Рішення

від 01.04.2024 по справі 953/11383/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11383/23

н/п 2/953/1117/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.

за участі секретаря Лущан В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

встановив:

17 листопада 2023 року ОСОБА_3 (далі: позивач) звернувся до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» (далі: відповідач) із позовом в якому просив стягнути з відповідача за період з червня 2022 по 21.11.2022 заборгованість по заробітній платі в сумі 56239, 82 грн., компенсацію при звільненні за невикористану відпустку - 55674, 76 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 3928, 03 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати 69593, 88 грн., а також зобов`язати відповідача сплатити за звільненого працівника за період з 01.01.2022р. по 21.11.2022р. ЄСВ 53319, 24 грн., військовий збір 4932,18 грн., ДПФО - 59186, 20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на перебування з 01.06.2016 по 21.11.2022 у трудових відносинах з відповідачем, не сплату заробітної плати, що змусило його звільнитись та звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала посилаючись на ненадання позивачем належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів нарахування йому заробітної плати за відповідний період, та її не виплати. Додатком №2 до Колективного договору відповідача (далі: Договір), зокрема, п.1.5. Договору передбачена оплата праці за погодинною системою, а також за результатами індивідуальних робіт. При погодинній, почасовій системі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробітна плата працівника визначається згідно з тарифною ставкою та посадовим окладом за фактично відпрацьований час. Разом з тим, за період з червня 2022 по 21.11.2022 у відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, що є безумовною підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці. Зауважила, що 09.12.2022 у відповідача змінився керівник. При звільненні попередній керівник не передала табелі обліку робочого часу, зокрема, за період з червня 2022 по 21.11.2022. Попереднім директором жодного документу на підтвердження наявності у відповідача заборгованості із заробітної плати перед працівниками, зокрема, і перед позивачем, не передала. Про відсутність у підприємства заборгованості з виплати позивачу заробітної плати свідчать звіти, подані до державних органів. Лист Харківської обласної ради від 22.03.2023 за № 01-43/1961 не є офіційним документом, не містить прізвища, ім`я, по-батькові конкретних працівників, посади та розрахунки не підписані посадовими особами. Також зазначила, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення з позовом до суду.

Позивач наполягаючина своїхпозовних вимогахзазначив,що погоджуєтьсяз доводамивідповідача щодоненадання належних,допустимих,достовірних тадостатніх доказів,які бсвідчили пронарахування йомузаробітної заперіод зчервня 2022по 21.11.2022,та їїневиплату,однак цепов`язано ізненаданням відповідачемозначених документів,ані узазначений періодані призвільненні.За такихобставин,вважає,що строк зверненнядо судуз позовомним дотриманий.Крім того,зазначив,що відповідачемне наданодоказів відсутностіміж сторонамитрудових відносину періодз червня2022по 21.11.2022та виплатийому усіхналежних призвільненні сум.

Представник відповідача, не погоджуючись з позицією позивача, додав, що таблиці, зазначені у листі від 22.03.2023 за № 01-43/1961 не є документами та не можуть бути доказом у даній справі, враховуючи, що у подальшому даний лист нею відкликався.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, а представник відповідача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позову заяву та у запереченнях.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

З 01.03.2016 по 21.11.2022 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджено трудовою книжкою ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 13.11.1978.

01.03.2022 відповідачем виданий наказ про оголошення простою не з вини працівників з 01.03.2022, виплати часу простою не з вини працівників у розмірі 2/3 посадового окладу, звільнення працівників від обов`язку присутності на віддалених робочих місцях і на робочих місцях в офісі.

Наказом №8-К від 11.11.2022 передбачена виплата компенсації за 96 календарних дні.

При звільненні позивача виплата всіх належних йому при звільненні сум, не здійснена, роботодавець письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Як вбачається з Відомостей про державну реєстрацію фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, позивач за період з 01.01.2022 по 21.11.2022 не отримувала.

Разом з тим, з банківської виписки позивача за період з 17.10.2022 по 01.01.2023, вбачається, що позивач отримав заробітну плату 15.08.2022 в сумі 5 554, 50 грн., 24.09.2022 3 018, 75 грн., 17.10.2022 3 025,73 грн., 08.11.2022 3 864 грн.

