Постанова
від 25.11.2024 по справі 953/11383/23
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/11383/23 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.

Провадження № 22-ц/818/2788/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: трудова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича та представника Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» - адвоката Жила Марини Ігорівни на рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2024 року, по справі № 953/11383/23, за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував з 01.06.2016 по 21.11.2022 у трудових відносинах з відповідачем, через не сплату заробітної плати, що змусило його звільнитись та звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала посилаючись на ненадання позивачем належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів нарахування йому заробітної плати за відповідний період, та її не виплати. Додатком №2 до Колективного договору відповідача (далі: Договір), зокрема, п.1.5. Договору передбачена оплата праці за погодинною системою, а також за результатами індивідуальних робіт. При погодинній, почасовій системі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробітна плата працівника визначається згідно з тарифною ставкою та посадовим окладом за фактично відпрацьований час. Разом з тим, за період з червня 2022 по 21.11.2022 у відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, що є безумовною підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці. Зауважила, що 09.12.2022 у відповідача змінився керівник. При звільненні попередній керівник не передала табелі обліку робочого часу, зокрема, за період з червня 2022 по 21.11.2022. Попереднім директором жодного документу на підтвердження наявності у відповідача заборгованості із заробітної плати перед працівниками, зокрема, і перед позивачем, не передала. Про відсутність у підприємства заборгованості з виплати позивачу заробітної плати свідчать звіти, подані до державних органів. Лист Харківської обласної ради від 22.03.2023 за № 01-43/1961 не є офіційним документом, не містить прізвища, ім`я, по-батькові конкретних працівників, посади та розрахунки не підписані посадовими особами. Також зазначила, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення з позовом до суду.

Позивач наполягаючи на своїх позовних вимогах зазначив, що погоджується з доводами відповідача щодо ненадання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про нарахування йому заробітної за період з червня 2022 по 21.11.2022, та її невиплату, однак це пов`язано із ненаданням відповідачем означених документів, ані у зазначений період ані при звільненні. За таких обставин, вважає, що строк звернення до суду з позовом ним дотриманий. Крім того, зазначив, що відповідачем не надано доказів відсутності між сторонами трудових відносин у період з червня 2022 по 21.11.2022 та виплати йому усіх належних при звільненні сум.

Представник відповідача, не погоджуючись з позицією позивача, додав, що таблиці, зазначені у листі від 22.03.2023 за № 01-43/1961 не є документами та не можуть бути доказом у даній справі, враховуючи, що у подальшому даний лист нею відкликався.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача за період з червня 2022 по 21.11.2022 заборгованість по заробітній платі в сумі 56 239, 82 грн., компенсацію при звільненні за невикористану відпустку - 55 674, 76 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 3 928, 03 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 69 593, 88 грн., а також зобов`язати відповідача сплатити за звільненого працівника за період з 01.01.2022р. по 21.11.2022р. ЄСВ - 53 319, 24 грн., військовий збір - 4 932,18 грн., ДПФО - 59 186, 20 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2024 року частково задоволено позов.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 67 787 грн. 11 коп.,

компенсацію при звільненні за невикористану відпустку в сумі 74 грн. 32 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 67 787 грн. 11 коп. з утриманням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 744 грн. 87 коп.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь держави судовий збір 635 грн. 43 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лук`янчиков О.М. через систему «Електронний суд» 14.06.2024 подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу.

18.06.2024 надійшла апеляційна скарга Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка».

В апеляційній скарзі адвокат Лук`янчиков О.М. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким: стягнути з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з червня 2022 року по 21.11.2022 року у сумі 56 239,82 грн. на р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку - 305299.

Стягнути з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» на користь ОСОБА_1 компенсацію при звільнені за невикористану відпустку (96 к.д.) у сумі 55 674,76 грн. на р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку - 305299.

Стягнути з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати -у розмірі 69 593,88 грн. на р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку - 305299.

Зобов`язати ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» сплатити ЄСВ за вже виплачену заробітну плату за звільненого працівника, ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 рік у розмірі 19 019,45 грн.

Зобов`язати ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» сплатити Військовий збір, нарахований на заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію середнього заробітку за весь час затримки за звільненого працівника, ОСОБА_1 у розмірі 3 630,98 грн.

Зобов`язати ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» сплатити ПДФО, нарахований на заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію середнього заробітку за весь час затримки за звільненого працівника за звільненого працівника, ОСОБА_1 у розмірі 43 571,74 грн.

Стягнути з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 3 928,03 грн. на р/р IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку - 305299.

Стягнути судовий збір за розгляд цивільної справи № 953/11383/23 за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» про стягнення заборгованості по заробітній платі в наступних пропорціях та сумах: - з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 404 грн. 65 коп. - з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» 1 975 грн. 65 грн.

Покласти судові витрати на Відповідача.

Вказав, що позивач зазначав у позовній заяві про те, що ЄСВ не сплачувалось за весь 2022 рік до моменту звільнення (21.11.2022). Заробітна плата була частково виплачена за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 року без нарахування та сплати ЄСВ за працівника, а також інших обов`язкових податків (ПДФО та Військовий Збір). А отже, Відповідач порушив строки для виплати податків за вже виплачену заробітну плату, у зв`язку з чим, працівник втратив стаж роботи за відповідний період. Відповідно до розрахунку заробітної плати за січень та лютий 2022 року (таблиця 1 міститься у матеріалах справи), сплаті підлягає ЄСВ на загальну суму 9 509,72 грн., ПДФО на загальну суму 7 780,68 грн., Військовий збір на загальну суму 648,39 грн. Згідно з таблицею 2, яка міститься у матеріалах справи «Розрахунок заробітної плати за березень - грудень 2022 року», за березень, квітень та травень 2022 року, сплаті підлягає ЄСВ на загальну суму 9 509,73 грн., ПДФО на загальну суму 7 780,68 грн. та Військовий Збір на загальну суму 648,39 грн. До позовної заяви було долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06.08.2023 року за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2022 року. В даній довідці видно, що дані про нарахування та виплату заробітної плати, а також податків, відсутні, навіть за період за який заробітну плату було виплачено (з 01.01.2022 по 31.05.2022).

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив вимогу щодо стягнення з Відповідача податків та обов`язкових платежів за вже виплачену заробітну плату за 2022 рік, а саме: ЄСВ - 19 019,45 грн. ПДФО на загальну суму 15 561,36 грн. Військовий збір на загальну суму 1 296,78 грн.

Зауважує, що позивач не згоден з таким математичним розрахунком судом заборгованості із заробітної плати, оскільки судом було віднято із загальної суми боргу за спірний період (з червня по 21.11.2022 року) суму виплаченої заробітної плати у спірний період, яка дорівнює 67 787,11 грн. Звертаємо увагу апеляційного суду на те, що виплати, які були здійснені за період з червня по 21.11.2022 року - це виплата заборгованості із заробітної плати за попередні місяці 2022 року (тобто ці 15 462,98 грн. покрили заборгованість до червня 2022 року), а отже не є вірним включення цих виплат, як виплат за спірний період. Як зазначалося у позовній заяві, перевірити це можна, шляхом обчислення сум, які повинні бути виплачені за 2022 рік згідно з умовами контракту та штатним розписом і які фактично виплачені. Так, за період з 01.01.2022 по 21.11.2022 року Відповідач повинен був нарахувати та виплатити заробітну плату на особистий рахунок Позивача на загальну суму 135 497,16 грн. (+ до цієї суми Відповідач повинен був нарахувати та виплатити ПДФО на загальну суму 30 297,50 грн., Військовий збір на загальну суму 2 524,79 грн. та ЄСВ на загальну суму 37 030,28 грн.), а було виплачено заробітну плату на особистий рахунок Позивача лише у розмірі 79 257,34 грн., виходячи з банківської виписки Позивача (податки Відповідачем сплачені не були). А отже, заборгованість по заробітній платі виникла за період з червня по 21.11.2022 року та складає загальну суму 56 239,82 грн. (135 497,16 грн. - 79 257,34 грн.), без податків, тобто це та сума, яку Позивач повинен отримати на свій особистий рахунок. Розрахунки по податкам, та висновкам щодо періоду заборгованості тощо містяться у матеріалах справи у таблиця 1,2,3.

Зазначає, що позивач вважає вірною до стягнення сумою заборгованості із заробітної плати за період з червня по 21.11.2022 року - 69 863,13 грн., з вирахуванням відповідних податків та обов`язкових платежів. При цьому, оскільки податки сплачуються не на особистий рахунок Позивача, вважаємо за необхідне усі податки винести в окремі вимоги. Тобто, стягнути з Відповідача заборгованість із заробітної плати з червня по 21.11.2022 року на особистий рахунок Позивача у сумі 56 239,82 грн. та окремо стягнути податки на цю суму (розрахунки містяться у матеріалах справи, таблиця 3): ПДФО - 12 575,36 грн. Військовий збір - 1 047,95 грн.

