Ухвала

від 16.05.2024 по справі 346/6722/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/6722/23

Провадження № 11-кп/4808/240/24

Категорія ст.82 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 задоволено подання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_10 про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням. Замінено ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на 20 (двадцять) років.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що під час розгляду провадження доведено, що засуджений дійсно проходить процес позитивних змін, які вже відбуваються в його особистості та вже створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, і своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, він довів, що вже став на шлях виправлення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року, винести справедливе і об`єктивне рішення, яке б відповідало фактичним обставинам.

Вважає, що суд першої інстанції, замінивши йому довічне ув`язнення на позбавлення волі на строк 20 років, діяв упереджено. Суд не взяв до уваги виписку з медичної картки, якою підтверджується те, що він перехворів на туберкульоз легень, а також має захворювання спини, при якому протипоказано працювати. Разом з тим, суд безпідставно врахував те, що він скоїв злочин у період непогашеної судимості, оскільки ці обставини вже були враховані при ухваленні йому вироку про довічне позбавлення волі.

Під час апеляційного розгляду:

- засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

За змістом зазначеної вище статті та роз`яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процес виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді подання ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_8 , дотримано.

Як вбачається з матеріалів судового провадження вироком Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2010 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України; п. 9,10,13 ч. 2 ст. 115 КК України; ч. 4 ст. 152 КК України та у відповідності до ч. 2 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного позбавлення волі.

Вказаний вирок ухвалою Верховного Суду України Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 10 червня 2010 року змінено, виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України. Також зазначено вважати ОСОБА_8 , засудженим за сукупністю злочинів передбачених ч.2 ст. 15,ч.1 ст. 115, п.п. 9,10,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у вигляді довічного позбавлення волі. В решті вирок Апеляційного суду Київської області залишено без змін.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2018 року зараховано засудженому вироком Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2010 року ОСОБА_8 , строк його попереднього ув`язнення в період з 19 серпня 2009 року до 10 червня 2010 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За змістом характеристики, затвердженої начальником ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» ОСОБА_11 01.02.2024 року, ОСОБА_8 відбуває покарання з 19.08.2009 року. За час відбування покарання характеризується позитивно; не вчиняв порушень протягом останніх півроку; за оцінюваний період за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та ПВР та вимог безпеки праці був заохочений рішенням комісії, дисциплінарні стягнення не накладались; до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно.; під час відбування покарання на профілактичних обліках не перебував; мав три заохочення (подяки) 10.01.2022, 04.07.2023, 03.01.2024 та чотири стягнення (два попередження та дві догани) 16.03.2013, 16.04.2015, 30.12.2025, 22.04.2016. Бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками; усвідомлює, що саме треба змінювати. Має позитивні плани на майбутнє, активно їх впроваджує в своєму житті; усвідомлює, що йому необхідно після звільнення працевлаштуватися, а також покращити комунально-побутові умови за місцем проживання. Ризик повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик ймовірної небезпеки для суспільства - середній. (а.п.34-36)

Згідно з довідкою ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» встановлено, що ОСОБА_8 працевлаштований у виробничій майстерні, до роботи завжди відноситься добросовісно, поставленні завдання виконує якісно. Залучається до виконання робіт з благоустрою місць позбавлення волі без оплати праці, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день, до прибирання приміщень гуртожитку відділення СПС № 8 (миття вікон, дверей, підлоги, витирання пилюки), в літній період покосу трави (клумба), зимовий період прибирання снігу в локальному секторі. До даних робіт завжди відноситься відповідально, розуміє їх необхідність. Реалізовуючи програму "Духовне відродження" у вільний від роботи час засуджений регулярно відвідує богослужіння релігійної громади Помісної церкви Християн Віри Євангельської "Віфанія м.Коломия". До даних богослужінь завжди відноситься відповідально, бере активну участь у їх проведенні. Реалізовуючи програму «Творчість» у вільний від роботи час, засуджений займається прикладною художньою творчістю (вишивання картин). Бере активну участь в раді колективу засуджених відділення, спільно з іншими засудженими займається оновлення змісту інформаційних стендів, які мають просвітницький та правовий характер. Реалізовуючи програму «Фізкультура і спорт» засуджений відвідує спортмайданчик, який облаштований у локальному секторі відділення, займається щоденно ранковою фізичною зарядкою та бере активну участь у спортивних змаганнях, які проводяться в установі представниками громадських організацій, за що отримував грамоти. Участь засудженого у реалізації програм «Духовне відродження», «Фізкультура і спорт» та «Творчість» спрямовано на корекцію його соціальної поведінки під час відбування покарання у виді позбавлення волі та є складовою частиною процесу його виправлення та ресоціалізації, становлення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам ( а.п. 37).

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_8 , який відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» останній мав три заохочення у вигляді подяки, а саме: 10.01.2022, 04.07.2023, 03.01.2024, а також чотири дисциплінарні стягнення у виді двох попереджень та двох доган, які на даний час погашено (а.п. 38).

Відповідно до довідки про працевикористання засудженого, ОСОБА_8 працював в період з січня по березень 2023 року; з травня по червень 2023 року та з вересня по листопад 2023 року згідно договорів цивільно-правового характеру. (а.п. 41)

На даний час засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» і фактично вже відбув більше 15 років призначеного йому судом покарання.

Отже, проаналізувавши сукупність вищевказаних даних щодо поведінки засудженого та його ставлення до праці протягом строку відбування покарання, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх даних, які свідчать про те, що засуджений ОСОБА_8 довів, що став на шлях виправлення, а тому вважав за необхідне замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі.

Наведені вище обставини в сукупності з іншими обставинами, які належним чином оцінені судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженого ОСОБА_8 та вказують про наявність достатніх підстав вважати, що засуджений довів, що став на шлях виправлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі засудженим не заперечується правомірність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк. Разом з тим, засуджений ставить питання про те, що визначений судом строк покарання є надто суворим та тривалим і повинен бути зменшений.

Колегія суддів зауважує, що в порушення вимог Європейської конвенції з прав людини до 18.10.2022 року в Україні була відсутня передбачена законом процедура пом`якшення довічного позбавлення волі його заміна покаранням у виді позбавлення волі на певний строк.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України №2» від 12 березня 2019 року (заява №41216/13), яке набуло статусу остаточного 09 вере-сня 2019 року, констатовано порушення Україною вимог статті 3 Конвенції у зв`язку з тим, що покарання заявника у виді довічного позбавлення волі є таким, яке неможливо скоротити.

При цьому розглядаючи твердження заявника, що його покарання у виді довічного позбавлення волі було таким, яке неможливо скоротити, ЄСПЛ звернув увагу на загальні принципи, сформульовані у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства .

Згідно вказаних принципів Конвенцією не заборонено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів. Однак, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути dejure ide facto, таким, яке може бути скороченим, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливості перегляду. Такий перегляд повинен охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація.

Європейський суд неодноразово звертав увагу на те, що у національному законодавстві критерії та умови перегляду повинні бути достатньо чіткими та визначеними, а також відображати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не тільки загальною вимогою принципу верховенства права, а й лежить в основі процесу реабілітації, який може ускладнитися, якщо порядок перегляду покарання та перспективи звільнення є неясними або невизначеними. Отже, засуджені, яким було обрано покарання у виді довічного позбавлення волі, мають право від самого початку знати, що вони повинні зробити для того, щоб питання про їхнє дострокове звільнення було розглянуто та за яких умов.

Колегія суддів вважає, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні мати реалістичну перспективу звільнення від такого покарання. Такі засуджені мають право знати, коли та на яких підставах може бути розглянуте питання про їхнє дострокове звільнення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи сукупність даних, які характеризують засудженого під час відбування ним довічного покарання, прийшов до обґрунтованого висновку щодо розміру покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк приймається судом у кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду, оскільки відноситься до дискреційних повноважень суду та приймається з метою досягнення цілей покарання.

Визначення строку на який може бути замінено покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк, повинно відповідати вимогам закону та прийматись з сукупності даних які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулись певні позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції детально врахував дані, які характеризують засудженого протягом відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі та належним чином мотивував своє рішення в частині розміру покарання, на який було замінено довічне позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року про заміну ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5