14.12.2022 новий директор ОКП ХОР «Знахідка» звернувся до голови Харківської обласної ради з проханням про надання фінансової підтримки для погашення заробітної плати працівникам за період з травня 2022 по грудень 2022, до запиту доданий перелік працівник перед якими існує заборгованість зі сплати заробітної плани, серед яких наявне прізвище позивача, із зазначенням посадового окладу в сумі 21 613 грн.

Як вбачається зі штатного розпису ОКП ХОР «Знахідка», посадовий оклад позивача складає 21 613 грн.

В подальшому, 03.05.2023, директор відповідача відкликала вищезазначений лист.

20.06.2023 позивач звертався до відповідача із запитом щодо повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

18.07.2023відповідач листом№02-02/151повідомив позивача,що попереднімдиректором призвільненні тапередачі справтабелів облікувикористання робочогочасу тавідомостей стосовнонарахування,виплати абонаявності заборгованостіпо заробітнійплаті заперіод з01.01.2022по 09.12.2022 не надано. Крім того, відповідно до закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464VI від 08.07.2010, наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 за №773 внесені зміни до наказу за №4 від 13.01.2015 щодо форми податкового розрахунку №1ДФ та порядку його заповнення. Зокрема, новий податковий розрахунок включає в себе суми ПДФО, військового збору та ЄCB, які підприємство повинно було надати до органу Державної податкової служби України із зазначенням розміру нарахованої заробітної плати, нарахованого ЄCB та утриманих податків із заробітної плати. Станом на день звернення та давання відповіді, відповідно до звітності підприємства, відсутні будь-які заборгованості з виплати заробітної плати звільненим працівникам.

Як вбачається з листа Харківської обласної ради №01-73/1961 від 22.08.2023 за підписом заступника голови Керівництво ОКП ХОР «Знахідка» за період з 01.01.2022 по 15.08.2022 зверталось до обласної ради з проханням про надання фінансової допомоги для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам, у т.ч. звільненим у 2022. Інформація про виділення з державного/місцевого бюджетів коштів для погашення заборгованості з заробітної плати працівникам, звільненим у 2022, у Харківській обласній раді відсутня і рішення про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «Знахідка» на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам, звільненим у 2022, відсутня. що підтверджується листом №01-73/1961 від 22.08.2023 за підписом заступника голови обласної ради.

Бухгалтерські документи про нарахування та виплату належних коштів працівникам не передавались, про що свідчить Акт про неможливість проведення заходу державного контролю № ПНС/ХК/18266/177/НП від 25.10.2023, Акт приймання-передачі справ (документів) у зв`язку із зміною директора від 09.12.2023.

Встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі:

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.

Так ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У ст.4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Приписами ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством, зокрема, у випадку простою. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.1, ч.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст.116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Приписами ст.117 КЗпП України визначено у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина 1 та 2 ст.233 КЗпП України, яка діє у такій редакції з 19 липня 2022 року, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належали працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП).

Разом з тим, відповідно до ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51 ,52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на територію України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідними указами Президента України дію воєнного стану продовжено, він триває і на момент розгляду справи.

Згідно з п. 3 Указу, - у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Прикінцевими положеннями КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Сторонами у справі не заперечувався факт перебування у трудових відносинах у спірний період, та сумніву у достовірності цього факту у суду не виникає, оскільки іншими доказами у справі підтверджується, що сторони продовжили трудові правовідносини до 21.11.2022.

Спірний період, за який виникла заборгованість із заробітної плати, припав на дію воєнного стану в Україні.

Також, загальновідомим фактом є проведення активних бойових дій на території Харківської області та міста Харкова з 24.02.2022.

З 15.03.2022 набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України.

Стаття 7 вказаного Закону визначає, що у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Стаття 10 Закону вказує, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Як вказано у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 по справі № 905/857/19, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

На період дії воєнного стану за Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» саме роботодавець встановлює особливості встановлення обліку робочого часу, кадрового діловодства, оплати праці, тощо.

Згідно ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

01.03.2022р. відповідачем виданий наказ про оголошення простою не з вини працівників з 01.03.2022, виплати часу простою не з вини працівників у розмірі 2/3 посадового окладу, звільненні працівників від обов`язку присутності на відділених робочих місцях і на робочих місцях в офісі.