Вказав, що у листопаді 2021 року було 30 робочих днів (далі - р.д.), у грудні 2021 року - 30 р.д., у січні 2022 - 29 р.д., у лютому 2022 - 28 р.д., у березні 2022 - 31 р.д., у квітні 2022 - 30 р.д., у травні 2022 - 31 р.д., у червні 2022 - 30 р.д., у липні 2022 - 31 р.д., у серпні 2022 - 31 р.д., у вересні 2022 - 30 р.д., у жовтні 2022 - 31 р.д., у листопаді - 30 р.д. = загальні кількість робочих днів складає 362 за розрахунковий період. Отже, 260 795,37 грн. / 362 р.д. = 720, 43 грн. (сума середньоденного заробітку для нарахування суми компенсації за дні невикористаної відпустки). 720,43 х 96 к.д. (кількість днів зв`язку передбачено виплату компенсації відповідно до Наказу № 8-К від 11.11.2022 року) = 69 161,20 грн., як і було зазначено в розрахунку, який Позивач додавала до позовної заяви у вигляді таблиці 4. На підставі вищезазначеного, Позивач вважає вірною до стягнення сумою компенсації за невикористану відпустку (96 к.д.) - 69 161,20 грн., з вирахуванням відповідних податків та обов`язкових платежів. Але при цьому, Позивач вважає за необхідне винести стягнення самої компенсації та податків в окремі позовні вимоги. Отже, Позивач просить стягнути з Відповідача на особистий рахунок Позивача компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 55 674,76 грн. А також стягнути наступні податки на цю суму: ПДФО - 12 449,02 грн. Військовий збір - 1 037,42 грн.

Зазначив, що останніми 2 календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (тобто день звільнення) є вересень 2022 року (22 р. д.) і жовтень 2022 року (21 р. д.) та враховуючи, що цей період припадає на простій, то: · середньомісячна заробітна плата - 14 408,67 грн.; · середньоденна заробітна плата - 670,17 грн. (14 408,67 грн. : 21,5 (р.д. за жовтень і листопад); · середній заробіток за весь час затримки - 86 452,02 грн. (670,17 грн. х 21,5 (середньомісячна кількість р.д.) х 6 місяців) (враховуючи вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України); · ВЗ з середнього заробітку складає 1296,78 грн.; · ПДФО з середнього заробітку складає 15 561,36 грн. Отже, Позивач вважає вірною до стягнення сумою середнього заробітку за весь час затримки по виплаті заробітної плати - 86 452,02 грн., з вирахуванням відповідних податків та обов`язкових платежів. · Тобто, Позивач вважає вірною до стягнення сумою на його особистий рахунок, середній заробіток за весь час затримки до виплати (86 452,02 грн. Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.06.2024 8 - 1296,78 грн. - 15 561,36 грн.) = 69 593,88 грн. Та окремо просить стягнути з Відповідача податки: ПДФО - 15 561,36 грн. Військовий збір - 1 296,78 грн.

Вказав, що докази, на підтвердження розміру судових витрат, які Позивач має сплатити на користь АО «Легаліст», у зв`язку із розглядом даної справи, будуть надані Суду з урахуванням положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, протягом 5 днів з моменту ухвалення судом позитивного для Позивача судового рішення Позивач вважає, що суд повинен був стягнути з Відповідача на користь Позивача також компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату за період з червня 2022 по 21.11.2022 у сумі 3 928,03 грн. Звертаємо увагу суду, що розрахунок даної компенсації також був долучений до матеріалів справи (табл. 5).

Звертає увагу суду, що у зв`язку з тим, що загальна ціна позову - 302 874,11 грн., а позивач вважає, що суд 1 інстанції повинен був ухвалити позовні вимоги на загальну суму 251 658,66 грн., то це становить 83 % задоволених позовних вимог. Оскільки судовий збір стягується пропорційно задоволеним вимогам, а суд визначив судовий збір у сумі 2 380,30 грн., то з Позивача слід стягнути 17 % - 404,65 грн., а з Відповідача 83 % - 1 975,65 грн.

В апеляційній скарзі представник Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» - адвокат Жила М.І. просить суд рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Позивача.

Вказала, що Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради «Знахідка» заперечує проти оскаржуваного рішення в частині, що задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає його в цій частині необґрунтованим, незаконним, таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Зазначила, що позивач стверджуючи про наявність у Відповідача перед ним заборгованості із заробітної плати, не надає належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили, по - перше, про нарахування йому заробітної плати за відповідний період у зазначеному у позовній заяві розмірі, а, по - друге, про невиплату заробітної плати у випадку її нарахування. На вказаних фактах Відповідач неодноразово наголошував і документах по суті справи і під час судових засідання, проте суд першої інстанції вказані доводи Відповідача не взяв до уваги.

Зазначила, що за період з червня по 21 листопада 2022 року (період, який вказаний Позивачем у позовній заяві) у Відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, що є безумовною підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті праці. При цьому, слід також згадати, що Позивач просить суд стягнути з Відповідача заробітну плату за період з червня по 21 листопада 2022 року, при цьому, у період з 24.02.2022 року по 15.09.2022 року на території Харківської міської територіальної громади велися активні бойові дії, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за N 1668/39004), тому очевидно, що запис у трудовій книжці, або як зазначає у своїй позовній заяві відповідач «наявність трудових відносин», не є достатнім доказом, що безумовно підтверджує факт нарахування заробітної плати. Окремо слід також зауважити, що 09.12.2022 рок у Відповідача змінився керівник, а саме звільнилася директор ОСОБА_2 (копія наказу про звільнення - додавалася до Відзиву). При звільненні попередній керівник не передала табелі обліку робочого часу, зокрема, за період з червня по листопад 2022 року, що підтверджується Актом приймання-передачі справ (документів) у зв`язку зі зміною директора від 09.12.2022 року (копія додавалася до Відзиву). Також попередній директор не передала жодного документу, що підтверджують наявність у Відповідача заборгованості перед працівниками, зокрема і перед Позивачем, із заробітної плати. Відсутність документів про заборгованість із заробітної плати підтверджується також Актом про неможливість проведення заходу державного контролю № ПНС/ ХК/18266/177/НП від 25.10.2023 року складеним Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (копія додавалася до Відзиву). Крім того, про те, що наразі у підприємства відсутні будь-які дані щодо заборгованості з виплати Позивачу заробітної плати свідчать і звіти подані до державних органів. Так, до прикладу юридичні особи звітують до Державної служби статистики України за формою статистичної звітності №3-борг (місячна) Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці», що затверджена наказом Держстату 23.06.2022 № 195. Наразі Відповідач регулярно звітує до Держаної служби статистики України за вказаною формою (копії звітів додавалися до Відзиву), та оскільки в документах бухгалтерського обліку підприємства відсутні дані про наявну заборгованість із заробітної плати, то вказані звіти не містять інформації про наявність у підприємства боргу із заробітної плати.

Вказала, що у відповідача відсутні дані про наявність заборгованості з виплати заробітної плати Позивачу, а останній у свою чергу не надає достатніх та достовірних доказів, що би підтверджували як нарахування заробітної плати у розмірі, що заявлений до стягнення, так і невиплату заробітної плати у зазначеному розмірі. Відтак, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем з виплати заробітної плати

Стверджує, що позивач допустив порушення строку звернення до суду з вимогами про виплату заробітної плати, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Зауважує, що якщо б у Відповідача існувала заборгованість з виплати Позивачу компенсації при звільнені за невикористану відпустку, він би мав звітувати про неї, зокрема до органів статистики у складі показника «Сума заборгованості з виплати заробітної плати». Проте, як вже було зазначено вище, дані бухгалтерської звітності Відповідача не містили та не містять інформації про заборгованість з виплати заробітної плати жодному з працівників Відповідача, у тому числі, і Позивачу. Відтак, суд помилково дійшов висновку про доведення Позивачем факту існування у Відповідача заборгованості з компенсації при звільнені за невикористану відпустку.

Вважає, що позивач не довів існування у Відповідача заборгованості з виплати належних йому при звільненні сум, то і підстави для застосування до Відповідача відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України у суду першої інстанції не було.

Звертає увагу суду, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, що підтверджується також правовим висновком, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Відповідач у своєму клопотанні від 30.11.2023 року звертав увагу суду на вказаний факт та просив суд, відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, залишити позовну заяву без руху. Проте вказане клопотання було судом проігнороване, що дає підстави стверджувати, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм процесуального права.

Відзиву на апеляційні скарги від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лук`янчикова О.М. та апеляційна скарга представника Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» - адвоката Жила М.І. - не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Суд першої інстанції свої висновки мотивував наступним чином.

Сторонами у справі не заперечувався факт перебування у трудових відносинах у спірний період, та сумніву у достовірності цього факту у суду не виникає, оскільки іншими доказами у справі підтверджується, що сторони продовжили трудові правовідносини до 21.11.2022.

Спірний період, за який виникла заборгованість із заробітної плати, припав на дію воєнного стану в Україні.

Також, загальновідомим фактом є проведення активних бойових дій на території Харківської області та міста Харкова з 24.02.2022.

З 15.03.2022 набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, який визначив особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України.

Стаття 7 вказаного Закону визначає, що у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Стаття 10 Закону вказує, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Як вказано у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 по справі № 905/857/19, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

На період дії воєнного стану за Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» саме роботодавець встановлює особливості встановлення обліку робочого часу, кадрового діловодства, оплати праці, тощо.

Згідно ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

01.03.2022 р. відповідачем виданий наказ про оголошення простою не з вини працівників з 01.03.2022, виплати часу простою не з вини працівників у розмірі 2/3 посадового окладу, звільненні працівників від обов`язку присутності на відділених робочих місцях і на робочих місцях в офісі.

Таким чином, відповідач мав здійснити оплату за час вимушеного простою позивачу з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою.

Відповідно до ст. 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством (при стягненні аліментів; відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, а також втратою годувальника; відшкодуванні збитків, заподіяних злочином; у разі коли особи, які купують товари у розстрочку, здійснюють виплати за виконавчими документами) 50% заробітної плати.

Згідно з вимог ПК України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен утримувати (відраховувати) по кожному працівнику наступні податки податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 18% та військовий збір (ВЗ) 1,5%.

Згідно зі ст.115 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

В матеріалах справи відсутні належним чином оформлені розрахунки заробітної плати позивача та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.

Між тим, згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Суд, враховуючи оклад позивача, який становить 21 613 грн., запровадження на підприємстві з 01.03.2022 простою не з вини працівника та оплати заробітної плати у спірний період у розмірі 2/3 окладу, що становить 14 408, 67 грн., враховуючи виплату заробітної сплати у спірний період в сумі 15 462, 98 грн., дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в сумі 67 787,11 грн. з подальшим стягненням відповідних податків та зборів.

При цьому, аргументи відповідача стосовні пропуску строку звернення до суду за неотримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні та не виплаті відповідачем заборгованості по заробітній платі, не беруться судом до уваги, оскільки за таких умов, перебіг строку звернення до суду не розпочався, а порушення вважається триваючим.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів з нарахування заробітної плати, оскільки обов`язок здійснення нарахувань та виплат заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само ведення бухгалтерського, податкового обліку, покладений законодавцем на працедавця, а не на працівника.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації при звільненні за невикористану відпуску:

За приписами ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З огляду на зміст положень ст.2 Закону України «Про оплату праці» компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати.

Наказом №8-К від 11.11.2022, позивача звільнено за власним бажанням та передбачено виплатити йому компенсацію за 96 календарні дні.

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз. 1 п. 2 Порядку). Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку).

Здійснивши розрахунок, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою середньоденного заробітку для нарахування суми компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки є 774, 42 грн. (191 315, 10 грн. (заробітна плата за останні 12 місяців)/257 (кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством)).

Таким чином, компенсація при звільненні за невикористану відпустку, - 96 календарні дні, становить 74 344, 32 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку, в інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Оскільки останніми двома календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто день звільнення, є вересень 2022 в якому 22 робочі дні та жовтень 2022 , в якому 22 робочі дні. Враховуючи, що зазначений період припадає на простій, середньоденна заробітна плата становить 1 309, 88 грн.

З дня звільнення 21.11.2022 по день ухвалення рішення 01.04.2024 минуло 356 днів.

Розмір компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні позивача складає 466 317, 28 грн.

При цьому з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, враховуючи наявність у відповідача певних утруднень для виплати заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України до 67 787,11 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 3 928, 03 грн. задоволенню не підлягає, оскільки до відповідача за результатами розгляду цієї справи застосовано спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, оскільки обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків відноситься до компетенції відповідача, як податкового агента, і відсутні підстави вважати, що виконуючи судове рішення, яке набрало законної сили, він ухилиться від виконання покладеного законодавством обов`язку, зазначена вимога позову є також передчасною, та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які відповідають нормам матеріального і процесуального права і доводами апеляційних скарг, які не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, - не спростовуються.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01.03.2016 по 21.11.2022 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджено трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.11.1978.

01.03.2022 відповідачем виданий наказ про оголошення простою не з вини працівників з 01.03.2022, виплати часу простою не з вини працівників у розмірі 2/3 посадового окладу, звільнення працівників від обов`язку присутності на віддалених робочих місцях і на робочих місцях в офісі.

Наказом №8-К від 11.11.2022 передбачена виплата компенсації за 96 календарних дні.

При звільненні позивача виплата всіх належних йому при звільненні сум, не здійснена, роботодавець письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Як вбачається з Відомостей про державну реєстрацію фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, позивач за період з 01.01.2022 по 21.11.2022 не отримувала.

З банківської виписки позивача за період з 17.10.2022 по 01.01.2023, вбачається, що позивач отримав заробітну плату 15.08.2022 в сумі 5 554, 50 грн., 24.09.2022 - 3 018, 75 грн., 17.10.2022 - 3 025,73 грн., 08.11.2022 - 3 864 грн.

14.12.2022 новий директор ОКП ХОР «Знахідка» звернувся до голови Харківської обласної ради з проханням про надання фінансової підтримки для погашення заробітної плати працівникам за період з травня 2022 по грудень 2022, до запиту доданий перелік працівник перед якими існує заборгованість зі сплати заробітної плани, серед яких наявне прізвище позивача, із зазначенням посадового окладу в сумі 21 613 грн.

Із штатного розпису ОКП ХОР «Знахідка», вбачається, що посадовий оклад позивача складає 21 613 грн.

В подальшому, 03.05.2023, директор відповідача відкликала вищезазначений лист.

20.06.2023 позивач звертався до відповідача із запитом щодо повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

18.07.2023 відповідач листом №02-02/151 повідомив позивача, що попереднім директором при звільненні та передачі справ табелів обліку використання робочого часу та відомостей стосовно нарахування, виплати або наявності заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2022 по 09.12.2022 не надано. Крім того, відповідно до закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464VI від 08.07.2010, наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 за №773 внесені зміни до наказу за №4 від 13.01.2015 щодо форми податкового розрахунку №1ДФ та порядку його заповнення. Зокрема, новий податковий розрахунок включає в себе суми ПДФО, військового збору та ЄCB, які підприємство повинно було надати до органу Державної податкової служби України із зазначенням розміру нарахованої заробітної плати, нарахованого ЄCB та утриманих податків із заробітної плати. Станом на день звернення та давання відповіді, відповідно до звітності підприємства, відсутні будь-які заборгованості з виплати заробітної плати звільненим працівникам.

Згідно листа Харківської обласної ради №01-73/1961 від 22.08.2023 за підписом заступника голови Керівництво ОКП ХОР «Знахідка» за період з 01.01.2022 по 15.08.2022 зверталось до обласної ради з проханням про надання фінансової допомоги для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам, у т.ч. звільненим у 2022. Інформація про виділення з державного/місцевого бюджетів коштів для погашення заборгованості з заробітної плати працівникам, звільненим у 2022, у Харківській обласній раді відсутня і рішення про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «Знахідка» на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам, звільненим у 2022, відсутня. що підтверджується листом №01-73/1961 від 22.08.2023 за підписом заступника голови обласної ради.

Бухгалтерські документи про нарахування та виплату належних коштів працівникам не передавались, про що свідчить Акт про неможливість проведення заходу державного контролю № ПНС/ХК/18266/177/НП від 25.10.2023, Акт приймання-передачі справ (документів) у зв`язку із зміною директора від 09.12.2023.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі:

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.

Так ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У ст.4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Приписами ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством, зокрема, у випадку простою. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.1, ч.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст.116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Приписами ст.117 КЗпП України визначено у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина 1 та 2 ст.233 КЗпП України, яка діє у такій редакції з 19 липня 2022 року, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належали працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП).

Разом з тим, відповідно до ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51 ,52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Загальновідомим є факт, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на територію України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідними указами Президента України дію воєнного стану продовжено, він триває і на момент розгляду справи.

Згідно з п. 3 Указу, - у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Прикінцевими положеннями КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».