ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" травня 2024 р. Cправа №902/132/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,
за участю представника позивача Хекала О.О. (ордер серії АА №1264737 від 09.01.2023),
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна», м.Київ
до Фермерського господарства «Щуровецьке», с.Щурівці Гайсинського району Вінницької області
про стягнення 291 984,38 грн заборгованості за договором поставки
ВСТАНОВИВ:
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Щуровецьке» 291984,38 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки №259 від 22.03.2022 щодо повного розрахунку за отриманий товар, а саме: 210906,70 грн - пені; 38896,34 грн - інфляційних втрат та 42181,34 грн - 10% річних.
Ухвалою від 12.02.2024 відкрито провадження у справі №902/132/24, судове засідання призначено на 26.03.2024.
25.03.2024 до суду надійшло клопотання б/н від 25.03.2024 (а.с.57) за підписом представника відповідача адвоката Назаренко Д.Л. про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи яке заявник зазначила, що 26 березня 2024 року о 10 год. 30 хв. братиме участь в іншому судовому засіданні в справі №556/1704/22.
Заявою без номера (а.с.61) представник позивача Хекало О.О. просив судове засідання в справі №902/132/24, що призначене на 26.03.2024, провести без його участі.
За результатами слухання справи (26.03.2024) суд, за відсутності представників сторін, постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача та про відкладення розгляду справи до 17.04.2024.
08.04.2024 відповідач звернувся до суду з заявою б/н від 05.04.2024 (а.с.65), якою просив зменшити розмір заявлених до стягнення пені та 10% річних до 100000,00 грн. Обґрунтовуючи заяву, адвокат Назаренко Д.Л. зазначила, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та несприятливими погодними умовами в сезон збору врожаю 2022 року відповідач поніс значні збитки.
Цього ж дня до суду від Фермерського господарства "Щуровецьке" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.04.2024 (а.с.70-73), в якому відповідач також просить відмовити в частині вимог про стягнення інфляційних втрат з тих підстав, що втрати кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна») від знецінення грошових коштів покриті за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, про що, зокрема зроблено висновок в рішенні суду в справі №902/86/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» до Фермерського господарства "Щуровецьке" про стягнення заборгованості за договором поставки №259 від 22.03.2022.
За наслідком судового засідання, 17.04.2024, суд, з урахуванням думки представників учасників справи, постановив ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання), якою поновив Фермерському господарству "Щуровецьке" строк для подачі відзиву та прийняв його до розгляду; оголосив перерву в судовому засіданні до 08.05.2024.
24.04.2024 до суду надійшли письмові заперечення позивача б/н від 24.04.2024 (а.с.84-87) на клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та 10% річних, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» вказало на відсутність доказів, які б підтверджували, що Фермерське господарство «Щуровецьке» перебувало у скрутному фінансовому становищі; та зазначило, що визначені останнім обставини щодо неможливості виконання зобов`язань не є форс-мажорними відповідно до пункту 5.10. укладеного між сторонами договору поставки №259 від 22.03.2022.
Цього ж дня до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 24.04.2024 (а.с.88-90), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» виклало свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
На визначену судом дату, 08.05.2024, з`явився представник позивача адвокат Хекало О.О. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце його проведення судового засідання був повідомлений в попередньому судовому засіданні - 17.04.2024, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.04.2024 (а.с.82-83).
07.05.2024 представник відповідача звернувся до суду із клопотанням б/н від 07.05.2024 (вх. канц. суду №01-34/4774/24 від 07.05.2024), яким просив:
"... проводити підготовче засідання у справі "902/132/24 за відсутності представника відповідача ФГ "ЩУРОВЕЦЬКЕ", адвоката Назаренко Д.Л.
2. Повідомити про дату та час призначення справи до судового розгляду по суті."
Суд, враховуючи, що справа №902/132/24 згідно з ухвалою від 12.02.2024 розглядається за спрощеною процедурою, а неявка представника відповідача в судове засідання є повторною, заявлене відповідачем клопотання задовольнив частково та вирішив розгляд справи провести без участі представника останнього.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та 10% річних, а також заявив усне клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання про понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» судові витрати на професійну правову допомогу.
Враховуючи неявку представників сторін на оголошення, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду цієї справи встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/86/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» до Фермерського господарства «Щуровецьке» про стягнення заборгованості за договором поставки №259 від 22.03.2022.
Рішенням суду від 20.04.2023 в справі №902/86/23, яке набрало законної сили 23.05.2023, встановлено: "... 22.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством "ЩУРОВЕЦЬКЕ" (відповідач, за Договором Покупець) укладено договір поставки №259 (далі - Договір) за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю продукцію, яка визначається в додатках до Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався своєчасно прийняти та оплатити Товар.
Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості та асортименту Товару, перевагу має видаткова накладна (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору, ціна Товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.
Вартість Товару згідно ст.524, 533 ЦКУ визначається за звичайною ціною в українській гривні в еквіваленті до долара США та згідно ст.192 ЦКУ повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті визначається за курсом долару США, встановленому Національним банком України за даними Інтернет-сторінки http://www.bаnk.gov.uа на дату складання Рахунку-фактури (п.2.3. Договору).
Згідно п.2.4. Договору перерахунок вартості Товару, у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5%. Вартість Товару визначається за наступною формулою:
S = (A1/A2) х B, де:
S - ціна Товару на дату оплати (фактичного платежу) або виставлення вимоги, в разі порушення зобов`язань щодо оплати отриманого Покупцем товару (тобто на дату складання позову, претензії тощо);
В - ціна Товару, що визначається за курсом гривні до Долара, встановленим НБУ на дату складання Рахунку-фактури;
А2 - курс гривні до Долара, встановлений НБУ на дату складання Рахунку-фактури;
А1 - курс гривні до Долара, встановлений НБУ на дату оплати (фактичного платежу) або на дату встановлення вимоги, у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо оплати отриманого Покупцем товару (тобто на дату складання позову, претензії тощо).
За змістом п.2.5. Договору Покупець здійснює оплату за Товар в сумі, розрахованої відповідно до п.3.1. Договору та узгодженої Сторонами Накладної, а за обставин, визначених в п.3.2. Договору - в сумі, визначеної Постачальником в Рахунку-фактурі в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Покупець здійснює оплату за Товар відповідно до умов вказаних в Специфікації, яка є Додатком до цього Договору. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата Товару на підставі Рахунку-фактури на попередню оплату, зокрема, без укладення Додатків до цього Договору (п.2.6. Договору).
Здійснюючи оплату Товару Покупець зазначає у платіжному дорученні (в призначенні платежу) за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд в межах існуючих зобов`язань Покупця за даним Договором (п.2.7. Договору).
....Згідно п.5.1. Договору при порушенні умов розрахунку по Договору Сторона, що допустила таке порушення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми порушеного зобов`язання за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов`язання розмір процентів встановлюються даним Договором у розмірі десяти відсотків річних (п.5.6. Договору).
За змістом п.5.9. Договору Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за цим Договором здійснюється до повного виконання Стороною зобов`язання, а позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій збільшується даним Договором до трьох років.
Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом до 31.12.2023 року (п.8.1. Договору).
В межах Договору Сторонами підписано Додаток №1 від 22.03.2022 (Специфікація №1), яким погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості Товару, умови поставки та порядок розрахунків за Товар, що поставляється. Загальна вартість товару за даною Специфікацією в тому числі ПДВ, складає 1984417,73 грн, грошовий еквівалент зобов`язання Покупця з оплати в доларах США з ПДВ, становить 66147,26 USD, по курсу продажу USD до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі (далі - валютний курс) на момент закриття торгів на останній банківський курс, що передує дню підписання даного додатку згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currercy/interbank/, 30,00 грн за 1 USD.
