Постанова

від 24.09.2024 по справі 914/475/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/475/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Томчук М. О.,

позивачів - Салівон Д. О.,

відповідачів - Рудометкіна М. О., Яценко Д. С.,

третьої особи - Улинець О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 (судді: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Орищин Г. В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 (суддя Галамай О. З.) у справі

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України

до відповідачів: 1) Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова

про визнання недійними договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна" (далі - ТОВ "Енерджі Плюс Україна"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) про визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 та зобов`язання ТОВ "Енерджі Плюс Україна" звільнити земельну ділянку площею 1, 6080 га на вул. Княгині Ольги, 1-5 у м. Львові, яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га, кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, шляхом демонтажу встановленої огорожі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним у зв`язку із його підписанням особою без наявності повноважень на вчинення таких дій, а також за відсутності погодження щодо укладення договору від управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства Оборони України, а також без проведення конкурсу.

Прокурор вказував на те, що у цьому випадку порушене право держави в особі Міністерства Оборони України та Львівської обласної державної адміністрації внаслідок фактичної передачі земель оборони під забудову всупереч передбаченому законодавством порядку на користь приватного суб`єкта господарювання.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Енерджі Плюс Україна" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на ненадання прокурором обґрунтувань наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави у цьому випадку; безпідставне звернення з позовом в інтересах Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України, яких було обмежено у праві самостійного звернення до суду; необґрунтованість доводів прокурора про укладення договору без відповідних повноважень та без відповідного погодження.

ТОВ "Енерджі Плюс Україна" також подало до суду заяву про застосування позовної давності, вказуючи на те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом про визнання недійсним договору становить три роки з моменту, коли саме Міністерство оборони України, а не прокурор, дізнався про укладення спірного правочину.

Спірний договір між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" укладено 26.11.2016, отже строк звернення з позовом у цьому випадку закінчився 26.11.2019, а тому звернувшись до суду 22.02.2022 прокурор пропустив строк позовної давності.

1.4. Прокурор, у свою чергу, подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності, вказуючи на те, що Міністерство оборони України не є єдиним позивачем у справі, а власником земельної ділянки є Львівська обласна державна адміністрація, яка не була стороною у справі № 914/1075/17, а тому строк позовної давності для Львівської обласної державної адміністрації розпочався з 01.02.2022 (отримання листа прокуратури) та не пропущений.

Міністерство оборони України заперечувало проти заяви відповідача про застосування позовної давності.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024, позов задоволено частково, визнано недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, укладений 26.11.2016 між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ "Енерджі Плюс Україна". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Мотивуючи судові рішення, суди установили, що особа, якою з боку Міністерства оборони України укладено спірний договір, діяла без повноважень на укладення цього договору та за відсутності відповідного погодження, а також з порушенням процедури, оскільки не було проведено конкурсу у встановленому законодавством порядку.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ "Енерджі Плюс Україна" звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі, суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять ні дозвільних документів, які б підтвердили право відповідача на зведення огорожі, ні доказів зведення товариством цієї огорожі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині визнано недоведеними.

Щодо заяв ТОВ "Енерджі Плюс Україна" про застосування наслідків пропуску позовної давності, суди встановили обставини про поважність причин пропуску строку звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та обставини про те, що Львівською обласною державною адміністрацією строк позовної давності не пропущено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024, ТОВ "Енерджі Плюс Україна" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на таке.

Так, при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди невірно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не врахувавши висновки Верховного Суду, зокрема щодо визнання причин пропуску позовної давності поважними всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.11.2019 року у справі № 911/3680/17, та не дослідили належним чином наведені доводи відповідача, які спростовують відповідні доводи позивача про поважність причин пропуску позовної давності.

Також заявник касаційної скарги посилається на те, що підставою для касаційного оскарження є пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та пункти 1, 3 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу, оскільки вважає, що судові рішення ухвалені про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., який встановлював та перевіряв обсяг повноважень сторін оскаржуваного договору в момент його посвідчення.

3.2. У відзивах на касаційну скаргу прокурор, Міністерство оборони України та Львівська обласна державна адміністрація, заперечуючи проти її задоволення, просили відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги з підстав, наведених у відзивах, а також законності і правильності висновків судів.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 26.11.2016 Міністерство оборони України на підставі Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 17.06.2003 за № 23 в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від імені якого на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015 за № 28-ДП, діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський В. В. ( замовник/сторона-1) та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" (підрядник/сторона-2) уклали договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.

Договір посвідчено 26.11.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляком Х. М. та зареєстровано в реєстрі за № 3558.

Сторони передбачили, зокрема, такі умови договору:

- відповідно до пункту 1.1.2 договору сторона-1 - Міністерство оборони України є користувачем земельної ділянки і у встановленому законодавством порядку має намір реалізовувати право на її забудову, в рамках цього договору Сторона-1 є замовником будівництва об`єкту;

- сторона-2 - ТОВ "Енерджі Плюс Україна" забезпечує будівництво об`єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконанням всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором (пункт 1.1.3 договору);

- об`єктом будівництва є житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою Львівський гарнізон, військове містечко № 1, місто Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані (пункт 1.1.4 договору).

- предметом договору відповідно до розділу 2 є зобов`язання сторін збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (надалі - об`єкт).

- згідно з пунктом 2.4 договору для його реалізації сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника (пункт 2.2.); фінансування будівництва здійснюється стороною-2, джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних осіб сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе усі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (пункт 2.4.);

- відповідно до пункту 3.1 договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно з наказом начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015 № 7 закріплено за КЕВ м. Львова, НСБЛВС, А0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому від 26.01.1953 № 4/370, від 07.08.1964 № 394 та від 08.02.1985 № 3-"С";

- згідно з пунктом 3.2. договору сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію користування земельною ділянкою (оренда), визначену у пункті 1.1.5 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, в тому числі здійснити її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт;

- право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до сторони-2, яка має право використовувати будівельний майданчик відповідно до умов законодавства у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках договору (пункт 3.3 договору);

- у пункті 4.1 договору сторони визначили права та обов`язки сторони-2, зокрема, сторона-2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта та у повному обсязі, за рахунок власних та/або залучених від третіх осіб коштів, фінансує всі витрати, пов`язані з будівництвом об`єкта. Також сторона-2 зобов`язалась погасити заборгованість сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75 000, 00 грн (пункту 4.1.20), компенсувати під час закриття актів виконаних робіт 1% по кожному акту від вартості будівельно-монтажних робіт на утримання та матеріальне забезпечення Західного капітального управління капітального будівництва Міністерства оборони України (пункт 4.1.21), компенсувати квадратними метрами житла стороні-1 витрати, пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434 000, 00 грн (пункт 4.1.22);

- права та обов`язки сторони-1 визначено у пункті 4.2 договору, зокрема сторона-1, залишивши за собою виконання частини функцій замовника, зобов`язалась забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренди), для чого вчинити усі необхідні дії, зокрема, але не виключно, отримати рішення Львівської міської ради про надання земельної ділянки в користування (оренду) із цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт; забезпечити оформлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку; здійснює функції землекористувача земельної ділянки. Сторони також погодили, що з моменту введення об`єкту в експлуатацію та отримання сторонами права власності на належні їм частки у об`єкті, сторона-1 має право припинити землекористування в порядку, встановленому законодавством України;

- у пункті 4.4 договору сторони домовились, що з моменту підписання договору сторона-1 передає стороні-2 майнові права на 100% об`єкту будівництва, в тому числі на майнові права на 100% об`єкту інвестування в об`єкті будівництва для подальшого відчуження та подальшої передачі фізичним та юридичним особам, у тому числі і стороні-1 - Міністерству оборони України;

- відповідно до пункту 4.7 договору Міністерство оборони України має пріоритетне право на придбання житла для військовослужбовців, виходячи із ринкової ціни за 1 м2 загальної площі житла, розміщеного в районі будівництва Об`єкту на момент кожного перерахування коштів та у відповідності до порядку використання коштів Міністерства оборони України;

- відповідно до пункту 12.7 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань.

4.3. Суди установили, що на виконання договору про будівництво житлового комплексу його сторонами 26.11.2016 підписано акт приймання-передачі будівельного майданчику, розташованого на земельній ділянці орієнтовною площею 6,22 га за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, АДРЕСА_1 .

Від імені Міністерства оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України акт підписав тимчасово виконуючий обов`язки начальника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Винарський В. В.

Також 10.02.2017, на виконання умов договору, сторони підписали акт № 1 приймання-передачі квартири та акт № 2 про зарахування, згідно з яким Міністерство оборони України прийняло у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі договору, акта приймання-передачі будівельного майданчику від 26.11.2016, актів від 10.02.2017 № 1 та № 2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Міністерством оборони України квартири АДРЕСА_3 .

За змістом пункту 1 додаткової угоди від 18.08.2020 до спірного договору від 26.11.2016 викладено пункт 1.1.4 договору у такій редакції: "Об`єкт (об`єкт будівництва) - житловий комплекс, який будується земельній ділянці кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, що розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5".

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності (форма власності державна) земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, площею 6,3127 га зареєстровано за Львівською обласною державою адміністрацією 28.08.2017. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за КЕВ м. Львова 28.08.2017, підставою для державної реєстрації є державний акт на право постійного користування землею від 26.05.1997.

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 та зобов`язання ТОВ "Енерджі Плюс Україна" звільнити земельну ділянку площею 1, 6080 га, яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 6,3127 га, кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, шляхом демонтажу встановленої огорожі, з посиланням на підписання договору особою без наявності повноважень на вчинення таких дій, за відсутності відповідного погодження уповноваженого органу та без проведення конкурсу.

4.5. Під час розгляду справи ТОВ "Енерджі Плюс Україна" подало до суду заяву про застосування позовної давності, вказуючи на те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом про визнання недійсним договору становить три роки з моменту, коли саме Міністерство оборони України, а не прокурор, дізнався про укладення спірного правочину.

Відповідач зазначав, що спірний договір між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" укладено 26.11.2016, отже строк звернення з позовом у цьому випадку закінчився 26.11.2019, а тому звернувшись до суду 22.02.2022 прокурор пропустив строк позовної давності.

4.6. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільний кодекс України визначає як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц.

4.7. Суди попередніх інстанцій щодо позовної давності за позовом прокурора в інтересах Міністерства оборони України вказали на те, що прокурор та позивач просили визнати поважними причини пропуску позовної давності, мотивуючи тривалим розглядом справи № 914/1075/17, та дійшли висновку, що зважаючи на факт порушення 31.05.2017 Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/1075/17 та її тривалий розгляд до 15.12.2021, і, як наслідок, наявність у прокурора підстав вважати, що права позивача будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у цій справі 21.02.2022, тобто через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

4.8. Так, згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2017 порушено провадження у справі № 914/1075/17 за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерство оборони Міністерства оборони України до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 26.11.2016 про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.

Остаточне судове рішення у справі № 914/1075/17 постановлено 15.12.2021, а саме згідно з постановою Верховного Суду скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2020. Позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 вказав на те, що з обставин цієї справи слідує, що прокурор до Міністерства оборони України перед поданням позову взагалі не звертався, "передпозовної роботи" не проводив, а повідомив компетентний орган про подання позову в його інтересах шляхом надсилання останньому, навіть не окремого повідомлення, а копії позовної заяви, яка була направлена позивачу одночасно з подання позову до суду. Наведені обставини однозначно свідчать про те, що прокурором не було дотримано обов`язкової, передбаченої Законом України "Про прокуратуру" процедури попереднього повідомлення компетентного органу.

Отже, Верховний Суд, залишаючи без розгляду позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у справі № 914/1075/17, дійшов висновку, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у справі було передчасним, позаяк таке звернення фактично позбавило позивача можливості у розумні строки відреагувати на ймовірні порушення інтересів держави та самостійно їх представляти у цьому спорі. У даному випадку прокурор неправомірно діяв як альтернативний суб`єкт звернення до суду, хоча у спірних правовідносинах міг виконувати лише субсидіарну роль.

З позовом до Господарського суду Львівської області у справі № 914/475/22 прокурор звернувся 21.02.2022.

Проте суди попередніх інстанцій, визнаючи поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності при зверненні з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, не надали оцінки обставинам стосовно того, чи свідчить тривалий розгляд справи № 914/1075/17, в якій судом касаційної інстанції позов прокурора про визнання недійсним договору, що є предметом спору у справі, яка розглядається, залишено без розгляду з огляду на недотримання саме прокурором законодавчо встановленої процедури повідомлення позивача та неправомірне звернення прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, хоча у спірних правовідносинах він міг виконувати лише субсидіарну роль, про поважність причин пропуску позовної давності щодо позивача - Міністерства оборони України.

4.9. Також суди попередніх інстанцій установили, що строк позовної давності для Львівської обласної державної адміністрації не пропущено. Так, позивач готуючи документи для здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (дата державної реєстрації - 28.08.2017) міг та мав дізнатись про порушення його прав як власника спірної земельної ділянки саме 28.08.2017. Однак, виходячи з вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення про позовну давність застосовуються у разі встановлення судом наявності порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи за змістом пункту 1.1.2 спірного договору Міністерство оборони України є користувачем земельної ділянки.

У пункті 1.1.5 договору вказано, що земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: Львівській гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтованою площею 6,22 га (згідно наказу начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015 № 7 закріплено за КЕВ м. Львова, НСБЛВС, А0583О), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому від 26.01.1953 № 4/370, від 07.08.1964 № 394, від 08.02.1985 № 3-С.

Суди установили, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності (форма власності державна) земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:05:003:0145, площею 6,3127 га зареєстровано за Львівською обласною державою адміністрацією 28.08.2017. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за КЕВ м. Львова 28.08.2017, підставою для державної реєстрації є державний акт на право постійного користування землею від 26.05.1997.

Проте під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не з`ясовували за захистом якого саме порушеного права Львівської обласної державної адміністрації прокурор звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору та зобов`язання ТОВ "Енерджі Плюс Україна" звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі.

4.10. Крім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду також вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно з частинами 2, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Отже, що позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за позовами прокурора наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

4.11. Як свідчать матеріали справи, за умовами спірного договору замовником визначено Міністерство оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Згідно з Положенням про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.06.2003 № 23, Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Управління підпорядковане начальнику управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України (орган управління) на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Львівській, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській чи Чернівецькій областях.

4.12. Проте суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання щодо збігу у спірних правовідносинах в одній особі позивача (Міністерства оборони України) та відповідача (Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України) у цьому випадку.

4.13. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами правових позицій Верховного Суду щодо позовної давності та поважності причин її пропуску, отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з цих підстав, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.14. Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що підставою для касаційного оскарження є пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та пункти 1, 3 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу, оскільки вважає, що судові рішення ухвалені про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., який встановлював та перевіряв обсяг повноважень сторін оскаржуваного договору в момент його посвідчення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги (постанови, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 24.07.2024 у справі № 910/18064/21).

Однак скаржником не наведено обґрунтувань, що оскаржувані у справі судові рішення дійсно прийняті про права та обов`язки приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., та яким чином незалучення вказаної особи впливає на вирішення спору у справі виходячи з предмету та підстав позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 у справі № 914/475/22 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі № 914/475/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак