Постанова

від 08.05.2024 по справі 913/414/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Харків Справа № 913/414/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Мінаєв Д.Д. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1495680 від 13.12.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (вх.№671Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Злепко Н.І., дата складання повного тексту рішення - 23.02.2024, у справі №913/414/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА", м. Київ,

до Фермерського господарства "КРАМАРЕНКО", селище Лисичанський Попаснянського району Луганської області,

про стягнення 1 170 862, 93грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства "КРАМАРЕНКО" про стягнення 1 170 862, 93грн, з яких 589 572, 65грн - основний борг, 117 914, 49грн - штраф, 368 829, 47грн - пеня, 23 618, 72грн - три відсотки річних та 70 927, 60грн - інфляційні втрати за договором фінансового лізингу №21/11 Л від 17.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №21/11Л від 17.11.2020, відповідно до умов якого, лізингодавець (позивач) передав лізингоодержувачу (відповідачу) на умовах фінансового лізингу у строкове платне користування майно. Вартість предмета лізингу складає 1 876 126, 00грн. Також умовами договору передбачена винагорода лізингодавця - 178 231, 98грн, інші витрати лізингодавця - 75 045, 04грн.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач порушив свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, він звернувся до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено, що несплата відповідачем коштів за спірним договором суперечить нормам законодавства та договору, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 589 572, 65грн є нормативно та документально доведеним.

Суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 117 914, 49грн штрафу, 368 829, 47грн пені, 23 618, 72грн 3% річних та 70 927, 60грн інфляційних, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги арифметично правильні та відповідають положенням договору та законодавства.

Однак, зважаючи на те, що позивач формально належить та перебуває під контролем ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", яке є державною власністю Республіки Білорусь, є підстави вважати позивача alter ego ("другим я") ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", на яке накладено санкції у зв`язку зі збройною агресією, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань та ін.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки у випадку задоволення позову, виконання рішення (як завершальна стадія судового провадження) спричинило б прямий обхід спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані з боку України по відношенню єдиного учасника позивача - ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вторгненням російською федерацією на територію України.

Як зазначає апелянт, відповідач не надав доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ФГ "КРАМАРЕНКО" за його зверненням військової агресії російської федерації проти України, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката. Крім того, як вказує апелянт, відповідний сертифікат не був наданий позивачу на виконання пункту 11.3 договору.

Крім того, апелянт посилається на те, що позивача відповідно до додатку №1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.01.2023 не включено до переліку осіб, до яких застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відтак, з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №824/146/19, від 22.01.2020 у справі №925/1153/18, вважає, що не має відношення до засновника позивача, до якого застосовані санкції.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/4210/20 щодо застосування принципу alter ego, а також помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.05.2023 у справі №925/1248/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 у справі №913/414/23; встановлено відповідачу строк до 22.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 22.04.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "08" травня 2024 р. о 12:00год.

19.04.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову.

Також відповідач зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складає 10 000, 00грн.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 залишити без змін.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (надалі - Положення), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Отже, ФГ "КРАМАРЕНКО" віднесене до категорії осіб, які зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЕСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

З комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у ФГ "КРАМАРЕНКО" електронного кабінету в ЕСІТС та її окремій підсистемі (модулі).

На підставі зазначеного, апеляційний суд в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 про відкриття апеляційного провадження повідомив ФГ "КРАМАРЕНКО" про його обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЕСІТС, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЕСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Також відповідача повідомлено, що процесуальні наслідки невиконання вказаного обов`язку передбачені, зокрема, статтями 42, 165, 170, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, відповідач не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Так, частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

З огляду на викладене, судова колегія повертає без розгляду поданий Фермерським господарством "КРАМАРЕНКО" відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024, у зв`язку з відпустками суддів Лакізи В.В. та Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву представника Фермерського господарства "КРАМАРЕНКО" - адвоката Мінаєва Д.Д. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "08" травня 2024 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Фермерського господарства "КРАМАРЕНКО" - адвокатом Мінаєвим Д.Д.

02.05.2024 від позивача надійшла заява про розгляд скарги за відсутності його представника.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.05.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 залишити без змін.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, його представник у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник відповідача оголосив доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а від позивача надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між ТОВ "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" та ФГ "КРАМАРЕНКО" 17.11.2020 укладено договір фінансового лізингу № 21/11Л (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у строкове платне користування майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку №1 "Специфікація" до цього Договору, з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача наприкінці строку лізингу за умови дотримання вимог, встновлених цим Договором, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу у користування на строк, зазначений в пункті 3.2 Договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору), предметом лізингу за Договором є автомобіль бортовий МАЗ 6501С5-584-000 у кількості однієї одиниці.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вартість предмета лізингу складає 1 876 126, 00грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, передача предмета лізингу здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня виконання Лізингоодержувачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 5.2 цього Договору.

Умовами здійснення передачі Предмета лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача є:

- сплата в повному обсязі авансового платежу та інших платежів, які мають бути сплачені до дати передачі предмету лізингу, зокрема, платежу для забезпечення страхування предмету лізингу, який зазначений як перший платіж у графі "Інші витрати Лізингодавця" в Графіку лізингових платежів (додаток №3 до Договору) (підпункт 4.1.1 Договору);

- укладення Сторонами додаткової (-вих) угоди про зміну вартості предмету лізингу, розміру лізингових платежів і відповідних змін у Графік лізингових платежів (додаток № 3 до Договору), Специфікації (додаток №1 до Договору) згідно з пунктом 5.10 Договору (підпункт 4.1.2).

Відповідно до пункту 4.9 Договору, з моменту підписання Акту приймання-передачі до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з предметом лізингу, включаючи майнові ризики щодо втрати, знищення, пошкодження або псування предмета лізингу, а також ризики завдання шкоди третім особам та навколишньому середовищу внаслідок експлуатації предмета лізингу.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, Лізингоодержувач в термін по "30" листопада 2020 року сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок Лізингодавця авансовий платіж та платіж для забезпечення страхування предмету лізингу (перший платіж у графі "Інші витрати Лізингодавця" Додатку №3 "Графік лізингових платежів" до Договору), розміри яких визначені у Додатку №3 "Графік лізингових платежів" до Договору.

Підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу Сторонами свідчить про прийняття Лізингоодержувачем предмета лізингу у користування та є підставою для вимоги Лізингодавця щодо сплати лізингових платежів згідно з додатком №3 до Договору "Графік лізингових платежів", за винятком платежів, які сплачується відповідно до п. 5.2 Договору (пункт 4.5 Договору).

За умовами пункту 8.1 Договору, сторони зобов`язуються виконувати всі умови даного договору та несуть відповідальність за їх виконання у відповідності до чинного законодавства.

Сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати Лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочення за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати (пункт 8.4 договору).

У випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів та/або інших платежів за цим Договором більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю крім пені також штраф в розмірі 20% від розміру порушеного грошового зобов`язання (пункт 8.5 Договору).

За умовами пунктів 11.1-11.7 Договору, сторони цього Договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору в результаті незалежних від сторін цього Договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайного характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, або події, які виникли у наслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього Договору.

Сторона цього Договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій стороні цього Договору засобами електронної пошти протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього Договору.

Повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин.

Повідомлення про закінчення і тривалість дій форс-мажорних обставин та ліквідації їхніх наслідків повинно бути підтверджено Торгово-промисловою палатою України. Дане підтвердження Торгово-промислової палати спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`яти днів із дня закінчення дії форс-мажорних обставин.

Несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі.

Якщо форс-мажорні обставини і ліквідація їхніх наслідків тривають менше 45 календарних днів, то термін виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на термін дії форс-мажорних обставин і строк ліквідації їхніх наслідків.

Якщо дія форс-мажорних обставин і ліквідація їхніх наслідків триває понад 45 календарних днів, кожна із сторін має право розірвати цей Договір повністю або частково без зобов`язань по відшкодуванню іншій стороні можливих збитків.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Відповідно Додатку №3 до Договору "Графік лізингових платежів", сторонами погоджено терміни платежів, складову і розмір щомісячного платежу.

За Актом приймання-передачі предмета лізингу від 17.11.2020 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав майно, що є предметом лізингу.

За інформацією, що міститься у матеріалах справи та не спростовується сторонами, свої зобов`язання за сплатою лізингових платежів відповідач здійснював по лютий 2022 року включно.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав лист №2710/1 від 27.10.2022, в якому він, посилаючись на форс-мажорні обставини просив позивача розглянути питання щодо продовження строку дії договорів фінансового лізингу, внести зміни до графіків внесення лізингових платежів та перенесення строків виконання договірних зобов`язань до закінчення військового стану на території України, укладанням додаткової угоди.