...Також Додатком визначено порядок оплати, та погоджено, що оплата за Товар здійснюється на підставі цього Договору з зазначенням номеру Додатку (на запит Покупця йому додатково може бути виставлений рахунок на оплату Товару) та перераховуються на банківський район Постачальника, що зазначений в Договору, наступними черговими платежами в строки:
20% вартості Товару, що становить 396883,55 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 13229,46 USD, оплачується в строк до 04 квітня 2022 року;
30% вартості Товару, що становить 595325,32 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 19844,18 USD, оплачується в строк до 15 квітня 2022 року;
50% вартості Товару, що становить 992208,86 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 33073,62 USD, оплачується в строк до 30 жовтня 2022 року.
Пунктом 4 Додатку визначено, що коригування чергових платежів у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5% здійснюється за формулою: відкоригований черговий платіж = черговий платіж в USD х валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу USD до гривні на момент закриття торгів на останній банківський день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currercy/interbank/
У випадку, коли з будь-яких причин вебсайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкоригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.
...З дослідженого судом вбачається, що позивачем на виконання умов Договору поставлено товар на загальну суму 1984417,73 грн., за наступними видатковими накладними: №РН-0000090 від 06.04.2022 на суму 1024215,60 грн; №РН-0000113 від 15.04.2022 на суму 960202,13 грн.
...Матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 992208,87 грн. Докази розрахунків судом досліджено та прийнято: платіжна інструкція №219 від 15.04.2022 на суму 246000,00 грн; платіжна інструкція №188 від 27.05.2022 на суму 100000,00 грн; платіжна інструкція №15 від 04.10.2022 на суму 646208,87 грн."
Як було встановлено судом у справі №902/86/23: у визначений термін згідно з Специфікацією відповідач повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 992208,86 грн.
Предметом дослідження у справі №902/86/23 був період прострочення платежу - з 05.04.2022 по 09.01.2022.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2023 у справі №902/86/23 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 992208 грн 86 коп. - боргу; 217247 грн 44 коп. - курсової різниці; 226884 грн 41 коп. - пені; 51826 грн 91 коп. - 10% річних.
Водночас суд, ухвалюючи рішення в справі №902/132/24, встановив, що основна заборгованість в сумі 992208,86 грн, яка стягнута згідно рішення суду від 20.04.2023 у справі №902/86/23, є погашеною, що визнано сторонами та підтверджується платіжними інструкціями, а саме:
- 05.06.2023 відповідачем сплачено 750000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №370 від 05.06.2023 (а.с.37);
- 11.07.2023 відповідачем сплачено 200000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №427 від 11.07.2023 (а.с.38);
- 20.07.2023 відповідачем сплачено 42208,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №20/07/2023 від 20.07.2023 (а.с.39).
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 210906,70 грн - пені, 42181,34 грн - 10% річних та 38896,34 грн інфляційних втрат, які нараховані в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №259 від 22.03.2022.
Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.
Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначено в п.111 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі №921/542/20: ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за договором лише підтверджує дійсне існування обов`язку боржника зі сплати боргу кредитору, його безспірність та надає цьому обов`язку безпосередньо примусового характеру. Однак судове рішення не створює того матеріально-правового обов`язку, зміст якого становитиме таке виконання. Відповідно до п.116-118 цієї ж Постанови, наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов`язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов`язку боржника сплатити відповідну заборгованість. Проте судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов`язання, оскільки характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати. Законна сила судового рішення - це правова дія судового рішення, сутність якої полягає в його незмінності і виключності. Якісна характеристика судового рішення, яке набрало законної сили, виявляється в наслідках, які воно викликає. Такими наслідками є: здійсненність, преюдиціальність, обов`язковість.
Як встановлено судом: повне виконання зобов`язань щодо погашення основного боргу за Договором відбулось 20.07.2023, тобто після ухвалення рішення суду у справі №902/86/23.
