Рішення

від 17.05.2024 по справі 522/18968/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/18968/23

Провадження №2/522/743/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спортивно-концертного комплексу Одеського палацу спорту» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до Комунального підприємства «Спортивно-концертного комплексу Одеського палацу спорту» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2022 по дату винесення рішення та моральної шкоди у розмірі 75000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач відзначив, що з 01.04.2020 ОСОБА_1 працював у Спортивно-концертному комплексі Одеський палац спорту на посаді начальника відділу енергослужби. 02.11.2022 ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 по справі №522/16273/22 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ про припинення трудового договору, поновлено позивача на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2022 по 17.05.2023. Однак, рішення відповідачем не виконується, його не поновили на посаді. Неправомірні дії відповідача спричинили моральних страждань позивача, які він оцінює у розмірі 75000 грн. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає за необхідне стягнути з моменту винесення рішення про поновлення на роботі, яке не виконується в порядку ст. 235 КЗпП.

Ухвалою суду від 29.09.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 10.10.2023 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 16.11.2023.

У зв`язку з відсутністю доказів сповіщення відповідача, розгляд справи у судовому засіданні 16.11.2023 було відкладено до 11.01.2024.

З метою повторного сповіщення відповідача розгляд справи у судовому засіданні 11.01.2024 було відкладено до 22.02.2024.

Ухвалою від 22.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від КП «Спортивно-концертного комплексу Одеського палацу спорту» належним чином завірену інформацію про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.03.2024 у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали про витребування доказів, застосовано до КП «Спортивно-концертного комплексу Одеського палацу спорту» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3 028 грн.

З метою ще раз направити ухвалу про витребування доказів до виконання, розгляд справи у судовому засіданні 26.04.2024 було відкладено до 14.05.2024.

У судове засідання 14.05.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява 22.04.2024 про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, ухвалу про витребування доказів не виконав.

Згідно ч.7ст.14ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач сповіщався і через електронний кабінет і шляхом направлення процесуальних документів за місцезнаходженням, однак відзиву не надав.

Суд, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 17 травня 2024 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 у справі №522/16273/22 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано наказ Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту №83 від 02.11.2022 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу енергослужби, на яку його було призначено наказом №45 від 30.03.2020 виданого за підписом директора ОСОБА_3 . Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту на користь ОСОБА_1 за період з 02.11.2022 по дату винесення рішення у справі 17.05.2023.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2023 у справі №522/13528/22 задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано наказ Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту № 56 від 12 серпня 2022 року в частині переведення на неповний робочий день ОСОБА_1 та пропорційного нарахування та виплати йому заробітної плати відповідно до табелю обліку робочого часу. Зобов`язано Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту здійснити нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з 19.08.2022, виходячи з її розміру до переведення на неповний робочий день.

З приводу виконання виконавчого листа №522/1623/22 від 26.05.2023 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відкрито виконавче провадження №71969685 Приморським відділом Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса). В рамках виконавчого провадження державний виконавець виносив 03.07.2023, 21.07.2023 постанову про накладення штрафу на Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту за не виконання рішення суду, також склав акт про не надходження документального підтвердження виконання рішення суду.

За правилами ст. 235 КЗпП України при винесеннірішення пропоновлення нароботі орган,який розглядаєтрудовий спір,одночасно приймаєрішення провиплату працівниковісереднього заробіткуза часвимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 по справі №522/16273/22, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі було прийнято рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Допущено негайневиконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Тож, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за ст. 235 КЗпП України немає.

Однак, відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19 у постанові від 15.06.2021 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

З огляду на предмет та підстави позову, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин, які виникли між сторонами ст. 236 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У відповідності до положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц провадження № 61-24060св18 вказано, що «Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника».

Як вказано у постанові Верховного суду від 17.06.2020 при розгляді справи №521/1892/18, роботодавець повинен не лише видати наказ про поновлення, але і довести це до відома працівника та допустити його фактично до роботи і забезпечити можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідач на підтвердження зворотного, тобто на підтвердження виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, суду не представив.

Тож, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення, яка виникла з вини КП «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту».

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Матеріали справи містять відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, згідно яких ОСОБА_1 у вересні 2022 року було нараховано 789,75 грн заробітної плати та в жовтні 2022 року 750,22 грн заробітної плати.

Однак, з рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 по справі №522/16273/22 вбачається, що у роботодавця була проведена зміна істотних умов праці та змінювався графік роботи до однієї години на один робочий день (зміна графіку роботи відбулася 12.10.2022).

Суд наголошує, що КП «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту» не надав витребувану судом інформацію про середній заробіток ОСОБА_1 до видання наказу про переведення на неповний робочий день, а розрахувати середній заробіток за наявними матеріали справи не вбачається можливим, адже інформація про робочий графік у вересні 2022 року не надана сторонами.

У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 по справі №522/16273/22 середній заробіток ОСОБА_1 не визначений.

Згідно абзацу 8 пункту 2 Розділу ІІ Порядку №100, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Абзаци третій-п`ятий пункту4Порядку №100визначає,якщо врозрахунковому періодіу працівникане булозаробітної плати,розрахунки проводятьсяз установленихйому втрудовому договорітарифної ставки,посадового (місячного)окладу.Якщо розмірпосадового окладує меншимвід передбаченогозаконодавством розмірумінімальної заробітноїплати,середня заробітнаплата розраховуєтьсяз установленогорозміру мінімальноїзаробітної платина часрозрахунку.У разіукладення трудовогодоговору наумовах неповногоробочого часу,розрахунок проводитьсяз розмірумінімальної заробітноїплати,обчисленого пропорційнодо умовукладеного трудовогодоговору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 здійснюється судом шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Оскільки рішення про поновлення на роботі підлягають негайному виконанню, то розрахунковий період починається з наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі, яким є 17.05.2023, тобто розрахунок проводиться з 18.05.2023 і по день ухвалення рішення, тобто 17.05.2024.

Мінімальна заробітна плата у 2023 році становила 6 700 грн, в 2024 році - з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень, відповідно до Законів України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Таким чином, з 18.05.2023 по 31.05.2023 середній заробіток складає 2233,33 грн (10 робочих днів), з 01.06.2023 по 31.12.2023 середній заробіток складає 6700 грн, за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 7100 грн, за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 8000 грн, з 01.05.2024 по 17.05.2024 2666,67 грн (13 робочих днів), а разом 81100 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 Постанови №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звертає увагу на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно пункту 3 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно пункту 4 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно абзацам 2 і 3 пункту 5 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Згідно пункту 9 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Жодних доказів наявності моральних страждань ОСОБА_1 пов`язаних з не виконанням рішення суду про поновлення на роботі, суду не представлено.

Таким чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а.с.60) за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, тому сплачений судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в іншій частині позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за одну вимогу майнового характеру, що становить 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спортивно-концертного комплексу Одеського палацу спорту» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту» (код ЄДРПОУ 03564312, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 31) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 81100 (вісімдесят одна тисяча сто) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту» (код ЄДРПОУ 03564312, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 31) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 17 травня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар