Постанова

від 15.05.2024 по справі 354/794/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/794/23

Провадження № 22-ц/4808/615/24

Головуючий у 1 інстанції Єрмак Н. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Яремчанськогоміського суду від 28 лютого 2024 року, ухвалене в складі судді Єрмак Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицька», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Яремчанська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицька», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0333 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:00181, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Яремчанської міської ради №131-6/2011 від 22.09.2011 року за будинком АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 0,0393 га як територію загального користування для мешканців даного будинку та віднесено до її земель запасу територіальної громади м. Яремче, які не передаються у власність.

04.11.2016 року мешканцями 4-х квартирного будинку по АДРЕСА_2 , створено ОСББ «Галицька». Однак на даний час ОСББ «Галицька» проект землеустрою не розробили та право користування даною земельною ділянкою як прибудинковою територією не оформили.

Відповідно до схеми забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:05:008:00181 передбачено заїзд зі сторони вул. Галицької через прибудинкову територію загального користування 4-х квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак відповідачі земельну ділянку загального користування огородили металевим парканом, чим позбавили позивача права заїзду та підходу на власну земельну ділянку.

При цьому Висновком експерта в рамках цивільної справи №354/527/20 встановлено, що площа прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 складає 0,0401 га та є більшою на 0,0008 га від розмірів зазначених в рішенні Яремчанської міської ради про закріплення прибудинкової території.

Просила зобов`язати не чинити їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановленої огорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , та звільнити частину земельної ділянки, кадастровий номер 2611000000:05:008:00181, розміром 0,0027 га, як самовільно захопленої; стягнути з відповідачів 80000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 19.12.2023 року до участі в справі залучено Яремчанську міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Рішенням Яремчанського міського суду від 28 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зазначає, що згідно схеми забудови належної їй на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 2611000000:05:008:081, площею 0,0333 га за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженої головним архітектором м. Яремче, та будівельного паспорту передбачено заїзд зі сторони вул. Галицька через прибудинкову територію загального користування 4-х квартирного будинку по АДРЕСА_2 .

Однак, незважаючи на це, відповідачами самовільно огороджено прибудинкову територію загального користування, встановлено металеву огорожу та шлагбаум, чим загороджено їй виїзд на АДРЕСА_2 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взагалі не з`ясував, чи у відповідачів виникло право користування земельною ділянкою, якими доказами це підтверджується, статус такої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, та чи в них існує право на встановлення на ній будь-яких огорож і шлагбаумів.

Зазначає, що рішенням Яремчанської міської ради від 22.09.2011 року №131-6/2011 земельну ділянку площею 0,0393 га було закріплено за будинком АДРЕСА_2 як територію загального користування для мешканців даного будинку та віднесено до земель запасу територіальної громади м. Яремче, які не передаються у власність. Згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків» від 29.12.2011 року №389 прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Аналогічне передбачено ст. 123 ЗК України (в редакції 07.08.2011 року), згідно якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах повноважень розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно відповіді архівного відділу Яремчанської міської ради від 16.12.2020 року №Д-101/01.4-15 документи, на підставі яких приймалось рішення Яремчанської міської ради від 22.09.2011 року №131-6/2011 про закріплення за будинком по АДРЕСА_2 , прибудинкової території, на зберігання не поступали та відсутні.

Відповідачами з моменту створення ОСББ «Галицька» у 2016 році до цього часу проект землеустрою не розроблено та право користування земельною ділянкою як прибудинковою територією не оформлено, рішення про передачу в користування ОСББ «Галицька» земельної ділянки не приймалось.

Відмовляючи у позові суд зазначив, що зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Однак, земельна ділянка прибудинкової території не сформована в порядку ст. 79 ЗК України, тому відповідачі позбавлені права на її використання і встановлення огорож. Відповідно, до несформованої земельної ділянки не можуть бути внесені будь-які зміни щодо її меж, оскільки про неї відсутні відомості в Держгеокадастрі.

Крім того, сам статус земельної ділянки як прибудинкової території загального користування свідчить про відсутність у відповідачів підстав для встановлення огорожі.

Не зважаючи на це, відповідачі земельну ділянку, яка визначена як територія загального користування та є землями запасу, самовільно зі сторони її земельної ділянки огородили металевим парканом та з іншої сторони встановили шлагбаум, внаслідок чого протиправно позбавили позивача заїзду та підходу до власної земельної ділянки.