Однак, зазначений лист надіслано позивачу з електронної пошти i.mysko@pal.kiev.ua, та, як зазначив відповідач, це відбулось у зв`язку з перебуванням підприємства на окупованій території Луганської області, та зокрема головного бухгалтера, у відповідача був відсутній доступ до електронної пошти ФГ "КРАМАРЕНКО".

В подальшому ФГ "КРАМАРЕНКО" припинило сплату платежів, у зв`язку з чим, 13.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №138, в якій просив сплатити основну заборгованість, пеню, штраф, три відсотки річних та збитки від інфляції.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, що зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із несплатою відповідачем на користь позивача лізингових платежів за договором лізингу.

Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Виходячи з положень статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що обов`язком лізингодавця є у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем повної оплати заборгованості з лізингових платежів, що є предметом спору.

Враховуючи, що несплата відповідачем коштів за договором суперечить нормам права та договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 589 572, 65грн є нормативно та документально доведеним.

Позивачем додатково нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 117 914, 49грн штрафу, 368 829, 47грн пені, 23 618, 72грн три відсотки річних та 70 927, 60грн інфляційних, які суд першої інстанції визнав арифметично вірними та обґрунтованими.

Відповідач проти зазначеного не заперечує, однак, зазначив про наявність форс-мажорних обставин.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, дійшовши висновку, що відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання. До того ж відповідачем не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним зобов`язань за спірним договором.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) засновником (учасником) позивача є ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", резидентство: Білорусь, Місцезнаходження: Білорусь, 220035, м. Мінськ, проспект Переможців, будинок 51, корпус 2, приміщення 30.

Розмір частки засновника (учасника) позивача становить 30 783 684, 00грн.

Також вказаний і розмір статутного капіталу позивача, який складає 30 783 684, 00грн.

Тобто, власником 100% корпоративних прав позивача є ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОМАГРОЛІЗИНГ".

Відповідно до даних Реєстру, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) у юридичної особи відсутній, відсутні особи, які відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, державна власність Республіки Білорусь.

Згідно зі Статутом позивача (Нова редакція), затвердженого рішенням №148 його єдиного учасника від 23 серпня 2021 року, який наявний в матеріалах справи (далі по тексту - Статут), єдиним учасником (засновником) Товариства виступає Відкрите акціонерне товариство "Промагролізинг", зареєстроване в Республіці Білорусь Мінським обласним виконавчим комітетом 06 лютого 2001 року за № 690034197 (пункт 1.3. Статуту).

Відповідно до пункту 4.5. Статуту, розподіл чистого прибутку товариства здійснюється за підсумками роботи Товариства за один фінансовий рік і здійснюється за рішенням Загальних зборів учасників (рішенням Єдиного учасника).

Згідно пункту 6.1. Статуту, вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства.

До виключної компетенції Загальних зборів учасників відповідно до пункту 6.4. Статуту, серед іншого, належать: визначення основних напрямків діяльності Товариства, стратегії розвитку, затвердження його планів (бізнес-планів розвитку, в тому числі кошторисів доходів і видатків) і звітів про їх виконання; внесення змін до Статуту Товариства, зміна розміру його Статутного капіталу; обрання і відкликання директора Товариства; обрання та припинення повноважень Наглядової ради Товариства або окремих членів Наглядової ради Товариства; створення, реорганізація та ліквідація підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, призначення і звільнення їх керівників, вирішення питань про участь в інших підприємствах; затвердження річних результатів діяльності Товариства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, термінів і порядку виплати частини прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством України, визначення порядку покриття збитків; затвердження уповноважених банків для розміщення коштів Товариства на рахунках, лімітів операцій по розміщенню грошових коштів в повноважних банках; узгодження кандидатур, прийому та звільнення заступників директора, головного бухгалтера Товариства, визначення умов оплати праці для них, узгодження продовження трудових відносин з зазначеними особами; обрання та відкликання членів Ревізійної комісії та ін.

Відповідно до пункту 6.14. Статуту, якщо Товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників, приймаються таким учасником одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника, а саме: Єдиного учасника Товариства.

Таким чином, у зв`язку з тим, що єдиним учасником позивача виступає Відкрите акціонерне товариство "Промагролізинг", вищезазначені рішення щодо позивача приймаються Відкритим акціонерним товариством "Промагролізинг" одноособово.

Описане вище вказує на примат повноважень Єдиного учасника Товариства (Відкритого акціонерного товариства "Промагролізинг") щодо одноосібного управління діяльністю, прийнятті рішень та розподілу прибутку позивача по відношенню до його самостійності.

Указом Президента України 28 січня 2023 року №50/2023, яким затверджено Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.01.2023, до Відкритого акціонерного товариства "Промагролізинг" строком на десять років застосовуються (відповідно до Закону України "Про санкції") персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) санкції, а саме:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10% і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

18) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона укладення договорів та вчинення правочинів).

Відповідно до інформації Опублікованої 12 січня 2024 на офіційному сайті Посольства України в Республіці Білорусь 24 лютого 2022 року рф здійснила віроломну агресію проти України, використавши для здійснення масштабної наступальної операції територію, повітряний простір та воєнну інфраструктуру Республіки Білорусь. Упродовж 2022 року Республіка Білорусь продовжувала надавати територію, повітряний простір та інфраструктуру для здійснення російською авіацією ракетно-артилерійських та авіаційних ударів по території України.

Тобто, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач формально належить та перебуває під контролем ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", яке є державною власністю Республіки Білорусь та на яке накладено санкції у зв`язку зі збройною агресією, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань та ін.

Колегія суддів враховує, що згідно з частинами першої - третьої статті 1 Закону України "Про санкції", з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", видами санкцій згідно із цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції", рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

У межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли позивач - юридична особа, яка 100% належить особі, на яку накладені санкційні обмеження, посилається на порушення норм цивільного законодавства та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов`язання).

Дія "санкційного мораторію" передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 22.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

24 лютого 2022 року російські війська вторглися на територію України.

Факт агресії російської федерації проти України визнаний та засуджений резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об`єднаних Націй (надалі -ООН) ES-11/1, яка прийнята 02 березня 2022 року.

14 грудня 1974 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію №3314 "Визначення агресії". Стаття 3 Резолюції чітко зазначає: "Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з урахуванням і відповідно до положень статті 2, кваліфікуватиметься як акт агресії"... і далі йде перелік таких дій, а серед них пункт f: "Дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави".

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Загальновідомим фактом є те, що вторгнення російських військ на території України відбувалося в тому числі із Республіки Білорусь. Тобто, остання дозволила переміщення військ та зброї для проникнення на суверенну території України, а також продовжує дозволяти розміщення військ (в т.ч. літаків) для нанесення ракетних ударів по території України.

Відтак, в розумінні резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Республіка Білорусь є агресором по відношенню до України.

В даному випадку державою Україна фактично застосовано мораторій, тобто відстрочення виконання зобов`язань, що встановлюються на певний термін (10 років) у зв`язку зі збройною агресією і дією правового режиму воєнного стану та поширюється на окремі категорії боржників, в тому числі і на ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОМАГРОЛІЗИНГ".

Як вказано в постанові Верховного Суду у справі № 910/4210/20 від 20 липня 2022 року, застосування правила підняття корпоративної завіси щодо юридичних осіб, створених іноземною державою, має значну специфіку. Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії державних органів та її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави. Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії.

Позивач формально належить та перебуває під контролем ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", яке є державною власністю Республіки Білорусь, відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що є підстави вважати позивача alter ego ("другим я") ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", на яке накладено санкції у зв`язку зі збройною агресією, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать юридичній особі, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань та ін.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що останній не має відношення до засновника позивача, до якого застосовані санкції.

Незважаючи на загальний принцип розмежування відповідальності учасника та юридичної особи, участь бенефіціарного власника у збройній агресії позбавляє таку особу товариства (яким є позивач) можливості тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та те, що Республіка Білорусь є так само агресором, як і російська федерація, то наявні підстави для поширення норм Закону України "Про санкції" на аналогічні правовідносини щодо будь-яких юридичних осіб, які (в т.ч. опосередковано) належать державам агресорам.

Постанови Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №824/146/19, від 22.01.2020 у справі №925/1153/18, на які посилається апелянт, прийняті до початку повномасшабного вторгнення російських військ на територію України і правові висновки у вказаних постановах викладені без урахування обставин, що мають місце у спірних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що в умовах дії воєнного стану в Україні, здійсненні акту агресії яка завдає шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, до якої має пряме відношення Республіка Білорусь та застосуванні санкцій по відношенню до ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ", яке є державною власністю Республіки Білорусь та володіє 100% корпоративних прав позивача, задоволення позову не буде ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Поряд з цим, у випадку задоволення позову, виконання рішення (як завершальна стадія судового провадження спричинило б прямий обхід спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані з боку України по відношенню єдиного учасника позивача - ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОМАГРОЛІЗИНГ".

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 у справі №913/414/23 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2024 у справі №913/414/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна