Постанова

від 29.08.2024 по справі 902/132/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року Справа № 902/132/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Щуровецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 (ухвалене суддею Нешик О.С., повний текст складений 20.05.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна"

до Фермерського господарства "Щуровецьке"

про стягнення 291 984,38 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 позов задоволений частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" 12 654,40 грн - 10% річних; 105 453,35 грн - пені та 3796,32 грн витрат зі сплати судового збору.

В позові в частині стягнення 105453,35 грн пені та 29526,94 грн 10% річних та 38896,34 грн інфляційних втрат відмовлено. Судовий збір в розмірі 583,45 грн залишено за позивачем.

Вказане рішення мотивоване тим, що позовні вимоги щодо стягнення 42181,34 грн 10% річних та 210906,70 грн пені є обґрунтованими. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого та неоплаченого товару відповідно до п.2.3 Договору. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50% та зменшення 10% річних до 3% річних.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фермерське господарство "Щуровецьке" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 частково. Змінити рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача частково, стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 105 453,35 грн, а решті позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- при зменшенні розміру пені та річних судом першої інстанції не було враховано аргументацію відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, про що зазначалось в запереченнях, та негативний вплив даної обставини на господарську діяльність відповідача, відсутність можливості вчасно обробити земельні ділянки, що в подальшому призвело до суттєвого зменшення врожайності сільськогосподарських культур - кукурудзи та сої - як наслідок значного збитку відповідача. Дана обставина не була врахована судом при винесенні рішення по справі, але суттєво впливає на розмір задоволених позовних вимог;

- зменшення судом нарахованих позивачем штрафних санкцій хоча і здійснено в достатньому розмірі, але з урахуванням неврахованої аргументації могло бути зроблено в більш значному розмірі.

25.06.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи №902/132/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Щуровецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 залишено без руху. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати Північно-західному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у розмірі 5255,73 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна".

05.07.2024 на адресу суду від Фермерського господарства "Щуровецьке" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Щуровецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Щуровецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам справи у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.07.2024 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що приписами 5, 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Абзацом першим та другим частини шостої статті 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

За приписами частини восьмої статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала на необхідність дотримання викладених вище положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Однак, відзив ТОВ "Агровіо Україна" надісланий в електронній формі без використання підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет", що не узгоджується з наведеними вище нормами процесуального законодавства та правовою позицією Верховного Суду щодо їх застосування.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 170 ГПК України).

Враховуючи, що представник третьої особи подав заяву не у спосіб, передбачений процесуальним законодавством (а саме, не через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та не в паперовій формі), колегія суддів дійшла висновку про повернення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/86/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіо Україна" до Фермерського господарства "Щуровецьке" про стягнення заборгованості за договором поставки №259 від 22.03.2022.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЩУРОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" 992 208 грн 86 коп. - боргу; 217 247 грн 44 коп. - курсової різниці; 226 884 грн 41 коп. - пені; 51 826 грн 91 коп. - 10% річних та 22 322 грн 51 коп. - витрат на сплату судового збору.

У справі №902/86/23 встановлено, що 22.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІО УКРАЇНА" (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством "ЩУРОВЕЦЬКЕ" (відповідач, за Договором Покупець) укладено договір поставки №259 (далі - Договір) за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю продукцію, яка визначається в додатках до Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався своєчасно прийняти та оплатити Товар.

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості та асортименту Товару, перевагу має видаткова накладна (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Вартість Товару згідно ст. 524, 533 ЦКУ визначається за звичайною ціною в українській гривні в еквіваленті до долара США та згідно ст. 192 ЦКУ повинна бути сплачена в гривні, тому сума, яка підлягає оплаті визначається за курсом долару США, встановленому Національним банком України за даними Інтернет-сторінки http://www.bаnk.gov.uа на дату складання Рахунку-фактури (п.2.3. Договору).

Згідно п.2.4. Договору перерахунок вартості Товару, у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5%. Вартість Товару визначається за наступною формулою:

S = (A1/A2) х B, де:

S - ціна Товару на дату оплати (фактичного платежу) або виставлення вимоги, в разі порушення зобов`язань щодо оплати отриманого Покупцем товару (тобто на дату складання позову, претензії тощо);

В - ціна Товару, що визначається за курсом гривні до Долара, встановленим НБУ на дату складання Рахунку-фактури;

А2 - курс гривні до Долара, встановлений НБУ на дату складання Рахунку-фактури;

А1 - курс гривні до Долара, встановлений НБУ на дату оплати (фактичного платежу) або на дату встановлення вимоги, у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо оплати отриманого Покупцем товару (тобто на дату складання позову, претензії тощо).

За змістом п.2.5. Договору Покупець здійснює оплату за Товар в сумі, розрахованої відповідно до п.3.1. Договору та узгодженої Сторонами Накладної, а за обставин, визначених в п.3.2. Договору - в сумі, визначеної Постачальником в Рахунку-фактурі в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Покупець здійснює оплату за Товар відповідно до умов вказаних в Специфікації, яка є Додатком до цього Договору. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата Товару на підставі Рахунку-фактури на попередню оплату, зокрема, без укладення Додатків до цього Договору (п.2.6. Договору).

Здійснюючи оплату Товару Покупець зазначає у платіжному дорученні (в призначенні платежу) за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд в межах існуючих зобов`язань Покупця за даним Договором (п.2.7. Договору).

Згідно п.5.1. Договору при порушенні умов розрахунку по Договору Сторона, що допустила таке порушення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми порушеного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов`язання розмір процентів встановлюються даним Договором у розмірі десяти відсотків річних (п. 5.6. Договору).

За змістом п. 5.9. Договору Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за цим Договором здійснюється до повного виконання Стороною зобов`язання, а позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій збільшується даним Договором до трьох років.

Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом до 31.12.2023 (п.8.1. Договору).

В межах Договору Сторонами підписано Додаток №1 від 22.03.2022 (Специфікація №1), яким погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості Товару, умови поставки та порядок розрахунків за Товар, що поставляється. Загальна вартість товару за даною Специфікацією в тому числі ПДВ, складає 1984417,73 грн, грошовий еквівалент зобов`язання Покупця з оплати в доларах США з ПДВ, становить 66147,26 USD, по курсу продажу USD до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі (далі - валютний курс) на момент закриття торгів на останній банківський курс, що передує дню підписання даного додатку згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currercy/interbank/, 30,00 грн за 1 USD.

Також Додатком визначено порядок оплати, та погоджено, що оплата за Товар здійснюється на підставі цього Договору з зазначенням номеру Додатку (на запит Покупця йому додатково може бути виставлений рахунок на оплату Товару) та перераховуються на банківський район Постачальника, що зазначений в Договору, наступними черговими платежами в строки:

20% вартості Товару, що становить 396883,55 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 13229,46 USD, оплачується в строк до 04 квітня 2022 року;

30% вартості Товару, що становить 595325,32 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 19844,18 USD, оплачується в строк до 15 квітня 2022 року;

50% вартості Товару, що становить 992208,86 грн, грошовий еквівалент в USD з ПДВ, становить 33073,62 USD, оплачується в строк до 30 жовтня 2022 року.

Пунктом 4 Додатку визначено, що коригування чергових платежів у зв`язку зі зміною курсу іноземної валюти на момент оплати здійснюється виключно за умови зміни (в більшу або меншу сторону) більше ніж 5% здійснюється за формулою: відкоригований черговий платіж = черговий платіж в USD х валютний курс, встановлений на міжбанківській валютній біржі щодо продажу USD до гривні на момент закриття торгів на останній банківський день, що передує дню проведення розрахунків, згідно даних сайту http://charts.finance.ua/ru/currercy/interbank/

У випадку, коли з будь-яких причин вебсайт, що зазначений вище не працює, сторони домовилися використовувати дані сайту http://minfin.com.ua або інших джерел за додатковим погодженням. Сплата відкоригованих платежів здійснюється в строки, зазначені в п.3 цієї Специфікації.

З дослідженого судом вбачається, що позивачем на виконання умов Договору поставлено товар на загальну суму 1984417,73 грн, за наступними видатковими накладними: №РН-0000090 від 06.04.2022 на суму 1024215,60 грн; №РН-0000113 від 15.04.2022 на суму 960202,13 грн.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 992208,87 грн. Докази розрахунків судом досліджено та прийнято: платіжна інструкція №219 від 15.04.2022 на суму 246000,00 грн; платіжна інструкція №188 від 27.05.2022 на суму 100000,00 грн; платіжна інструкція №15 від 04.10.2022 на суму 646208,87 грн".

Як було встановлено судом у справі №902/86/23: у визначений термін згідно з Специфікацією відповідач повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 992208,86 грн.

Предметом дослідження у справі №902/86/23 був період прострочення платежу - з 05.04.2022 по 09.01.2022.

Водночас ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені у справі №902/86/23, не потребують доказування.

Водночас суд, ухвалюючи рішення в справі №902/132/24, встановив, що основна заборгованість в сумі 992208,86 грн, яка стягнута згідно рішення суду від 20.04.2023 у справі №902/86/23, є погашеною, що визнано сторонами та підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- 05.06.2023 відповідачем сплачено 750000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №370 від 05.06.2023 (а.с.37);

- 11.07.2023 відповідачем сплачено 200000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №427 від 11.07.2023 (а.с.38);

- 20.07.2023 відповідачем сплачено 42208,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №20/07/2023 від 20.07.2023 (а.с.39).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Щодо зменшення розміру процентів річних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Таким чином вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такі висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22 в якому зазначено наступне:

"7.51 Що ж до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України), колегія суддів зазначає таке.

7.52. У розглядуваній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

7.53. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частини другої статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

7.54. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

7.55. Суд наголошує, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

7.56. Отже, Верховний Суд звертає увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, Верховний Суд частково погоджується у цій частині з доводами скаржника, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбаченою статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

7.57. При цьому суд, апеляційної інстанції правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. Крім того, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності".

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що зменшуючи на 50% розмір пені та 10% річних до 3 % річних місцевий господарський суд взяв до уваги наступне:

- відповідачем виконані зобов`язання за договором поставки №259 від 22.03.2022 в частині погашення основного боргу;

- інтереси позивача додатково захищені (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення позовних вимог в справі №902/86/23 в частині стягнення "курсової різниці";

- позивачем не подані докази, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно договору поставки №259 від 22.03.2022, та їх розміру;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

При цьому колегія суддів зазначає, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Також суд звертає увагу, що пеня не є основним боргом, а тому при зменшенні розміру пені позивач, за висновком суду, не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50% та зменшення 10% річних до 3% річних. Таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 105453,35 грн та 3% річних у розмірі 12654,40 грн.

Колегія суддів щодо доводів скаржника про форс-мажорних обставин зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТТП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022.

ТТП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТТП України та уповноважені нею регіональні ТТП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, чітко висловив правову позицію та вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Однак, відповідачем жодних належних та допустимих доказів поважності причин невиконання умов договору не надано. В матеріалах справи відсутні довідки торгово-промислової палати, які могли б підтвердити факт наявності поважних причин невиконання Фермерським господарством "Щуровецьке" Договору внаслідок обставин непереборної сили, пов`язаних із воєнним станом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Щуровецьке" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Щуровецьке" на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.05.2024 у справі №902/132/24 - без змін.

2. Справу №902/132/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "29" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.