Рішення

від 01.05.2024 по справі 910/320/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024Справа № 910/320/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»

про стягнення 141 383 999,77 грн,

Представники сторін:

від позивача: Прилєпов О.А.,

від відповідача: Житченко О.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» про стягнення 141 383 999,77 грн, з яких: 120 608 733,01 грн основна заборгованість, 11 035 808,90 грн пеня, 962 892,48 грн 3% річних, 1 416 676,77 грн інфляційні втрати та 7 359 888,61 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0264-02024 в частині здійснення оплати за надані у період з червня 2023 року по листопад 2023 року послуги з передачі електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/320/24, підготовче засідання призначено на 26.02.2024. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, яка містила вимоги про поновлення пропущеного процесуального строку для подання додаткових доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В підготовче засідання 26.02.2024 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 13.03.2024, встановивши відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

01.03.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 13.03.2024 з`явилися представники сторін. Представник позивача просив суд поновити строк для подання доказів, долучених до відповіді на відзив; представник відповідача заперечував проти вказаного клопотання.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та долучити до матеріалів справи подані із відповіддю на відзив додаткові докази.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, оскільки представниками сторін зазначено про подання ними всіх необхідних доказів для розгляду даного спору, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті 08.04.2024, про що постановлено протокольно ухвалу від 13.03.2024.

В судове засідання 08.04.2024 з`явились представники сторін, які висловили суду свої пояснення/заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 01.05.2024.

В судове засідання 01.05.2024 з`явились представники сторін.

Так, представник позивача в судовому засіданні 01.05.2024 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (як оператором системи передачі (ОСП)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 (надалі - договір) за умовами п. 1.1. якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2. договору).

До вказаного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, яким вносилися відповідні зміни. Станом на час існування спірних правовідносин між сторонами був чинний договір у редакції додаткової угоди від 15.02.2023.

Як вбачається із п. 4.1. договору, для розрахунків за цим договором передбачено плановий і фактичний обсяг послуг.

Так, плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Відповідно до п. 4.2. договору планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1. договору).

За положеннями п. 5.2. договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 5.5. договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (надалі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (надалі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (надалі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідно до розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Відповідно до п. 13.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що ним в рамках договору у період з червня 2023 року по листопад 2023 року надавались відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 121 565 450,77 грн, на підтвердження чого надає відповідні акти приймання-передачі послуг, однак відповідач за такі послуги не розрахувався. В той же час, за доводами позивача, у вказаний період відбулися коригування об`ємів та сум наданих послуг з передачі електричної енергії за більш ранні місяці, а тому основна сума заборгованості змінилася до розміру 120 608 733,01 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача за цим позовом. Водночас, посилаючись на порушення строків оплати, позивач заявив до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 11 035 808,90 грн, штраф у розмірі 7 359 888,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 416 676,77 грн та 3% річних у розмірі 962 892,48 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що послуги за заявлений позивачем період сплачені у повному обсязі, на підтвердження чого надає відповідні платіжні інструкції, у призначенні платежу яких зазначено кожний місяць спірного періоду, що відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163. Також відповідач вказує, що оскільки Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, передбачено встановлення статусу «Переддефолтний» та «Дефолтний» у разі несплати послуг ОСП, наданих в період дії воєнного стану, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а відповідач не набував такого статусу, відтак, у нього відсутня заборгованість перед позивачем, які останнім були надані у період дії воєнного стану, в тому числі у період з червня по листопад 2023 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Спір між сторонами виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, заборгованості відповідача за надані послуги з передачі електричної енергії у період з червня по листопад 2023 року у розмірі 120 608 733,01 грн, оскільки сплачені фактично відповідачем кошти за вказаний період в силу положень п. 5.7. договору були враховані за минулі періоди.

Судом із наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що у період з червня 2023 року по листопад 2023 позивач надав, а відповідач прийняв послуги за договором на загальну суму 121 565 450,77 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги: від 30.06.2023 на суму 16 234 782,96 грн (з урахуванням акту коригування від 20.10.2023); від 31.07.2023 на суму 19 084 127,77 грн (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023); від 31.08.2023 на суму 19 960 369,73 грн; від 30.09.2023 на суму 18 153 625,84 грн; від 31.10.2023 на суму 22 114 195,10 грн та від 30.11.2023 на суму 26 018 349,37 грн.

Водночас, позивач вказує, що у вказаному вище періоді відбулись також коригування об`ємів та сум наданих послуг за договором за більш ранні місяці, а саме: за березень-травень 2023 року, на підтвердження чого надано акти коригування від 16.06.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023, від 17.07.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023, від 18.08.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023. У зв`язку із зазначеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу з урахуванням цих коригувань, яка складає 120 608 733,01 грн.

Відповідачем, у свою чергу, надано в матеріали справи платіжні інструкції, які свідчать про оплату ним отриманих від позивача у спірний період послуг:

- № 676392/1 від 14.07.2023 на суму 16 294 054,20 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 06.2023…»);

- № 7613038/1 від 14.08.2023 на суму 18 920 901,91 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 07.2023…»);

- № 8444428/1 від 14.09.2023 на суму 19 960 369,73 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 08.2023…»);

- № 9223831/1 від 13.10.2023 на суму 18 153 625,84 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 09.2023…»);

- № 10131658/1 від 14.11.2023 на суму 22 114 195,10 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 10.2023…»);

- № 11225243/1 від 14.12.2023 на суму 26 018 349,37 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 11.2023…»).

Всього відповідачем було сплачено послуг на суму 121 461 496,15 грн, тобто у розмірі більшому, аніж заявлено позивачем.

Як зазначалось вище, відповідно до умов п. 5.7. договору, у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Аналіз вказаних положень договору свідчить про те, що сплачені відповідачем кошти можуть бути зараховані позивачем в оплату заборгованості минулих періодів лише у разі сплати відповідачем коштів за певний розрахунковий період у більшому, аніж необхідно, розмірі. При цьому, таке зарахування можливе лише за заявою користувача.

В той же час, у наявних в матеріалах справи рахунках-фактурах за спірний період, які виставлялись позивачем відповідачу, чітко було вказано призначення платежу, яке необхідно було вказувати при здійсненні оплати.

Вказане узгоджується із положеннями п. 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, згідно з якими платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у період червень-листопад 2023 року відповідач повністю та у визначені договором строки сплачував послуги з передачі електричної енергії, вказуючи у платіжних документах період, за який здійснюється оплата. Вказане підтверджено і позивачем у відповіді на відзив.

Водночас, наданою позивачем довідкою АТ «Ощадбанк» від 20.12.2023 № 16/2-09/96355/2023 про надходження від ТОВ «Торгова електрична компанія» на рахунки позивача коштів за період з 01.01.2019 по 19.12.2023 підтверджується, що відповідачем сплачувались кошти як за спірний період, так і за минулі періоди.

В свою чергу, суд враховує також встановлені обставини в судових рішеннях у справі № 910/11285/23 між тими самими сторонами, з тих самих підстав (договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 від 01.01.2019), однак спір у цій справі стосувався стягнення заборгованості за інший період, а саме: липень 2022 - травень 2023 року. Так, у цій справі місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено факт відсутності заборгованості ТОВ «Торгова електрична компанія» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за вказаний період.

Відтак, суд критично оцінює посилання позивача на те, що поточні платежі відповідача були віднесені в рахунок оплати боргу за минулі періоди, оскільки позивачем не конкретизовано як саме розподілено сплачені відповідачем згідно з платіжними інструкціями - № 676392/1 від 14.07.2023, № 7613038/1 від 14.08.2023, № 8444428/1 від 14.09.2023, № 9223831/1 від 13.10.2023, № 10131658/1 від 14.11.2023, № 11225243/1 від 14.12.2023 кошти та в рахунок яких періодів.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про ринок електричної енергії», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14 березня 2022 року № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам Міністерством енергетики України видано наказ від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану. Вказаний наказ набув чинності з дня його опублікування 06.05.2022.

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що за поданням оператора системи встановлюється статус «Переддефолтний» та «Дефолтний» для електропостачальників (крім ПУП або постачальника останньої надії) у випадку несплати послуг оператора системи, наданих у період дії воєнного стану, до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».

Як випливає з роз`яснення Міністерства енергетики України (лист від 10.05.2022 № 26/1.2-4.1-6132), норми Положення про особливості постачання електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану щодо встановлення статусу «Переддефолтний» або «Дефолтний» застосовуються лише у разі несплати електропостачальниками до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, послуг оператора системи у розмірі вартості послуг наданих саме у період дії воєнного стану, тобто, з моменту його введення - з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 та до моменту припинення або скасування.

Тобто нормативно-правовим актом Міністерства енергетики України на період дії воєнного стану, установлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, установленого Правилами ринку та договором на передачу електричної енергії.

Міністерством енергетики України на період дії воєнного стану в Україні змінено вид відповідальності за несплату послуг оператора системи, наданих під час дії воєнного стану, визначивши, що заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у період з 24.02.2022 є підставою для набуття електропостачальником статусу «Переддефолтний» та «Дефолтний», тобто припинення права такого учасника ринку на господарську діяльність на ринку електричної енергії в цілому.

Судом із наданих в матеріали справи доказів не встановлено перебування відповідача у статусі «Переддефолтний» та «Дефолтний», що додатково підтверджується довідкою позивача від 10.01.2024 № 01/1734, наявною у матеріалах справи. Вказане свідчить про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірний період.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту вказаної норми свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами обставини наявності у нього перед позивачем заборгованості за договором у період червень - листопад 2023 року, аніж це підтвердив позивач.

Враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 120 608 733,01 грн.

З огляду на відмову у задоволенні основних позовних вимог у зв`язку з відсутністю доказів прострочення відповідачем платежів, у суду відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.05.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко