Постанова

від 16.05.2024 по справі 2-8248/2010

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-8248/2010

Провадження № 22-ц/4808/608/24

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2024 року про забезпечення доказів в межах розгляду заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Акціонерного товариства «Вектор Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив замінити сторону виконавчого провадження стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» з виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.11.2010 по справі №2-8248/2010 на підставі виконавчого листа №2-8248/2010 від 30.12.2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку в користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 234565,75 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 28.07.2010 становить 1851 662,03 грн., на правонаступника стягувача ПАТ «Вектор Банк».

В обґрунтування заяви зазначив, що 08.12.2016 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги). Відповідно до умов такого договору факторингу (портфельне відступлення) ПАТ «Вектор Банк» передав (сплатив) АТ Райффайзен Банк Аваль» загальну вартість вимоги, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ПАТ «Вектор Банк права вимоги за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/534 від 19.05.2006, за укладеними в її межах угодами, в тому числі, вимоги, визначені заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.11.2010 по справі №2-8248/2010. Також ПАТ «Вектор Банк» здійснило перерахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів в сумі 2000000 грн. відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, ОСОБА_1 просив замінити сторону виконавчого провадження в цілому.

28 лютого 2024 представником заявника ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів, а саме про витребування у АТ « Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» оригіналу або належним чином засвідчену копію, відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, договору факторингу (портфельне відступлення права вимоги) від 08.12.2016 з додатками до цього Договору, що складають невід`ємну частину та меморіального ордеру №1633 від 08.12.2016. В обґрунтування заяви зазначено про неможливість самостійного витребування з підстав встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Разом з тим, 28 лютого 2024 також подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування вказаних вище документів у АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк».

В обґрунтування представник заявника зазначив, що існує ряд підстав вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, чи подання відповідних доказів згодом стане неможливим чи утрудненим.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті НБУ, на підставі Рішення НБУ від 02.03.2017 у ПАТ «Вектор Банк» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Постановою НБУ №80 від 20.06.2019 внесено зміни до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України. У додатку до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, чітко зазначено перелік документів із зазначенням строків зберігання. Відповідно до розділу ІV «Операційна діяльність» підрозділу 9 «Юридичні справи контрагентів (клієнтів/партнерів/агентів/фінансових установ)», підрозділу 10 «Облік/реєстрація банківських операцій» зазначених вище Правил, строк зберігання документів становить 5 та 10 років, що на думку заявника, дає можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2024 року у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_2 про забезпечення доказів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виснував, що заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження 23.01.2024р., але заяву про забезпечення доказів шляхом витребування договору про відступлення прав вимоги разом з додатками та меморіальним ордером подав лише 28.02.2024р.. Будь-яких доказів попереднього звернення із вимогою надати такі докази, як особі, якої стосується банківська інформація і яка має на неї право, як до АТ «Райффайзен Банк Аваль», так і до ПАТ «Вектор Банк», не надано. Як і не надано доказів, що в такій вимозі було відмовлено. Доводи заяви про те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до втрати доказу, не були належним чином мотивованими.

Вважаючи вказану вище ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів незаконною, представник заявника - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану ухвалу скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому викладені висновки не відповідають обставинам справи. Таким чином, безпідставно відмовив у задоволенні його заяви, оскільки існує реальна загроза втрати письмових доказів.

У апеляційні скарзі ОСОБА_2 стверджує, що договір факторингу (портфельне відступлення права вимоги) від 08.12.2016р. з додатками до цього Договору, що складають його невід?ємну частину та меморіальний ордер № 1633 від 08.12.2016р. є належними та допустимими письмовими доказами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного, повного та об?єктивного вирішення справи (спору). Однак у ОСОБА_1 відсутня можливість самостійно надати суду оригінали чи належним чином засвідчені копії таких доказів, а також, відсутня можливість самостійно звернутись із письмовим запитом до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» про надання оригіналу чи належним чином засвідченої копії договору факторингу (портфельне відступлення права вимоги) від 08.12.2016р. з додатками до цього Договору, що складають його невід?ємну частину та меморіального ордеру №1633 від 08.12.2016р., як письмових доказів. Оскільки з 06.03.2022р. і по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у складі ЗСУ, безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією.

Представник заявника зазначає, що суд не врахував положеннястатті 116 ЦПК України, якою встановлений імперативний обов`язок суду забезпечити докази за наявності двох окремих підстав: якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений; якщо є підстави припускати, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим. Адже станом на 28.02.2024р. існує ряд підстав вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Згідно з інформацією на офіційному веб-сайті Національного Банку України, на підставі Рішення НБУ від 02.03.2017р. ПАТ «Вектор Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а на підставі Рішення НБУ від 21.03.2017р. у ПАТ «Вектор Банк» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. Також Постановою Правління НБУ № 130 від 27.11.2018р. затверджено застосування переліку документів, що утворюються в діяльності НБУ та банків України, згідно з яким можна вважати та припускати, що засіб доказування може бути втрачений після закінчення встановленого строку зберігання первинних банківських документів.

Фактичне перебування ОСОБА_1 на території, де ведуться активні бойові дії, унеможливлює його можливість реалізувати право на подання відповідного письмового запиту на отримання інформації від АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Вектор Банк». Натомість, ОСОБА_1 використав своє процесуальне право, передбачене ст. 84 ЦПК України, звернувся до суду з клопотанням про витребування зазначених вище доказів по справі. Однак, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2024р. по справі №2-8248/2010 в задоволенні клопотання про витребування доказів, відмовлено.

Отже, як зазначає в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , судом першої інстанції не враховані та не взяті до уваги вищенаведені обставини, що привело до винесення ухвали про відмову у забезпеченні доказів при неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Вектор Банк», будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не явились.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, адже їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч., 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про застосування заходів забезпечення доказів, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентуєтьсяГлавою 5 Розділу І ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 116 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути безповоротно втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 401/1824/17.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись з заявою про заміну сторони виконавчого провадження 23.01.2024, а із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування договору про відступлення прав вимоги разом з додатками та меморіальним ордером, лише - 28.02.2024, будь-яких доказів попереднього звернення із вимогою надати такі, як особі якої стосується банківська інформація, як до АТ «Райффайзен Банк Аваль», так і до ПАТ «Вектор Банк» (враховуючи, що останнє знаходиться в стані припинення, органом управління якого є Фонд гарантування вкладів), не надано. Як і не надано доказів, що в такому було відмовлено, при цьому наявне лише формальне покликання на банківську таємницю.

Також необґрунтованою була необхідність одночасного забезпечення доказів з обох банківських установ.

На підставу неможливості подання таких доказів в майбутньому представник заявника посилався на втрату у зв`язку із обмеженим строком зберігання банківських документів.

Згідно з вимогами п.п. 4, 5 ч. 1ст. 117 ЦПК Україниу заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Устатті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено.

Забезпечення доказівце не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених фактів і необхідних умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що, задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обгрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Така ж позиція Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19.

Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд першої інстанції застосував норми статейЦПК України, якими передбачено розгляд заяви про забезпечення доказів, фактично навівши в своїй ухвалі мотиви прийнятого рішення.

За результатами розгляду заяву про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову в задоволенні заяви (ч. 5ст. 118 ЦПК України).

В даному випадку, суд першої інстанції звернув увагу на те, що в поданій заяві про забезпечення доказів заявник не належно мотивував доводи, які свідчать про ризик втрати чи знищення витребуваних доказів в майбутньому.

Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, заявник надав до суду належним чином не мотивовані, які ґрунтуються на припущеннях докази тих обставин, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Сама по собі необхідність витребування документів, які ОСОБА_1 не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в липні 2021 року судом розглядалася заява ТОВ «Форінт» про заміну сторони у виконавчому провадженні №41765508 та № 41883096 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.2 а.с. 122-128). При розгляді заяви в суді заінтересованими особами були АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які належно повідомлялися про розгляд справи. У вказаній заяві ТОВ «Форінт» просило замінити його у праві стягувача за виконавчим листом №2-8248/10, виданим Івано-Франківським судом 30.12.2010 року для виконання рішення суду від 02.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно заборгованості в розмірі 234565,75 дол. США на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором №014/14-10-109GO10/14-20/534 від 27.02.2007 року, договором №014/14-10-538GO10/14-20/534 від 27.07.2007 року, договором №014/14-10-472GO10/14-20/534 від 26.09.2008 року. (т.2 а.с.8-9, 13-14).

При поданні заяви представником ТОВ «Форінт» суду були надані засвідчені копії договору факторингу від 08.12.2016 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк», згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами з ОСОБА_1 , в тому числі за договорами №010/14-20/534 від 27.02.2007 року, договором №010/14-20/534-2 від 27.07.2007 року, договором №010/14-20/534-3 від 26.09.2008 року. (т.2 а.с. 15-21).

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно постановлено ухвалу про відмову в задоволенні такої заяви.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування немає.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах заявлених доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не встановила обставин, які б вказували на порушення судом норм процесуального закону при вирішенні питання щодо забезпечення доказів, у зв`язку із чим у задоволені апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20 травня 2024 року

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Луганська

В.А. Девляшевський