Постанова

від 09.05.2024 по справі 914/475/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Справа №914/475/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

за участю представників учасників справи:

від скаржника Улинець О.М.

прокурор Майорчак В.М.

від позивача- Смотрич Д.В. представник;

від відповідача-1 Гудима В.О. представник;

від відповідача-2 - Яценко Д.С - представник

розглянувши апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 15.01.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/192/24 від 15.01.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі плюс Україна (вх.№ ЗАГС 01-05/258/24 від 23.01.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 (повний текст складено 27.12.2023, суддя Галамай О.З)

у справі № 914/475/22

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

в інтересах держави в особі позивача-1 Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

позивача - 2 Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача - 1 Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

про визнання недійними договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі позивача 1: Львівської обласної державної адміністрації, позивача 2: Міністерства оборони України до відповідача 1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Плюс Україна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання недійсним з моменту його укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 та зобов`язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 1, 6080 га по вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові, яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером: 4610136900:05:003:0145 шляхом демонтажу встановленої огорожі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір, який, як доводить прокурор, є змішаним договором з елементами договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, підлягає визнанню недійсним з обставин відсутності у його підписанта Винарського В.В. повноважень на вчинення таких дій, а також за відсутності погодження щодо укладення договору від управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства Оборони України на укладення такого договору та без проведення конкурсу. Прокурор ствердив, що зазначене свідчить про порушене право держави в особі Міністерства Оборони України та Львівської обласної державної адміністрації у зв`язку з фактичною передачею земель оборони під забудову всупереч передбаченому законодавством порядку на користь приватного суб`єкта господарювання.

Крім того, прокурор зазначив, що переданий відповідачу 2 будівельний майданчик огороджений, тому також просив зобов`язати останнього звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2024 у справі №914/475/23 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, укладений 26.11.2016 Міністерством Оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ "Енерджі Плюс Україна", у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 2 481, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, стягнуто з ТОВ "Енерджі Плюс Україна" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного 2 481, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено необхідність застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з позовом.

ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір, діяв без повноважень на його укладення від імені Міністерства оборони України, за відсутності погодження щодо укладення такого договору та з порушенням процедури, оскільки не було проведено конкурсу у встановленому законодавством порядку.

Матеріали справи не містять ні дозвільних документів, які б підтвердили право відповідача 2 на зведення огорожі, ні доказів зведення такої відповідачем 2, беручи до уваги його заперечення, суд вважає недоведеною позовну вимогу прокурора про зобов`язання відповідача 2 здійнити демонтаж огорожі.

Незважаючи на відмову у позові в частині вимог прокурора в інтересах позивача 1, з метою спростувань доводів учасників справи, суд прийшов до висновку, що позивач 1, готуючи документи для здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (дата державної реєстрації - 28.08.2017, позовна давність продовжилась на період карантину), міг та мав дізнатись про порушення його прав як власника такої.

Також, зважаючи на факт порушення 31.05.2017 Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/1075/17 та її тривалий розгляд до 15.12.2021, і, як наслідок, наявність для прокурора підстав вважати, що права позивача будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у цій справі 21.02.2022, тобто через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/475/22 частково та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації та позивача-2: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в частині зобов`язання ТОВ «Енерджі Плюс Україна» звільнити земельну ділянку площею 1,60280 га, яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером:4610136900:05:003:0145 шляхом демонтажу встановленої огорожі, посилаючись на те, що рішення є незаконне, необгрунтоване та таке, що ухвалене з порушеням норм матеріального та процесуального права, порушує законні інтереси третьої особи, а відтак вказана відмова підлягає апеляційному оскарженню.

Зокрема, скаржник вважає, що судом не у повному обсязі проведено дослідження та аналіз обставин неправомірної забудови земельної ділянки та не враховано шкоду, яка буде завдана користувачу земельної ділянки, внаслідок фінансування демонтажу самочинної забудови (огорожі). Заявляючи позовні вимоги, прокурор ствердив, що частина земельної ділянки, площею 1,6080 га огороджена парканом як будівельний майданчик та входить до складу загальної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером 4610136900:05:003:0145, що підтверджується схемою, виготовленою військовоючастиною А2308 за наслідками проведення обстеження зазначеної ділянки. Також прокурор долучив світлини, на яких є огороджена земельна ділянка.

Також, скаржник зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є структурним підрозділом Міністерством оборони України, є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення КЕВ м. Львова від 30.06.2017 виключно державної форми власності і фінансується за рахунок Державного бюджету України, а тому відповідно до п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України є неприбутковим; КЕВ м. Львова належить до державного сектору, а його фінансування залежить від Міністерства оборони України. Демонтаж огорожі та приведення в порядок території, що була незаконно приведена до забудови, спричинить особливо великі витрати державного бюджету України. Враховуючи наведене,скаржник просить переглянути позицію суду першої інстанції щодо відмови в демонтажу огорожі, оскільки в матеріалах справи містяться докази забудови земельної ділянки площею 1, 6080 га по АДРЕСА_1 , яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастрстровим номером: 4610136900:05:003:0145.