Таким чином, відповідач мав здійснити оплату за час вимушеного простою позивачу з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою.

Відповідно до ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством (при стягненні аліментів; відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, а також втратою годувальника; відшкодуванні збитків, заподіяних злочином; у разі коли особи, які купують товари у розстрочку, здійснюють виплати за виконавчими документами) 50% заробітної плати.

Згідно з вимог ПК України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику наступні податки податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 18% та військовий збір (ВЗ) 1,5%.

Згідно зі ст.115 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

В матеріалах справи відсутні належним чином оформлені розрахунки заробітної плати позивача та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.

Між тим, згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Суд, враховуючи оклад позивача, який становить 21613 грн., запровадження на підприємстві з 01.03.2022 простою не з вини працівника та оплати заробітної плати у спірний період у розмірі 2/3 окладу, що становить 14408, 67 грн., враховуючи виплату заробітної сплати у спірний період в сумі 15462, 98 грн., дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в сумі 67787,11 грн. з подальшим стягненням відповідних податків та зборів.

При цьому, аргументи відповідача стосовні пропуску строку звернення до суду за неотримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні та не виплаті відповідачем заборгованості по заробітній платі, не беруться судом до уваги, оскільки за таких умов, перебіг строку звернення до суду не розпочався, а порушення вважається триваючим.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів з нарахування заробітної плати, оскільки обов`язок здійснення нарахувань та виплат заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само ведення бухгалтерського, податкового обліку, покладений законодавцем на працедавця, а не на працівника.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації при звільненні за невикористану відпуску:

За змістом ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За приписами ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З огляду на зміст положень ст.2 Закону України «Про оплату праці» компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати.

Наказом №8-К від 11.11.2022, позивача звільнено за власним бажанням та передбачено виплатити йому компенсацію за 96 календарні дні.

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз. 1 п. 2 Порядку). Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку).

Здійснивши розрахунок, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою середньоденного заробітку для нарахування суми компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки є 774, 42 грн. (191315, 10 грн. (заробітна плата за останні 12 місяців)/257 (кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством)).

Таким чином, компенсація при звільненні за невикористану відпустку, - 96 календарні дні, становить 74344, 32 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Оскільки останніми двома календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто день звільнення, є вересень 2022 в якому 22 робочі дні та жовтень 2022 , в якому 22 робочі дні. Враховуючи, що зазначений період припадає на простій, середньоденна заробітна плата становить 1309, 88 грн.

З дня звільнення 21.11.2022 по день ухвалення рішення 01.04.2024 минуло 356 днів.

Розмір компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні позивача складає 466317, 28 грн.

При цьому з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, враховуючи наявність у відповідача певних утруднень для виплати заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України до 67 787,11 грн.

Вимога позивачапро стягненняз відповідачана йогокористь компенсаціїза несвоєчасновиплачену заробітнуплату усумі 3928,03грн.задоволенню непідлягає,оскільки довідповідача зарезультатами розглядуцієї справизастосовано спеціальнийвид відповідальностіроботодавця запорушення трудовихправ працівникау виглядістягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні.

Крім того, оскільки обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків відноситься до компетенції відповідача, як податкового агента, і відсутні підстави вважати, що виконуючи судове рішення, яке набрало законної сили, він ухилиться від виконання покладеного законодавством обов`язку, зазначена вимога позову є також передчасною, та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позов задоволено частково та позивач звільнення від сплати судового збору тільки за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію при звільненні за невикористану відпустку то з нього на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1744, 87 грн., а з відповідача 635,43грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка», про стягнення заборгованості по заробітній платі,- задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 67787 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 11 коп.,

компенсацію при звільненні за невикористану відпустку в сумі 74344 (сімдесят чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 32 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 67 787 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 11 коп. з утриманням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 87 коп.

Стягнути з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь держави судовий збір 635 (шістсот тридцять п`ять) грн. 43 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради «Знахідка» (код ЄДРПОУ 14107244, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51).

Суддя Н.В.Єфіменко