Розглядаючи позов в частині стягнення 210906,70 грн пені, розрахованої за період з 10.01.2023 по 19.07.2023, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що при порушенні умов розрахунку по Договору Сторона, що допустила таке порушення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми порушеного зобов`язання за кожний день прострочення.
Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Суд враховує, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
За умовами п.5.7. Договору, нарахування штрафних санкцій за цим Договором здійснюється до повного виконання Стороною зобов`язання, а позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій збільшується даним Договором до трьох років.
Отже, суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі було встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у ст.232 ГК України.
Водночас, з урахуванням сукупності встановлених обставин суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлені позовні вимоги про стягнення пені за період, починаючи з наступного дня після строку, що був предметом дослідження в справі №902/86/23, тобто з 10.01.2023 до моменту здійснення виконання зобов`язань за Договором, тобто до 19.07.2023.
Здійснивши перевірку правильності нарахування неустойки, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в частині стягнення 210906,70 грн пені.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 10% річних, розрахованих в сумі 42181,34 за період з 10.01.2023 по 19.07.2023, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 5.6. Договору сторони дійшли згоди, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов`язання розмір процентів встановлюється даним Договором у розмірі 10% річних.
Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 42181,34 грн 10% річних.
Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період з 10.01.2023 по 19.07.2023 в розмірі 38896,34 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи даний спір суд звертається до правової позиції стосовно застосування норм ст.625 ЦК України, висвітленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, за якою: "За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти."
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №910/11077/20.
Таким чином суд доходить висновку, що захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого та неоплаченого товару відповідно до п.2.3 Договору.
З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача в частині нарахування позивачем інфляційних втрат та відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.
Розглядаючи заяву відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та 10% річних, суд враховує таке.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 10% річних, суд взяв до уваги такі обставини:
- відповідачем виконані зобов`язання за договором поставки №259 від 22.03.2022 в частині погашення основного боргу;
- інтереси позивача додатково захищені (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення позовних вимог в справі №902/86/23 в частині стягнення "курсової різниці";
- позивачем не подані докази, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно договору поставки №259 від 22.03.2022, та їх розміру;
- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50% та зменшення 10% річних до 3% річних. Таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 105453,35 грн та 3% річних у розмірі 12654,40 грн.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
За таких обставин, за правилами ст.129 ГПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3796,32 грн.
В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 38896,34 грн інфляційних втрат судовий збір в розмірі 583,45 грн залишається за позивачем.
Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 291984,38 грн, розмір судового збору складає 4379,77 грн, натомість сплачено 4379,82 грн.
Таким чином, позивачем внесено на 0,05 грн судового збору більше, ніж встановлено законом. Як вказано в п.1. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, за відсутності клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, таке питання судом не вирішується.
В судовому засіданні, 08.05.2024, представник позивача заявив усне клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати у зв`язку із неможливістю подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат до закінчення судових дебатів у справі №902/132/24.
Так, відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника позивача та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" (Україна, 23712, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с.Щурівці, вул.Набережна, буд.6, ідентифікаційний код: 43213671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" (Україна, 03035, м.Київ, вул.Островського, буд.13, кв.42, ідентифікаційний код: 41139447) 12654,40 грн - 10% річних; 105453,35 грн - пені та 3796,32 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В позові в частині стягнення 105453,35 грн пені та 29526,94 грн 10% річних та 38896,34 грн інфляційних втрат - відмовити.
5. Судовий збір в розмірі 583,45 грн залишити за позивачем.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/132/24 на 06.06.2024 на 12 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторонам.
7. Повний текст судового рішення направити згідно з переліком.
8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
9. Повне рішення складено 20 травня 2024 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. ухвали:
1 - до справи;
2, 3 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіо Україна» - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (olegkhekalo@gmail.com);
4, 5 - Фермерському господарству «Щуровецьке» - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (dicompany78@gmail.com)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2024 |
Оприлюднено | 22.05.2024 |
Номер документу | 119127109 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Нешик О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні