Рішення

від 15.05.2024 по справі 205/7849/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

15.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/7849/23

Провадження № 2/205/1542/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бородавки А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другої Маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування нотаріальної дії державного нотаріуса Другої Маріупольської нотаріальної контори Царьової Інни Валентинівни,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Другої Маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування нотаріальної дії державного нотаріуса Другої Маріупольської нотаріальної контори Царьової Інни Валентинівни.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 18.10.2003 року вона мала виїхати за кордон, у зв`язку із чим їй в короткий термін до від`їзду треба було встигнути зробити дуже багато справ, в тому числі дати батькові довіреність на управління на період моєї відсутності належним їй нерухомим майном, яке від її імені, як зареєстрованого приватного підприємця, здавалося в оренду та перебудовувалося. Лише останнього дня перед вилітом 17.10.2003 року, знайшовся час піти з батьком до Другої Маріупольської держаної нотаріальної контори для оформлення Довіреності. З`явившись у кабінет нотаріуса Царьової І.В. близько 18 годин, вона попросила нотаріуса підготувати текст для оформлення Довіреності на управління її майном. При цьому: - до початку оформлення Довіреності, батько ОСОБА_2 пояснив їй, що така довіреність потрібна лише для того, щоб кожного разу не висилати йому окрему довіреність на вчинення тієї чи іншої дії, і що в будь-якому разі до цієї довіреності потрібні будуть її письмові підтвердження його діям. Також він обіцяв їй, що лише за узгодження з нею своїх дій стосовно управління її майном, він буде здійснювати ти чи інші кроки. Нотаріус Царьова І.В., повідомила її, що не має часу для підготовки нового бланка, але вона вже має готову проформу, яку вона роздрукувала и запропонувала їй підписати та вже підписану зареєструвала у реєстрі за № 2-2287 від 17.10.2003 року на ім`я мого батька ОСОБА_2 . На слово «розпоряджатися», додане в заголовок Довіреності, вона не звернула уваги і слабо уявляла собі додаткові юридичні значення цього, тому що вважала, що розпоряджатися це здавати в оренду, перебудовувати і таке інше. Нотаріус з причини поспіху наприкінці робочого дня порушуючи ст. ст. 5, 49 ЗУ «Про нотаріат» та статті 3, 5, 28, 92 «Інструкції про здійснення нотаріальних дій нотаріусами України» 1994 року абсолютно нічого мені не поясняла і не попереджала про наслідки видачі такої Довіреності. В довіреності відсутні але мають бути зазначені статті законодавства, про які її попереджене та роз`яснювано наслідки. Також ніхто не цікавився її сімейним станом і не попереджав, що оскільки вона в жовтні 2002 року одружилася і, згідно їхнього з чоловіком рішення, все її і його майно ставало їхньою загальною сумісною власністю, не зважаючи на те, що воно продовжувало бути оформленим на неї, вона не мала права розпоряджатися ним без його відома і згоди. Сама ж вона не уявляла цих наслідків. Таким чином, їй не тільки було введено в оману стосовно наслідків видачі такої довіреності, але і обманено в тому, що, мов, при використанні Довіреності все одно потрібні її письмові підтвердження на дії батька на підставі цієї довіреності. Крім того, Довіреність оформлено всупереч Закону на все моє майно, порушує права її чоловіка, тому що виходить, що батько може розпорядитися майном, яке хоча і оформлено на неї ОСОБА_1 , але є їхнім з чоловіком сумісним майном. Також незаконний і практично нікчемний запис про те, що Довіреність стосується «…всього мого майна, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося…» Тобто і того мого майна, яке знаходиться за межами України під юрисдикцію другої країни та на яке накладені обмеження з приводу розпорядження законодавством цих країн, наприклад, в Канаді і в Англії, де я вчилась. Це незаконно, тому що батько не має права не тільки розпоряджатися, але навіть управляти тим її майном, яке знаходиться за межами України. Нотаріус повинна була підготувати для підпису саму таку проформу довіреності, про що вона прохала не збільшуючи вказаних в неї повноважень, та найважніше пояснити та попереджати її про наслідки видачі Довіреності з тими повноваженнями, які вона вказала в довіреності. Також просить суд врахувати наступне: У 2007 році питання скасування довіреності № 2-2287 від 17 жовтня 2003 року розглядалося третейським судом. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 27.08.2007 у справі № 41/6 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності бланк, ВАР № 562134, реєстр. № 2-2287 від 17 жовтня 2003 року позов задоволено. Вищевказане рішення Третейського суду було скасовано Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2020 у справі 814/1070/19 з підстав того, що справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону України «Про третейські суди». Однак, вважаю доцільним надати суду пояснення нотаріуса Царьової І.В., наданих під час розгляду справи третейським судом, які мають значення для підтвердження порушення нею законодавства України при здійснені нею дії по посвідченню довіреності та якими нотаріус ОСОБА_3 особисто підтверджую про допущені нею порушення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків.

Згідно Довідки від 28.08.2023 року, у період з 28.08.2023 року по 08.09.2023 рік (включно) суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Бізяєва Н.О. перебувала у щорічній відпустці.

ОСОБА_1 , через систему «Електроний суд» 26.08.2023 року було подано, зареєстровану в канцелярії 28.08.2023 року, заяву про усунення недоліків з доданими до неї додатками, у тому числі, і позовною заявою (нова редакція) та клопотанням про звільнення від сплати судового збору датованого 26.08.2023 роком.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху повторно.

26.09.2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 надала позов з усуненими недоліками.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2023 року відкрито провадження по справі в загалному порядку та призначено підготовче судове засідання.

09.10.2023 року від ОСОБА_2 через систему «Електроний суд» було подано відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги визнає, просить задовольнити.

На відповідний запит суду, 29.12.2023 року канцелярією суду зареєстрований Лист Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції, про те що Друга маріупольська державна нотаріальна контора знаходиться за адресою: пр.-т Будівельників, буд. 75, м. Маріуполь, Донецька область, 87525. Наказом міжрегіонального управління від 19 липня 2023 року №6484/04 «Про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 19.07.2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Другої маріупольської державної нотаріальної контори. Документи нотаріального діловодства та архіву Другої маріупольської державної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходженя та стан збереження наразі неможливо. Доступ до документів нотаріального діловодства та архіву, що перебували у провадженні Другої маріупольської державної нотаріальної контори, наразі відсутній.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши письмову заяву в якій просила розглянути справу без її присутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Представник другої Маріупольської державної нотаріальної контори до суду не з`явився.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За правилами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписівст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 17.10.2003 р. позивач видала письмове уповноваження (довіреність) на ім`я відповідача, яку нотаріально посвідчив нотаріус Другої маріупольської державної нотаріальної контори Царьова І.В. та зареєструвала в реєстрі №2-2287.

З позовної вимоги вбачається, що позивач посилається на недійсність довіреності з тієї підстави, що її батько відповідач ОСОБА_2 пояснив, що довіреність йому необхідна для вчинення певних дій, проте не вказував яких, і для конкретизації яких, але вказував на те, щоб кожного разу не складати окрему довіреність просив вказати у довіреності розпорядження на все майно. В подальшому зобов`язувався окремо з нею узгоджувати окремо правочини щодо певного майна. Нотаріус Царьова І.В. надала їй вже заздалегідь підготовлений примірник довіреності. В довіреності було зазначено слово «розпоряджатися» значення якому вона не придала. Тому не уявляла правових наслідків відчуження всього записаного на неї майна.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановленоЗаконом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат".

Частиною 1ст. 1 Закону України "Про нотаріат"встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2ст. 1 Закону України "Про нотаріат"передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред`явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Також посилається на обман збоку нотаріуса Царьової І.І., стосовно наслідків видачі такої довіреності, а також обману в тому, що, при використанні Довіреності все одно потрібно підписи ОСОБА_1 письмові підтвердженя на дії батька цієї довіреності.

В ст.55 ЦК України 1963 р. зазначено, що угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.

На підтвердження обставин, що позивач під час видачі довіреності перебував у стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними доказів суду не надано.

В ст.56 ЦК України 1963р. зазначено, що угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також будь якого доказу не надано. За своєю суттю видача довіреності є одностороннім правочином, та видана в нотаріальній формі. Притому із змісту позовної заяви вбачається, що нотаріус ОСОБА_3 надала їй вже заздалегідь підготовлений примірник довіреності. Отже посилається на неправомірність вчинення нотаріальних дій, які призвели до її помилки. Проте будь яких доказів суду ненадано. За таких підстав суд вважає, що позивачем не доведено обставин видачі довіреності під впливом помилки, а також її істотного значення.

В ст.57 ЦК України 1963р. зазначено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Суд констатує, що будь яких об`єктивних доказів на підтвердження обставин, перелічених зазначеною статтею позивач суду не надав.

Так, як на підставу визнання довіреності недійсною позивач також посилається ЦК України 1963р. та ст. 5, 49 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 48 ЦК України 1963р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Як вбачається із змісту ст. 5, ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» в редакції станом на 19.06.2003р. зазначено, що нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Крім того, нотаріус, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян. Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє нотаріус, він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Позивачем також суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів, що нотаріус Царьова І.В. при видачі довіреності №2-2287 від 17.10.2003р. не дотрималась зазначених вимог.

Крім вищезазначених судом встановлених обставин, суд не бере до уваги копію відзиву нотаріуса Царьової І.В. по іншій справі відповідно до ст.77 ЦПК України як недостовірний доказ, оскільки ОСОБА_3 , як нотаріус Другої маріупольської державної нотаріальної контори, як учасник у цій справі не залучалась, вимог позивача до неї не пред`являлись.

Суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст.37 ЦПК.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем не надано доказів, які б у своєї сукупності вказували на обставини недійсності оспорюваної довіреності в межах позовних вимог, тому позов не підлягає задоволенню.

Зазначений висновок суду зроблений з урахуванням вимог ч.1 ст.82 ЦПК України щодо достовірності обставин визнаних відповідачем.

Інші документи подані сторонами суд не враховує як належний та допустимий доказ, оскільки вони не стосуються предмету позову, та не впливають на висновки суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 13, 19, 76-78, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Другої Маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування нотаріальної дії державного нотаріуса Другої Маріупольської нотаріальної контори Царьової Інни Валентинівни відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 20 травня 2024 року.

Суддя: Н.О.Бізяєва