В межах цивільної справи №354/527/20 на підставі ухвали суду було проведено судову земельно-технічну експертизу від 12.10.2022 року, згідно висновків якої, відповідаючи на питання №1-3 експертом було встановлено, що площа прибудинкової території багатоквартирного будинку №32 складає 0,041 га та є більшою на 0,0008 га (8 кв.м.) від розмірів, зазначених в рішенні Яремчанської міської ради від 22.09.2011 року №131-6/2011 про закріплення за будинком по АДРЕСА_2 прибудинкової території. Відповідаючи на питання №3, на ст. 28 експертного висновку зазначено, що в результаті співставлення своєрідних моделей площа накладення між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:008:081 (тобто земельною ділянкою ОСОБА_1 ) та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 відповідно до фактичних меж використання становить 0,0026 га (26 кв.м.). Вирішуючи питання за рахунок чого відбулось накладення, експерт зазначив: «0,0027 (27 кв.м.) від загальної площі 0,401 га фактично використаних земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 » (ст. 29, 7 абз.).

Вважає, що суд першої інстанції розгляд справи провів поспішно, не надав жодної оцінки обставинам, встановленим вказаним висновком експерта. Суд мав встановити чи порушено її право власності, за рахунок чого відбулось порушення та чи у відповідачів є право на встановлення огорожі та інших перешкод. На її думку, питання захоплення її земельної ділянки встановлено висновком експертизи, фотознімками та письмовими доказами. Незрозуміло, чим керувався суд, стверджуючи що її земельна ділянка також накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147, адже на ст. 28 в 2 абз. висновку експерта зазначено, що площа накладання між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 відповідно до поземельної книги та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до фактичних меж використання становить 0,0001 га. Про жодні технічні помилки щодо її земельної ділянки, кадастровий номер 2611000000:05:008:0181, у висновку експерта не вказано.

Також вважає, що суд розглянув не всі позовні вимоги, оскільки в мотивувальній частині зазначено тільки щодо вимоги про відсутність підстав щодо звільнення частини земельної ділянки кадастровий номер 2611000000:05:008:0181 за адресою АДРЕСА_1 розміром 0,0027 га (27 кв.м.) як самовільно захопленої. Однак, нічого не зазначено щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідачів не чинити позивачу перешкод в користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановленої огорожі на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 .

Суд також зазначив про можливість врегулювання спору в позасудовий спосіб, однак такий порядок захисту не є підставою для відмови у позові. Усунення перешкод в користуванні майном не передбачає досудового врегулювання.

Внаслідок незаконного захоплення частини її земельної ділянки розміром 27 кв.м. та позбавлення заїзду на власну земельну ділянку їй також завдано моральні страждання, приниження. Тому просила стягнути на її користь з кожного відповідача по 20000 грн., а всього 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Семків М.Н.доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Куций О.С. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_2 .

Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 229, виданого 18.05.2013 року, видавник: приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П.Л., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0333 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:0181, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3605514 від 18 травня 2013 року та копія вказаного Договору купівлі-продажу від 18.05.2013 року (т. 1, а.с. 36, 39).

Згідно копій Схеми забудови вказаної земельної ділянки (Додаток 3 до Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки) (т. 1, а.с. 40), Плану меж земельної ділянки кадастровий номер 2611000000:05:008:0181 (т. 1, а.с. 41) до ділянки передбачений заїзд з АДРЕСА_2 через землі Яремчанської міської ради попри будинок АДРЕСА_2 .

25.10.2016 року Рішенням Виконавчого комітету Яремчанської міської ради №116 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицька» по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 83-85).

Відповідно до Витягу з рішення Яремчанської міської ради №131-6/2011 від 22.09.2011 року за будинком АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 0,0393 га як територію загального користування для мешканців даного будинку та віднесено до земель запасу територіальної громади м. Яремче, які не передаються у власність (т. 1, а.с. 37).

За змістом листа Архівного відділу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №Д-101/01.4-15 від 16.12.2020 року документи, на підставі яких приймалося рішення Яремчанської міської ради №131-6/2011 від 22.09.2011 року про закріплення за будинком АДРЕСА_2 прибудинкової території в архів на зберігання не поступали (т. 1, а.с. 38, 113). А відповідно до змісту листа-відповіді Виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 31.12.2020 року встановлення меж на місцевості цієї земельної ділянки не проводилося. Встановлення огорожі не було погоджено із Яремчанською міською радою. На земельну ділянку по АДРЕСА_2 жодних рішень про передачу її в користування (оренду) не приймалося (т. 1, а.с. 42, 114).

Постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №492/0/92-19-ДК/0196По/08/01/-19 від 27.09.2019 року закрито справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , оскільки факт самовільного зайняття нею земельної ділянки комунальної власності площею 0,0099 га не підтверджено та з моменту виявлення порушення сплили строки накладення адміністративного стягнення (т. 1, а.с. 35).

Згідно долученої до справи копії Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №354/527/20 від 12.10.2022 року №4/22-28/3004-3006/22-28 фактична площа земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 в межах існуючої огорожі становить 0,0401 га і не відповідає площі, зазначеній у рішенні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22.09.2011 року №131-6/2011, а саме на 0,0008 га (8 кв.м.) є більшою від зазначеної у даному рішенні. Невідповідність фактичної площі прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та площі, що закріплена у рішенні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22.09.2011 становить 0,0008 га, однак встановити за рахунок яких саме земельних ділянок відповідачів у справі має місце збільшення площі та вказати у яких розмірах та за якої конфігурації не видається за можливе (оскільки площа накладення між досліджуваними земельними ділянками становить 0,0027 га, що на 0,0019 га більше від невідповідності площі, встановленої відповідно до питання №2 (0,0008 га)) (т. 1, а.с. 5-34).

Експертом зазначено також, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2611000000:05:008:0167, 2611000000:05:008:0181 та 2611000000:05:009:0147 в натурі (на місцевості) об`єднані та по периметру обгороджені спільною огорожею, а саме: з південної сторони межа частково проходить по бетонно-кам`яній огорожі та частково по металевій (т. 1, а.с. 24). До земельних ділянок 2611000000:05:008:0181 та 2611000000:05:009:0147 відсутні безперешкодні заїзди. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , що являється прибудинковою територією ОСББ «Галицька», в натурі (на місцевості) має чіткі межі та по периметру обгороджена, а саме: з північної сторони наявна металева огорожа (т. 1, а.с. 26-27). Площа накладення між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 відповідно до поземельної книги та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до фактичних меж використання становить 0,0026 га; площа накладення між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 відповідно до поземельної книги та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до фактичних меж використання становить 0,0001 га (т. 1, а.с. 32).

Ухвалюючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою саме у площі 27,0 кв.м. не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не враховано, що встановити за рахунок яких саме земельних ділянок має місце збільшення площі відповідачів не видається можливим. Крім того, відповідно досліджуваної частини висновку експерта встановлено накладання між земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 згідно фактичних меж та суміжними земельними ділянками згідно поземельних книг, загальна площа якого становить 0,0027 га. Належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка також накладається в площині на земельну ділянку під кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 та на земельну ділянку, яка являється прибудинковою територією ОСББ «Галицька», а чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, тому позивач не позбавлена можливості звернутися до державного кадастрового реєстратора для вирішення цього питання. Тому наявні підстави стверджувати, що вимоги ОСОБА_1 , заявлені у позовній заяві, є передчасними. Разом з цим, позивач просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі. Однак нею не було конкретизовано, про яку саме частину йде мова, в якому саме місці, скільки саме метрів складає ця частина. Жодних достатніх та достовірних доказів, які б дозволяли визначити відповідні ідентифікуючі параметри огорожі, у матеріалах справи не має. Отже, на переконання суду підстав для задоволення позову у заявленому позивачем формулюванні не має. Також, позивачем не доведено, що відповідачами використовується земельна ділянка, яка перебуває у її законному користуванні, що ними встановлено спірну огорожу поза межами земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , так як відповідно до висновку експерта між спірними земельними ділянками існує накладення меж, тому визначити де саме встановлено огорожу та на якій ділянці, та чи порушуються таким чином права позивача, на даний час не має можливості. Суд також відмовив у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки ці позовні вимоги є похідними від основних.

Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628.1475.19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753.8671.21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 316, 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Як передбачено ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник (володілець, користувач) вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Підставою для подання позову є вчинення іншою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Як зазначив Верховний Суд у правовому висновку в постанові від 27 січня 2021 року у справі №175/4348/17 (провадження №61-12868св19) підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0333 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:0181, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Яремчанської міської ради №131-6/2011 від 22.09.2011 року за будинком АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 0,0393 га як територію загального користування для мешканців даного будинку та віднесено до земель запасу територіальної громади м. Яремче, які не передаються у власність.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина, яка полягає у самовільному захопленні відповідачами частини земельної ділянки позивача, 2611000000:05:008:0181, площею 0,0027 га, як стверджувала остання.

Згідно зі статями 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц (провадження №14-552цс18) зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

В матеріалах цієї справи міститься копія Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №354/527/20 від 12.10.2022 року №4/22-28/3004-3006/22-28, відповідно до якого фактична площа земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 в межах існуючої огорожі становить 0,0401 га і не відповідає площі, зазначеній у рішенні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22.09.2011 року №131-6/2011, а саме на 0,0008 га (8 кв.м.) є більшою від зазначеної у даному рішенні. Однак встановити за рахунок яких саме земельних ділянок відповідачів у справі має місце збільшення площі та вказати у яких розмірах та за якої конфігурації не видається за можливе (оскільки площа накладення між досліджуваними земельними ділянками становить 0,0027 га, що на 0,0019 га більше від невідповідності площі, встановленої відповідно до питання №2 (0,0008 га)) (т. 1, а.с. 5-34).

При цьому зазначено, що площа накладення між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 відповідно до поземельної книги та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до фактичних меж використання становить 0,0026 га, а площа накладення між земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 відповідно до поземельної книги та земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до фактичних меж використання становить 0,0001 га.

Інших доказів самовільного захоплення відповідачами земельної ділянки позивача з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 матеріали справи не містять.

Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів (висновків експертів), які б підтверджували, що відповідачами порушуються права позивача, що полягає у самовільному захопленні останніми частини її земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 саме площею 0,0027 га. Встановлено, що площа земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 в межах існуючої огорожі лише на 0,0008 га є більшою від зазначеної в рішенні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22.09.2011 року №131-6/2011, і встановити за рахунок яких земельних ділянок існує таке збільшення не видається можливим. Крім того, відповідно до поземельної книги 0,0001 га накладення із вказаних позивачкою 0,0027 га це накладення між земельною ділянкою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147, а не з ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181, яку вона просила звільнити.

Надані позивачем фотознімки не є належними та допустимими доказами захоплення земельної ділянки, оскільки із них неможливо встановити, де чия земельна ділянка і чи існує таке порушення відповідачами прав позивача.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі №128/2821/21 (провадження №61-4119св23).

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно зазначав, що належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка також накладається в площині на земельну ділянку під кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 та на земельну ділянку, яка являється прибудинковою територією ОСББ «Галицька», і таке накладення підлягає виправленню як технічні помилки, допущені під час визначення меж суміжних земельних ділянок, державним кадастровим реєстратором, і такі вимоги позову є передчасними.

Відповідно до зазначених даних поземельної книги існує накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:05:009:0147 та земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 площею 0,0001 га (т. 1, а.с. 32). А встановлення меж на місцевості земельної ділянки прибудинкової території ОСББ «Галицька» не проводилося, відповідно, до неї не можуть бути внесені будь-які зміни щодо її меж в Держгеокадастрі.

Що ж стосується вимог позивача про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно встановленої огорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , то суд першої інстанції правильно зазначав, що нею не було конкретизовано, про яку саме частину огорожі йде мова, в якому саме місці, скільки метрів складає ця частина, та що саме відповідачами встановлено таку огорожу і поза межами земельної ділянки, яка використовується ОСББ «Галицька».

Відповідно до вищевказаного Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №354/527/20 від 12.10.2022 року №4/22-28/3004-3006/22-28 земельні ділянки з кадастровими номерами 2611000000:05:008:0167, 2611000000:05:008:0181 та 2611000000:05:009:0147 в натурі (на місцевості) об`єднані та по периметру обгороджені спільною огорожею, а саме: з південної сторони межа частково проходить по бетонно-кам`яній огорожі та частково по металевій (т. 1, а.с. 24).

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , що являється прибудинковою територією ОСББ «Галицька», в натурі (на місцевості) має чіткі межі та по периметру обгороджена, а саме: з північної сторони наявна металева огорожа (т. 1, а.с. 26-27).

Виходячи з того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2611000000:05:008:0167, 2611000000:05:008:0181 та 2611000000:05:009:0147 (які, як не заперечувала позивач, разом перебувають в її користуванні) в натурі (на місцевості) об`єднані та по периметру обгороджені спільною огорожею, позивачем суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що саме відповідачі ОСББ «Галицька» та мешканці цього будинку облаштували таку огорожу, чи якусь саме її частину.

Сам факт того, що з північної сторони ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 2611000000:05:008:0181 передбачений заїзд, який на даний момент відсутній за встановленої огорожі, не доводить, що така огорожа вчинена саме відповідачами на земельній ділянці позивача.

Крім того, позивач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала, що така огорожа була споруджена в 2012-2013 роках. Тоді як згідно рішення Виконавчого комітету Яремчанської міської ради №116 ОСББ «Галицька» по АДРЕСА_2 створено 25.10.2016 року.

Отже вимоги позивача є недоведеними.

За таких обставин суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, однак частково помилився з мотивуванням такого.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою суд правильно відмовив в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки ці позовні вимоги є похідними від основних.

Таким чином рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду від 28 лютого 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Луганська

Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.