.10.2023 в сумі 422 574,22 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів та понесені ним судові витрати в розмірі 4 380,60 грн, що складаються з 3 380,60 грн судового збору на 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження розміру понесених судових витрат понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу додає договір про надання правової допомоги №15-02/01, акт наданих послуг №1, рахунок-фактуру №1 від 20.03.2023, квитанцію від 20.03.2023 і платіжну інструкцію від 20.03.2023.

Також просив суд визнати причину пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду поважною та поновити йому строк для подачі цієї позовної заяви посилаючись, що в межах встановленого ст.233 КЗпП України трьох місячного строку ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою 20.03.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду, як до органу, який виніс рішення 04.05.2022 у справі, де він просив визнати протиправною бездіяльність ТЦСОА та стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2020 по 13.01.2023 в сумі 422 574,72 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження. Ухвалою цього ж суду від 04.12.2023 було закрито провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснено, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за угодою адвокат Лаврук В.О. в судовому засіданні позов не визнав.

В обгрунтування своєї позиції пояснив, що 04.05.2022 Полтавським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення, яким зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020 з урахуванням проведених оплат, яке було виканано ТЦСОА 13.01.2023 в повному обсязі, що визнає позивач. Днем звільнення позивача є 10.12.2020, фактичний рохрахунок (виплата всіх належних при звільненні сум) відповідач здійснив 13.01.2023 після набрання чинності ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-ХІ, де встановлені обмеження щодо виплати середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні не більше ніж за шість місяців.

Вважає, що мова може йти лише щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за період з 11.12.2020 по 10.06.2021 у розмірі 100 929,92 грн (182 дні х 554,56 грн), а не про стягнення середнього заробітку за період з 10.12.2020 по 13.01.2023 в сумі 422 574,72, як цього безпідставно хоче позивач.

Вказує, що як убачається із рішення суду від 04.05.2020 відповідачем при звільненні позивача була допущена затримка не всіх сум, що належали ОСОБА_1 до виплати при звільненні, а лише 25% від його початкового окладу, а саме 1096,75грн грн на місяць, тому стягнення середнього заробітку за період з 11.12.2020 по 10.06.21 у повному розмірі, тобто 100 929,92 грн, не буде відповідати принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Вважає, що співмірною сумою щодо ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленою ним до стягнення сумою середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є сума 9 497, грн, яка розрахована так: 100 929,92 грн *9,41% =9497,5 грн., де 100 929,92 грн - сума середнього заробітку позивача за період з 11.12.2020 по 10.06.2021; 9,41% відсоткове співідношення розміру середньої заробтної плати позивача на місяць у сумі 11 645,81 грн до суми, яка підлягала нарахуванню та виплаті йому у якості підвищення окладу на 25% у розмірі 1095 на місяць (1095,75 грн:11 645,81 грн*100=9,41%).

Просив суд в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 11.12.2020 по 13.01.2023 в розмірі 413 077,22 грн відмовити, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 11.12.2020 по 10.06.2021 в розмірі 9 497,5 грн прийняти рішення на свій розсуд.

Треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, їх представники, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, уповноваженого представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Установлено, що 10.12.2020 позивача ОСОБА_1 на підставі наказу № 40-ОС від 10.12.2020 було звільнено з роботи з посади завідувача відділення обліку бездомних осіб Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.

04.02.2021 Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області перейменовано на Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Полтавської області Кременчуцького району Полтавської області.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, в день звільнення ОСОБА_1 відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку, останній мав заборгованість по заробітній платі у вигляді недоплати з урахуванням підвищення посадового окладу на 25%.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 було визнано протиправною діяльність ТЦСОА щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з урахуванням підвищеного посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020 та суд зобов`язав ТЦСОА нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% у зв`язку з займаними посадами соціального працівника та завідувача ВОБО з 01.12.2015 по 10.12.2020 з урахуванням проведених виплат, яке набрало законної сили 04.06.2020.

13.01.2023 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 ТЦСОА було перераховано грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 в розмірі 81 320,31 грн, що підтверджується банківською випискою по картці/рахунку за період 13.01.2023 та листом ТЦСОА №01-11/46 від 16.01.2023 та платіжним дорученням №6 від 12.01.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції на час розгляду справи) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як встановлено, датою остаточного розрахунку Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є 10.12.2020, а отже, порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 11.12.2020 (наступний день після звільнення) по 13.01.2023 (по день фактичного розрахунку).

Аналізуючи вказані норми права та встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за цей час є обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи положення ст.117 КЗпП України щодо обмеження шестимісячним терміном, за який може бути стягнуто середній заробіток з дати порушення прав ОСОБА_1 . кількість робочих днів за період з 11.12.2020 по 10.06.2021 становить 182.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 обчислюється відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати» затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи (жовтень листопад 2020), що передує місяцю, в якому його було звільнено (грудень 2020).

Згідно наданого розрахунку відповідачем розміру середньої заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2020 становить 23 291,62 грн., тоді розмір середньомісячної заробітної плати за місяць складає 11 645,81 грн (23 291,62 : 2 місяці), а розмір середньої заробітної плати за 1 робочий день складає 554,56 грн (23 291,62 грн : 42 робочих днів).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 100 929,75 грн (182дні х 554,56 грн).

Однак, вирішуючи спір по суті, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з такого.

Суд у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц (14-623цс18) враховує, що метою ст.116,117 КЗпП України є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Крім того, з огляду на положення ч. 2 ст. 117 КЗпП України, розмір середнього заробітку, що може бути стягнуто судом з роботодавця, залежить від задоволення вимоги про стягнення несплаченої заробітної плати при звільненні.

Як установлено, Територіальний центр соціального обслуговування (надання) соціальних послуг Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області при звільненні недоплатив заробітну плату ОСОБА_1 у вигляді невиплати підвищення посадового окладу на 25%, що вказано в рішенні суду від 04.05.2022.

У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд вказує у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності і цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд дійшов висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 на 25%, що становить 25 232 грн 48 коп, враховуючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку складає 100 929,75 грн,

Вказана сума, на думку суду, є пропорційна недоотриманим за визначений судом період грошових коштів, з огляду на розмір недоплат частини заробітної плати відповідачем, що мали місце за період з 01.12.2015 по 10.12.2020 стягнутих за рішенням суду, що складає 25% від загальної суми виплат при звільненні. Суд вважає, що саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи доводи та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, до стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 232 грн 48 коп.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подачі даного позову суд вказує на таке.

Так, згідно положень ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином для звернення працівника до суду з заявою для вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (ст.234 КЗпП України).

Установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 15.12.2023, тобто пропустивши тримісячний строк, враховуючи, що він був звільнений 10.12.2020, а остаточний розрахунок отримав 13.01.2023.

Однак, як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 в межах встановленого строку 20.03.2023 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду, як до суду, який виніс рішення у справі від 04.05.2022, з позовною заявою, де просив визнати протиправною бездіяльність Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2020 по 13.01.2023 в сумі 422 574,72 грн, яка згідно ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 була прийнята до розгляду та відкрито провадження.

Відповідно до ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 було закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а в порядку цивільного судочинства.

Отже, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин, тому суд його поновлює.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 4 380,60 гривень, враховуючи принцип пропорційності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 201,86 грн. та за правничу допомогу 1000 грн, що підтверджено документально.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подачі позову про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Автозаводського району департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( код ЄДРПОУ 33255516) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2020 по 10.06.2021 в сумі 25 232 (двадцять п`ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 48 коп з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, судовий збір в сумі 201 (двісті одна) грн 86 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. М. Клименко

Повний текст судового рішення складено 09.05.2024