ТОВ Енерджі плюс Україна подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та прийняти нове рішення , яким вдімовити в задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначає, що спірний договір від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, є змішаним договором згідно ч.2 ст.628 ЦК України і містить елементи договору підряду та інвестиційного договору, саме факт укладання договору на будівництво об`єкта нерухомості не свідчить про спільність такої мети саме в розумінні договору про спільну діяльність за відсутності інших обов`язкових ознак такого договору. Умови договору не передбачають внесення сторонами вкладів у спільну діяльність і розповсюдження на них режиму спільного майна, не здійснюється ведення спільними справами сторін, як і не здійснюється розподіл витрат, збитків та прибутків, внаслідок результатів спільної діяльності. Економічна суть договору зводиться до обов`язку скаржника, як підрядника, здійснити будівництво об`єкта нерухомості із можливістю залучення третіх осіб- інвесторів у фінансування будівництва та розпорядження належним об`єктом інвестування на замовлення Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, за що підрядник отримує оплату у вигляді частки у збудованому об`єкті нерухомості.

Також, скаржник наголошує, що при укладанні договору не змінювалося цільове призначення земельної ділянки, на якій планується будівництво, вказана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , яка підлягає забудові за спірним договором, не належить до земель оборони, оскільки виділена Львівською міською радою в 1995 році Квартирно-експлуатаційному управлінню ПрикВО для будівництва житла, а не для цілей визначених у ст.77 ЗК України, на ділянці відсутні об`єкти військового призначення, підрядника для укладення договору обрано за результатами проведеного конкурсу.

Скаржник стверджує, що повноваження ОСОБА_1 на укладення договору передбачено п. 11 Положення про ЗУКБ, а тому не відповідає дійсності твердження прокурора, що ОСОБА_1 уклав цей договір без відповідних повноважень, оскільки такі не були передбачені довіреністю №220/386/д від 10.11.2016.

Скаржник зазначає, що позовні вимоги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації а Міністерства оборони України складаються з:

визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко 1, АДРЕСА_1 ;

зобов`язання TOB «Енерджі Плюс Україна» звільнити земельну ділянку площею 1,080 га по АДРЕСА_1 , яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером: 4610136900:05:003:0145 шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Скаржник вважає, що аналогічний предмет спору розглядався в межах справи 914/1075/17. Верховним Судом у справі № 914/1075/17 від 15.12.2021 винесено постанову, якою касаційну скаргу TOB «Енерджі Плюс Україна» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1075/17 скасовано, а позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без розгляду. Таким чином скаржник вважає, що прокуратура зловживає процесуальними правами та повторно звернулася 21.02.2022 до Господарського суду Львівської області з позовною заявою з аналогічним предметом позову та з тими самими підставами. Тому відповідач-2 вважає, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі № 914/475/22, відповідно до ст. 231 ГПК України.

Також, на думку скаржника, прокуратурою виконано неналежним чином свої повноваження, тому брати до уваги та погоджуватися з поважністю причини пропуску строку позовної давності лише з тих підстав, що прокуратура вважала, що права Міністерства оборони України будуть захищені в судовому провадженні № 914/1075/17 є необгрунтованими та такими, що не можуть братися до уваги. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону була обізнана про склад, зміст, умови договору, щонайменше з 2017 року. У зв`язку з цим їй було відомо про можливі порушення права Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації. Всупереч зазначеному, зловживаючи процесуальними правами на звернення до суду та відновлення пропущеного строку позовної давності за надуманими підставами, повторно звертається до суду з аналогічною позовною заявою, формально залучаючи до процесу інших учасників справи, чиї права договору взагалі не порушуються.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги.

Львівська обласна державна адміністрація у відзиві на апедяційні скарги рішення суду просить залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що доводи, зазначені скаргах є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Доводи зазначені в скаргах не спростовують встановлених обставин судом першої інстанції про те, що відповідно до ч. 1 ст. 323 Господарського кодексу України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. У спірному договорі сторони не визначили договірної ціни, строків початку та закінчення будівництва об`єкту, та інших наведених вище істотних умов договору будівельного підряду, об`єктом будівництва визначено житловий комплекс, однак, договір не містить конкретних характеристик щодо кількості будинків, які планується збудувати, їх площі, поверховості, тощо, тобто спірний договір не містить ознак, притаманних договору підряду.

Львівська обласна державна адміністрація зазначає, що при укладенні оспорюваного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника ОСОБА_1 . Зазначена довіреність видана Міністерством оборони України без права передоручення строком до 31.12.2016. Цією довіреністю уповноважено тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського В.В. на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти, серед іншого, за адресою: вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів, а також для інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.

Таким чином, довіреність, на підставі якої тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Винарський В.В. підписав від імені Міністерства оборони України оспорюваний договір, не передбачала повноважень на його підписання чи підписання будь-яких інших договорів про будівництво на зазначених у довіреності земельних ділянках.

Міністерство оборони України у відзиві на апеляційні скарги зазначає, що під час укладення спірного договору від імені Міністерства оборони України діяло Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва, від імені якого на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 діяв т.в.о. начальника ОСОБА_1 . Факт ненадання/неотримання погодження на укладення договору підтверджується листом Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 13.01.2022 № 503/35, наданим на запит спеціалізованої прокуратури регіону.

З урахуванням норм законодавства та змісту довіреності №220/3865/д від 10.11.2016 нею не передбачено повноважень Винарського В.В. на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема, за адресою: м.Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а також відсутність погодження укладення оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони Ураїни, беззаперечно підтверджують відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладення договору на будівництво житлового комплексу за вказаною вище адресою, що, як наслідок, з урахуанням положень ст.ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку.

Міністерство зазначає, що умовами спірного договору не передбачено будівництва житлового комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їх сімей або соцального та доступного житла. Листом Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 13.01.2022 № 503/351 підтверджується, що позивач-2 не погоджував проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт об`єкту будівництва на земельній ділянці за вказаною вище адресою. Таким чином, в порушення вимог зазначеного Порядку спірний договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, АДРЕСА_1 , 1-5 від 26.11.2016 було укладено без проведення такого конкурсу.

Міністерство підсумовує, що з урахованням викладеного в сукупності з обставинами справи, відсутності у підписанта договору від імені держави, а саме у ОСОБА_1 , повноважень на вчинення таких дій, а також за відсутності погодження щодо укладення договору від управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України на укладення такого договору та без проведення конкурсу, укладення зазначеного договору свідчить про порушене у спірних правовідносинах право держави в особі Міністерства оборони України та Львівської обласної державної адміністрації у зв`язку з фактичною передачею земель оборони під забудову всупереч передбаченому законодавством порядку на користь приватного суб`єкта господарювання.

Також, позивач 2 вважає, що заступником керівника прокуратури регіону обгрунтовано, з долученням відповідних доказів, наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивачів.

На думку міністерства, зважаючи на факт порушення 31.05.2017 Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/1075/17 та її тривалий розгляд до 15.12.2021, і, як наслідок, наявність для прокурора підстав вважати, що права позивача будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у цій справі 21.02.2022, тобто через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Окрім того, позивач 2 зазначає, що земельну ділянку площею 6,22 га по АДРЕСА_1 , яка є предметом оспорюваного договору передано як будівельний майданчик ТОВ «Енерджі Плюс Україна», що підтверджується актом від 26.11.2016 приймання-передачі будівельного майданчику до договору про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 .

Частина зазначеної земельної ділянки площею 1,6080 га огорожена парканом як будівельний майданчик та входить до складу загальної ділянки площею 6,3127 га, кадастровий номер 4610136900:05:003:0145.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону у відзиві на апеляційні скарги зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, вірно оцінив докази та прийняв законне рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та обґрунтоване, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

КЕВ м.Львова у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Енерджі Плюс Україна» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішенні в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , залишити без змін, помилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є неогрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу №914/475/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова від 15.01.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/192/24 від 15.01.2024) та призначено розгляд справи №914/475/22 на 20.02.2024.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ Енерджі плюс Україна (вх.№ ЗАГС 01-05/258/24 від 23.01.2024) залишено без руху, скаржника зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази виконання вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі плюс Україна (вх.№ ЗАГС 01-05/258/24 від 23.01.2024) та призначено розгляд справи № 914/475/22 на 20.02.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.03.2024. Призначено апеляційну скаргу ТОВ Енерджі плюс Україна (вх.№ ЗАГС 01-05/258/24 від 23.01.2024) до спільного розгляду з апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 15.01.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/192/24 від 15.01.2024) у справі № 914/475/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.05.2024.

ТОВ Енерджі плюс Україна подано клопотання про витребування доказів від 08.05.2024 (вх.ЗАГС 01-04/3105/24 від 08.05.2024) , в якій просить визнати поважними причинами пропуску строку на подачу клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від заявника. Витребувати у Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України:

-належним чином засвідчену посадову інструкцію, яка встановлює права та обов`зки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, чи був він з нею ознайомлений;

-іншу внутрішню документацію (накази, в тому числі Міністерства оборони України, розпорядження, інструкції), які регламентували та встановлювали права чи обов`язки тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського В.В.

Витребувати у приватного нотаріуса Львівського міськового нотаріального округу Барбуляк Х.М. належним чином засвідчені копії матеріалів справи, яка була сформована на підставі поданих сторонами договору документів, та міститься у нотаріуса, під час посвідчення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військову містечко №1, м.Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, зареєстрований у реєстрі за №3998.

Також, ТОВ Енерджі плюс Україна подано клопотання про долучення письмових доказів від 08.05.2024 (вх.ЗАГС 01-04/3124/24 від 08.05.2024) щодо прийняття та виконання Міністерством оборони України (в особі Західного управління капітального будівництва ИОУ) умов договору про будівництво житлового комплексу від 26.11.2016 та безпідставної зміни позиції представника позивача та прокурора під час його виконання, щодо наявності обсягу повноважень підписанта ОСОБА_1 на укладення та виконання договору, щодо неналежності спірної земельної ділянки до земель оборони.

Судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні зазначених клопотань з огляду на таке.

Правила прийняття доказів судами першої та апеляційної інстанцій визначені у статтях 80 та 269 ГПК України.

Так, частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 зазначеної статті встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Підставами для задоволення клопотання про подання додаткових доказів на підставі вказаної норми можуть бути, зокрема, додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно процесуального законодавства учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на подання доказів, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону.

У вирішенні питань щодо прийняття доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Отже, судова колегія вважає, що підстави для задоволення вищенаведених клопотань відсутні, зазначені докази та пояснення скаржник міг подати в суд апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, а також заявити клопотання про витребування зазначених скаржником доказів.

У судовому засіданні учасники судового процесу виклали свої доводи, міркування та заперечення щодо вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

26 листопада 2016 року Міністерство оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 17.06.2003 за №23 в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015 за №28-ДП, діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський Володимир Віталійович, як замовник (сторона-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі Плюс Україна, від імені якого діяв ОСОБА_2 , як підрядник (сторона-2) на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, Постанови Верховної Ради від 06.05.2014 №1238-VII Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави, з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, уклали договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляком Х.М. 26.11.2016 та зареєстровано в реєстрі за №3558.

Відповідно до пункту 1.1.2. договору сторона-1 Міністерство оборони України, є користувачем земельної ділянки і у встановленому законодавством порядку має намір реалізовувати право на її забудову, в рамках цього договору Сторона-1 є замовником будівництва Об`єкту.

Сторона-2 ТОВ Енерджі Плюс Україна, забезпечує будівництво Об`єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконанням всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором (пункт 1.1.3 договору).

Об`єктом будівництва є житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою Львівський гарнізон, військове містечко №1, місто Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані (пункт 1.1.4 договору).

Предметом договору відповідно до розділу 2 є зобов`язання сторін збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (надалі - об`єкт).

Для реалізації цього договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій замовника (пункт 2.2.); фінансування будівництва здійснюється Стороною-2, джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе усі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (пункт 2.4.).

Відповідно до пункту 3.1 договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно з наказом начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015 №7 закріплено за КЕВ м. Львова, НСБЛВС, А0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.53 р., №394 від 07.08.64 р. та №3-С від 08.02.85 р.

Згідно з пунктом 3.2. договору Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію користування земельною ділянкою (оренда), визначену п. 1.1.5 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, в тому числі здійснити її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.

Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до Сторони-2, Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до умов законодавства у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках договору (пункт 3.3 договору).

У пункті 4.1 договору сторони визначили права та обов`язки Сторони-2, зокрема, Сторона-2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта та у повному обсязі, за рахунок власних та/або залучених від третіх осіб коштів, фінансує всі витрати, пов`язані з будівництвом об`єкта.

Також Сторона-2 зобов`язалась погасити заборгованість Сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75 000, 00 грн (пункту 4.1.20), компенсувати під час закриття актів виконаних робіт 1% по кожному акту від вартості будівельно-монтажних робіт на утримання та матеріальне забезпечення Західного капітального управління капітального будівництва Міністерства оборони України (пункт 4.1.21), компенсувати квадратними метрами житла Стороні-1 витрати, пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434 000, 00 грн (пункт 4.1.22).

Права та обов`язки Сторони-1 визначено у пункті 4.2 договору, зокрема, Сторона-1, залишивши за собою виконання частини функцій замовника, зобов`язалась забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренди), для чого вчинити усі необхідні дії, зокрема, але не виключно, отримати рішення Львівської міської ради про надання земельної ділянки в користування (оренду) із цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт; забезпечити оформлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку; здійснює функції землекористувача земельної ділянки.

У цьому ж пункті сторони також погодили, що з моменту введення об`єкту в експлуатацію та отримання сторонами права власності на належні їм частки у об`єкті, Сторона-1 має право припинити землекористування в порядку, встановленому законодавством України.

У пункті 4.4 договору сторони домовились, що з моменту підписання договору Сторона-1 передає Стороні-2 майнові права на 100% Об`єкту будівництва, в тому числі на майнові права на 100% об`єкту інвестування в об`єкті будівництва для подальшого відчуження та подальшої передачі фізичним та юридичним особам, у тому числі і Стороні-1 Міністерству оборони України.

Відповідно до пункту 4.7 договору Міністерство оборони України має пріоритетне право на придбання житла для військовослужбовців, виходячи із ринкової ціни за 1 кв.м. загальної площі житла, розміщеного в районі будівництва Об`єкту на момент кожного перерахування коштів та у відповідності до порядку використання коштів Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 12.7 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на Сторони зобов`язань.

На виконання договору про будівництво житлового комплексу його сторонами 26.11.2016 підписано акт приймання-передачі будівельного майданчику, розташованого на земельній ділянці орієнтовною площею 6,22 га за адресою Львівський гарнізон, військове містечко № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . Від імені Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України акт підписав тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський В.В.

Окрім цього, на виконання умов договору, 10.02.2017 сторони підписали Акт № 1 приймання-передачі квартири та Акт № 2 про зарахування, згідно з яким Міністерство оборони України прийняло у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 47,6 м кв. та загальною вартістю 492, 065, 00 грн за адресою АДРЕСА_3 .

На підставі договору, Акта приймання-передачі будівельного майданчику від 26.11.2016, Актів № 1 та № 2 від 10.02.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Міністерством оборони України квартири АДРЕСА_4 .

Пунктом 1 додаткової угоди від 18.08.2020 до оскаржуваного договору від 26.11.2016 передбачено викласти пункт 1.1.4 договору у такій редакції: Об`єкт (Об`єкт будівництва) - житловий комплекс, який будується земельній ділянці кадастровий номер на 4610136900:05:003:0145, що розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності (форма власності державна) на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:003:0145 площею 6,3127 га, яка є предметом оспорюваного договору, зареєстровано за Львівською обласною державою адміністрацією 28.08.2017.

Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова 28.08.2017, підставою для державної реєстрації є державний акт на право постійного користування землею від 26.05.1997.

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі позивача 1: Львівської обласної державної адміністрації та позивача 2: Міністерства оборони України заявлено позовні вимоги до відповідача 1: Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Плюс Україна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 та зобов`язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 1, 6080 га по АДРЕСА_1 , яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером: 4610136900:05:003:0145 шляхом демонтажу встановленої огорожі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абз.1 і 2 ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 - 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас, згідно з положеннями ч.ч.3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, у ч. 1 вказаної статті зазначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як правомірно встановлено судом першої інстації, прокурор направив на адресу Міністерства оборони України запит № 15-643 вих-21 від 24.12.2021 про надання інформації щодо погодження укладення спірного договору на будівництво житлового комплексу від 26.11.2016, а також про вжиття ними заходів щодо захисту інтересів та поновлення права держави на збереження та користування земельною ділянкою площею 6,22 га по вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові.

Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України листом за № 503/351 від 13.01.2022, наданим у відповідь на зазначений запит прокурора, повідомило, що жодних погоджень на укладення оспорюваного договору ними не надавалося та у разі звернення прокурора до суду з відповідним позовом Міністерством оборони України буде забезпечено участь представника під час судового розгляду.

Листом від 31.01.2022 прокуратура повідомила Міністерство оборони України, що беручи до уваги тривале невжиття заходів щодо захисту інтересів та поновлення прав держави у зв`язку з укладенням договору від 26.11.2016 нею підготовлено позовну заяву.

Також 24.12.2021 прокуратура скеровувала запит КЕВ м. Львова, у відповіді на який зазначено, що в них відсутня інформація про стан виконання договору.

Листом від 27.01.2021 прокурор інформував КЕВ м. Львова про наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру для звернення прокурора з відповідним позовом.

Окрім цього, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону на адресу позивача-1 скеровано запит № 15-86 вих-22 від 31.01.2022 про надання інформації щодо вжиття заходів для захисту інтересів та поновлення прав держави на користування земельною ділянкою по вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові.

09.02.2022 від позивача-1 Львівської обласної державної адміністрації отримано відповідь, в якій зазначено, що останньому, як розпоряднику відповідної категорії земель, інформація щодо самовільного захоплення та забудови частини земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 стала відома з листа прокуратури регіону. За результатами проведених архівних пошуків та аналізу баз даних електронного документообігу матеріалів та документів, які б слугували для надання запитуваної інформації про розпорядчі документи стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:003:0145 у позивача-1 не виявлено. У зв`язку з цим, позивач-1 зазначив, що внаслідок відсутності необхідної інформації з приводу порушеного питання, заявлення позову не забезпечить своєчасного та ефективного захисту порушених прав, тому позивач-1 просив прокуратуру регіону розглянути можливість вжиття заходів реагування позовного характеру.

Листом від 11.02.2022 прокуратура повідомила позивача 1 про підготовлений позов та намір його подання.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога про визнання недійсним договору заявлена в інтересах обох позивачів до обох відповідачів, а вимога про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу огорожі в інтересах позивача 1 до відповідача 2.

Прокурор зазначив, що позивачі у цій справі уповноважені виконувати функції держави щодо вжиття заходів про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу на землях оборони, який фактично укладено на користь приватного суб`єкта господарювання всупереч вимогам законодавства та поза волею власника таких земель.

Поряд з цим, з відповідей позивачів не вбачається наміру подання позову.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачами та навів обгрунтовані підстави для звернення з даним позовом.

Щодо суті спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч.1 ст.318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст. 323 ГК України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

У пункті 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету міністрів України №668 від 01.08.2005, істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта); права та обов`язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об`єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.

Відповідно до пункту 15 цих умов у договорі підряду сторони зобов`язані визначити найменування об`єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об`єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, у спірному договорі сторони не визначили договірної ціни, строків початку та закінчення будівництва об`єкту, та інших наведених вище істотних умов договору будівельного підряду, об`єктом будівництва визначено житловий комплекс, однак, договір не містить конкретних характеристик щодо кількості будинків, які планується збудувати, їх площі, поверховості, тощо, тобто спірний договір не містить ознак, притаманних договору підряду.

Натомість предметом спірного договору є зобов`язання сторін збудувати об`єкт житловий комплекс, і для реалізації договору замовник фактично зобов`язався забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою, на якій планується забудова, а підрядник прийняв на себе усі інші функції замовника фінансування будівництва (за власні та залучені кошти), укладення договорів з підрядниками на свій розсуд без погодження із замовником, виготовлення проектно-кошторисної документації.

Отже, договір є змішаним та поєднує елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1031 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч.2 ст.1032 ЦК України).

Укладення інвестиційних договорів регулюється Законом України Про інвестиційну діяльність, відповідно до статті 10 якого інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

З огляду на викладене, посилання скаржника ТОВ «Енерджі Плюс Україна», що спірний договір від 26.11.2016 є змішаним договором згідно ч.2 ст.628 ЦК України і містить елементи договору підряду та інвестиційного договору, факт укладання договору на будівництво об`єкта нерухомості не свідчить про спільність такої мети саме в розумінні договору про спільну діяльність за відсутності інших обов`язкових ознак такого договору, судовою колегією до уваги не приймається.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, при укладенні оспорюваного договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва, від імені якого на підставі довіреності №220/386/д від 10.11.2016 діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника ОСОБА_1 .

Зазначена довіреність видана Міністерством оборони України без права передоручення строком до 31.12.2016.

Цією довіреністю уповноважено тимчасово виконуючого обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського В.В. на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти, серед іншого, за адресою: вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів, а також для інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.

З огляду на викладене, довіреність, на підставі якої тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Винарський В.В. підписав від імені Міністерства оборони України оспорюваний договір, не передбачала повноважень на його підписання чи підписання будь-яких інших договорів про будівництво на зазначених у довіреності земельних ділянках.

У преамбулі оспорюваного договору також зазначено, що замовник діє на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003.

Тимчасове виконання обов`язків начальника Західного управління капітального будівництва покладено на Винарського В.В. відповідно до наказу Міністра оборони України №28-ДП від 21.08.2015, наказом Міністра оборони України №22-ДП від 07.07.2017 Винарського В.В. увільнено від тимчасового виконання обов`язків начальника Західного управління капітального будівництва.

Відповідно до пункту 1 затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України №23 від 17.06.2003 Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України, що призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

У пункті 11 Положення зазначено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Отже, Положення передбачає погодження укладення такої угоди з Головним управлінням розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, і в будь-якому випадку, не наділяє Управління укладати договір на будівництво саме від імені Міністерства оборони України.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України Про використання земель оборони землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

З метою забезпечення виконання, зокрема ч.2 ст.4 Закону України Про використання земель оборони постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.

Цей Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. Дія цього Порядку не поширюється на будівництво житла, яке здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Особливістю згаданого Порядку є те, що будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах і критерієм визначення переможця конкурсу є максимальна кількість житла (кількість квартир та загальна площа житла), що може отримати організатор конкурсу. При цьому частка житла (кількість квартир та загальна площа житла) розраховується шляхом співвідношення вартості земельної ділянки, що належить до земель оборони (далі - земельна ділянка), та опосередкованої вартості 1 кв. метра житла в регіоні, де розташована земельна ділянка, та передається замовникові будівництва житла.

Згідно з пунктами 5, 8, 25 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, передбачено, що на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший керівник центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, Голова СБУ, Голова Служби зовнішньої розвідки, Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та голову. Конкурсна комісія розміщує протягом семи днів з дати прийняття рішення про проведення конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу інформацію про проведення конкурсу. За результатами засідання конкурсної комісії складається протокол про проведення конкурсу, в якому зазначаються: 1) відомості про учасників конкурсу; 2) результати голосування; 3) обґрунтування щодо визначення переможця конкурсу.

Пунктом 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів про спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ №296 від 11.04.2012, визначено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.

Умовами спірного договору не передбачено будівництва житлового комплексу саме як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла; конкурс проведено не було.

ОСОБА_1 , укладаючи договір, діяв без повноважень на його укладення від імені Міністерства оборони України, за відсутності погодження щодо укладення такого договору та з порушенням процедури, оскільки не було проведено конкурсу у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, матеріали справи не містять ні погодження на укладення спірного правочину, ні доказів проведення конкурсу у встановленому законом порядку. Більше того, у листі від 13.01.2022 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони підтвердило, що позивач 2 не погоджував проведення конкурсу з відбору виконавця будівельних робіт на спірній земельній ділянці.

Щодо посилання скаржника - ТОВ «Енерджі Плюс Україна» на те, що повноваження ОСОБА_1 на укладення договору передбачено п. 11 Положення про ЗУКБ, а тому не відповідає дійсності твердження прокурора, що ОСОБА_1 уклав цей договір без відповідних повноважень, оскільки такі не були передбачені довіреністю №220/386/д від 10.11.2016, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 11 Положення передбачено, що начальник управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Так, за змістом довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 Міністерство оборони України уповноважило т.в.о. начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарського В.В. на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за небюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222, м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; АДРЕСА_5 ; м. Львів, вул. Стрийська, в/м 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; АДРЕСА_6 ; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.

Однак Положенням не передбачено права начальника відповідача-1 без погодження підписувати будь-які договори. З урахуванням вищевказаних норм законодавства та змісту довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 нею не передбачено повноважень Винарського В.В. на укладення договору про будівництво житлового комплексу, зокрема, за адресою: м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5, а також відсутність погодження укладення оспорюваного договору з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України (п. 11 Положення про ЗУКБ МОУ), підтверджують відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладення договору на будівництво житлового комплексу за вказаною вище адресою.

Крім того, судом першої інстанції також правомірно встановлено, що представник Міністерства оборони України Галушко О.А. також діяв з перевищенням повноважень, оскільки останнього було уповноважено довіреністю Міністра оборони України від 26.10.2016 на підписання заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень лише для виконання повноважень з представництва Міністерства оборони з питань, пов`язаних із укладанням договорів купівлі-продажу нерухомого майна в регіонах України на вторинному ринку та на умовах пайової участі за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України, на підставі відповідних рішень конкурсної комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на вторинному ринку та на умовах пайової участі в регіонах України.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи правомірним є висновок суду першої інстанції щодо підставності заявлення позовної вимоги про визнання договору недійсним в інтересах позивача 2, оскільки порушує його права як сторони договору.

Щодо позовної вимоги про демонтаж огорожі, судова колегія зазначає таке.

У позовній заяві прокурор на підставі пункту б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України та частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України просив суд зобов`язати відповідача 2 демонтувати огорожу на земельній ділянці площею 1,6080 га по АДРЕСА_1 .

Прокурор ствердив, що частина земельної ділянки площею 1,6080 га огороджена парканом як будівельний майданчик та входить до складу загальної ділянки площею 6,3127 га з кадастровим номером 4610136900:05:003:0145, що підтверджується схемою, виготовленою військовою частиною НОМЕР_2 за наслідками проведення обстеження зазначеної ділянки. Також прокурор долучив світлини, на яких є огороджена земельна ділянка.

Скаржник, КЕВ м.Львова, просить переглянути позицію суду першої інстанції щодо відмови в демонтажу огорожі, оскільки в матеріалах справи містяться докази забудови земельної ділянки площею 1, 6080 га по АДРЕСА_1 , яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га з кадастрстровим номером: 4610136900:05:003:0145. Зокрема, скаржник зазначив, що судом не у повному обсязі проведено дослідження та аналіз обставин неправомірної забудови земельної ділянки та не враховано шкоду, яка буде завдана користувачу земельної ділянки, внаслідок фінансування демонтажу самочинної забудови (огорожі).

Наведені твердження судова колегія до уваги не приймає, оскільки матерілаи справи не містять ні дозвільних документів, які б підтвердили право відповідача - 2 на зведення огорожі, ні доказів зведення такої відповідачем 2 на зазначеній ділянці. З акта обстеження земельних ділянок війського містечка №1 за адресою м.Львів, вул. Княгині Ольги,1-5 площею 6,7871 га за кадастровими номерами: 4610136900:05:003:0145, 4610136900:05:003:0151 (том І а.с.34), не вбачається, яка із земельних ділянок самовільно зайнята огорожею.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності зазначеної позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача 2 здійнити демонтаж огорожі. Окрім того, у зв`язку з визнанням недійсним договору відповідач - 2 зобов`язаний повернути саме позивачу - 2 отриману земельну ділянку в якості будівельного майданчика.

Щодо поданої відповідачем -2 заяви про наслідки спливу позовної давності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної заяви з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

Відповідач 2 у заяві зазначив, що позовна давність почала свій відлік з дати укладення договору 26.11.2016, отже подання позову 22.02.2022 здійснено з пропуском трирічної позовної давності; позовна давність не переривалась, а вимоги прокурора, подані в інтересах Львівської обласної державної адміністрації у цій справі слід розглядати, як вимоги, що стосуються цього ж самого предмета спору, що і вимоги, заявлені в інтересах Міністерства оборони України.

Щодо наведеного судова колегія зазначає, що суд розглядає заяву про застосування позовної даності виключно в частині задоволених позовних вимог.

Відповідач 2 зазначив, що позовна давність для позивача 1 почалась з 05.03.2018 (16.08.2018), оскільки прокурору ще 05.03.2018 (16.08.2018) було відомо про власника земельної ділянки та можливе порушення прав Львівської обласної державної адміністрації та КЕВ м. Львова як землекористувача, права якого також можуть бути порушені спірним договором. Однак, прокурор окремий позов в інтересах Львівської обласної державної адміністрації не заявляв, клопотання про залучення такої третьою особою у справі № 914/1075/17 не подавав. КЕВ м. Львова, який був учасником судового процесу у справі № 914/1075/17 не був обмежений правом на звернення до Львівської обласної державної адміністрації з інформацією про можливе порушення її прав та/або самостійно звернутись з відповідним позовом.

Як стверджує прокурор, строк позовної давності для Львівської обласної державної адміністрації розпочався 01.02.2022, тобто з моменту отримання листа прокуратури від 31.01.2022 №15-869 вих22, оскільки позивач 1 не був учасником справи №914/1075/17.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що визначальним є факт коли позивач 1 міг дізнатись про його порушене право.

Позивач 1, готуючи документи для здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (дата державної реєстрації - 28.08.2017), міг та мав дізнатись про порушення його прав як власника спірної земельної ділянки 28.08.2017.

Однак, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року .Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Отже, з врахуванням наведеного, строк позовної давності для Львівської обласної державної адміністрації не пропущено.

Щодо позовної давності за позовом в інтерсах позивача 2, то позовна давність для позивача 2 як сторони договору почалась з дати його укладення- 26.11.2016.

Оскільки позов подано 21.02.2022, така є пропущеною.

Однак і прокурор, і позивач 2 просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, мотивуючи тривалим розглядом справи № 914/1075/17.

Судом першої інстанції правмоірно встановлено, що позов у справі № 914/1075/17 надійшов на адресу суду 30.05.2017, провадження у справі порушено 31.05.2017.

Остаточне судове рішення у зазначеній справі постановлено 15.12.2021 та вирішено позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ЗУКБ МОУ та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" про визнання договору від 26.11.2016 недійсним з моменту укладення залишити без розгляду.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна давність не переривається у разі пред`явлення позову, який суд залишив без розгляду.

Проте підлягає розгляду питання щодо поважності причин пропуску позовної давності.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

Ураховуючи викладене, зважаючи на факт порушення 31.05.2017 Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/1075/17 та її тривалий розгляд до 15.12.2021, і, як наслідок, наявність для прокурора підстав вважати, що права позивача будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у цій справі 21.02.2022, тобто через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, правомірним є висновко суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного ріщення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2024 у справі №914/475/23 залишити без змін.

2.Апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 15.01.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/192/24 від 15.01.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі плюс Україна (вх.№ ЗАГС 01-05/258/24 від 23.01.2024) залишити без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2023

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.